Рішення

від 19.02.2019 по справі 460/3027/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2019 року м. Рівне №460/3027/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" (далі - ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови від 12.11.2018 №РВ397/955/000470/Т8-ФС про накладання штрафу на суму 1005210грн.00коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки акта інспекційного відвідування, на підставі якого прийнята оспорювана постанова, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству, інспекційне відвідування про оформлення його результатів було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалою від 10.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи в підготовчому засіданні, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті справи.

У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. До відзиву долучено копії доказів та клопотання про залучення свідка - інспектора Поліщук Л.В.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги повністю. До відповіді на відзив долучено копії доказів та заяву про виклик свідка - директора ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" ОСОБА_3

Ухвалою від 08.01.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що підставою для винесення оспорюваної постанови слугували висновки посадових осіб відповідача про наявність в діях позивача ознак порушення вимог КЗпП України, а саме: допущення осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Однак, висновки про наявність трудових відносин між ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" та зазначеними фізичними особами є передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Вказані фізичні особи перебували з позивачем у цивільно-правових відносинах, які за формою та суттю є договірними відносинами підряду. Крім того, вказав на те, що інспекційне відвідування було проведено з порушенням порядку встановленого чинним законодавством, про що позивачем було зазначено у поясненнях та зауваженнях щодо проведення заходу, наданих відповідачу, в письмових поясненнях по суті справи про накладення штрафу з наданням копій відповідних підтверджуючих документів на розгляд справи першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області. Доводив, що оскаржувана постанова є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, надавши пояснення тотожні відзиву. Зокрема, вказав, що за результатами здійснення інспекційного відвідування позивача, проведеного на підставі наказу на перевірку та направлення, було встановлено порушення останнім вимог ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України, зокрема, не укладено трудові договори між ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_12, накази про прийняття на роботу зазначених осіб та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття на роботу щодо цих осіб відсутні. Зазначив, що роботи по виготовленню плівки поліетиленової, що виконувались цими особами, є виробничим процесом, складовою якого є технологічний процес, а отже, виконувати такі роботи на власний страх і ризик вони не могли, що свідчить про наявність між фізичними особами та позивачем трудових відносин. Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 19.02.2019.

Заслухавши представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, судом встановлено наступне.

На підставі наказу №1105 від 10.10.2018 та направлення на інспекційне відвідування №973-Н/09-27 від 10.10.2018 Управлінням Держпраці у Рівненській області (інспектором Поліщук Л.В.) у період з 11.10.2018 по 12.10.2018 було проведено інспекційне відвідування ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" на предмет додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт від 12.10.2018 №РВ397/955/АВ.

В акті інспекційного відвідування від 12.10.2018 №РВ397/955/АВ зазначено про порушення ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" вимог:

- ч.1 ст.21 КЗпП України, а саме: не укладені трудові договори між

ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" та: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12;

- ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: накази про прийняття на роботу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9М, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" відсутні. Відсутні повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття на роботу зазначених працівників.

Акт інспекційного відвідування в останній день перевірки позивачем не підписано, отримано один його примірник поштою.

Судом також встановлено, що 23.10.2018 позивачем було подано до Управління Держпраці у Рівненській області зауваження на ОСОБА_3 інспекційного відвідування №РВ397/955/АВ від 12.10.2018, в яких вказано про те, що укладені з фізичними особами договори є цивільно-правовими договорами підряду, які не містять жодних ознак трудового договору, передбачених ч.1 ст.21 КЗпП України та за якими особи виконували роботи самостійно, процес виконання робіт договором не регламентувався, виконавець сам організовував свою роботу і на нього не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС".

За наслідками інспекційного відвідування інспектором праці було також складено припис №РВ397/955/АВ/П від 12.10.2018, в якому ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" зобов'язано вжити заходів щодо усунення порушень, виявлених в ході інспектування до 23.10.2018 року, на який позивачем 22.10.2018 було подано скаргу.

19.09.2018 відповідачем прийнято рішення №РВ 397/955/АВ/П/ПТ/Ц щодо розгляду справи про накладання штрафу, який було призначено на 05.11.2018.

До здійснення розгляду справи позивачем було подано до Управління Держпраці в Рівненській області письмові пояснення по суті справи про накладення штрафу, в яких позивач заперечував щодо тлумачення цивільно-правових угод як трудових договорів та доводив порушення порядку проведення перевірки та оформлення її результатів.

08.11.2018 Управління Держпраці у Рівненській області складено протокол №РВ397/955/АВ/П/ПТ про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.41 КУпАП відносно директора ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" ОСОБА_14

05.11.2018 розгляд справи відкладено на 12.11.2018. В день розгляду справи позивачем надано до Управління Держпраці в Рівненській області додаткові письмові пояснення з відповідними доказами. За результатами розгляду відповідачем прийнято Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.11.2018 №РВ397/955/000470/Т8-ФС в розмірі 1005210грн.00коп.

Вважаючи таку постанову органу Держпраці протиправною, ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" звернулося до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці) (п.1).

Пунктом 2 Положення №96 передбачено, що Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з п.7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100, територіальним органом Держпраці на території Рівненської області є Управління Держпраці у Рівненській області.

До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення №96).

Відповідно до ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади проведення державного нагляду (контролю) визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та регулюється Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Як зазначалося, у ОСОБА_3 від 12.10.2018 №РВ397/955/АВ, в ході інспекційного відвідування встановлено порушення у формі допуску до роботи працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням, чим порушено вимоги ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України.

Згідно з ч.3 ст.24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства збоку позивача, а зокрема, факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, суд враховує, що відповідно до приписів ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядникові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, з аналізу зазначеної норми випливає, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівник не сам організовує роботу і виконує її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковується відповідним посадовим особам, водночас, має вестися табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну чи дисциплінарну відповідальність.

За змістом ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу, що у випадку, коли фізичні особи не мали волевиявлення на укладення трудових договорів (в тому числі не подавали заяву на прийняття їх на роботу), не надавали трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між підприємством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам цивільно-правового договору.

Так, відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між підприємством і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для такого підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результат, який визначають після закінчення роботи і оформляють актами приймання-передачі виконаних робіт, на підставі яких проводиться їх оплата. Тобто цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Незважаючи на деякі спільні риси цивільно-правових договорів та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. Так, відносини між сторонами за трудовим договором регулюються КЗпП України, на нього поширюється дія Закону України Про охорону праці та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти з охорони праці. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та виконавця) поширюються норми цивільного законодавства України.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір. При цьому відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем. Висновки аналогічного змісту також викладені у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 та від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

Оскільки законодавство не містить обов'язкових приписів у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд дійшов висновку, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення своїх відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Судом встановлено, що станом на час проведення відповідачем інспекційного відвідування фізичні особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_12 в трудових відносинах з позивачем не перебували. Водночас, на момент проведення інспекційного відвідування у позивача із зазначеними особами були оформлені діючі цивільно-правові договори від 03.01.2018 року, предметом яких було виготовлення плівки поліетиленової.

Зі змісту цивільно-правових договорів, укладених ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" з вказаними фізичними особами, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що:

- виконавець бере на сере зобов'язання виконати роботи по виготовленню плівки поліетиленової (п.1.1. Договору);

- документом, що підтверджує виконання робіт виконавцем за цим Договором є підписаний ОСОБА_3 приймання виконаних робіт (п. 2.1. Договору);

- договором встановлено умову про оплату робіт виконавця пропорційно виконаній роботі (400грн. за 1 тону виготовленої готової продукції) (п. 2.2. Договору);

- у якості оплати виконавець отримує винагороду, яка сплачується не пізніше 10 банківських днів після підписання ОСОБА_3 приймання виконаних робіт (п. 2.4. Договору);

- сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання покладених на них зобов'язань за цією угодою (п. 3.1. Договору).

Судом встановлено, що замовник за такими договорами не надавав виконавцям виробничих потужностей для виконання робіт та не встановлював їм місця виконання робіт. Зазначене вбачається з умов Договору оренди обладнання між ТОВ ЗАВОД ІСКРА та ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" №3/08/12 від 01.08.2012 з додатками, ОСОБА_3 прийому-передачі обладнання за таким договором , Договору суборенди обладнання між ТОВ ЗАВОД ІСКРА та ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" №4/08/12 від 01.08.2012 з додатками, ОСОБА_3 прийому-передачі обладнання за таким договором , акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.12.2017 №7, акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.07.2017 №5, оборотної відомості Основні засоби ПРАТ ЗАВОД ІСКРА за 2018 рік, Договору оренди від 03.01.2018 між ТОВ ЗАВОД ІСКРА та фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9М, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Допитаний в судовому засіданні свідок директор ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС"

ОСОБА_3 вказав, що всі вищевказані фізичні особи не перебували з підприємством у трудових відносинах, а здійснювали виконання робіт по виготовленню плівки поліетиленової виключно на умовах цивільно-правових договорів. При цьому їм не надавалися ніякі потужності та не встановлювалося місця виконання таких робіт, вони не підпорядковувались внутрішньому трудовому розпорядку ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" і підприємство цікавив лише результат таких робіт, а зокрема, виготовлена продукція, а не процес її виробництва.

За результатами виконання робіт замовник оплачував результат за актами приймання виконаних робіт з ОСОБА_8 від 31.01.2018, 28.02.2018, 27.04.2018, 25.05.2018, 27.06.2018, 31.07.2018; ОСОБА_12 від 28.02.2018 ; ОСОБА_5 від 31.01.2018, 28.02.2018, 27.04.2018; ОСОБА_9 від 28.02.2018, 30.03.2018, 27.04.2018; ОСОБА_6 від 31.01.2018, 28.02.2018, 30.03.2018, 27.04.2018, 25.05.2018, 27.06.2018, 31.08.2018; ОСОБА_7 від 31.01.2018, 28.02.2018, 30.03.2018, 27.04.2018, 25.05.2018, 27.06.2018, 31.07.2018, 31.08.2018; ОСОБА_11 від 28.02.2018, 30.03.2018, 27.04.2018; ОСОБА_4 від 31.01.2018, 28.02.2018, 30.03.2018, 27.04.2018, 25.05.2018, 27.06.2018, 31.07.2018, 31.08.2018; ОСОБА_10 від 31.01.2018, 28.02.2018, 25.05.2018, 27.06.2018, 31.07.2018.

З актів приймання виконаних робіт вбачається, що розмір оплати визначався пропорційно вазі виготовленої плівки поліетиленової з розрахунку 400грн. за 1 тону виготовленої продукції, як зазначено в цивільно-правових угодах.

Протягом строку виконання робіт за договорами від 03.01.2018 року під час сплати винагороди фізичним особам-виконавцям замовник утримував та перераховував до бюджетів відповідного рівня податки та збори в розмірі, встановленому податковим законодавством, що вбачається зі звітів ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" форми № 1 ДФ за перший, другий та третій квартал 2018 року.

Таким чином, твердження відповідача про те, що вказані договори мають ознаки трудового договору є необґрунтованими, оскільки оплата за договорами здійснювалася за результат виконаної роботи (наданих послуг) на підставі актів прийому наданих послуг (робіт); за договорами виконавці виконували роботи самостійно, організовували виконання роботи, тобто не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконавцям не створювались робочі місця; за договором виконавці виконували роботу на свій ризик, тобто дотримання правил охорони праці покладалося на виконавців.

Будь-якої інформації про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_12 не погоджуються з укладенням з ними відповідних цивільно-правових договорів, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак вказані договори вважаються такими, що укладені за вільним волевиявленням, на розсуд сторін і погоджені ними.

Законодавством України не надано органам та посадовим особам Держпраці повноважень на власний розсуд тлумачити умови цивільно-правових договорів, а тим більше, самостійно в позасудовому порядку визнавати їх недійсними та надавати їм статусу трудових.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід зазначити, що зобов'язати юридичну особу і фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці. Визнання відносин фактичними трудовими може відбуватися лише у судовому порядку за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене, на підставі положень статті 232 КЗпП України.

На момент прийняття даного судового рішення у матеріалах справи відсутні рішення судів про визнання цивільно-правових договорів від 03.01.2018 року з фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9М, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 удаваними чи недійсними і їх недійсність прямо не передбачена законом.

Таким чином, висновки інспектора праці, викладені в акті перевірки щодо заміни трудових правовідносин цивільно-правовими спростовані вимогами чинного цивільного і трудового законодавства, та матеріалами справи.

Судом також встановлено, що за результатами розгляду протоколу №РВ397/955/АВ/П/ПТ про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.41 КУпАП, якою передбачена адміністративна відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), складеного відносно директора ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" ОСОБА_14 за невиконання вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України, Здолбунівським районним судом Рівненської області 21.12.2018 ухвалено постанову у справі №562/4400/18 (набрала законної сили 02.01.2019), якою провадження у такій справі було закрито на підставі п.1 ст.247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.78 КАС України).

В ході судового розгляду встановлено, що під час здійснення інспекційного відвідування у виробничих приміщеннях ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" було виявлено виключно осіб, які працювали за укладеними в належній формі трудовими договорами. Зазначене підтверджено поясненнями позивача, документами, що підтверджують право на використання приміщень (Договору оренди нежилих приміщень у ПрАТ завод Іскра від 02.11.2015 року , інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №144111965 від 06.11.2018 , бухгалтерськими довідками ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" та показаннями свідка ОСОБА_14

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що в процесі інспекційного відвідування інспектором Поліщук Л.В. було відібрано пояснення двох фізичних осіб - ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за адресою: Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Северина Наливайка, 1. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, табеля обліку робочого часу працівників ТОВ ЗАВОД ІСКРА за жовтень 2018 року та штатного розпису ТОВ ЗАВОД ІСКРА , а також з показань свідка ОСОБА_14, який був присутній в ході проведення інспекційного відвідування ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС", зазначені особи на момент відібрання пояснень фактично виконували свої трудові обов'язки як машиністи екструдера на ТОВ ЗАВОД ІСКРА , тобто на іншому суб'єкті господарювання, ніж той у якого проводилося інспекційне відвідування. З огляду на зазначене, суд констатує, що докази у вигляді пояснень фізичних осіб ОСОБА_12 та ОСОБА_11 були здобуті інспектором з порушенням порядку проведення інспекційних відвідувань, а тому не можуть братись до уваги судом.

Допитана в судовому засіданні свідок інспектор Поліщук Л.В. засвідчила, що документального підтвердження приналежності виробничих приміщень за адресою м. Здолбунів, вул. Сереверина Наливайка, 1 в представників ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" не запитувала, самостійно такі документи не здобувала. Зазначила, що висновки про приналежність виробничих приміщень для ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" зробила на підставі слів ОСОБА_3 Оскільки такі показання ґрунтуються на повідомленні іншої особи, що відповідно до положень ч.3 ст.91 КАС України є показанням з чужих слів, то судом враховано те, що ОСОБА_3, надаючи показання в якості свідка, зазначене твердження інспектора Поліщук Л.В. спростував, а, отже, показання свідка ОСОБА_15 в цій частині не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, оскільки показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами КАС України.

Також суд наголошує, що відповідно до положень ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На підставі зазначеного, показання свідка ОСОБА_15 про приналежність виробничих приміщень позивачу є недопустимим доказом. З огляду на вказане, не можуть бути враховані судом і пояснення свідка інспектора Поліщук Л.В. щодо того, що виявлені нею особи перебували у виробничих приміщеннях ТОВ "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС", оскільки такі пояснення суперечать документам, наявним в матеріалах справи.

Судом досліджувались Договір оренди нежилих приміщень у ПрАТ завод Іскра від 02.11.2015 року , інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №144111965 від 06.11.2018 , що спростували доводи Відповідача в частині приналежності виробничих приміщень позивачу.

Також, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача стосовно того, що в ході інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності підприємства на території виробничого приміщення з виготовлення гранул з відходів поліетилену знаходилося 9 осіб, які виконували роботи за договорами цивільно-правового характеру з виготовлення плівки поліетиленової. Судом встановлено, що інспектором було виявлено у виробничих приміщеннях ТОВ ЗАВОД ІСКРА (підприємство на якому не здійснювалося інспекційне відвідування) фізичних осіб ОСОБА_12 та ОСОБА_11, а інших сім осіб інспектором взагалі особисто не було виявлено та пояснень у них не відбиралося.

Суд наголошує, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних доказів на підтвердження правомірності дій органу державної влади при винесенні постанови про накладення штрафу від 12.11.2018 № РВ397/955/000470/Т8-ФС.

Таким чином, оспорювана постанова від 12.11.2018 № РВ397/955/000470/Т8-ФС прийнята не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим, частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перевіряючи оспорюване рішення суб'єкта владних повноважень відповідно до закріплених у ч.2 ст.2 КАС України критеріїв, суд дійшов висновку, що таке рішення прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності прийняття оспорюваної постанови, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова,7, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 39780243) про накладення штрафу №РВ397/955/000470/Т8-ФС від 12.11.2018.

Стягнути на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "УКРПЛАСТСЕРВІС" (вул. Северина Наливайка,1, м. Здолбунів, Рівненська область, 35705, ідентифікаційний код 31728982) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова,7, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 39780243) судовий збір у розмірі 15078 (п'ятнадцять тисяч сімдесят вісім гривень) грн. 15 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 01 березня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.