Ухвала

від 25.02.2019 по справі 520/2790/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/326/19

Номер справи місцевого суду: 520/2790/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.02.2019 року в кримінальному провадженні №12014160250000036 від 10.01.2019 року,-

встановив:

оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеські області ОСОБА_9 погодженого прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту зі строком до 04 квітня 2019 року, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23 годин 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин, з покладенням обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тригради, Красноокнянського району, Одеської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, інваліда 2 групи, працюючого заступником Головного лікаря з технічних питань КУ « Одеський обласний клінічний медичний центр», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Як убачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12014160250000036 від 10.01.2014 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.5 ст.191 КК України, за наступних обставин.

Наказом ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні автодороги України» від 04.07.2005 року №37-к ОСОБА_8 призначено на посаду начальника філії «Одеська ДЕД» з окладом згідно штатного розкладу, звільнивши його з посади заступника начальника з експлуатації.

ОСОБА_8 постійно обіймаючи посаду начальника філії «Одеська ДЕД» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України», здійснюючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України - є службовою особою.

Так, 25.11.2011 між Управлінням з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації, надалі «Поклажодавець», в особі начальника ОСОБА_11 та Дочірнім підприємство Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», надалі «Зберігач», в особі т.в.о. начальника філії «Одеська ДЕД» ОСОБА_12 , разом надалі іменуються Сторони укладено договір зберігання № 2 (розміщення обласного резерву палива).

У відповідності із зазначеним договором між Управлінням з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації, в особі начальника ОСОБА_11 та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», в особі т.в.о. начальника філії «Одеська ДЕД» ОСОБА_12 , разом надалі іменуються Сторони підписали акт приймання-передачі на відповідальне зберігання до Договору від 25.11.2011.

Крім того, акт приймання передачі підписаний матеріально-відповідальною особою - оператором АЗС ОСОБА_13 .

Так, в період часу з листопада 2011 року по 11.09.2013, більш точний час встановити не надалося можливим, у начальника філії «Одеська ДЕД» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_8 виник злочинний намір, спрямований на розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а саме паливно-мастильних матеріалів, отриманих відповідно до Договору зберігання № 2 (розміщення обласного резерву палива) від 25.11.2011, та акту приймання-передачі до нього.

З цією метою, ОСОБА_8 вступив у злочинну змову з оператором АЗС (завідуючої центральним складом) філії «Одеська ДЕД» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - ОСОБА_13 .

В період 2012 року, більш точний час та дату встановити не надалося можливим, філією «Одеська ДЕД» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України списано паливно-мастильні матеріали у кількості 61245,7 л з 199200 л, що знаходились на зберіганні філії «Одеська ДЕД», відповідно до Договору використані відповідно до розпоряджень Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (від 29.05.2012 № 7, від 29.10.2012 № 21) та актів приймання-передачі ПММ (повернення Управлінню з питань надзвичайних ситуацій) від 29.05.2012. Залишок пального, який повинен бути в наявності на зберіганні в філії «Одеська ДЕД» складає 137954,3 л.

Разом з тим, приступивши до реалізації спільного злочинного наміру, спрямованого на розтрату паливно-мастильних матеріалів, протягом часу з листопада 2011 року по 11.09.2013, точний час та дату встановити в ході досудового розслідування не надалося можливим, ОСОБА_8 , будучи особою відповідальною за матеріальні цінності, що знаходяться у Філії, діючи умисно, за попередньою змовою із оператором АЗС (завідуючої центральним складом) філії «Одеська ДЕД» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_13 , в порушення вимог Договору зберігання № 2 (розміщення обласного резерву палива) від 25.11.2011, Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 06.03.2012 № 210/А-2012 «Про передачу пально-мастильних матеріалів на баланс державного підприємства «Одеський облавтодор», «Порядку створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 року № 308, здійснив розтрату пального, переданого на відповідальне зберігання філії «Одеська ДЕД» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в кількості 137954,3 л, на загальну суму 1 392 664,49 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим спричинено збитки державі в особі Одеської обласної державної адміністрації.

10.01.2014 року за даним фактом внесені відомості до ЄРДР за №12014160250000036, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.5 ст.191 КК України.

04.02.2019 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.02.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту зі строком до 04 квітня 2019 року, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23 годин 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Апелянт зазначає, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Заслухавши суддю-доповідача;прокурора,який підтримавапеляційну скаргута просивїї задовольнити; підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційній суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178КПК України та практики Європейського суду з прав людини,крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, відповідно до ст.ст. 177, 178КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При цьому слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даній стадії досудового розслідування, вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Тому, давши оцінку ймовірного вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а також характеризуючи дані, відповідно до яких останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувася, одружений, має другу групу інвалідності, хворіє, згідно наданих захисником медичних документів, а саме має захворювання на сахарний діабет 2 типу, має численні почесні грамоти, постійне місце роботи та проживання, де характеризується виключно позитивно, відповідно до долучених до матеріалів клопотання характеристик, слідчий суддя прийшов вірного висновку про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Доводи прокурора про те, що сама тяжкість обвинувачення, яке висунуте підозрюваному є підставою для обрання міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку апеляційного суду, є недостатньою та належним чином не обґрунтованою. Апеляційний суд також враховує той факт, що прокурор не надав апеляційному суду доказів існування будь-яких ризиків, які б вказували на те, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не забезпечує виконання ним обов`язків.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи прокурора про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є необґрунтованими.

При апеляційному розгляді будь-яких порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасуванняухвали суду, не встановлено.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, оскільки ухвалена у відповідності до вимог закону, та винесена на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.02.2019 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №12014160250000036 від 10.01.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4