Рішення

від 15.02.2019 по справі 160/7969/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року Справа № 160/7969/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варварівський елеватор" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Варварівський елеватор" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 21.03.2018 року №0006961419 за формою "Р", про сплату 990 000, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 21.03.2018р. № НОМЕР_1 за формою "Р", про сплату 1 145 833, 75 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Варварівський елеватор" судові витрати.

26.10.2018 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є. було відкрито провадження у адміністративній справі №160/7969/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 2 том 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом було складено акт №10607/04-36-14-19/37397326 від 27.02.2018 року, за висновками якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що перевірки було проведена неповно, без урахуванням усіх обставин для прийняття висновків та з порушеням приписів податкового законодавства, оскільки 17.01.2018 року працівниками позивача було встановлено факт зникнення документів підприємства, складених у період з 01.01.2014 року, про що було повідомлено правоохоронні органи та 19.01.2018 року було повідомлено заступника начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, оскільки втрачені документи безпосередньо стосуються предмету перевірки, призначеної наказом №5604-п від 11.10.2017 року, і, як наслідок, відсутність можливості надати документи під час проведення перевірки. А тому, на думку представника позивача, у контролюючого органу на момент проведення перевірки були відсутні документи, які відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України є підставами для висновків під час проведення перевірки і, як наслідок, винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Також представник позивача зауважив, що в порушення вимог ст. 86 Податкового кодексу України та приписів Методичних рекомендацій щодо оформлення актів (довідок) документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, позивачу було вручено акт перевірки не в повному обсязі, зокрема не було долучено узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки (у разі його складання), відомості та таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, що повторюються, або інформація, яка стосується виявлених фактів, розрахунок донарахованих сум митних платежів, розрахунок розміру заниження (завищення) податкового зобов'язання.

Представник позивача в судове засіданні не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с. 145, 179-181 том 1).

14.11.2018 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що на запит перевіряючого №1 від 26.10.2017 року щодо надання документів було отримано відповідь б/н від 26.10.2017 року із змісту якого було встановлено про факт втрати підприємством документів, які безпосередньо стосуються предмету перевірки. На підставі зазначеного контролюючим органом було прийнято наказ №6020-п від 26.10.2017 року про перенесення термінів проведення перевірки на строк, визначений відповідно до п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України (вказаний термін сплинув 24.01.2018 року). Також, 27.10.2017 року відповідачем було складено акт про незабезпечення зберігання первинних документів та винесено податкове повідомлення-рішення в розмірі штрафної санкції 510,00 грн., яке було сплачено підприємством. При цьому, із змісту адміністративного позову вбачається, що 17.01.2018 року працівниками ТОВ Варварівський елеватор було встановлено факт зникнення документів, на підставі чого було складено акт про незабезпечення зберігання первинних документів та винесено податкове повідомлення-рішення в розмірі штрафної санкції 1020,00 грн., яке було сплачено підприємством. При цьому, представник відповідача зауважила, що не допускається врахування повідомлень платника податків щодо причин неподання документів, зокрема про повторну втрату. Отже, зазначене свідчить про відсутність у контролюючого органу обов'язку щодо видання наказу про перенесення термінів проведення перевірки в разі повторності втрати (пошкодження) нібито відновлених документів. Також, представник відповідача зазначила, що в ході проведення аналізу даних податкової звітності по взаємовідносинах позивача та конрагентів, зокрема ТОВ Осіріус Юг (код 36486823); ТОВ "Толензе" (код 39981502); ТОВ Глоттер" (код 39989611); ТОВ "Родаг" (код 39981518); ТОВ "Бракарад" (код 39477188); ТОВ "Агрос Консалт" (код 39896370) встановлено: відсутність первинних документів на придбання/використання КШП (договори, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі тощо); неможливість встановлення походження товару по ланцюгу постачання пересорт, обрив ланцюга); недостатню кількість трудових ресурсів у контрагентів-постачальників для виконання умов договору; відсутність на балансі основних фондів та складів, які використовувались в ході виконання умов договорів; по контрагентам-постачальникам має місце несплата або сплата у незначних розмірах податкових зобов'язань до бюджету (за наявності значних обсягів постачання, що задекларовані); наявність інформації з Єдиного реєстру судових рішень, що контрагенти є фігурантами кримінальних проваджень за ст. 205 та ст. 212 ККУ; наявність допитів посадових осіб про непричетність до реєстрації суб'єкта господарювання та ведення бухгалтерського та податкового обліку, що свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та здійснення безпідставного оформлення операцій з постачання товарів/послуг.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, а також клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд ухвалив здійснити розгляд справи за відсутності позивача.

