Постанова

від 01.03.2019 по справі 357/11422/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/926/2019

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 березня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи 357/11422/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Андрієнко А.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Приватне орендне сільськогосподарське підприємство Одісей (далі -ПОСП Одісей ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу керівника приватного орендного сільськогосподарського підприємства Одісей ОСОБА_5,

на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, постановлену 18 жовтня 2018 року під головуванням судді Орєхова О.І. в приміщенні суду,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПОСП Одісей у якому просив стягнути з відповідача 356 900 грн. поворотної фінансової допомоги.

Заявлені вимоги мотивовував тим, що протягом 2016-2017 років ним на рахунок підприємства вносилась поворотна фінансова допомога. На час звернення до суду з позовом йому повернуто лише частину даних коштів, що є порушенням належного йому права на майно та отримання поворотної фінансової допомоги у повному обсязі.

Ухвалою від 18 жовтня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області відкрито провадження у вказаній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, керівник ПОСП Одісей ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, та посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та закрити провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказує, зокрема, на те, що суд дійшов помилкового висновку про відкриття провадження у справі, оскільки позов подано колишнім засновником юридичної особи ПОСП Одісей ОСОБА_4 і спір відповідно до ч. 3 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарських судів.

Представником позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи те, що предметом спору у справі є вимога ОСОБА_4 виконати зобов'язання, що виникло в силу надання позивачем, як фізичною особою, поворотної фінансової допомоги. Вважала спір, який виник між сторонами не є корпоративним, а пов'язаний з виконанням повернення фінансової допомоги між фізичною особою та юридичною особою.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник позивача - ОСОБА_7 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належно. Причин неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відкриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що відповідно до ст. 19 ЦПК України, спір, який виник між ОСОБА_4 та ПОСП Одісей , підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2018 року ОСОБА_4, як фізична особа, звернувся з позовом до ПОСП Одісей , у якому просив стягнути з відповідача 356 900 грн. поворотної фінансової допомоги (ас.ас. 1-5). У мотивування своїх вимог позивач зазначав, що протягом 2016-2017 років ним за рахунок власних коштів на рахунок підприємства була внесена поворотна фінансова допомога у загальному розмірі 963 100 грн. На момент звернення до суду, йому повернуто лише частину допомоги у сумі 606 200 грн. На підставі ст. 530 ЦК України він звернувся до підприємства з вимогою про повернення залишку коштів, проте зазначена вимога залишилась без реагування з боку ПОСП Одісей .

На підтвердження заявлених вимог до позовної заяви були додані документи, які підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 №3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України, ГПК України, КТТК України або КУпАП - віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Згідно ст.22 вказаного Закону, місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. За змістом ч.3 цієї норми, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, до компетенції господарських судів віднесені справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Отже, виходячи з положень наведеної норми, господарському суду підвідомчі корпоративні спори: між учасниками товариства; між учасником та господарським товариством, які мають бути пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Згідно ч.3 ст.167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч.1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Права учасника (засновника) товариства визначені ст.10 Закону України "Про господарські товариства", ст.116 Цивільного кодексу України, відповідно до яких учасник товариства має право:

брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, крім випадків, встановлених Законом;

брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства;

здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами.

При цьому, вищевказані норми містять застереження, що учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 вносив кошти з відповідним призначенням на рахунок відповідача як приватна особа. Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_4 вказує, що неповернення відповідачем поворотної фінансової допомоги у повному обсязі є порушенням права на належне йому майно - грошові кошти.

Позовні вимоги обґрунтовані виключно положеннями Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини з позики.

Звертаючись з позовом до ПОСП Одісей , ОСОБА_4 не посилається на порушення його прав як засновника підприємства чи будь-яких інших його корпоративних прав, визначених установчими документами чи законом, а вказує лише на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання з повернення поворотної фінансової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, спір не виник з корпоративних відносин та за своїм суб'єктним складом сторін не відповідає вимогам пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, тому вказана справа не віднесена до справ, розгляд яких належить до компетенції господарських судів.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що спірні відносини стосуються питань створення, діяльності, управління або припинення діяльності відповідача, а отже вказані правовідносини не підпадають під дію ч. 1 ст. 20 ГПК України, оскільки спір, який виник між сторонами у вказаній цивільній справі не є корпоративним, а пов'язаний з виконанням зобов'язання між фізичною та юридичною особою.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми та наявні матеріали справи, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оспорювана ухвала не суперечить нормам процесуального закону, оскільки зроблені судом висновки відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу керівника приватного орендного сільськогосподарського підприємства Одісей ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 4 березня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді: