Постанова
від 27.02.2019 по справі 910/17258/17
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р. Справа№ 910/17258/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Кравчук А. С. - ордер 2384/008;

від відповідача 1 (за первісним позовом): не з'явились;

від відповідача 2 (за первісним позовом): не з'явились ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" та Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018

у справі № 910/17258/17 (суддя - Смирнова Ю. М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015"

до 1) Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД"

2) Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання договору недійсним, виселення та зобов'язання змінити місцезнаходження

за зустрічним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015"

про визнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" та Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про:

- визнання договору оренди приміщень №040111 від 04.01.2015 з додатками та додатковою угодою від 29.04.2015 до такого договору недійсним;

- виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000);

- зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди приміщень №040111 від 04.01.2015 з додатками та додатковою угодою від 29.04.2015, укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю є недійсним, як такий, що суперечить нормам Закону України "Про іпотеку" та п.2.6 договору іпотеки №010/21-03/179/1, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у зв'язку з відсутністю згоди іпотекодержателя - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на передачу предмету іпотеки в оренду.

Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" просить суд поновити порушене право позивача за первісним позовом на вільне розпорядження нерухомим майном шляхом виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000), а також зобов'язати Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки відомості, що внесені до вказаного реєстру можуть бути використані третіми особами, а саме державними органами, органами місцевого самоврядування та учасниками цивільного обороту, що на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015", створює реальну небезпеку порушення його права власності та права на мирне володіння належним йому майном.

26.04.2018 Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015", в якій останній просив суд визнати односторонній нікчемний правочин по зверненню стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" на предмет іпотеки за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", таким, що є недійсним.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами: вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки внаслідок здійснення іншого нікчемного правочину по заміні сторони у кредитному договорі з маскуванням під назвою договору такого правочину під інший правочин (удаваний правочин); вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки внаслідок вчинення нікчемного правочину з набуття статусу "іпотекодержателя" не фінансовою установою; вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки при відсутності факту виникнення права вимоги за основним зобов'язанням до іпотекодавця, у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права вимоги за основним зобов'язанням у Державному реєстрі прав на рухоме майно; вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки в порушення публічного порядку внаслідок вчинення неправомірних дій по заволодінню майном та майновими правами позивача за зустрічним позовом; вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки без рішення суду всупереч законодавству України, яке діяло на час укладення договору іпотеки між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", а саме, станом на 2007 рік; вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину внаслідок безоплатного стягнення предмету іпотеки всупереч Конституції України та норм міжнародного права; вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" нікчемного правочину всупереч вимогам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та Міжнародної Конвенції ООН проти корупції 31.10.2003, ратифікованої Україною 18.10.2016.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 910/17258/17 первісний позов задоволено частково.

Виселено Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000).

В іншій частині первісного позову відмовлено.

Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" судовий збір у розмірі 1 600 грн 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Частково задовольняючи первісні позовні вимоги в частині виселення відповідача 1 за первісним позовом, суд першої інстанції вказав, що у разі неможливості власника нерухомого майна здійснювати правомочності користування нерухомим майном, що йому належить, та з огляду на факт фізичного знаходження відповідача - 1 за первісним позовом у будівлі адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м.Київ, вул.Смоленська,31-33, враховуючи відсутність доказів щодо правових підстав знаходження відповідача - 1 за первісним позовом у цій будівлі, позовні вимоги за первісним позовом в частині вимог про виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000) підлягають задоволенню.

Відмовляючи в решті первісних позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору оренди приміщень №040111 від 04.01.2015 з додатками та додатковою угодою від 29.04.2015 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки оспорюваний правочин станом на дату його укладення ніяким чином не порушував права позивача за первісним позовом.

Стосовно вимоги щодо зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд першої інстанції вказав, що такий обраний спосіб захисту не є ефективним у розумінні ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та ніяким чином, навіть у разі наявності підстав для задоволення позову в цій частині, не призвів би до дійсного відновлення порушеного права особи.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності підстав вважати звернення позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за іпотечним договором №010/21-03/179/1 неправомірним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 в частині відмови у задоволенні вимоги позивача за первісним позовом щодо зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та ухвалити нове рішення про задоволення вказаної вимоги, а іншу частину - залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови щодо позовної вимоги про зміну відомостей місцезнаходження відповідача ухвалено з порушенням норм ст. 391 ЦК України та не враховано доводи позивача стосовно реальної небезпеки порушення його права власності та права може бути наслідком завдання шкоди спірному майну.

Також, 15.11.2018 позивачем за первісним позовом було подано доповнення до апеляційної скарги, в яких останній просив змінити рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 в частині мотивування відмови задовольнити вимогу про визнання договору оренди приміщень недійсним з урахуванням ч.ч. 3, 4 ст. 9, ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку .

В обґрунтування вказаного доповнення апелянт зазначив, що спірний договір оренди було укладено без згоди іпотекодержателя, що відповідно до Закону України Про іпотеку є підставою нікчемності. Суд першої інстанції, за наслідками перевірки оспорюваного договору на предмет відповідності чинному законодавству, мав встановити його нікчемність в силу положень Закону України Про іпотеку .

Також, не погоджуючись із вказаним рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 в частині виселення відповідача 1 за первісним позовом з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Смоленська 31-33 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу за первісним позовом у задоволенні первісного позову повністю, зустрічний позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" зводяться до наступного: судом першої інтонації безпідставно не було залишено позов без розгляду; судом першої інстанції було порушено норми ст.ст. 35, 38, 77, 78, 79, 246 ГПК України, підпунктів 17.10., 17.12. п. 17 Перехідних положень ГПК України; в рішенні суду першої інстанції відсутні будь-які посилання на докази, які б свідчили про факт набуття права власності позивачем; судом першої інстанції невірно було застосовано Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не застосовано ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України та норм ст. 37 Закону України Про іпотеку ; апелянт зазначав, що внаслідок відсутності у позивача статусу фінансової установи, укладені договору відступлення прав вимоги є нікчемними, тоді як судом першої інстанції невірно визначено правову природу договору відступлення права вимоги; договір відступлення порушує публічний порядок, оскільки саме по собі відкриття кримінальної справи вже визначило наявність ознак злочину; відповідно до ст. 36 Закону України Про іпотеку в редакції станом на 2007 рік повинен був бути укладений окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя; незастосування судом ч. 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку щодо нікчемності правочину по примусовому стягненню іпотеки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" у справі № 910/17258/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі 910/17258/17 та призначено справу до розгляду на 19.12.2018.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" у справі № 910/17258/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 було відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17258/17 за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 910/17258/17 та об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" та Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" в одне апеляційне провадження.

19.12.2018 до Північного апеляційного господарського суду від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Дідиченко М.А., суддів: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. від розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції від 16.10.2018.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого суддям відводу, в зв'язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 матеріали справи №910/17258/17 передано для вирішення питання про відвід суддів відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2018 заяву Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" про відвід колегії суддів передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Остапенко О.М., Грек Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Грек Б.М. у задоволенні заяви Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" про відвід колегії суддів відмовлено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2018, у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду питання про призначення справи № 910/17258/17 до розгляду колегію суддів у складі головуючого судді: Дідиченко М.А., суддів: Пономаренко Є.Ю., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 прийнято справу № 910/17258/17 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Дідиченко М.А., суддів: Пономаренко Є.Ю., Пашкіна С.А., розгляд справи призначено на 13.02.2019.

13.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 за первісним позовом було подано заяву про відвід судді Дідиченко М.А.

Крім того, 13.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 за первісним позовом також надійшла заява про відвід судді Пашкіної С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 визнано заяви про відвід суддів Дідиченко М.А, Пашкіної С.А. від участі у розгляді апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" та Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 910/17258/17 - необґрунтованими.

Повідомлено учасників процесу, що розгляд справи № 910/17258/17 відбудеться 20.02.2019 о 10:45 год. та передано справу для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 відмовлено в задоволенні заяви Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" про відвід судді Дідиченко М.А. від розгляду справи №910/17258/17; відмовлено в задоволенні заяви Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" про відвід судді Пашкіної С.А. від розгляду справи №910/17258/17; справу повернуто колегії Північного апеляційного господарського суду у складі суддів: Дідиченко М.А. (головуючий суддя), судді - Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 було оголошено перерву до 27.02.2019.

Позиції представників сторін, заявлені клопотання та результати їх розгляду

14.11.2018 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить визнати апеляційну скаргу, подано позивачем за первісним позовом такою, що є зловживанням правами, і має на меті замаскувати відсутність у позивача за первісним позовом права власності на спірну будівлю та застосувати відповідні процесуальні дії стосовно позивача за первісним позовом.

04.12.2018 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшов відзив на доповнення до апеляційної скарги, в яких останній просить вчинити відповідні процесуальні дії, передбачені законодавством, з огляду на наявність фактів протиправних дій з боку групи осіб з урахуванням дій, направлених проти інтересів Держави, особливо, з огляду на воєнний стан та ознаки участі осіб, які мають відношення до керівних посад фінансової установи країни - агресора.

Відповідач 1, заперечуючи проти доводів ТОВ Д-Трейд 2015 , вказав, що апеляційна скарга позивача за первісним позовом є безпідставною, необґрунтованою та такою, що має намір замаскувати протиправні дії щодо незаконного безоплатного заволодіння власністю.

19.12.2018 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшла заява про неможливість участі у судовому засіданні у справі № 910/17258/17, в якій заявник, зокрема, просить суд:

- прийняти окрему ухвалу про визнання дій ТОВ Д-Трейд 2015 по недопущенню ТОВ Бі енд Пі, ЛТД до офісних приміщень такими, що є протиправними та у сукупності мають ознаки, які мають протиправну мету - перешкоджання відповідачу 1 за первісним позовом у доступі до правосуддя;

- прийняти окрему ухвалу про наявність в діях ТОВ Д-Трейд 2015 ознак дій, які, після введення воєнного стану в Україні, повинні стати предметом розслідування Служби Безпеки України, як такі, що мають ознаки елементів гібридної війни по дестабілізації ситуації в країні;

- прийняти окрему ухвалу про наявність в діях ТОВ Д-Трейд 2015 ознак дій, які, повинні стати предметом розслідування Національним антикорупційним Бюро та Державним Бюро Розслідувань, як такі, що мають ознаки дій предикатного характеру по легалізації активів, набутих незаконним шляхом.

13.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшла заява про продовження факту існування обставин, які визначають неможливість участі у судовому засіданні у справі № 910/17258/17, в якій заявник, зокрема, просить суд:

- вчинити необхідні процесуальні дії у відповідності до національного законодавства, міжнародного права, для забезпечення права ТОВ Бі енд Пі, ЛТД доступу до суду та захисту своїх порушених прав;

13.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшла заява про застосування відповідних процесуальних заходів, у зв'язку з виникненням нових обставин, що мають суттєве значення для подальшого розгляду справи, в якій останній просить суд прийняти окрему ухвалу про необхідність розслідування Службою Безпеки України причинно-наслідкового зв'язку між предметом даної справи та рішенням Верховного Суду України від 25.01.2019 у справі № 796/165/18 про арешт акцій російських банків.

13.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшло клопотання щодо вжиття заходів процесуального характеру проти можливих дій ТОВ Д-Трейд 2015 або інших осіб, направлених на позбавлення суду доказів щодо дійсних обставин та фактів, які визначаються причини відсутності позивача у судовому засіданні, в якому останній просить суд:

- у разі подання до суду ТОВ Д-Трейд 2015 або будь-якою іншою особою документів, заяв чи клопотань із певними посиланнями на причини відсутності ПІІ Бі енд Пі, ЛТД , інших ніж ті, які були надані слідству у кримінальному провадженні № 12012700000000138, вважати такі дії зловживанням правами;

- у разі виникнення зазначених вище дій, прийняти окрему хвалу щодо необхідності розслідування Службою Безпеки України таких незаконних дій.

18.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання, в яких останній просить застосувати до ПІІ Бі нед Пі, ЛТД заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами, зокрема, правом на відвід, направлений на затягування судового розгляду справи № 910/17258/17.

20.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшла заява про продовження факту існування обставин, які визначають неможливість участі у судовому засіданні у справі № 910/17258/17, в якій заявник, зокрема, просить суд:

- прийняти окрему ухвалу щодо необхідності розслідування Службою Безпеки України протиправних дій ТОВ Д-Трейд 2015 .

20.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання вироку суду у кримінальному провадження № 12017100000000138 або до закриття такого кримінального провадження.

Також, у поданому клопотанні заявник просить суд:

- прийняти окрему ухвалу щодо необхідності розслідування СБУ фактів та обставин, зазначених у даному клопотанні, як такі, що мають ознаки елементів гібридної війни з боку країни-агресора;

Колегія суддів, у розглянувши в нарадчій кімнаті клопотання про зупинення провадження у справі, дійшла до висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Статтею 227 Господарського процесуального кодексу встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Враховуючи зазначені вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ТОВ "Д-Трейд 2015" звертаючись до суду з вимогою, зокрема про визнання недійсним договору оренди приміщень від 04.01.2015 № 040111, укладеного між Вищим навчальним закладом Київський інститут менеджменту у формі ТОВ та Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, Лтд" з додатками та додатковою угодою до нього на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 9, 12 Закону України "Про іпотеку", посилався на укладення цього договору за відсутності згоди іпотекодержателя майна на передачу предмету іпотеки у користування, що тягне за собою визнання такого договору недійсним, а також виселення відповідача з приміщення та зобов'язання змінити місцезнаходження.

