Постанова

від 27.02.2019 по справі 592/11718/16-ц

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року

м.Суми

Справа №592/11718/16-ц

Номер провадження 22-ц/816/263/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

у присутності :

позивача за первісним позовом ОСОБА_1,

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

відповідачів за первісним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 - адвоката Хвостик Я.С.,

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 01 листопада 2018 року в складі судді Алфьорова А.М., ухваленого в м. Суми

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній частковій власності

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду з вказаним позовом, який уточнювала в ході судового розгляду справи і остаточно свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником 49/105 частки житлового будинку АДРЕСА_1 частки земельної ділянки площею 0,100 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 49/105 частки земельної ділянки площею 0,0434 га. для ведення садівництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Іншим власником (співвласником) домоволодіння та земельних ділянок є відповідач ОСОБА_3 частка якого складає 56/105 у праві спільної часткової власності на вищезазначене домоволодіння та земельні ділянки. Існуюча спільна часткова власність на спірне нерухоме майно створює для них незручності, як співвласників з приводу користування надвірними спорудами та земельними ділянками, що призводить до періодичних спорів та суперечок. Відповідач ОСОБА_3 у позасудовому порядку здійснити розподіл спірного домоволодіння та припинити спільну часткову власність відмовляється, у звязку з чим вона вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Просила ухвалити рішення, яким виділити їй та визнати за нею право власності на домоволодіння АДРЕСА_2, по варіанту розділу домоволодіння № 2 Висновку № 14 комплексної судової будівельно-технічної та земельно-техічної експертизи (варіант поділу господарських будівель виконане згідно фактичного користування) та по спірним земельним ділянкам Варіанту (графічно відображений в Додатку 1) арк.1 Висновку № 14 земельної-технічної експертизи від 23.04.2018 р.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 звернулась до місцевого суду з зустрічною позовною заявою, яку обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить 28/105 часток житлового будинку разом з надвірними будівлями та господарськими спорудами та земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2. Вказана частка нерухомого майна належала її батьку ОСОБА_3 і була подарована їй за договорами дарування . Іншими співвласниками нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_3 частка якого складає 28/105 та ОСОБА_1, частка якої складає 49/105. У той же час, попередніми співвласниками нерухомого майна, був визначений порядок користування жилим будинком та нежилими будівлями відповідно до ідеального розміру їх часток у праві спільної часткової власності на спірне майно на підставі акту від 21.06.1962 р. складеного головою Сумського міжміського бюро технічної інвентаризації. На даний час між нею та відповідачем ОСОБА_1 виникають постійні суперечки щодо узгодження порядку здійснення права спільної часткової власності на спірний будинок з надвірними спорудами та на частину земельної ділянки, що знаходиться у загальному користуванні (двір), тому єдиним способом, щоб відвернути наступні конфлікти, є звернення до суду з позовною заявою про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, за якого буде припинено спільне користування цим спірним майном. Просила місцевий суд виділити в натурі, як окремий обєкт нерухомого майна їй 28/105 часток житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами за АДРЕСА_2, згідно з першим варіантом розділу житлового будинку, визначеного графічно зеленим кольором у додатку № 1 до Висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 24.05.2017 р. за № 980/1. Припинити за нею право спільної часткової власності на 28/105 часток житлового будинку разом з надвірними будівлями та господарськими спорудами за АДРЕСА_2. Виділити їй в натурі 28/105 часток із складу земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0434 га. з кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 згідно з першим варіантом розділу земельної ділянки визначеного графічно зеленим кольором у Додатку № 2 до Висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 24.05.2017 р. за № 980/12 при якому межі земельних ділянок визначеного розподілу показані червоним кольором виділивши їй у власність земельну ділянку площею 116 кв.м.. Припинити за нею право спільної часткової власності на 28/105 часток земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0434 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Визначити порядок користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га. з кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 згідно з першим варіантом порядку користування земельною ділянкою, визначеного графічно зеленим кольором у додатку № 2 до висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 24.05.2017 р. за № 980/12 при якому виділити їй у індивідуальне користування земельну ділянку площею 191 кв.м, з урахуванням площі під будівлями, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (відображена зеленим кольором у Додатку № 2 до Висновку вищевказаної експертизи), а двір загальною площею 228 кв.м. залишити у спільному користуванні (відображено графічно без кольору у Додатку № 2 до Висновку даної експертизи.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 1 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено:

Поділено між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 садибу АДРЕСА_2 по Варіанту № 2 визначеному Висновком комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 24.05.2017 року складеного судовими експертами ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Припинено право спільної часткової власності між співвласниками ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 садиби АДРЕСА_2 та визначено кожну частку співвласників окремим обєктом нерухомого майна.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення житлового будинку літ. А-І : житлова кімната 1-3 , площею 14,1 кв.м., житлова кімната 1-4 , площею 9,1 кв.м. Приміщення житлової прибудови літ. А3-І : коридор 1-1 , площею 5,7 кв.м., житлова кімната 1-2 , площею 7,2 кв.м. Приміщення прибудови літ. а3 : тамбур І , площею 1,7 кв.м. Господарські споруди: частина сараю літ. Б , сарай літ. З , літня кухня літ. В , тамбур літ. в , погріб літ. п/г2 , убиральня літ. М , літній душ літ. Н , огорожа № 1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на приміщення житлового будинку літ. А-І : житлова кімната 2-2 , площею 11,0 кв.м. Приміщення житлової прибудови літ. А2-І : житлова кімната 2-1 , площею 13,6 кв.м. Приміщення прибудови літ. а1 : кухня 2-3 , площею 8,9 кв.м. Приміщення прибудови літ. а2 : тамбур ІІ , площею 2,6 кв.м. Господарські споруди: навіс літ. С , гараж літ. И , погріб літ. п/г1 , навіс літ. Т , убиральня літ. Л , огорожа № 2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на приміщення житлового будинку літ. А-І : житлова кімната 3-3 , площею 13,7 кв.м. Приміщення прибудови літ. а4 : тамбур ІІІ , площею 1,6 кв.м. Приміщення прибудови літ. а5 : кухня 3-1 , площею 4,1 кв.м., житлова кімната 3-2 , площею 5,2 кв.м. Господарські споруди: частина сараю літ. Б , навіс літ. Г , погріб літ. п/г , убиральня літ. О , літній душ літ. Р , огорожа за № 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Поділено між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку для індивідуального садівництва, площею 0,0434 га., кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до Варіанту (графічно відображеного в Додатку 1) Висновку № 14 земельно-технічної експертизи від 23.04.2018 року складеного судовим експертом ОСОБА_8 згідно якого:

Виділено ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 202 кв.м., що відображена у Додатку 1 Висновку № 14 від 23.04.2018 р. жовтим кольором.

Виділено ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 116 кв.м., що відображена у Додатку 1 до Висновку № 14 від 23.04.2018 р. блакитним кольором.

Виділено ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 116 кв.м., що відображена у Додатку 1 до Висновку № 14 від 23.04.2018 р. зеленим кольором.

Визначено порядок користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га., кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до Варіанту (графічно відображеного в Додатку 1) Висновку № 14 земельно-технічної експертизи від 23.04.2018 року складеного судовим експертом ОСОБА_8 згідно якого:

Виділено ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 405 кв.м., що відображена у Додатку 1 до Висновку № 14 від 23.04.2018 р. жовтим кольором.

Виділено ОСОБА_3 у користування земельну ділянку площею 207 кв.м., що відображена у Додатку 1 до Висновку № 14 від 23.04.2018 р. блакитним кольором.

Виділено ОСОБА_4 у користування земельну ділянку площею 207 кв.м., що відображена у Додатку 1 до Висновку № 14 від 23.04.2018 р. зеленим кольором.

Земельну ділянку, площею 181 кв.м., що відображена у Додатку 1 до Висновку № 14 від 23.04.2018 р. без кольору - залишити у спільному користуванні співвласникам ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти нове рішення, яким відмовити їй у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю, оскільки вважає, що місцевим судом неповно з'ясовано обставини у справі та порушені норми матеріального та процесуального права.

При цьому зазначає, що на тій земельній ділянці, яка виділена позивачці ОСОБА_1 для садівництва знаходяться дві груші 1958 року насадження у хорошому стані та виноград, які дають хороший врожай, а продаж їх плодів дає йому додатковий дохід до пенсії. Але суд взагалі не досліджував цих фактів та не присудив за рахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за втрату зазначених двох фруктових дерев та винограду. Також судом виділено йому в натурі гараж літ. И , але при цьому застосований такий варіант поділу земельної ділянки, коли з частини земельної ділянки під двором неможливо заїхати легковим автомобілем у гараж, не наїхавши на частину земельної ділянки виділеної ОСОБА_1, що буде призводити у майбутньому до нових конфліктів. Крім того, вважає, що місцевий суд при вирішенні первісного позову вийшов за межі заявлених позовних вимог. Вважає, що місцевий суд не врахував ті обставини, що у розподіл домоволодіння увійшли і самочинно побудовані та переплановані приміщення і позивачу виділені приміщення на які вона не набула право власності відповідно до свідоцтва про право на спадкування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 за необґрунтованістю вимог, а в частині її позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без розгляду.

При цьому зазначає, що на сьогоднішній день між нею та ОСОБА_1 виникають постійні суперечки щодо узгодження порядку користування сараєм за літ Б , який є суцільним і на який кожна з них має в однаковій мірі рівне право, а також між ними немає згоди щодо користування земельними ділянками, що знаходяться в спільному користуванні. В той же час вважає, що як вбачається із запропонованих експертом варіантів розподілу домоволодіння та земельних ділянок немає технічної можливості розподілу між співвласниками домоволодіння. Також здійснюючи поділ сарая за літ. Б між нею та ОСОБА_1 суд не визначив розміри площ кожного із приміщень, що будуть становити після розділу даної будівлі два самостійні об'єкти, у зв'язку із чим вона та відповідач ОСОБА_1 не зможуть визначитись щодо місця проведення межі між їх частинами сараю. Вважає, що оскільки експерт не запропонував варіантів порядку користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та із забезпеченням вільного користування кожним із співвласників належним йому майном, а встановити інший порядок користування земельною ділянкою з урахуванням вказаних змін вона немає можливості через відсутність коштів на проведення експертизи, тому і просить її позов залишити без розгляду, а в задоволенні первісного позову відмовити за його безпідставністю.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про залишення без розгляду її позову до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній частковій власності відмовлено.

У відзиві на апеляційні скарги позивач за первісним позовом ОСОБА_1 заперечила проти їх доводів і зазначила, що суд першої інстанції при ухваленні рішення керувався не тільки безумовним правом виділу у натурі частки в спільній частковій власності на майно з урахуванням можливих варіантів виділу, визначених висновками судових експертиз, а і принципами справедливості, інтересами сторін по справі та можливістю нормального користування житловим будинком, надвірними будівлями та земельними ділянками.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів та їх представників, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги позивача за первісним позовом та її представника, дослідивши матеріали цивільної справи та інвентарної справи на домоволодіння, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 вперше набула право власності на 49/105 спірного домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі Договору купівлі-продажу укладеного 9 липня 1962 року між нею та продавцем ОСОБА_9 За даним договором ОСОБА_1 придбала 49/105 частин домоволодіння, яке складалось у цілому з житлового, одноповерхового, деревяного будинку, на п'ять кімнат, житловою площею 59,96 кв.м. та надвірних будівель, розташованих на садибі загальною мірою 910 кв.м.

Вподальшому, ОСОБА_1 подарувала належну їй частину у розмірі 49/105 спірного домоволодіння своїй матері ОСОБА_10 на підставі договору від 17 квітня 1972 року. З договору вбачається, що у дар було передано 49/105 частин будинку загальною житловою площею 59,96 кв.м. та відповідну частину надвірних будівель.

Вдруге позивач ОСОБА_1 набула право власності на 49/105 частки житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.10.2001 р. посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори Чернишенко В.В. після смерті своєї матері ОСОБА_10 (т.1 а.с.7).

Спадкове майно, на яке видане свідоцтво складалось з 49/105 частин житлового будинку а-1 - деревяний обкладений цеглою, житлова площа якого 55,1 кв.м. з відповідною частиною надвірних, господарчих та побутових будівель: сарай Б - дощатий, сарай Г - дощатий, погріб п/г - цегляний, погріб п/г1 - цегляний, сарай В - цегляний, сарай З - дощатий, гараж з оглядовою ямою И - металевий, погріб п/г1 - цегляний , огорожа № 1-3 - дощата.

Також, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 02.11.2009 р. позивачу ОСОБА_1 належить 49/105 частки земельної ділянки площею 0,100 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2(т.1 а.с.11).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 02.11.2009 р. позивачу ОСОБА_1 належить 49/105 частки земельної ділянки площею 0,0434 га для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.12).

Відповідачу ОСОБА_3 належало 28/105 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30.09.1997 р. після смерті ОСОБА_12, посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 №3-869. Майно на яке було видане дане свідоцтво складалось з 49/105 частин житлового будинку А-1 , деревяний обкладений цеглею, житлова площа якого 55,1 кв.м., з відповідною часткою надвірних, господарських та побутових будівель: сараї Г , Б - дощаті, погріб п/г - цегляний, погріб п/г1 - цегляний, сарай В - цегляний, сарай З - дощатий, огорожа № 1-3 - дощата, гараж И металевий, погріб п/г2 - цегляний (т.1 а.с.8).

Також відповідач ОСОБА_3 набув право власності на 28/105 часток спірного домоволодіння на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.02.2003 р. після смерті ОСОБА_14, посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори Чернишенко В.В. № 2-360. Майно на яке було видане дане свідоцтво складалось з 49/105 частин житлового будинку А-1 , деревяний обкладений цеглею, житлова площа якого 55,1 кв.м., з відповідною частиною надвірних, господарських та побутових будівель: сарай Б - дощатий, сарай Г - дощатий, погріб п/г - цегляний, погріб п/г1 - цегляний, сарай З - дощатий, гараж з оглядовою ямою И - металевий, цегл. погріб п/г - цегляний (т.1 а.с.9).

Таким чином, загальна частка відповідача ОСОБА_3 у праві спільної часткової власності на домоволодіння складала 56/105.

Вподальшому, відповідач ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 31.05.2016 р. подарував 28/105 часток житлового будинку разом з надвірними будівлями та господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 своїй донці ОСОБА_4 - позивачу за зустрічним позовом (т.1 а.с.30).

Також, відповідно до договорів дарування від 31.05.2016 р. ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 28/105 часток земельної ділянки площею 0,1000 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 28/105 часток земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,0434 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.34, 37).

На даний час, між співвласниками домоволодіння та земельних ділянок виникають спори з приводу користування даним нерухомим майном, яке належить їм на праві спільної часткової власності.

Задовольняючи позовні вимоги та розподіляючи домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0434 га, а також встановлюючи порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,1000 га місцевий суд виходив з того, що такий розподіл фактично відповідає часткам власників домоволодіння та земельних ділянок у праві спільної часткової власності, інтересам сторін, надає можливість вільного користування житловим будинком і надвірними будівлями садиби.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч.1 ст.356 ЦК України).

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до роз'яснень наданих у п.7 постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 25.05.1998 року Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст.119 ЦК УРСР (1963р.) ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також , які підсобні будівлі передаються власнику.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

За клопотанням позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ухвалою місцевого суду було призначено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи.

Відповідно до Висновку № 980/12 комплексної судової будівельно-технічної та земельної-технічної експертизи від 24.05.2017 р. виходячи з нормативних вимог поділ житлового будинку та господарчих споруд садиби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, між співвласниками, з урахуванням їх ідеальних часток та фактичного користування, який склався між сторонами, можливо.

Місцевий суд прийшов до вірного висновку, що саме Варіант № 2 визначений Висновком комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 24.05.2017 року фактично відповідає часткам власників садиби у праві спільної часткової власності, інтересам сторін, надає можливість нормального користування житловим будинком і надвірними будівлями садиби.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги та доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що безпідставно до розподілу увійшли самочинні приміщення та будівлі. В той же час, як вбачається з копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок розташований по АДРЕСА_2 виготовлений ФОП ОСОБА_15 станом на 12 травня 2016 року і складений на замовлення співвласника домоволодіння ОСОБА_4 у ньому відсутні вказівки про наявність самочинних приміщень або будівель в даному об'єкті нерухомості і саме даний технічний паспорт використовувався експертами при наданні висновку експертизи (т.1 а.с.43-45).

Крім того у довідці-характеристиці об'єкту нерухомого майна складеної ФОП ОСОБА_15 надано перелік усіх будівель та споруд розташованих за вищезазначеною адресою станом на 1 березня 2017 року і зазначено про відсутність самочинного будівництва та реконструкцій (т.1 а.с.138).

Не погоджується колегія суддів і з доводами апелянтів щодо виділення позивачу ОСОБА_16 приміщень на які вона не набула право власності відповідно до свідоцтва про право на спадкування, оскільки, як вже було зазначено, вперше вона набула право спільної часткової власності на 49/105 частин домоволодіння відповідно до договору купівлі-продажу від 9 липня 1962 року, придбавши її у одного із співвласників, а саме у ОСОБА_9.

При дослідженні матеріалів інвентарної справи на спірне домоволодіння вбачається, що виготовлений станом на 21 червня 1962 року поверховий план будинку передбачав його фактичний поділ на три відокремлені частини з окремими входами до них. З акту складеного Сумським міжміським бюро технічної інвентаризації і погодженого із трьома співвласниками домоволодіння вбачається, що фактично ОСОБА_9 належить у літ А приміщення № 1-3, 1-4, у житловий прибудові А-ІІІ приміщення № 1-1, 1-2, крильце літ Б1-1/3 часть літ В , п/г1 - погріб, 1/3 частина огорожі, а з розрахунку часток домоволодіння, зокрема і частки ОСОБА_9, яка підлягає відчуженню вбачається, що до його частки дійсно увійшла і житлова прибудова А-ІІІ, зокрема приміщення № 1-1, 1-2 (інвентарна справа а.с.54, 65,67).

Вподальшому, саме ці житлові та нежитлові приміщення у будинку та житловій прибудові перейшли у фактичне користування позивача у даній справі, потім за договором дарування перейшли у користування матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10, а вподальшому у порядку спадкування знову перейшли у користування позивачу у справі.

Відповідач ОСОБА_3 вперше набув право спільної часткової власності на 28/105 частин спірного домоволодіння на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.09.1997 року після смерті ОСОБА_12, а 18.02.2003 року він набув право власності в порядку спадкування на 28/105 часток спірного домоволодіння після смерті ОСОБА_14 і доказів на підтвердження набуття ним права власності на приміщення, які за рішенням місцевого суду виділені у власність позивачу ОСОБА_1 ним надано не було.

Крім того, ним ніколи не оспорювався фактичний порядок користування житловим будинком та житловою прибудовою, який склався між співвласниками домоволодіння.

При вирішенні позовних вимог щодо розподілу та встановлення порядку користування земельними ділянками, місцевий суд обґрунтовано керувався ч.1 статті 88 ЗК України, якою передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст.318 ЦК кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Отже, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (ч.5 ст.319 ЦК).

При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 15 листопада 1979 року, яким встановлено порядок користування земельною ділянкою розташованою за адресою АДРЕСА_2 між ОСОБА_9, ОСОБА_17 та ОСОБА_9, оскільки як вбачається з матеріалів інвентарної справи та пояснень сторін ні в добровільному ні в примусовому порядку це рішення суду виконано не було, тому відсутні підстави вважати, що землекористувачами у встановленому законом порядку було визначено порядок користування земельною ділянкою, який є обов'язковим для осіб, які вподальшому набувають право власності на частки у домоволодінні (т.1 а.с.81-84, т.2 а.с.240)

Таким чином, за клопотанням позивача ОСОБА_1 було проведено земельно-технічну експертизу відповідно до Висновку № 14 якої, виходячи з дослідження документів наданих експерту, нормативних вимог, розміру ідеальних часток сторін, варіантів розподілу житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2, експертом запропоновано на розгляд суду варіант розподілу земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0.0434 га. з кадастровим номером НОМЕР_1 та додатковий варіант користування земельної ділянки площею 0,1000 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_2, з урахуванням частини сараю літ. Б розміром 4,49 х 6,60м, що знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_1, а інша частина сараю в користуванні ОСОБА_4

При варіанті розподілу земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0434 га. з кадастровим номером НОМЕР_1 (графічно відображеного в Додатку 1) земельна ділянка співвласника ОСОБА_1 відображена жовтим кольором площею 202 кв.м.; ІІ співвласника ОСОБА_3 відображена блакитним кольором земельна ділянка площею 116 кв.м.; ІІІ співвласника ОСОБА_4 відображена зеленим кольором земельна ділянка площею 116 кв.м. і саме за даним варіантом місцевим судом було проведено розподіл цієї земельної ділянки (т.2 а.с.85).

Оскільки висновком експертизи було встановлено неможливість розподілу між співвласниками земельної ділянки площею 0,1000 га. з кадастровим номером НОМЕР_2, тому місцевим судом обґрунтовано було встановлено порядок користування нею за яким співвласнику ОСОБА_1 виділена в користування земельна ділянка площею 405 кв.м. відображена жовтим кольором, ОСОБА_3 - відображена блакитним кольором земельна ділянка площею 207 кв.м.; ОСОБА_4 - відображена зеленим кольором земельна ділянка площею 207 кв.м.

При цьому, землі спільного користування між співвласниками (вільні від забудов) відображені у схемі без кольору загальною площею 181 кв.м.

При цьому місцевий суд обґрунтовано вважав, що такий порядок користування даною земельною ділянкою фактично відповідає часткам власників домоволодіння та земельних ділянок у праві спільної часткової власності, інтересам сторін, надає можливість вільного користування житловим будинком і надвірними будівлями садиби.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта ОСОБА_3 на те, що встановлення порядку користування таким чином буде створювати йому перешкоди у користуванні гаражем И , оскільки при заїзді автомобілем до гаражу він вимушений буде користуватись земельною ділянкою виділеною у користування ОСОБА_1 В той же час він сам не заперечує, що на даний час ним гараж не використовується за призначенням і у ньому не зберігається автомобіль. А у випадку необхідності використання гаражу за призначенням і виникнення у зв'язку із цим суперечок він не позбавлений можливості звернутись до суду із вимогами про встановлення сервітуту на користування чужою земельною ділянкою.

Не підлягають перевірці і доводи апелянта про виділення позивачу земельної ділянки на якій розташовані належні йому плодові дерева та виноград, оскільки ці доводи не було предметом дослідження у суді першої інстанції, а тому не підлягають перевірці і судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Інші доводи апеляційних скарг та доповнення до апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу, доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 01 листопада 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 04 березня 2019 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: О. Ю. Кононенко

Т. А. Левченко