Рішення

від 31.01.2019 по справі 280/4409/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2019 року 16 год. 50 хв.Справа № 280/4409/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.07.2018 про збільшення позивачу грошових зобов'язань за платежем «Податок на додану вартість» , № НОМЕР_2 від 06.07.2018 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать вимогам податкового законодавства. Зазначає, що фінансово-господарські операції між TOB АРХІНФОРМ- ПРОЕКТ та контрагентом - постачальником TOB НБФ ГРАНІТ ПЛЮС документально оформлені відповідно до вимог діючого законодавства України, всі первинні документи відображені в бухгалтерському та податковому обліку підприємства позивача. Податкові накладні своєчасно зареєстровані постачальниками в ЄРПН, суми податку на додану вартість відображені своєчасно і в повному обсязі в декларації з податку на додану вартість TOB АРХІНФОРМ- ПРОЕКТ у податковому кредиті, а у постачальника - в декларації з податку на додану вартість в податковому зобов'язанні. Щодо посилань контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, то висновок в акті перевірки було зроблено лише на підставі баз даних Державної фіскальної служби України, зокрема, ІС Податковий блок , Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних та витягу із описової частини ухвали судді по конкретній слідчій дії, яка містить виключно суб'єктивну думку слідчого органу досудового слідства, та не підтверджена жодним належним доказом. З огляду на таке, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві від 07.11.2018 вх. №35795 вказав на те, що перевіркою було встановлено порушення TOB АРХІНФОРМ- ПРОЕКТ п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Вказує, що господарські операції із придбання позивачем у TOB НБФ ГРАНІТ ПЛЮС послуг не відбулися у дійсності, а надані TOB АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між TOB АРХІНФОРМ- ПРОЕКТ та TOB НБФ ГРАНІТ ПЛЮС . У зв'язку з вищевказаним, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність наданих первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 24.10.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/4409/18 та призначено підготовче судове засідання на 15.11.2018.

У судовому засіданні 15.11.2018 судом оголошено перерву до 03.12.2018.

У судовому засіданні 03.12.2018 судом оголошено перерву до 21.12.2018.

Ухвалою суду від 21.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №280/4409/18 строком на 30 (тридцять) днів. Відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі №280/4409/18 на 11.01.2019.

Протокольною ухвалою суду від 11.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 31.01.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 31.01.2019 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

У судове засідання прибув представник відповідача та підтримав відзив з підстав викладених вище. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 243 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 31.01.2019.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ зареєстровано 28.03.2003 Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 ст. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 1 квартал 2017 року та податку на додану вартість при здійсненні фвінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ НБФ ГРАНІТ ПЛЮС за січень 2017 року.

За результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт № 311/08-01-14-08/32420051 від 31.05.2018.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1. ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI в результаті чого: завищено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2017 по 31.03.2017 на загальну суму 2 607 399,00 грн., що не призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток в податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2017 року;

п.198.1 п.198.2 п.198.3, ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 434 905 грн., у тому числі за січень 2017 року на суму 434 905,00 грн.

завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 86 575,00 грн., у тому числі січень 2017 року 86 575,00 грн.

ТОВ АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ було подано до контролюючого органу заперечення на акт перевірки, проте згідно відповіді ГУ ДФС в Запорізькій області від 05.07.2018 вих.№ 19499/10/08-01-14-08-11 висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі ОСОБА_3 перевірки № 311/08-01-14-08/32420051 від 31.05.2018, контролюючим органом відносно ТОВ АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема:

№ НОМЕР_1 від 06.07.2018 про збільшення позивачу грошових зобов'язань за платежем Податок на додану вартість на загальну суму 652 357,50 грн., у тому числі 434 905,00 грн. за основним платежем, 217 452,50 грн. за штрафними санкціями.

№ НОМЕР_2 від 06.07.2018 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 86 575,00 грн. за січень 2017 року.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ оскаржило їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 14.09.2018 № 29984/6/99-99-11-01-02-25 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 06.07.2018 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 - без змін.

З огляду на викладене, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ звернулось з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (тут і надалі у редакції, що діяла на час господарських правовідносин), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ НБФ ГРАНІТ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39280679).

Вказані правовідносини виникли, у зв'язку з залученням ТОВ НБФ ГРАНІТ ПЛЮС до виконання будівельних робіт за договорами підряду, укладеними між ТОВ АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ та ПАТ Запоріжсталь .

Зокрема, між ТОВ АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ (підрядник) та ТОВ НБФ ГРАНІТ ПЛЮС (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 121216-2 від 12.12.2016, відповідно до п.1.1. якого, підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати у відповідності з умовами даного договору, в межах кошторисної вартості власними та залученими силами і засобами будівельно-ремонтні роботи на об'єкті: ПАТ Запоріжсталь Капітальний ремонт. ЦХП-1, ЦГПТЛ, ЦПС. Демонтаж металоконструкцій. Лікідація ОС ТЕЦ, ЦХП-1, ЦХП-3. Капітпальний ремонт Агломераційний цех, Капітальний ремонт ДП-2, ДП -3. Капітальний і поточний ремонт. Обжимний цех. Монтаж електричних та ручних талей. Відновлювальний ремонт ДП-4. Зниження витрат е-е на ТВД котла. 5 . Поточний ремонт Агломераційни цех. Обжимний цех. Капітальний ремонт ДП-5, а підрядник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано акти приймання-передачі виконаних робіт № 97-12-86/П, 97-12-87/П, № 97-12-88/П, № 97-12-89/П, №94-12-230/П, № 94-12-229/П, №94-12-228/П, № 94-12-226/П, № 94-12-227/П, № 94-12-203/П за 2017 рік, № 97-12-82/П, № 97-12-83/П, № 97-12-81/П, № 97-12-84/П, № 97-12-85/П.

Крім того, виконання умов договору підтверджується актами прийняття будівельних робіт (типова форма №КБ-2в): №94-12-272/П за січень 2017 року; №94-12-271/П за січень 2017 року; №94-12-267/П за грудень 2016 року; №94-12-266/П за січень 2017 року; №94-12-265/П за грудень 2016 року; № 94-12-264/П за січень 2017 року; № 94-12-269/П за січень 2017 року; №94-12-270/П за січень 2017 року; № 94-12-268/П за січень 2017 року; №94-12-249/П за січень 2017 року; №94-12-248/П за січень 2017 року; №94-12-258/П за січень 2017 року; № 94-12-257/П за січень 2017 року; № 94-12-256/П за січень 2017 року; № 94-12-255/П за січень 2017 року; № 94-12-254/П за січень 2017 року; № 94-12-253/П за січень 2017 року; № 94-12-262/П за грудень 2016 року; № 94-12-261/П за січень 2017 року; № 94-12-260/П за січень 2017 року; № 94-12-259/П за січень 2017 року; № 94-12-225/П за січень 2017 року; № 94-12-266/П за грудень 2016 року; № 94-12-251/П за січень 2017 року; № 94-12-239 за січень 2017 року; № 94-12-263/П за січень 2017 року.

Виконання умов договору також підтверджується складеними ТОВ НБФ ГРАНІТ ПЛЮС на адресу ТОВ АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ податковими накладними, які зареєстровані у встановленому законодавством порядку в ЄРПН, про що свідчать квитанції № 1, наявні в аметіалах справи.

Задля з'ясування виконання робіт саме ТОВ НБФ ГРАНІТ ПЛЮС судом було запропоновано позивачу надати перелік робітників контрагента, яка виконували спірні роботи та мали право проходу на територію ПАТ Запоріжсталь .

Заявою від 13.12.2018 позивачем надані та долучені до матеріалів справи заявки на оформлення тимчасових перепусток вих. № 1589 від 20.12.2016 та сдачу тимчасових перепусток вих. № 20 від 02.02.2017. Згідно вказаних заявок було замовлено оформлення перепусток на 15 робітників ТОВ НБФ ГРАНІТ ПЛЮС , а саме: ОСОБА_4 (майстер), ОСОБА_3 (монтажник), ОСОБА_5 (монтажник), ОСОБА_6 (монтажник), ОСОБА_7 (електрогазозварювальник), ОСОБА_8 (електрогазозварювальник), ОСОБА_9 (електрогазозварювальник), ОСОБА_10 (електромонтажник), ОСОБА_11 (електромонтажник), ОСОБА_12 (електромонтажник), ОСОБА_13 (монтажник), ОСОБА_14 (газорізник), ОСОБА_15 (газорізник), ОСОБА_16 (слюсар-механік), ОСОБА_17 (стропальщик).

З метою перевірки достовірності даних, ухвалою суду від 21.12.2018 було витребувано від ПАТ Запоріжсталь інформацію, щодо того, чи оформлювались тимчасові перепустки вищевказаним працівникам ТОВ НБФ ГРАНІТ ПЛЮС .

Листом від 04.01.2019 вих. № 11/2000609/мм ПАТ Запоріжсталь повідомило суд про те, що у період 2016-2018 роки для допуску на територію ПАТ Запоріжсталь оформлювались тимчасові перепустки на громадян: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 , ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та вказаними громадянами здійснювався неодноразово вхід на територію підприємства та вихід з неї на підставі виданих перепусток.

Відтак, суд вважає доведеним сам факт виконання підрядних робіт контрагентом позивача у спірний період.

Розрахунки між сторонами підтверджені платіжними дорученнями № 122 від 01.03.2017 на суму 400 00,00 грн., № 115 від 28.02.2017 на суму 400 00,00 грн.

Крім того, позивачем до матеріалів справи позивачем надано копію договору про відступлення права вимоги № 210417-1 від 21.04.2017 за яким ТОВ НБФ ГРАНІТ ПЛЮС відступило право вимоги на суму будівельно-монтажних робіт за договором № 121216-2 від 12.12.2016 новому кредитору - ТОВ КАСТОРТРЕЙД .

Виказані контролюючим органом певні сумніви щодо дійсності укладеного договору про відступлення права вимоги у зв'язку із тим, що договір підписаний одним директором (ОСОБА_18В.), а за офіційними документами був інший (ОСОБА_19В.) суд до уваги не приймає, оскільки це не має прямого відношення до змісту оспорюваної операції. Вказане пов'язано з розрахунками, а не з самим фактом виконання підрядних робіт.

Відтак, досліджені судом документи не містять недоліків у формуванні, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Тож, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаним контрагентом у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Разом з тим, контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про те, що операції у січні 2017 року з контрагентом позивача неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання таких робіт. Вказані висновки контролюючий орган здійснив на підставі інформації бази даних ІС Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДФС України та Єдиний реєстр податкових накладних .

Слід зазначити, що така інформація не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Вказана позиція також підтримується ВС у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17. Також, ВС у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з атоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Натомість, суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.

Вказана позиція підтверджена Верховним судом 16.01.2018 під час розгляду справ № 820/4648/13-а, № 826/1398/14, № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018 у справі № 2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі № 814/937/15.

Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

Щодо посилань податкового органу на наявність кримінальних проваджень необхідно зауважити наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що:

- згідно матеріалів кримінального провадження № 32018160020000002 від 12.01.2018, службові особи TOB Енергетичне об'єднання Проект Монтаж Наладка в період з 01.01.2016 по 31.03.2017 діючи умисно, при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з рядом підприємств з ознаками фіктивності включаючи TOB НБФ Граніт плюс (далі - контрагент позивача), умисно ухилились від сплати ПДВ у розмірі 8276248 грн., в порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах;

- згідно матеріалів кримінального провадження № 32018160020000002 від 12.01.2018, за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч.З ст. 212 КК України, встановлено, що службові особи TOB Енергетичне об'єднання Проект Монтаж Наладка в період з 01.01.2016 по 31.03.2017 діючи умисно, при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з рядом підприємств з ознаками фіктивності в тому числі й TOB НБФ Граніт плюс , умисно ухилились від сплати ПДВ у розмірі 8276 248 грн., в порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах;

- згідно матеріалів кримінального провадження № 32017040040000015 від 08.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 212 КК України, встановлено, що службові особи TOB Літпром Кривбас протягом 2014- 2017 років проводили безтоварні операції з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, включаючи TOB НБФ Граніт Плюс , тим самим умисно ухилились від сплати податку на прибуток та ПДВ, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах; тощо.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд виходить з того, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належною процесуальною формою.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Суд зазначає, що преюдиційне значення при розгляді справи для суду має саме вирок у кримінальній справі, проте, до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно посадових осіб позивача або його контрагента.

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній контрагент позивача був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взятий податковими органами на облік як платник податків, в тому числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємства за місцем реєстрації.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаним контрагентом не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Більш того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вказаних правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративий позов Товариства з обмеженою відповідальністю АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 78, оф. 15, код ЄДРПОУ 32420051) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1 від 06.07.2018 про збільшення позивачу грошових зобов'язань за платежем Податок на додану вартість на загальну суму 652 357,50 грн., у тому числі 434 905,00 грн. за основним платежем, 217 452,50 грн. за штрафними санкціями.

№ НОМЕР_2 від 06.07.2018 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 86 575,00 грн. за січень 2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ судовий збір у розмірі 11 083,99 грн. (одинадцять тисяч вісімдесят три гривні 99 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.02.2019.

Суддя Л.Я. Максименко