В матеріалах справи міститься витяг з кримінального провадження № 12017100000000138 згідно якого 14.03.2017 до реєстру кримінальних проваджень внесено запис за тим фактом, що у період із листопада 2014 року по жовтень 2015 року невстановлені особи за попередньою змовою, шляхом зловживання довірою та обману заволоділи (шляхом проведення незаконної реєстрації) належним ВНЗ КЕІМ нерухомим майном, а саме будівлею адміністративно-побутового корпусу №36 за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, що складається з нежитлових приміщень, площею 4845,0 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 334327680000.

В той же час, такої підстави для зупинення провадження у господарській справі як початок досудового розслідування ст. 227 ГПК України не передбачено, оскільки підставою для зупинення провадження у господарській справи може бути лише наявність кримінальної справи на розгляді в суді.

Також, позивачем за зустрічним позовом не було надано суду доказів розгляду компетентним судом кримінального провадження № 12017100000000138 щодо розгляду обвинувального акта.

За таких умов колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі № 910/17258/17 до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №1201710000000138 або до його закриття слідчим, прокурором чи судом у порядку, передбаченому КПК України, оскільки, заявником не надано доказів розгляду компетентним судом кримінального № 12017100000000138 провадження по суті.

Стосовно заявлених представником відповідача 1 за первісним позовом заяв про винесення стосовно позивача за первісним позовом окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Колегія суддів, дослідивши доводи представника відповідача 1 за первісним позовом, викладені у заявах, враховуючи матеріали справи, наявні в матеріалах справи докази, не виявила при вирішенні спору порушення законодавства, які мають ознаки кримінального правопорушення, у діях позивача за первісним позовом, у зв'язку з чим численні заяви відповідача 1 за первісним позовом підлягають залишенню без задоволення.

Стосовно поданої представником позивача клопотання про застосування до відповідача 1 за первісним позовом заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу, що передбачені в ст.ст. 132, 135 ГПК України, застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Враховуючи, що дії відповідача 1 за первісним позовом колегією суддів не визнавались як зловживання процесуальними правами, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача 1 за первісним позовом заходів процесуального примусу відповідно до ст.ст. 131, 132, 135 ГПК України у вигляді стягнення штрафу.

Також, 25.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшла заява про продовження факту існування обставин, які визначають неможливість участі у судовому засіданні представника ПІІ Бі Енд Пі, ЛТД у формі ТОВ, в якому останній просить з метою реалізації прав апелянта відкласти розгляд справи до отримання доказів слідства у кримінальному провадженні.

Колегія суддів у судовому засіданні ухвалила клопотання про відкладення розгляду справи залишити без задоволення з наступних підстав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем 1 за первісним позовом обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Крім того, статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки відповідач 1 за первісним позовом був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявний відзив відповідача 1 за первісним позовом на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 27.02.2019 за відсутності представника відповідача 1 за первісним позовом.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель), та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №010/21-03/179/1 (надалі - договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований у реєстрі за №6527.

Відповідно до умов договору цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної кредитної угоди №010/21-03/179 від 07.11.2007 з додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках (далі - кредитна угода), укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якої іпотекодавець зобов'язується перед іпотекодержателем в повному обсязі повернути кредитні кошти у розмірі 6 500 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами - 12,5% річних, комісії, можливу неустойку у розмірі, в строк до 30.10.2017 та у випадках, передбачених генеральною кредитною угодою, а також виконати інші умови генеральної кредитної угоди та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов генеральної кредитної угоди (п.1.1).

Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки 010/21-03/179/1 в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця, вказаних у п.1.1 цього договору, іпотекодавець на умовах, передбачених договором, передає в наступну іпотеку належне йому нерухоме майно, яким є будівля адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), площею 4845,00 кв.м, що знаходиться за адресою м.Київ, вул.Смоленська, 31-33.

Згідно з п. 2.12. договору іпотеки 010/21-03/179/1 у відповідності до ст.36 Закону України "Про іпотеку", цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно зі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за генеральною кредитною угодою (в цьому випадку цей договір - застереження п. 2.12 - є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки); згідно зі ст. 38 Закону України "Про іпотеку" продати предмет іпотеки будь-якому покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної п. 1.3. цього договору або на підставі оцінки, що підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності (договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки).

Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. 13.11.2007 було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек обтяження іпотекою будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А) загальною площею 4845,00 кв.м. за адресою м. Київ, вул.Смоленска, 31-33; іпотекодавець - Вищий навчальний заклад "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю; підстава обтяження - договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6527, виданий 08.11.2007, видавник: приватний нотаріус Михайленко С.А. (реєстраційний номер іпотеки 6024376). Вказана інформація підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.10.2015 №45258426.

04.01.2015 між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю як орендодавцем (відповідач - 2 за первісним позовом) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" як орендарем (відповідач - 1 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) було укладено договір оренди приміщень №040111 (надалі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується надати орендарю можливість тимчасового користування за плату нежитловим приміщенням загальною площею 145,9 кв.м, що знаходяться на восьмому поверсі будинку, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, 31-33, позначені у викопіюванні плану приміщень, наведеному у додатку №1 до цього договору, а орендар зобов'язується прийняти їх у користування і своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату відповідно до умов цього договору (п.1.1).

Відповідно до п. 1.2. договору оренди об'єкт належить орендодавцеві на праві власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації №53-з від 27.10.1999.

Згідно з п. 2.6. договору оренди після закінчення строку дії договору - якщо сторонами не укладено новий договір оренди щодо того ж самого об'єкту оренди, чи при достроковому припиненні договору, об'єкт оренди повертається орендарем орендодавцеві у такому ж стані, в якому він був прийнятий орендарем, з урахуванням нормального фізичного зносу та інших змін до акту приймання - передачі. Повернення об'єкту оренди оформляється актом здачі-приймання. Такий акт підлягає підписанню не пізніше відповідної дати припинення дії договору, якщо угодою сторін чи рішенням компетентного господарського суду не встановлено інше.

Підпунктом 3 п. 4.1. договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний, зокрема, у разі припинення договору звільнити об'єкт оренди і повернути його орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на час прийняття його орендарем, з урахуванням його нормального зносу та інших обставин, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 9.1. договору оренди строк дії договору - 2 роки, починаючи з дати акту приймання - передачі об'єкту оренди.

Зміна власника об'єкту оренди, зокрема, внаслідок реорганізації орендодавця, не є підставою для припинення дії цього договору або зміни визначених ним прав і обов'язків його сторін. У такому випадку до нового власника об'єкту переходять права та обов'язки орендодавця за цим договором (п.9.2 договору оренди).

Згідно з п. 9.3. договору оренди сторони можуть укласти новий договір оренди щодо того ж самого об'єкту оренди (його частини), або продовжити строк дії цього договору, на таких самих чи інших умовах. В разі, якщо будь-яка із сторін не повідомить іншій стороні за два місяці до закінчення терміну дії цього договору про намір не продовжувати орендні відносини щодо приміщень, визначених цим договором, термін дії цього договору вважається автоматично продовженим на строк, визначений п.9.1 цього договору на умовах, визначених цим договором.

29.04.2015 між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" укладено додаткову угоду до договору оренди, в якій контрагенти погодили, що сторони використовують приміщення 7 та 8 поверхів адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, 31-33 для створення бізнес-школи. Зазначені в цьому пункті приміщення передаються орендарю в користування для виконання заходів, визначених цією додатковою угодою (п.1).

В той же час, 22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника - Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю) за кредитним договором (генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014), а новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором (п.2.1), в дату відступлення прав вимоги (дата повного виконання новим кредитором обов'язку сплатити первісному кредиторові вартість прав вимоги в розмірі та порядку відповідно до умов договору) первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за кредитним договором (п.2.2), вартість прав вимоги за договором становить 2990855,76 грн, в тому числі 2220108,02 грн за кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007, 602513,58 грн за кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014, 168234,16 грн за кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014 (п.3.1), новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги, вказану в п.3.1 договору, в день підписання договору шляхом переказу коштів на рахунок первісного кредитора (п.3.2).

22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (цедент) та Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (цесіонарій) укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований у реєстрі за №554, п.1.1 якого визначено, що у зв'язку з укладанням між цедентом та цесіонарієм договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, за яким цесіонарій (новий кредитор) зобов'язався сплатити цеденту (первісному кредитору) вартість прав вимоги, а цедент - відступити цесіонарію права вимоги за кредитним договором, який означає наступні договори: генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014, цедент передає, а цесіонарій приймає права за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеним цедентом з Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №6527.

Права за іпотечним договором вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не раніше ніж з моменту переходу від цедента до цесіонарія прав, що є предметом договору відступлення прав вимоги, визначеного договором відступлення прав вимоги (п.2.1).

22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" підписано акт прийому-передачі документів до договору відступлення прав за договором іпотеки від 22.04.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований у реєстрі за №555.

В подальшому, 22.04.2015 Публічне акціонерне товариство "Артем-Банк" (первісний кредитор) на підставі договору відступлення прав вимоги відступив Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Глобус" (новий кредитор) належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника - Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю) за кредитним договором (генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014), у зв'язку з чим 22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (цедент) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (цесіонарій) було укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований у реєстрі за №556.

22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" підписано акт прийому-передачі документів до договору відступлення прав за договором іпотеки від 22.04.2015.

08.06.2015 Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" (первісний кредитор) на підставі договору відступлення прав вимоги відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" (новий кредитор) належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника - Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю) за кредитним договором (генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014), у зв'язку з чим 08.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І., зареєстрований у реєстрі за №339.

08.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" підписано акт прийому-передачі документів до договору відступлення прав за договором іпотеки від 08.06.2015.

Відповідно до платіжного доручення №5 від 08.06.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" було сплачено Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Глобус" 3 098 591,64 грн. за договором про відступлення права вимоги від 08.06.2015.

12.06.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" було направлено на адресу Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю повідомлення за вих.№02-15 від 10.06.2015 про укладення договорів про відступлення права вимоги та відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" та проханням здійснювати виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами та договором іпотеки на користь нового кредитора - Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015".

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103316541899 вказаний лист отримано Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 18.06.2015.

Також, 12.06.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" надіслано на адресу Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю вимогу про погашення заборгованості за вих.№03-15 від 10.06.2015 з попередженням про те, що у випадку невиконання вказаної вимоги кредитор може звернути стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком відділення зв'язку від 12.06.2015.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103316541880 вказаний лист отримано Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 18.06.2015.

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24591540 від 21.09.2015 державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №11263157 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" права власності на об'єкт нерухомого майна - будівля адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м.Київ, вул.Смоленська, 31-33; площа 4845 кв.м. дата державної реєстрації 12.08.2015; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6528, виданий 08.11.2007, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір про внесення змін №1 до договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, серія та номер 1154, виданий 08.04.2014, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 339, виданий 08.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І. Наведене підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.10.2015 №45258426 та від 23.08.2017 №95404591.

23.08.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" надіслано на адресу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" вимогу про негайне звільнення будівлі адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м.Київ, вул.Смоленська, 31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000) та зміну місцезнаходження, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком відділення зв'язку від 23.08.2017.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0202500198496 вказаний лист отримано Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" 05.09.2017.

За твердженнями позивача за первісним позовом, як власника будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000), договір оренди приміщень №040111 від 04.01.2015 з додатками та додатковою угодою від 29.04.2015, укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю є недійсним в силу положень ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить нормам Закону України "Про іпотеку" та п.2.6 договору іпотеки №010/21-03/179/1, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у зв'язку з відсутністю згоди іпотекодержателя - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на передачу предмету іпотеки в оренду.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом стверджує про вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки внаслідок здійснення іншого нікчемного правочину по заміні сторони у кредитному договорі з маскуванням під назвою договору такого правочину під інший правочин (удаваний правочин); вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки внаслідок вчинення нікчемного правочину з набуття статусу "іпотекодержателя" не фінансовою установою; вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки при відсутності факту виникнення права вимоги за основним зобов'язанням до іпотекодавця, у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права вимоги за основним зобов'язанням у Державному реєстрі прав на рухоме майно; вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки в порушення публічного порядку внаслідок вчинення неправомірних дій по заволодінню майном та майновими правами позивача за зустрічним позовом; вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки без рішення суду всупереч законодавству України, яке діяло на час укладення договору іпотеки між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", а саме, станом на 2007 рік; вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину внаслідок безоплатного стягнення предмету іпотеки всупереч Конституції України та норм міжнародного права; вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" нікчемного правочину всупереч вимогам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та Міжнародної Конвенції ООН проти корупції 31.10.2003, ратифікованої Україною 18.10.2016.

Стосовно вимоги щодо зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд першої інстанції вказав, що такий обраний спосіб захисту не є ефективним у розумінні ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та ніяким чином, навіть у разі наявності підстав для задоволення позову в цій частині, не призвів би до дійсного відновлення порушеного права особи.

Однак, колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як вже зазначалось судом, 04.01.2015 між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю як орендодавцем та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" як орендарем було укладено договір оренди приміщень №040111, стороною якого позивач за первісним позовом не є.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог про визнання недійсним договору оренди приміщень №040111 від 04.01.2015 з додатками та додатковою угодою від 29.04.2015, зазначив, що оспорюваний правочин станом на дату його укладення ніяким чином не порушував права позивача за первісним позовом.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою законодавства, яке полягає у наданні особі, що вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За приписами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За змістом ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції станом на дату проведення державної реєстрації права власності позивача за первісним позовом на спірне нерухоме майно, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягає, в тому числі, право власності на нерухоме майно (ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції станом на дату проведення державної реєстрації права власності позивача за первісним позовом на спірне нерухоме майно).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24591540 від 21.09.2015 державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №11263157 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" права власності на об'єкт нерухомого майна - будівля адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; площа 4845 кв.м. дата державної реєстрації 12.08.2015; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6528, виданий 08.11.2007, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір про внесення змін №1 до договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, серія та номер 1154, виданий 08.04.2014, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 339, виданий 08.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І. Наведене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.04.2018 №120572613).

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Наведене спростовує доводи відповідача - 1 за первісним позовом, що наявність кримінальних і адміністративних проваджень щодо реєстрації прав на спірний об'єкт ставить під сумнів запис в реєстрі, оскільки такі відомості, як передбачено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", є достовірними.

За змістом ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст.317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За таких обставин, з огляду на викладені вище положення законодавства та взявши до уваги відсутність у матеріалах справи належних доказів на спростування факту наявності у позивача права власності на спірне майно, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у нього законного права власності на вказане майно.

У даній справі позивач за первісним позовом, як власник будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000) вказує на те, що оспорюваний правочин є недійсним в силу положень ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить нормам Закону України "Про іпотеку" та п.2.6 договору іпотеки №010/21-03/179/1, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно якого відчуження предмету іпотеки, передача його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, в наступну іпотеку без письмової згоди іпотекодержателя не допускається, а відповідачем - 1 за первісним позовом не надано позивачу за первісним позовом доказів того, що первісний іпотекодержатель - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" надав згоду на передачу предмету іпотеки в оренду.

Право позивача обрати такий спосіб захисту свого порушеного права як визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, залежить від того, чи порушеного таким правочином його право. У випадку встановлення такого порушення, визнання правочину недійсним є способом захисту порушеного права позивача, котрий він може обирати на власний розсуд (стаття 20 ЦК України).

Позивачем за первісним позовом належним чином доведено, що оспорюваний договір оренди порушує його права та охоронювані законом інтереси, як законного власника такого майна. Відтак, позивачем за первісним позовом обрано вірний спосіб захисту порушеного права відповідно до статей 15, 16, 20 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Таким чином, за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, за своїм змістом та правовою природою укладений між відповідачами за первісним позовом правочин є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.759 - 786 Цивільного кодексу України та ст.ст.283 - 291 Господарського кодексу України.

Підставою виникнення права користування майном згідно з частиною 1 статті 759 ЦК України, є договір найму (оренди), за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право укладати договір найму (оренди) та відповідно передавати в оренду майно врегульовано, зокрема статтею 761 ЦК України, згідно з частиною 1 якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Вказане право власника кореспондується з нормами статті 317, 319 ЦК України, згідно з якими визначений зміст права власності: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; а також здійснення права власності: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Обмеження права власника розпоряджатись своїм майном наведені зокрема в Законі України "Про іпотеку".

Частиною 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Вказана норма узгоджується з п. 2.6. договору іпотеки № 010/21-03/179/1 від 08.02.2007, в якій зазначено, що відчуження предмету іпотеки, передача його у спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, в наступну іпотеку без письмової згоди іпотекодержателя не допускається.

Таким чином, на момент укладення між відповідачами за первісним позовом договору оренди існувала пряма заборона на укладення такого правочину без письмової згоди на це іпотекодержателя.

Відповідачами за первісним позовом не доведено, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність згоди іпотекодержателя (в даному випадку АТ Райффайзен банк Аваль ) на укладення договору оренди.

Наслідки недотримання цієї вимоги визначені в частині 3 статті 12 Закону України Про іпотеку , згідно з якою правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Наслідки вчинення правочину (укладення угоди), якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин), визначені в частині 2 статті 203 та частині 1 статті 216 ЦК України та передбачають недійсність такого правочину як нікчемного в силу закону, визнання недійсним якого в судовому порядку не вимагається, а недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним у випадку заперечення сторонами нікчемності такого правочину.

З огляду на наведене, зважаючи на відсутність письмової згоди іпотекодердателя, яка повинна передувати укладенню між відповідачами за первісним позовом договору оренди майна, яке було предметом іпотеки, колегія суддів дійшла до висновку, що договір оренди є недійсним (нікчемним) в порядку частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку".

З огляду на положення ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України зазначені договори оренди є нікчемними з моменту їх вчинення та не створюють будь-яких юридичних наслідків, встановлених умовами цих договорів.

Таким чином, сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним).

Посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до ст. 770 ЦК України до позивача за первісним позовом перейшли всі права та обов'язки орендодавця, спростовується наступним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Проте, зазначена норма стосується переходу прав та обов'язків орендодавця лише за чинними договорами оренди, які не вважаються нікчемними та не визнані судом недійсними.

Враховуючи, що договір оренди від 04.01.2015 р. № 040111 з додатками до нього є нікчемним, а тому такий правочин не створює юридичних наслідків у вигляді виникнення прав та обов'язків за таким правочином, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, ні для сторін нікчемного правочину стосовно предмета правочину, ні для осіб, що набули право на предмет правочину.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що первісна позовна вимога про визнання недійсним нікчемного договору оренди від 04.01.2015 р. № 040111 зі змінами та доповненнями є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє вимогу позивача за первісним позовом про зміну оскаржуваного рішення в частині мотивів відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди від 04.01.2015 р. № 040111, оскільки саме позивач за первісним позовом, формуючи предмет свого позову, просив визнати його недійсним з підстав нікчемності такого договору в силу Закону України Про іпотеку .

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст.319 ЦК України).

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).