Заслухавши заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.01.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю Варварівський елеватор зареєстровано Юр'ївською районною державною адміністрацією за №12321020000002384 як юридичну особу за адресою: 51325, Дніпропетровська область, Юр'ївський район, село Варварівка, вул. Пристанційна, будинок 10, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ (а.с. 54-57 том 1).

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №5604-п від 11.10.2017 року було призначено проведення з 26.10.2017 року документальної планової виїзної перевірки ТОВ Варварівський елеватор з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року тривалістю 10 робочих днів (а.с. 75 том 1).

Наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №6020-п від 26.10.2017 року у зв'язку із надходженням листа ТОВ Варварівський елеватор б/н від 25.10.2017 року щодо втрати документів, було перенесено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Варварівський елеватор за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року на строк, визначений відповідно до п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України, що підтверджується копією відповідного наказу (а.с. 80 том 1).

Так, у період з 24.01.2018 року по 20.02.2018 року на підставі направлень від 23.10.2017 року №11891, №11889, №11890, виданих Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Варварівський елеватор з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт №10607/04-36-14-19/37397326 від 27.02.2018 року (а.с. 20-53 том 1).

Згідно з висновками вищевказаного акту встановлено наступні порушення:

1) ст. 22, ст. 23, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 982 500 грн., в т.ч. за 2014 рік 112 500,00 грн., за 2015 рік на суму 390 000 грн., за 2016 рік на суму 480 000 грн. (без урахування штрафних санкцій);

2) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 916 667,0 грн. (без урахування штрафних санкцій), в тому числі:

- Березень 2015 року 116 667,00 грн.;

- Квітень 2015 року 25 000,00 грн.;

- Грудень 2015 року 241 667,00 грн.;

- Січень 2016 року 116 667,00 грн.;

- Лютий 2016 року 108 333,00 грн.;

- Березень 2016 року 150 000,00 грн.;

- Квітень 2016 року 158 333,00 грн.;

На підставі акту перевірки №10607/04-36-14-19/37397326 від 27.02.2018 року, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0006961419 від 21.03.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств у сумі 990 000, 00 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням 870 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 120 000,00 грн. (а.с. 18);

- №0006971419 від 21.03.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість у сумі 1 145 833,75 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням 916 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 229 166,75 грн. (а.с. 19).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України, проте рішенням Про результати розгляду скарги №18511/6/99-39-11-01-25 від 21.06.2018 року скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0006961419 від 21.03.2018 року та податкового повідомлення-рішення №0006971419 від 21.03.2018 року.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, законом передбачено право податкового органу перенести термін проведення перевірки у випадку втрати, пошкодження або дострокового знищення документів платника податків, що використовуються для цілей оподаткування, при цьому вказаними нормами податкового законодавства не передбачено перенесення термінів перевірки у разі повторного виявлення втрати документів, про втрату яких платник податків вже повідомив контролюючий орган, а навпаки зобов'язано контролюючий орган поновити перевірку платника податків наступного робочого дня після закінчення визначеного п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України строку та фіксації в акті перевірки факту відсутності документів.

З огляду на вищезазначене, доводи представника позивача щодо порушення контролюючим органом приписів ст. 21, 44 Податкового кодексу України щодо не видання наказу про перенесення термінів проведення перевірки у зв'язку із повідомленням 19.01.2018 року позивача про втрату документів, є безпідставними. спростовуються встановленими у справі обставинами та суперечать вищезазначеним нормам податкового законодавства.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання представника на протокол обшуку від 06.07.2017 року, як на підставу, з якою було повинно бути пов'язано перенесення проведення перевірки, оскільки представниками позивача ані до початку перевірки, ані в ході її проведення про вказаний протокол не було повідомлено контролюючий орган, при цьому на запити перевіряючих №1 від 26.10.2017 року та №3 від 05.02.2018 року позивачем було повідомлено саме про втрату документів, складених за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

Зазначене також підтверджується письмовими поясненнями головного державного ревізора інспектора відділу аудиту платників території обслуговування Західно-Донбаської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_4, якою проводилась перевірка, із змісту яких вбачається, що під час перевірки, так і при розгляді справи в порядку її досудового оскарження, підприємством не надавались копії протоколу обшуку від 06.07.2017 року, а також не зазначалось про факт вилучення первинних документів обліку правоохоронними органами.

Крім того, згідно копії протоколу обшуку, що була долучена представником позивача до матеріалів справи, не вбачається виїмки документів, що стосувались господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Варварівський елеватор за перевіряємий період.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається із змісту акту перевірки та не заперечувалось представниками сторін, в ході проведення аналізу даних податкової звітності по взаємовідносинах позивача та конрагентів, зокрема ТОВ Осіріус Юг (код 36486823); ТОВ "Толензе" (код 39981502); ТОВ Глоттер" (код 39989611); ТОВ "Родаг" (код 39981518); ТОВ "Бракарад" (код 39477188); ТОВ "Агрос Консалт" (код 39896370) встановлено: відсутність первинних документів на придбання/використання КШП (договори, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі тощо); неможливість встановлення походження товару по ланцюгу постачання пересорт, обрив ланцюга); недостатню кількість трудових ресурсів у контрагентів-постачальників для виконання умов договору; відсутність на балансі основних фондів та складів, які використовувались в ході виконання умов договорів; по контрагентам-постачальникам має місце несплата або сплата у незначних розмірах податкових зобов'язань до бюджету (за наявності значних обсягів постачання, що задекларовані); наявність інформації з Єдиного реєстру судових рішень, що контрагенти є фігурантами кримінальних проваджень за ст. 205 та ст. 212 ККУ; наявність допитів посадових осіб про непричетність до реєстрації суб'єкта господарювання та ведення бухгалтерського та податкового обліку.

В ході судового розгляду справи, представником позивача на підтвердження факту реальності господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Варварівський елеватор" з ТОВ "Толензе", ТОВ Глоттер", ТОВ "Родаг", ТОВ "Бракарад", ТОВ "Агрос Консалт" до суду було надано наступні документи:

- платіжні доручення про перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ТОВ Варварівський елеватор на розрахунковий рахунок ТОВ Глоттер : №3327 від 08.02.2016 року, №3356 від 09.03.2016 року, №3347 від 02.03.2016 року, №3401 від 30.03.2016 року (а.с. 108-111 том 1);

- платіжні доручення про перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ТОВ Варварівський елеватор на розрахунковий рахунок ТОВ Родаг : №3455 від 27.04.2016 року, №3472 від 10.05.2016 року, №3415 від 01.04.2016 року, №3353 від 02.03.2016 року, №3514 від 30.05.2016 року, №3422 від 04.04.2016 року (а.с. 112-117 том 1);

- платіжні доручення про перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ТОВ Варварівський елеватор на розрахунковий рахунок ТОВ ТОЛЕНЗЕ : №3468 від 04.05.2016 року, №3519 від 01.06.2016 року (а.с. 118-119 том 1);

- платіжні доручення про перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ТОВ Варварівський елеватор на розрахунковий рахунок ТОВ Аргос Консалт : №3223 від 02.12.2015 року, №3232 від 02.12.2015 року, №3233 від 07.12.2015 року, №3234 від 10.12.2015 року, №3236 від 11.12.2015 року, №3240 від 15.12.2015 року, №3262 від 23.12.2015 року (а.с. 120-127 том 1);

- платіжні доручення про перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ТОВ Варварівський елеватор на розрахунковий рахунок ТОВ Бракарард : №2749 від 02.04.2015 року, №2758 від 06.04.2015 року, №2760 від 08.04.2015 року, №2790 від 23.04.2015 року, №2812 від 12.05.2015 року, №2864 від 02.06.2015 року (а.с. 128-134 том 1);

- виписки з податкових накладних ТОВ Елоттер , ТОВ Родаг , ТОВ ТОЛЕНЗЕ . ТОВ Аргос Консалт , ТОВ Бракарард (а.с. 135-140 том 1).

Водночас, позивачем в ході судового розгляду справи не надано первинних бухгалтерських документів, на підставі яких останнім сформовані дані свого податкового обліку із податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств за перевіряємий період.

При цьому, надані представником позивача платіжні доручення та виписки з податкових накладних, за відсутності самих договорів, а також доказів ділової та економічної доцільності його господарських взаємовідносин, суд вважав такими, що не підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами за період, який підлягав перевірці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі №826/14534/16.

Також, є необґрунтованими посилання представника позивача на протокол опитування ОСОБА_5 від 04.12.2018 року як на доказ реальності здійснення господарської діяльності ТОВ Аргос Консалт з ТОВ Варварівський елеватор , оскільки надані ним покази суперечать поясненням, наданим ОСОБА_5 в ході досудового розслідування кримінального провадження.

Крім того, протокол опитування датовано 04.12.2018 року, час початку опитування 11:25 год., час закінчення о 12:58 год., при цьому згідно протоколу судового засідання від 04.12.2018 року, судове засідання було відкрито о 10:21 год., а закінчилось о 10:48 год. При цьому, суд наголошує, що зазначений протокол опитування був наданий суду до початку судового засідання, яке відбулося 04.12.2018 року, що свідчить про неможливість опитування ОСОБА_5, а тому відсутні підстави для врахування даного доказу при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням встановлених обставин у справі та наведених норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, суд дійшов висновку про правомірність прийняття контролюючим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Варварівський елеватор" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 лютого 2019 року.

Суддя ОСОБА_1