Постанова
Іменем України
19 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 1519/2-690/11
провадження № 61-48801 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 ;
відповідач ОСОБА_1 ;
представник відповідача ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Жуган Л. В. від 02 грудня 2014 року та постанову Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., від 07 листопада 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2006 року заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі.
Позовна заява мотивована тим, що військовою прокуратурою Південного регіону України розслідувалась кримінальна справа стосовно колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України. Слідством встановлено, що старший прапорщик ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 16 червня 1986 року по жовтень 2004 року на посадах начальника складу автомобільного майна, командира автомобільного взводу роти матеріального забезпечення. У період з 02 березня 2001 року по 30 вересня 2003 року старший прапорщик ОСОБА_1 , діючи у злочинній змові з заступником начальника автомобільного взводу та електрогазової служби військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_3 , отримав автомобільне майно з військової частини НОМЕР_3 за нарядами постачального органу на загальну суму 520046 грн 56 коп., яке у військовій частині НОМЕР_1 не оприбуткував та у подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив державі збитки на суму 520046 грн 56 коп.
Вироком військового місцевого суду Одеського гарнізону від 09 грудня 2005 року, що набрав законної сили, ОСОБА_1 був засуджений за вказані вище злочини до обмеження волі строком на 5 років та позбавлення права займати посади з матеріальною відповідальністю строком на 3 роки і конфіскації 50 % майна, що належить йому на праві власності. Цивільний позов у кримінальній справі предявлено не було.
Посилаючись на положення статті 1166 ЦК України, заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 просив суд стягнути з ОСОБА_1 520046 грн 56 коп. збитків, завданих державі.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2006 року провадження у вищевказаній справі зупинено до розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_4 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2010 року у поновлені провадження у справі за позовом заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі, відмовлено.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 липня 2014 року провадження у вищевказаній справі відновлено.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року позов заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 суму збитків завданих державі в особі військової частини НОМЕР_1 у розмірі 520046 грн 56 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що преюдиційним вироком суду встановлено факт вчинення ОСОБА_1 злочинів, унаслідок яких державі в особі військової частини НОМЕР_1 завдано збитків. Отже, вказаний факт доказуванню не підлягає, а тому є правові підстави для застосування положень статей 22, 1166 ЦК України. Розмір збитків позивачем доведено.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 від 27 квітня 2018 року про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року у справі за позовом заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі, залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що винна відповідача, причино-наслідковий зв`язок між його протиправною поведінкою та шкодою, завданої державі в особі військової частини НОМЕР_1 , встановлено вироком військового місцевого суду Одеського гарнізону від 09 грудня 2005 року, що набрав законної сили, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 520046 грн 56 коп.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.
31 січня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду
04 лютого 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилково висновку про задоволення позову, оскільки не дослідили усіх обставин справи, а саме не оцінили подані ним докази. Зокрема, суди не надали оцінку інспекторському посвідченню від 22 листопада 2011 року № 22 та на наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08 грудня 2011 року, згідно з якими сума шкоди, завданої державі втратою матеріальних засобів за рахунок винних осіб, тобто його та ОСОБА_5 , підлягає відшкодуванню у сумі 00 грн 00 коп. Таким чином, Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 фактично відмовилась від майнових вимог до нього. Крім того, суди не залучили до участі у справі ОСОБА_5 , не дослідили чи наявна або відсутня солідарна з ним відповідальність цієї особи. Також суд першої інстанції належним чином не повідомив його про час і місце розгляду справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що військовою прокуратурою Південного регіону України розслідувалась кримінальна справа стосовно колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України. Слідством встановлено, що старший прапорщик ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 16 червня 1986 року по жовтень 2004 року на посадах начальника складу автомобільного майна, командира автомобільного взводу роти матеріального забезпечення. У період з 02 березня 2001 року по 30 вересня 2003 року старший прапорщик ОСОБА_1 , діючи у злочинній змові з заступником начальника автомобільного взводу та електрогазової служби військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_3 , отримав автомобільне майно з військової частини НОМЕР_3 за нарядами постачального органу на загальну суму 520046 грн 56 коп., яке у військовій частині НОМЕР_1 не оприбуткував та у подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив державі збитки на суму 520046 грн 56 коп.
Вироком військового місцевого суду Одеського гарнізону від 09 грудня 2005 року, що набрав законної сили, ОСОБА_1 був засуджений за вчинені злочини до обмеження волі строком на 5 років та позбавлення права займати посади з матеріальною відповідальністю строком на 3 роки і конфіскації 50 % майна, що належить йому на праві власності.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Аналогічне положення процесуального права містилося у частині четвертій статті 61 ЦПК України 2004 року, який був чинний на час ухвалення рішення судом першої інстанції.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, врахувавши наведені вище норми права, дійшли до правильного висновку про те, що преюдиційним вироком військового місцевого суду Одеського гарнізону від 09 грудня 2005 рокувстановлено факт вчинення ОСОБА_1 злочинів, унаслідок яких державі в особі військової частини НОМЕР_1 завдано збитків. Отже, вказаний факт доказуванню не підлягає, а тому є правові підстави для застосування положень статей 22, 1166 ЦК України.
Доводи касаційної скарги про не врахування судами інспекторського посвідчення від 22 листопада 2011 року № 22 та на наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08 грудня 2011 року безпідставні, так як зазначені документи про списання втраченого військового майна не свідчать про відсутність відповідальності у відповідача перед державою в особі військової частини НОМЕР_1 щодо відшкодування майнової шкоди.
Посилання касаційної скарги про незалучення ОСОБА_3 до участі у справі також не заслуговують на увагу, оскільки кримінальна справа відносно нього не завершена, виділена в окреме провадження у звязку з його розшуком.
Доводи ОСОБА_1 про неповідомлення його про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких його було повідомлено згідно вимог ЦПК України.
Крім того, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, його скарга прийнята та розглянута по суті, а в ході апеляційного провадження заявнику надано всі процесуальні можливості захистити свої права, надати докази, довести свою невинність, тобто його право на справедливий судовий розгляд не порушено.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.02.2019 |
Оприлюднено | 16.09.2022 |
Номер документу | 80181156 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Гулько Борис Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні