Постанова

від 01.03.2019 по справі 906/916/16

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року Справа № 906/916/16

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/916/16 (суддя Кравець С.Г., повний текст ухвали складено 10.12.2018р.)

за заявою публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2018 р. у справі № 906/916/16

за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (м. Київ)

до відповідачів: 1) Бровківської сільської ради в особі Виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (Житомирська обл., Андрушівський р-н., с. Бровки-Перші); 2) публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (м.Київ); 3) комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (м.Бердичів, Житомирська область)

про визнання незаконним та скасування рішення №11 від 27.01.2012р, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.05.2012р.

за участю представників сторін:

прокурор - Лис Н.В.;

позивача - не з'явився;

відповідача - 1 - ОСОБА_1.Г., адвокат;

відповідача - 2 - не з'явився;

відповідача - 3 - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду Житомирської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2018 р. у справі № 906/916/16.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заявник вказує, що 09.10.2018р. ним отримало супровідним листом від 05.10.2018р. №37-24-15/22777 копію довідки Міністерства аграрної політики та продовольства України №24/321 від 17.09.2012р "Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України", за результатами перевірки окремих питань діяльності ПАТ "ДПЗКУ" за 1 півріччя 2012р., в якій встановлено, що станом на 20.08.2012р. виготовлені технічні паспорти та отримано свідоцтва про право власності на нерухоме майно філій (згідно переліку), у т.ч. і філії ПАТ "ДПЗКУ "Бровківське ХПП" (стор.11 довідки), власником якого є товариство. У зв'язку з цим, заявник вважає, що позивачу у даній справі 17.09.2012р. було відомо, що майновий комплекс філії ПАТ "ДПЗКУ" "Бровківське ХПП" оформлений на праві приватної власності за товариством, що це є нововиявленою обставиною у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/916/16 у задоволенні заяви ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відмовлено, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2018р у справі №906/916/16 залишено в силі.

Вказана ухвала мотивована тим, що довідка Міністерства аграрної політики та продовольства України №24/321 від 17.09.2012р. "Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України" не є нововиявленою обставиною в розумінні положень ст. 320 ГПК України,заявник фактично подає новий доказ,котрий не був своєчасно поданий до суду .

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що ухвала судом першої інстанції винесена з порушенням норм ст. 86, ч. 5 ст. 236, ст. 320 ГПК України, ст. ст. 256, 257, ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, а викладені в ній висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Скаржник звертає увагу суду, що посилаючись на лист позивача від 19.02.2018р. №37-31-15/6450, адресований прокуратурі Житомирської області, суд першої інстанції, при розгляді справи, дійшов висновку про те, що прокурором не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом. Водночас, 09.10.2018р. заявником (скаржником) отримало супровідним листом від 05.10.2018р. № 37-24-15/22777 копію довідки Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.09.2012р. №24/321 "Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України", за результатами перевірки окремих питань діяльності ПАТ "ДПЗКУ" за 1 півріччя 2012р., якою встановлено, що станом на 20.08.2012р. виготовлені технічні паспорти та отримано свідоцтва про право власності на нерухоме майно філій (згідно переліку), у т.ч. і філії ПАТ "ДПЗКУ" "Бровківське ХПП" (стор. 11 довідки), власником якого є ПАТ "ДПЗКУ". Тобто, 17.09.2012р. позивачу було відомо, що майновий комплекс філії ПАТ "ДПЗКУ" "Бровківське ХПП" оформлений на праві приватної власності за ПАТ "ДПЗКУ".

На думку скаржника, вказана обставина є істотною у справі, існувала на момент розгляду справи в суді першої інстанції, має значення для справи та не була і не могла бути відома йому на момент розгляду справи судом першої інстанції. Вказана обставина також є доказом того, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач повідомляв недостовірну інформацію щодо обізнаності про факт оформлення ПАТ "ДПЗКУ" права власності на спірне майно нібито лише з листа прокуратури Житомирської області, який надійшов на адресу позивача 13.09.2016р.

Апелянт зазначає, що при розгляді справи № 913/235/18, Господарським судом Луганської області досліджувалась не сама довідка №24/321 від 17.09.2012р., а лише незасвідчений витяг з неї, який в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України не був належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом у вказаній справі. Сама ж довідка була складена лише в одному примірнику, про що зазначено на стор. 40 цієї довідки і даний примірник знаходився у позивача, а отже вказана довідка була відсутня у ПАТ "ДПЗКУ".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 04.01.2019 р. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019р. задоволено заяву головуючого судді Філіпової Т.Л. про самовідвід у даній справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.01.2019р. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 р. скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали суду; відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 21.02.2019 р. об 15:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 р. доручено забезпечення проведення відеоконференції Голосіївському районному суду м.Києва.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 р. розгляд скарги відкладено на 01.03.2019 р. об 10:00 год. у зв`язку із неможливістю проведення відеоконференції через технічні причини.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 р. № 01-04/68 у зв'язку із непрогнозованою тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії у справі - ОСОБА_2, відповідно до статті 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п. 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну суддів-членів колегії у справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Прокуратура Житомирської області надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №5922/19 від 08.02.2019 р.), в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Вказує, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами існування нововиявлених обставин відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, які у встановленому порядку спростовують факти, що були покладено в основу судового рішення у справі № 906/916/16. Прокуратура вказує, що в даній довідці не вказано, ні на підставі яких документів були отримані свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ні їх ідентифікуючі дані (номер, дата, серія). Більш того, у довідці вказано, що свідоцтва про право власності до перевірки взагалі не надані. Доводи апеляційної скарги стосовно загальнодоступності та публічності інформації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно є безпідставними, оскільки Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відкрито до вільного доступу лише з 06.10.2015р. Так, у ході неодноразового розгляду судами вказаної справи встановлено, що про порушення вимог законодавства при оформленні права власності Міністерству аграрної політики та продовольства України стало відомо з листа прокуратури Житомирської області, який надійшов на адресу Міністерства 13.09.2016р. Про наявність довідки від 17.09.2012р. №24/321 скаржнику було відомо ще 15.06.2018р., оскільки в провадженні Господарського суду Луганської області знаходилась справа №913/235/18 за позовом першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України до Солідарненської сільської ради та публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності, визнання права власності. В межах даної справи суд надавав оцінку обставинам, викладеним у вказаній довідці. Більш того, представником ПАТ "ДПЗКУ" направлялась на адресу Господарського суду Луганської області та учасникам справи заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності від 15.06.2016р. №13012-21/6668 додатком до якої долучено витяг з довідки Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.09.2012р. № 24/321. Вказане свідчить про те, що вказана обставина була відома ПАТ "ДПЗКУ" на час розгляду справи № 906/916/16 ще Рівненським апеляційним господарським судом.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подаючи суду довідку Мінагрополітики від 17.09.2012 № 24/321, скаржник фактично подає новий доказ, котрий не був своєчасно поданий до суду, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України не є новоявленими обставинами.

В судовому засіданні 01.03.2019р. представник скаржника заперечив щодо можливості розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності в судовому засіданні представника позивача-Міністерства аграрної політики та продовольства України , вважає, що його явка в судове засідання має бути обов`язковою.

Прокурор в судовому засіданні вважає за можливе розгляд апеляційної скарги по суті за відсутності в судовому засіданні представника позивача, вважає доводи представника скаржника про обов`язкову явку позивача в судове засідання безпідставними.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши прокурора та представника скаржника щодо участі в судовому засіданні представника позивача, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч.12. ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи по суті без їх участі.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою апеляційного суду від 29.01.2019 р. про відкриття апеляційного провадження у справі явка уповноважених представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою. Дана ухвала суду була направлена на адресу позивача 29.01.2019 р. та отримана ним 31.01.2019 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Окрім того, ухвала апеляційного суду від 21.02.2019р. про відкладення розгляду скарги була направлена на адресу позивача 21.02.2019 р. та отримана ним 25.02.2019 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду скарги, однак в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Отже, враховуючи те, що явка до суду є правом, а не обов'язком учасника справи, представником скаржника не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали перегляд ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку без участі представника позивача, судом вчинено всі необхідні дії для його належного повідомлення про день, час та місце розгляду справи, і його явка в судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на укхвалу суду ,колегія суддів приходить до висновку про розгляд скарги без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 01.03.2019р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та задоволити вимоги заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор в судовому засіданні 01.03.2019р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач, відповідачі-1,3 в судове засідання 01.03.2019р. не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином,що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення прокурора та представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, заступник прокурора Житомирської області подав в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України позовну заяву до Господарського суду Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" щодо надання публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" дозволу на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс в с. Бровки-Перші по вул. Леніна, 136, Андрушівський район Житомирської області" та визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.05.2012р., виданого відповідачу-2 на майновий комплекс, що розташований в с. Бровки-Перші по вул. Леніна, 136, Андрушівський район Житомирської області.

Справа розглядалась неодноразово.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.04.2018р., яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2018р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018р. у справі №906/916/16, позовні вимоги заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України задоволено у повному обсязі; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27.01.2012р. про надання дозволу публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна, 136 в с.Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області; визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане 24.05.2012р. публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс, що розташований в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.

Судові рішення мотивовані тим, що держава в особі Кабінету Міністрів України, заснувавши державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (яке було перетворене у відповідача-2) та сформувавши його статутний фонд шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідувалися, у тому числі "Бровківського хлібоприймального підприємства", майновий комплекс якого є об'єктом спірних правовідносин, а також передавши повноваження з управління корпоративними правами відповідача-2 позивачу, здійснила заходи лише щодо зміни організаційно-правової форми і визначила розмір статутного капіталу відповідача-2, однак спірне майно було передано не у приватну власність, а для здійснення статутної діяльності і це майно залишається об'єктом права державної власності, через що оскаржуване рішення суперечить вимогам законодавства, оскільки воно прийнято за відсутності рішення про передачу спірного майна з державної у приватну власність та за відсутності відповідного клопотання відповідача-2, про яке йдеться в рішенні, а також за відсутності інших необхідних та передбачених вимогами законодавства документів, що посвідчують виникнення заявлених відповідачем-2 прав, у тому числі щодо зміни форми власності (статуту відповідача-2, акта приймання-передачі у 2011 цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Хліб України" "Бровківське ХТП", затвердженого головою ліквідаційної комісії ДП ДАК "Хліб України" та позивачем, виписки з ЄДРПОУ стосовно відповідача-2). Відхиляючи заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суди вказали, що ні прокурор, ні позивач не знали та не могли дізнатись про оскаржувані рішення та свідоцтво з моменту їх прийняття та видачі, оскільки позивач не був обізнаний про рішення, так як не брав участі під час його ухвалення, оприлюднення рішення відбулось шляхом розміщення на офіційному стенді сільської ради - через нестворення сайтуврідповідача-1 в комп'ютерній мережі Інтернет, доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно став відкритим лише з 06.10.2016р. (на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 30.09.2015р.), а до повноважень позивача не належить здійснення моніторингу ні державних реєстрів, ні офіційних стендів органів місцевого самоврядування. Також суди врахували, що відповідач-2 не отримував жодних рішень Кабінету Міністрів України або позивача щодо проведення інвентаризації нерухомого майна. Листи відповідача-2 до позивача як докази спливу строку позовної давності відхилені, оскільки в цих листах міститься інформація відповідача-2 про відсутність на балансі об'єктів державного нерухомого майна, які можуть бути передані в оренду, а лист відповідача-2 від 13.06.2013р. містить інформацію лише щодо акцій відповідача-2 як єдиного об'єкта державної власності, управління яким здійснює позивач, однак не містить інформацію щодо нерухомого майна, а також щодо зміни форми власності на це майно, а про спірні рішення та свідоцтво позивачу стало відомо після звернення прокуратури в листі, який надійшов на адресу позивача 13.09.2016р.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду Житомирської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2018 р. у справі №906/916/16 за нововиявленими обставинами.

Заявник, як на нововиявлену обставину, посилається на довідку Міністерства аграрної політики та продовольства України №24/321 від 17.09.2012 р. про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за 1 півріччя 2012 р., копію якої отримано заявником 09.10.2018 р. листом №37-24-15/22777 від 05.10.2018 р. Зазначена обставина, на думку заявника, є нововиявленою, оскільки має значення для справи та не була і не могла бути відома йому на момент розгляду справи судом першої інстанції. На підставі цієї обставини суд при розгляді даної справи міг відмовити у задоволенні позовних вимог у зв"язку іх спливом позовної давності.

Надаючи оцінку даним обставинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №501 від 10.08.2012р., комісією Міністерства було проведено перевірку діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України за період 13.08.2012р. по 14.09.2012р., за результатами якої складено довідку №24/321 від 17.09.2012р.

Досліджуючи зміст даної довідки, судом апеляційної інстанції встановлено, що в ній описано структуру товариства, вказані структурні підрозділи, філії та їх повноваження, статутні документи, перелічені види діяльності товариства. Також вказано про те, що станом на 20.08.2012р. деякі філії, в т.ч. Бровківське ХПП, виготовили технічні паспорти та отримали свідоцтва про право власності на нерухоме майно, власником якого є товариство.

Як встановлено апеляційним судом, в провадженні Господарського суду Луганської області знаходилась справа №913/235/18 за позовом першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України до Солідарненської сільської ради та публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності, визнання права власності.

При розгляді даної справи, представник ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подавав до Господарського суду Луганської області та прокуратури Луганської області заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, додатком №2 до якої зазначено витяг з довідки Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.09.2012р. №24/321 (т. 6, а.с.173-182). Також, належним чином засвідчену копію вказаної заяви та витягу з довідки від 17.09.2012р. №24/321 надано прокурором до матеріалів даної справи (т.6, а.с.199-221).

За результатом вирішення спору у справі №913/235/18, Господарським судом Луганської області в рішенні від 28.08.2018р. було надано оцінку довідці Міністерства аграрної політики та продовольства України №24/321 від 17.09.2012 р. про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за 1 півріччя 2012 р. та відмовлено в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вказує, що дана обставина (довідка Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.09.2012р. №24/321) існувала на час розгляду справи №906/916/16 та була відома заявнику, оскільки товариство було стороною у справі №913/235/18 та посилалося на неї, подаючи до суду заяву про застосування строку позовної давності, тому доводи заявника про те, що йому стало відомо про її існування лише 09.10.2018 р. з листа Міністерства аграрної політики та продовольства України №37-24-15/22777 від 05.10.2018р. не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні вимог ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції, оцінюючи дану довідку, вважає, що вона за своєю суттю є новим доказом у справі на підтвердження певного факту, який не був вчасно поданий заявником суду та який міг бути поданий або добутий судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, ст. 74 ГПК України. В свою чергу, обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду фактично зводиться до необхідності оцінки нового доказу в підтвердження існування обставин, про які сторона знала під час розгляду даної справи.

Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги, що із даної довідки не можна встановити на підставі яких саме документів були отримані свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також їх ідентифікуючих даних (номерів, дат, серій, тощо). При цьому, в довідці зазначено, що свідоцтва про право власності до перевірки взагалі не надані. Окрім того, даною довідкою не підтверджується те, що з 17.09.2012р. Міністерству аграрної політики та продовольства України стало відомо про рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 від 27.01.2012р. "Про надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна" та оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.05.2012р., яке видане відповідачу-2.

Отже, враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що довідка Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.09.2012р. №24/321 не є нововиявленою обставиною в розумінні положень ст. 320 ГПК України та правомірно відмовив у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2018 р. у справі № 906/916/16.

Колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими; апеляційним судом не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді заяви судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/916/16 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 320, 325 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/916/16 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено 04 березня2019р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Петухов М.Г.