Таким чином, оскільки договірні відносини щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 145,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 між Товариством з обмеженою відповідальністю Д-Трейд 2015 , Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ Бі Енд Пі, ЛТД та Вищим навчальним закладом Київський економічний інститут менеджменту у формі ТОВ відсутні, а відповідач 1 за первісним позовом користується належним позивачу на праві власності майном без достатніх на те правових підстав, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення первісного позову в частині зобов'язання виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ Бі Енд Пі, ЛТД з вказаних нежитлових приміщень.

Стосовно первісних позовних вимог про зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст.13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Проте, у даному випадку, фактично обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту своїх прав щодо зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є ефективним у розумінні ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та ніяким чином, навіть у разі наявності підстав для задоволення позову в цій частині, не призвів би до дійсного відновлення порушеного права особи.

Крім того, позивачем за первісним позовом не обґрунтовано таких вимог в контексті негаторного позову, зокрема, в чому саме полягає неможливість користування чи розпорядження будівлею адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 за наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про місцезнаходження відповідача за первісним позовом за адресою 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, а тому позивачем за первісним позовом не обґрунтовано свого порушеного права в цій частині.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первісний позов в частині вимог про зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, Лтд" змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не підлягає задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст.513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1079 Цивільного кодексу України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Таке ж положення передбачено ст.5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Як зазначає апелянт, у позивача за первісним позовом відсутнє право на надання фінансових послуг, в тому числі факторингу.

За змістом п. 1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №352 від 06.02.2014 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року N 231", до фінансової послуги факторингу відноситься сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, необхідними ознаками для кваліфікації правовідносин як факторингу є, в тому числі, здійснення фінансування клієнта та отримання фактором плати за користування клієнтом грошовими коштами, які надаються під відступлення права вимоги.

В свою чергу, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13.04.2016 у справі № 3-238гс16, плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Як встановлено судом, згідно з п.3.1 договору відступлення права вимоги від 08.06.2015, вартість прав вимоги за договором становить 3 098 591,64 грн., в тому числі, 2 995 855,76 грн. - первісна вартість прав вимоги, придбаних ПАТ "КБ "Глобус" у ПАТ "Артем-Банк" згідно з договором відступлення права вимоги від 22.04.2015, 61 582,34 грн. - проценти за користування кредитними коштами за період з 22.04.2015 по 07.06.2015, 41153,54 грн. - винагорода первісного кредитора.

Згідно з розрахунком вартості права вимоги, що є додатком №4 до договору відступлення права вимоги від 08.06.2015, заборгованість за кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007 становить 2 301 315,35 грн., за кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014 - 623 387,78 грн., за кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014 - 173 888,51 грн.

Аналіз зазначених умов договору дає підстави для висновку про те, що сума відступленого права вимоги повністю відповідає ціні такого права вимоги, що передбачена у договорі відступлення права вимоги від 08.06.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжного доручення №5 від 08.06.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" було сплачено Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Глобус" 3 098 591,64 грн за договором про відступлення права вимоги від 08.06.2015.

Колегія суддів зазначає, що відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов'язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Нормами Цивільного кодексу України не встановлено заборони щодо оплатності договору цесії, сторони самі визначають оплатний він чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу, а якщо безоплатний, то застосовуються положення про договір дарування.

В той же час, ознакою факторингової операції є її систематичне виконання суб'єктом господарювання з метою отримання прибутку, тобто по суті здійснення підприємницької діяльності шляхом ведення фінансової діяльності, зокрема укладення факторингових договорів.

Водночас, позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач за зустрічним позовом систематично, з метою отримання прибутку, здійснює господарську діяльність вказаного виду (укладає факторингові договори).

Як вбачається зі змісту договору відступлення права вимоги від 08.06.2015, не вбачається різниці між сумою вимоги за основним зобов'язанням і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається, відтак в даному разі відсутній елемент плати за передання у розпорядження грошових коштів, наявність якого поряд з іншими, є обов'язковою умовою для визначення правової природи договору як договір факторингу.

За наведених обставин, відсутні передбачені законом підстави вважати, що договір відступлення права вимоги від 08.06.2015 за своєю правовою природою є договором факторингу.

При цьому, щодо доводів позивача за зустрічним позовом/відповідача за первісним позовом, що договір відступлення права вимоги від 08.06.2015 спрямований на заміну сторони кредитного договору - кредитодавця, тоді-як позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом не має статусу фінансової установи, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Так, за кредитним договором кредитодавець є боржником відносно позичальника (кредитора) щодо обов'язку надати останньому кредит (у позичальника є право вимагати виконання боржником - банком такого обов'язку), та одночасно позичальник є боржником відносно кредитодавця (кредитора) щодо обов'язку повернути наданий кредит, сплатити проценти.

При цьому, норми цивільного законодавства не передбачають можливості заміни сторони договору, натомість норми ст.ст.509-525 Цивільного кодексу України встановлюють можливість заміни кредитора у зобов'язанні та заміни боржника у зобов'язанні.

В той же час, за приписами ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, згідно з п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу наведених норм слідує, що, за загальним правилом, відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки це не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі.

За таких обставин, зважаючи на умови договору відступлення права вимоги від 08.06.2015, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що даний договір передбачав перехід до позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом виключно права вимоги в порядку п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу та заміну кредитора у вказаному зобов'язанні.

При цьому, зазначені у п.1.1 договору відступлення права вимоги від 08.06.2015 формулювання, що новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором, виходячи з аналізу умов такого договору в сукупності, фактично свідчать про заміну сторони у зобов'язанні, що є предметом договору, а саме заміну сторони кредитора у зобов'язанні за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів тощо (ст.512 Цивільного кодексу України), а не заміну сторони кредитодавця за кредитним договором, тобто одночасної заміни кредитора та боржника у зобов'язанні, у розумінні ст.1054 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про те, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутні зареєстровані права вимоги за основним зобов'язанням по відношенню до відповідача - 2 за первісним позовом, колегія суддів відзначає, що в силу ст.1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, відтак цей закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Тобто з вказаної норми закону полягає, що забезпечувальне зобов'язання поділяє юридичну долю основного, оскільки акцесорне правовідношення за своєю правовою природою є додатковим до іншого, основного, без якого воно втрачає свій сенс і значення та виявляється, в тому числі, у неможливості переходу прав кредитора до третьої особи за основним зобов'язанням без одночасного переходу до неї зобов'язання додаткового.

За змістом ст.24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не допускається у разі видачі заставної. Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку.

При цьому, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.10.2015 №45258426, іпотекодержателем за обтяженням, що виникло за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 (реєстраційний номер іпотеки в Державному реєстрі іпотек 6024376 від 13.11.2007; номер запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 5277135), було зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015".

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про те, що правочин по відступленню прав за договором іпотеки від 08.06.2015 є таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном відповідача - 1 за первісним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Так, позивачем за зустрічним позовом не доведено, в чому саме полягає незаконність правочину по відступленню прав за договором іпотеки від 08.06.2015 в розумінні ст.228 Цивільного кодексу України, а тому такі доводи судом першої інстанції були правомірно відхилені.

Як вже було встановлено вище, у зв'язку з укладанням між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (новий кредитор) договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (цедент) та Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (цесіонарій) договору відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №554, між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (новий кредитор) договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (цедент) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (цесіонарій) договору відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №556, між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" (новий кредитор) договору відступлення прав від 08.06.2015, між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" (цесіонарій) договору відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І., зареєстрованого у реєстрі за №339, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, що виникло за генеральної кредитної угоди №010/21-03/179 від 07.11.2007: кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014 та відбулась заміна сторони у акцесорному зобов'язанні, що є предметом договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеного між відповідачем - 2 за первісним позовом та ПАТ "Райффайзен банк Аваль", тобто до позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом перейшло право вимоги, пов'язане із виконанням позичальником кредитного договору та договору забезпечення (договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007).

Поряд з цим, позивачем за первісним позовом було складено повідомлення вих.№02-15 від 10.06.2015, відповідно до якого позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом повідомив відповідача - 2 за первісним позовом (позичальника, іпотекодавця) про заміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007, кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014, кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014; зазначено найменування нового кредитора та реквізити для перерахування коштів на погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами.

Вказане повідомлення було надіслано на адресу відповідача - 2 за первісним позовом 12.06.2015 та вручено останньому 18.06.2015, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0103316541899.

За змістом ст.12 Закону України "Про іпотеку" тут і далі в редакції станом на дату укладання договору іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.2 ст.36 Закону України "Про іпотеку").

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними (ч.3 ст.36 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до приписів ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.2.11 договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України "Про іпотеку"; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 2.12 договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 визначено, що у відповідності до ст.36 Закону України "Про іпотеку", цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно зі ст.37 Закону України "Про іпотеку" набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за генеральною кредитною угодою (в цьому випадку цей договір - застереження п.2.12 - є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки); згідно зі ст.38 Закону України "Про іпотеку" продати предмет іпотеки будь-якому покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної п.1.3 цього договору або на підставі оцінки, що підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності (договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки).

Як зазначає відповідач 1 за первісним позовом, Закон України "Про іпотеку" в редакції до 2009 року (який діяв станом на дату укладання договору іпотеки) і в редакції після 2009 року встановлює можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку тільки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а вже після прийняття Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", що набрав чинності 14.01.2009, яким внесено зміни до Закону України "Про іпотеку", застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником та кредитором про задоволення вимог кредитора, однак такі зміни можуть бути застосовані лише до іпотечних договорів, укладених після 14.01.2009, тоді-як спірний договір іпотеки містить лише застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що виключає можливість застосування такого способу як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта з огляду на наступне.

Так, частина перша статті 36 Закону України Про іпотеку № 898-IV (у редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, до набрання чинності Законом України Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва № 800-VI) передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог.

Статтею 37 зазначеного Закону (в цій же редакції) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого згідно з частиною другою статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Нова редакція статей 36, 37 Закону № 898-IV, викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ Перехідні положення Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.

Аналіз наведених норм, як і Закон № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 року (справа № 21-131а11) та від 18 вересня 2012 року (справа №21-236а12), та, зокрема, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.03.2018 у справі № 915/297/17.

З огляду на наведене, оскільки в іпотечному договорі №010/21-03/179/1 сторони в п. 2.12 погодили, що цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може, зокрема, згідно зі ст. 37 Закону України Про іпотеку набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за генеральною кредитною угодою та в цьому випадку цей договір - застереження п. 2.12 - є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом щодо неможливості застосування такого позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №010/21-03/179/1, укладеним до 14.01.2009, як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, за наявності в іпотечному договорі лише застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Пунктом 2.10 договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 визначено, що у разі порушення іпотекодавцем умов генеральної кредитної угоди або умов цього договору або у випадках, передбачених ст.12 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання в не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Наведені норми Закону України "Про іпотеку" та умови договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 дають підстави вважати, що умовою для звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок порушення основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору є надіслання боржнику/іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом було складено та надіслано на адресу відповідача - 2 за первісним позовом вимогу (претензію) про погашення заборгованості за вих.№03-15 від 10.06.2015, відповідно до якої позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом вимагав у відповідача - 2 за первісним позовом протягом 30 днів з дня направлення даної претензії погасити заборгованість за кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007 на суму 2301315,35 грн; кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014 на суму 173888,51 грн; кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014 на суму 653387,78 грн.

Також у даній вимозі міститься попередження про те, що у разі невиконання вимоги кредитор, відповідно до чинного законодавства України та положень договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, може звернути стягнення на предмет іпотеки.

Направлення вказаної вимоги позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом підтверджується фіскальним чеком відділення зв'язку, описом вкладення від 12.06.2015. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103316541880 вказану вимогу вручено відповідачу - 2 за зустрічним позовом 18.06.2015.

При цьому, із системного аналізу наведених вище норм Закону України "Про іпотеку" полягає, що для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання значення має саме факт надсилання іпотекодавцеві вимоги про усунення порушення, а не факт отримання такої вимоги, оскільки в будь-якому разі факт отримання адресатом надісланого йому поштового відправлення пов'язаний з його волею, тоді-як така особа може утримуватись від отримання адресованого їй листа, у зв'язку з чим для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання необхідно встановлювати власне факт направлення вимоги про усунення порушення, тобто вчинення іпотекодержателем всіх необхідних дій, а не факт отримання такої вимоги, оскільки ця подія може і не настати.

Як встановлено судом, відповідачем 2 за первісним позовом не було виконано вимогу про погашення заборгованості вих.№03-15 від 10.06.2015 та не сплачено заборгованість за спірними кредитними договорами. При цьому, відповідач 2 за первісним позовом проти існування такої заборгованості у визначених в договорах відступлення прав вимоги від 22.04.2015 та від 08.06.2015 сумах не заперечував, доказів погашення такої заборгованості не надавав.

Отже, у зв'язку з невиконанням відповідачем - 2 за первісним позовом вимоги позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом про погашення заборгованості за вих.№03-15 від 10.06.2015 у строк, встановлений Законом України "Про іпотеку", відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24591540 від 21.09.2015 державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №11263157 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" права власності на об'єкт нерухомого майна - будівля адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; площа 4845 кв.м. дата державної реєстрації 12.08.2015; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6528, виданий 08.11.2007.

З огляду на наведене, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності підстав вважати звернення позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за іпотечним договором №010/21-03/179/1 неправомірним.

Щодо доводів про те, що в ухвалі Господарського суду міста Києва у справі №910/16036/17 від 22.09.2017, залишеній без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017, встановлено, що власником спірного майна є відповідач - 2 за первісним позовом, суд зазначає, що вказану ухвалу було винесено судом в порядку ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у відповідній редакції, та питання належності будь-якій особі спірного об'єкту не розглядалось.

Більш того, постановою Верховного Суду від 22.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 у справі №910/16036/17 скасовано.

В той же час, стосовно заявленої в зустрічному позові вимоги про визнання одностороннього нікчемного правочину по зверненню стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/21-03/179/1 від 08.11.2007, недійсним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин як юридичний факт є лише однією з підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, передбачених законом. У системі таких юридичних фактів правочини посідають особливе місце, вирізняючись серед них своїми специфічними ознаками. Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (наприклад, юридичних та фактичних вчинків, заподіяння шкоди) притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, доводи позивача за зустрічним позовом щодо недійсності одностороннього правочину з набуття права власності на об'єкт нерухомого майна зводяться до неправомірності державної реєстрації такого права державним реєстратором.

Відповідно до приписів ст.37 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Так, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нього є юридичним складом, який включає такі елементи: прострочення боржника за основним зобов'язанням, наявність договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі та подання заяви іпотекодержателем державному реєстратору для проведення державної реєстрації права власності.

Оскільки набуття відповідачем за зустрічним позовом права власності на спірне майно відбулось за фактом реєстрації державним реєстратором права власності на цей об'єкт шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису, фактичне звернення заявником (відповідачем за зустрічним позовом) до державного реєстратора для реєстрації прав не може вважатись правочином в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, а враховуючи вище ведені висновки, зустрічний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" про визнання недійсним правочину не підлягає задоволенню.

При цьому, оскільки зазначені позивачем за зустрічним позовом підстави для визнання недійсним правочину у заявах про визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки між ПАТ "Комерційний банк "Глобус" та ТОВ "Д-Трейд 2015" від 08.06.2015 в порядку ч. 3 ст. 184 Господарського процесуального кодексу України та про визнання нікчемного правочину відступлення прав за договором іпотеки між ПАТ "Комерційний банк "Глобус" та ТОВ "Д-Трейд 2015" від 08.06.2015, який пов'язаний з предметом спору, таким, що є повністю недійсним в порядку ч. 3 ст. 184 Господарського процесуального кодексу України, відповідають тим доводам, які були заявлені в заявах по суті спору та які були досліджені та оцінені судом першої інстанції, а тому Господарським судом міста Києва було обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для визнання правочину відступлення прав за договором іпотеки недійсним, у зв'язку з чим вказані заяви правомірно не були задоволені.

Доводи апелянта про не залишення даної позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України (в редакції станом на дату подачі позовної заяви), оскільки на момент відкриття провадження у даній справі була наявна справа аналогічна справа № 910/16036/17, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року, позовні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю Д-Трейд 2015 до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "БІ енд Пі, ЛТД", Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договору недійсним, виселення та зобов'язання змінити місцезнаходження повернуто без розгляду на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Верховного Суду від 22.02.2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 та ухвалу господарського суду м. Києва від 22.09.2017 у справі № 910/16036/17 скасовано. Матеріали справи № 910/16036/17 передано на новий розгляд на стадію відкриття провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Д-Трейд 2015 до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "БІ енд Пі, ЛТД", Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договору недійсним, виселення та зобов'язання змінити місцезнаходження було повернуто заявникові.

Тобто, провадження в межах справи № 910/16036/17 відкрито не було.

Стосовно посилань апелянта, що судом першої інстанції було безпідставно відхилено заяву про відвід судді Смирнової Ю.М., колегія суддів зазначає, що дані доводи були розглянуті апеляційним господарським судом в межах розгляду апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2018.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскільки договірні відносини щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 145,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 між Товариством з обмеженою відповідальністю Д-Трейд 2015 , Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ Бі Енд Пі, ЛТД та Вищим навчальним закладом Київський економічний інститут менеджменту у формі ТОВ відсутні, а відповідач 1 за первісним позовом користується належним позивачу на праві власності майном без достатніх на те правових підстав, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення первісного позову в частині зобов'язання виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ Бі Енд Пі, ЛТД з вказаних нежитлових приміщень.

Враховуючи, що набуття відповідачем за зустрічним позовом права власності на спірне майно відбулось за фактом реєстрації державним реєстратором права власності на цей об'єкт шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису, фактичне звернення заявником (відповідачем за зустрічним позовом) до державного реєстратора для реєстрації прав не може вважатись правочином в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" (з урахуванням доповнень) є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 року у справі № 910/17258/17 - частковому скасуванню, в той час як апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД", зважаючи на її мотиви та доводи, підлягає залишенню без задоволення.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін відповідно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 910/17258/17 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 910/17258/17 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 910/17258/17 частково скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди приміщень №040111 від 04.01.2015, укладений між Вищим навчальним закладом Київський інститут менеджменту у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Бі Енд Пі, ЛТД , з додатками та додатковою угодою від 29.04.2015 до такого договору оренди.

Виселити Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" (03005, м. Київ, вулиця Смоленська, будинок 31-33, ідентифікаційний код 14351789) з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000).

В іншій частині первісного позову відмовити.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" (03005, м. Київ, вулиця Смоленська, будинок 31-33, ідентифікаційний код 14351789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" (03005, м. Київ, вулиця Смоленська, будинок 31-33, ідентифікаційний код 39777419) судовий збір у розмірі 3 200,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" (03005, м.Київ, вулиця Смоленська, будинок 31-33, ідентифікаційний код 14351789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" (03005, м.Київ, вулиця Смоленська, будинок 31-33, ідентифікаційний код 39777419) судовий збір у розмірі 2 400,00 грн.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" покласти на заявника.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/17258/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04.03.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді С.А. Пашкіна

Є.Ю. Пономаренко


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	27.02.2019
Оприлюднено	06.03.2019
Номер документу	80232791
Судочинство	Господарське

Дроботова Т.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 27.02.2019 по справі 910/17258/17ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/17258/17

Постанова
від 27.02.2019 по справі 910/17258/17
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД