Постанова

від 25.02.2019 по справі 813/1431/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/3091/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.

судді Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників сторін:

від позивача Майорчак В.М.

від відповідачів Дзюба І.Ю.

третя особа ТзОВ виробничо-торгівельне підприємство Бодекс - Сухоцький М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства культури України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року (головуючий суддя Сподарик Н.І., проголошено в м. Львів о 13:58, повний текст рішення складено 20.09.2018) у справі № 813/1431/18 за адміністративним позовом Військової прокуратури Західного регіону України до Міністерства культури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Бодекс , Управління історичного середовища Львівської міської ради, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В :

Військова прокуратура Західного регіону України звернулась з позовом до Міністерства культури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Бодекс , Управління історичного середовища Львівської міської ради, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, яким просила: визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо проведення перевірки на об'єктах Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул.І.Мечникова,16 та Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул.І.Мечникова,16 та видачі припису від 15.03.2018 року №16/10-5/74-18; визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури України від 15.03.2018 року №16/10-5/74-18, яким зобов'язано негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об'єктах Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул.І.Мечникова,16 та Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул.І.Мечникова,16 та вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Обгрунтовуючи свій позов позивач покликався на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 року №1218-р земельну ділянку площею 0,72 га на вул.Мечникова,16 у м. Львові, яка перебуває в постійному користуванні Військової прокуратури Західного регіону України, було внесено до переліку земельних ділянок державної власності, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей. У зв'язку з цим 23.01.2016 року між Військовою прокуратурою Західного регіону України та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Бодекс було укладено договір щодо спільного будівництва житла для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вказаній земельній ділянці. 15.03.2018 року Міністерство культури України видало припис №16/10-5/74-18, яким зобов'язало Військову прокуратуру Західного регіону України негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об'єктах Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул.І.Мечникова,16 та Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул.І.Мечникова,16 та вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Такий припис відповідача було мотивовано тим, що будівництво провадиться в межах історичного ареалу м. Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311) та в межах охоронної (буферної) зони об'єкту Архітектурний ансамбль історичного центра Львова , включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, й воно ведеться в порушення вимог ч.3 ст.32, ст.35 Закону України Про охорону культурної спадщини , без відповідних погоджень і дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 813/1431/18 позов Військової прокуратури Західного регіону України до Міністерства культури України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Бодекс , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та скасування припису задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Міністерства культури України щодо проведення перевірки на об'єктах Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул.І.Мечникова,16 та Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Мечникова, 16 та видачі припису від 15.03.2018 року №16/10-5/74-18. Визнано протиправним та скасовано припис Міністерства культури України від 15.03.2018 року №16/10-5/74-18, яким зобов'язано негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об'єктах Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул.І.Мечникова,16 та Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул.І.Мечникова,16 та вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Із рішенням суду першої інстанції не погодилось Міністерства культури України, та подало апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить таке скасувати, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

У апеляційній скарзі посилається на наступне. Свої повноваження Міністерство здійснює відповідно до спеціального законодавства в даній сфері, та згідно з нормативно-правовими актами, які регулюють його діяльність. Здійснювані ним заходи по охороні культурної спадщини, не регламентуються нормами Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , й вони за своєю суттю є охоронними, а не наглядовими чи контрольними. Таким чином, відповідач стверджує, що його дії по обстеженню місця здійснення будівництва житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул.І.Мечникова,16 у м. Львові були правомірними й повністю відповідали його повноваженням і компетенції. Міністерство культури України також наголошує на тому, що у м. Львові наявний історичний ареал населеного місця, межі та режим використання якого визначені та затверджені належним чином, в саме, відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова . Відповідач відзначає, що таке рішення виконавчого комітету не було скасоване та є чинним по цей час, а тому, ним слід керуватися в даних правовідносинах. Відтак, на думку апелянта, територія, на якій за замовленням позивача провадиться будівництво житла, входить у межі історичного ареалу м. Львова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311, а відтак, здійснення земляних і будівельних робіт повинно провадитися лише після отримання дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Зважаючи ж на те, що необхідних дозволів позивач не отримував, роботи, що ведуться за його замовленням у межах історичного ареалу є незаконними та підлягають припиненню шляхом видання Міністерством культури України обов'язкового до виконання припису. Таким чином, Міністерство культури України вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Військова прокуратура Західного регіону України подала відзив на апеляційну скаргу Міністерства культури України відповідно до ст. 304 КАС України. З підстав, наведених у відзиві просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ТОВ ВТП Бодекс скористалось своїм правом та подало відзив на апеляційну скаргу. Товариство вважає, що доводи скаржника викладені у апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак є безпідставними, а рішення законним та обгрунтованим, та таким, яке слід залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти поданої апеляційної скарги заперечує, вважає, що судом першої інстанції досліджено всі обставини спору та прийнято законне та обгрунтоване рішення.

Представник Міністерства культури України підтримує вимоги апеляційної скарги. Просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Представник ТОВ ВТП Бодекс проти апеляційної скарги заперечує.

Інші учасники судового процесу в судове зсідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство культури України не володіє універсальною компетенцією в частині проведення перевірок і обстежень, оскільки її межі окреслені нормами Закону України Про охорону культурної спадщини . Таким чином, проведення перевірки чи обстеження території, яка не віднесена в установленому порядку до меж історичного ареалу та вчинення наступних дій щодо прийняття відповідного припису є безпідставним, оскільки виходить поза межі компетенції Міністерства культури України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів:

Військовій прокуратурі Західного регіону України належить право постійного користування земельною ділянкою площею 0,7208 га на вул.Мечникова,16 у м. Львові. Право на земельну ділянку зареєстровано 04.11.2015 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 року №1218-р вказану земельну ділянку площею 0,7208 га на вул.Мечникова,16 у м. Львові було внесено до переліку земельних ділянок державної власності, що не належать до земель оборони, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей.

Матеріалами справи доведено, та не заперечується сторонами, що Військова прокуратура Західного регіону України виконує функції замовника будівництва відповідних об'єктів на земельній ділянці площею 0,7208 га на вул.Мечникова,16 у м. Львові, а генеральним підрядником виступає Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Бодекс .

ЛККП Архітектурно-археологічна служба м. Львова у 2016 році було розроблено Історико-містобудівне обґрунтування будівництва багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул.Мечникова,16 у м. Львові, яке погоджене Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації й Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради.

Військовій прокуратурі Західного регіону України надано висновок Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 09.08.2016 року №04-1795 про можливість та умови здійснення містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень на території історичного ареалу міста у разі реалізації намірів забудови земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул.Мечникова,16.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 30.09.2016 року №894, за зверненнями Військової прокуратура Західного регіону України, було затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул.Мечникова,16 у м. Львові (п.1 рішення). Пунктом 2 рішення було зобов'язано позивача розробити робочий проект будівництва, провести його експертизу, звернутися в Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові для реєстрації декларації (дозволу) про початок виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Аналогічні містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки було затверджено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.10.2016 року №935 на будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Мечникова, 16 у м. Львові.

09.11.2016 року Філією ДП Укрдержекспертиза у Львівській області затверджено позитивний експертний звіт №14-2665-16 щодо розгляду проектної документації на будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул.Мечникова,16 у м. Львові.

10 листопада 2016 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові за №1.7-35073-07 проведено реєстрацію декларації про початок виконання робіт щодо будівництва багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул.Мечникова,16 у м. Львові.

05 квітня 2017 року Філією ДП Укрдержекспертиза у Львівській області затверджено позитивний експертний звіт №14-0362-17 щодо розгляду проектної документації на будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул.Мечникова,16 у м. Львові.

13.04.2017 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові було видано замовнику дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ114171031653 на будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул.Мечникова,16 у м. Львові. Відповідно до листа від 05.04.2018 року № 0006-1192 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові зі сторони позивача відсутні порушення містобудівного законодавства.

Матеріалами справи доведено, що на підставі листа Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 10.11.2017 року №16-2634 завідувачем сектору контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини Управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України 01.12.2017 року було проведено візуальне обстеження та фотофіксацію містобудівної ситуації за адресою: м. Львів, вул.Мечникова,16, про що складено два акти обстеження містобудівної ситуації на території історичного ареалу м. Львова. У таких актах обстеження вказано, що земельна ділянка на вул.Мечникова,16 у м. Львові розташована в історичному ареалі м. Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311) та в межах охоронної (буферної) зони об'єкту Архітектурний ансамбль історичного центра Львова , включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У актах зафіксовано проведення земляних і будівельних робіт на ділянці, а також зазначено, що за результатами перевірки електронної бази документообігу Міністерства культури України встановлено не надання міністерством погоджень історико-містобудівних обґрунтувань, проектів будівництв, дозволів на проведення будь-яких робіт по вул.І.Мечникова,16 у м. Львові.

У зв'язку з чим, у актах обстеження надано висновок про те, що здійснення робіт з будівництва на території історичного ареалу м. Львова, за відсутності погодженої у встановленому порядку проектної документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, містить ознаки порушення ст.6-1, ч.3 ст.32 та ч.1 ст.35 Закону України Про охорону культурної спадщини . За наслідком відповідних обстежень, які зафіксовані в актах, 15.03.2108 року заступником Міністра культури України було видано Військовій прокуратурі Західного регіону України припис №16/10-5/74-18, яким зобов'язано негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об'єктах Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул.І.Мечникова,16 та Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул.І.Мечникова,16 , які виконуються в межах історичного ареалу м. Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311) та в межах охоронної (буферної) зони об'єкту Архітектурний ансамбль історичного центра Львова , включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що ведуться з порушенням вимог ч.3 ст.32, ст.35 Закону України Про охорону культурної спадщини без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України) (п. 1 припису).

Пунктами 2, 3 припису було зобов'язано позивача вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини та надати до Міністерства культури України відповідні пояснення.

Колегія суддів зазначає.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України Про охорону культурної спадщини , історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.32 Закону України Про охорону культурної спадщини , межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому КМ України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Постановою КМ України від 13.03.2002р. № 318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку, відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Міністерством культури України зазначено, що межі історичного ареалу визначаються в історико-архітектурному опорному плані як частині містобудівної документації - Генерального плану розвитку міста. Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, як замовником, скореговані матеріали Генерального плану м. Львова, у якому визначені історичні ареали, зони регулювання забудови, тощо. У Генеральному плані м. Львова відсутній розділ та матеріали історико-архітектурного опорного плану із визначенням меж історичного ареалу історичного населеного місця. З врахуванням наведеного, Міністерство культури України повідомило, що межі і режими використання історичного ареалу міста Львова визначено відповідною науково-проектною документацією, виготовленою державним підприємством Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація , затвердженою рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005р. №1311. Однак, матеріали історико-архітектурного опорного плану та режимів використання історичного ареалу м. Львова на затвердження до Міністерства культури України органами виконавчої влади, місцевого самоврядування не надавались. У зв'язку з неподанням на затвердження замовником та органом охорони культурної спадщини місцевого самоврядування до Мінкультури науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання історичного ареалу м. Львова, зазначене питання не розглядалось.

Суд критично оцінює покликання відповідача на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова , оскільки ані чинне законодавство України, ані його норми станом на 09.12.2005 року не наділяло виконавчі органи міських рад повноваженнями щодо затвердження меж історичних ареалів населених місць.

Згідно із вимогами до п. 37 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що на даний час межі історичного ареалу міста Львова у встановленому законодавством порядку не затверджено, що підтверджується Міністерством культури України.

За відсутності належним чином затверджених меж історичного ареалу м. Львова, безпідставним є твердження апелянта про порушення приписів ст.6-1, ч.3 ст.32 та ч.1 ст.35 Закону України Про охорону культурної спадщини у частині провадження робіт в у його межах без відповідних дозволів і погоджень, оскільки вони видаються лише для провадження робіт у межах відповідних існуючих історичних ареалів.

Як встановлено при вирішені даного спору, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова , на яке посилається відповідач, не може бути належним доказом установлення меж історичного ареалу. А тому, вимоги відповідача щодо отримання позивачем певних дозволів і погоджень, а також втручання в його діяльність шляхом заборони проведення певних робіт не базуються на законі.

У даному випадку, оскаржувані дії щодо перевірки та винесення припису були вчинені відповідачем не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності позивача, а в межах виконання Міністерством культури України функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини, що у розумінні ст.1 Закону України Про охорону культурної спадщини , визначається як система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Згідно зі ст.1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено відносини, на які він поширює свою дію, а також ті, на які його дія не поширюється. У той же час, абз.8 ч.4 ст.4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності установлено, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

При цьому, спеціальним законом, що регламентує діяльність відповідача, а саме, Законом України Про охорону культурної спадщини , Міністерство культури України не вповноважено здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності та його не віднесено до кола органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Правовідносини у сфері збереження культурної спадщини, які регулюються Законом України Про охорону культурної спадщини , не є тотожними правовідносинам у сфері господарювання, контроль і нагляд за якою провадиться за нормами Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Таким чином, суд не вважає обґрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем норм Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , позаяк, у цій частині вони не підлягають застосуванню (аналогічна позиція була викладена, зокрема, у постановах Вищого адміністративного суду України від 06.11.2014 року К/9991/14572/12, від 08.06.2017 року К/800/24413/16).

Закон України Про охорону культурної спадщини , регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.5 Закону України Про охорону культурної спадщини , до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини, а згідно з п.22 ч.1 ст.5 зазначеного Закону, - надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Згідно із вимогами ст.6-1 Закону України Про охорону культурної спадщини дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак на даний час порядок надання зазначених у Законі України Про охорону культурної спадщини дозволів, погоджень органом охорони культурної спадщини постановою Кабінету Міністрів України не затверджений. Крім того, як зазначалось вище, історичний ареал міста Львова на дату реєстрації Декларація у встановленому законодавством порядку не визначений, а тому передчасно зазначати про необхідність отримання дозволу Міністерства культури України на виконання робіт в межах історичного ареалу м. Львова. Крім того, затвердженою законодавством формою декларації про початок виконання будівельних робіт, не передбачено необхідність внесення даних щодо отримання відповідних дозволів Міністерства культури України чи іншого органу охорони культурної спадщини.

Щодо необхідності погодження проектної документації на будівництво органом охорони культурної спадщини, то слід зазначити, що Законом України Про охорону культурної спадщини не передбачено необхідності такого погодження.

Відповідно до ч.2 ст.32 Закону України Про охорону культурної спадщини , з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №878 було затверджено Список історичних населених місць України (міста і селища міського типу), до якого включене м. Львів. Проте, саме по собі включення певного населеного пункту до Списку історичних населених місць України не має за собою наслідку формування в ньому історичного ареалу з визначеними межами та режимами використання.

Таким чином, слід резюмувати, що на території м. Львова, яке занесене до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), межі історичного ареалу можуть вважатися затвердженими лише в разі дотримання зазначених вище вимог ч.2 ст.32 Закону України Про охорону культурної спадщини , п.12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №318.

У той же час, у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази того, що межі історичного ареалу в м. Львові на час прийняття оспорюваного припису були в установленому порядку затверджені, тобто, згідно з відповідною редакцією ч.2 ст.32 Закону України Про охорону культурної спадщини та постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №318.

Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 243, 246, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства культури України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 813/1431/18 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рушення.

У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 01 березня 2019 року.