Рішення

від 21.02.2019 по справі 902/564/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2019 р. Cправа № 902/564/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Барської районної спілки споживчих товариств, м.Бар, Вінницька область

до: Барського споживчого товариства "Магазин - Бар", м.Бар, Вінницька область

до: Фізичної особи-підприємця Загороднюка Петра Федоровича, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область

про зобов'язання вчинити дії

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

За участю представників:

позивача: Твердохліб Олександр Іванович, розпорядження № 9-к від 21.01.2019; паспорт НОМЕР_3 виданий Барським РВ УМВС України в Вінницькій області 27.05.1998.

Голубенко Олександр Володимирович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000406, ордер ВН № 100853.

відповідача (Барське споживче товариство "Магазин - Бар"): не з'явився. відповідача (ФОП Загороднюк Петро Федорович): не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

07.09.2018 на адресу Господарського суду Вінницької області позовна заява Барської районної спілки споживчих товариств до Барського споживчого товариства "Магазин - Бар" та до Фізичної особи-підприємця Загороднюка Петра Федоровича про зобов'язання Барського споживчого товариства "Магазин-Бар" повернути та передати об'єкт оренди нерухомого майна - нежитлове приміщення магазину площею 218,76 кв.м., яке розташоване в м. Бар по вул. Героїв Майдану, 32 та обладнання: куточок м'який (диван, два крісла) вартістю 748,29 грн, транспортер вартістю 1 316,08 грн, холодильну камеру вартістю 1 375,00 грн, холодильну шафу вартістю 540,70 грн, гірки пристінні в кількості 7 штук вартістю 445,73 грн, гірки пристінні в кількості 16 штук вартістю 1 105,00 грн; малоцінний інвентар: вага товарна вартістю 88,00 грн, вага циферблатна вартістю 35,48 грн, стіл журнальний вартістю 46,09 грн орендодавцю - Барській районній спілці споживчих товариств та про усунення перешкод Барській районній спілці споживчих товариств в користуванні вбудованим в п'ятиповерховому житловому будинку частиною нежитлового приміщення магазину площею 142,37 кв.м., позначеному в технічному паспорті літерою "А" та складається з приміщень № 17 - торгівельний зал площа 79,1 кв.м., № 18 торгівельний зал - площа 63,27 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Героїв Майдану, 32, м. Бар, Вінницька область, зобов'язавши Фізичну особу-підприємця Загороднюка Петра Федоровича звільнити вбудоване в п'ятиповерховому житловому будинку частину нежитлового приміщення магазину від товарно-матеріальних цінностей, що належать Фізичній особі-підприємцю Загороднюку Петру Федоровичу, шляхом виселення.

Ухвалою суду від 10.09.2018 позовну заяву № 1/2 від 06.09.2018 залишено без руху після чого до суду надійшов лист позивача № 129 від 21.09.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.10.2018 відкрито провадження у справі № 902/564/18 та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 22.10.2018. Також даною ухвалою вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.10.2018 внесено виправлення до ухвали від 10.10.2018. стосовно дати підготовчого судового засідання вказавши останню 06.11.2018.

Ухвалою суду від 22.10.2018 відкладено підготовче засідання до 21.11.2018.

Ухвалою суду від 22.11.2018 відкладено підготовче судове засідання до 20.12.2018. Також, даною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів.

У зв'язку із перебуванням судді станом на 20.12.2018 у незапланованій відпустці ухвалою суду від 19.12.2018 призначено судове засідання на 26.12.2018.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкладено підготовче судове засідання до 09.01.2018.

09.01.2019 на електронну адресу суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 09.01.2019, у якому останній просить суд витребувати у Барської районної спілки споживчих товариств (позивача) документи необхідні для розгляду справи.

Також у поданому відзиві останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 09.01.2019 судом відхилено клопотання відповідача 1 про витребування доказів про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Також 09.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.2019 про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання з огляду на сплив строку підготовчого провадження з урахуванням його продовження на 30 календарних днів.

При цьому судом було враховано приписи ч.1 ст.195 ГПК України відповідно до якої суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку .

Ухвалою суду від 09.01.2019 здійснено виклик учасників справи в судове засідання для розгляду справи по суті на 10.01.2019.

10.01.2019 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання № 1 від 09.01.2019, в якому останній з метою забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

За результатами проведеного судового засідання з огляду на неявку сторін та відсутність доказів про повідомлення останніх щодо дати, часу та місця судового засідання призначеного на 10.01.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 11.02.2019.

10.01.2019 на електронну адресу суду від представника відповідача 1 Луценко Романа Олександровича надійшла заява про відвід судді Банаська О.О. від розгляду справи № 902/564/18, яку було зареєстровано о 15 год 35 хв. і яка фактично була отримана суддею о 17 год 15 хв, що підтверджується письмовими відмітками та штампом канцелярії на першому аркуші заяви, а також витягом із журналу реєстрації скарг/заяв на дії судді та відвід та самовідвід від 10.01.2019.

Ухвалою суду від 14.01.2019 відмовлено в задоволенні заяви представника Барського споживчого товариства "Магазин - Бар" Луценка Р.О. б/н від 10.01.2019 про відвід судді Банаська О.О. від розгляду справи № 902/564/18. Також даною ухвалою зупинено провадження у справі № 902/564/18 до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Ухвалою суду від 15.01.2019 відмовлено в задоволенні заяви представника Барського споживчого товариства "Магазин - Бар" Луценка Р.О. про відвід судді Банаська О.О. від розгляду справи № 902/564/18.

Ухвалою суду від 11.02.2019 р. поновлено провадження у справі № 902/564/18.

Поновлення провадження у справі № 902/564/18 після зупинення провадження, до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, відбулось лише 11.02.2019 р., у зв'язку з перебуванням судді Банаська О.О. у відпустці.

Ухвалою суду від 11.02.2019 відкладено розгляд справи до 21.02.2019.

В судове засідання 21.02.2019 представники відповідачів не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Разом з тим адресована відповідачу 1 (Барське споживче товариство "Магазин-Бар") ухвала від 11.02.2019 підприємством зв'язку до суд не повернута.

При цьому, представників відповідача 1 (Барське споживче товариство "Магазин-Бар") про дату, час та місце судового засідання повідомлено додатково телефонограмами суду від 20.02.2019, які наявні в матеріалах справи.

Також, згідно інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, адресована відповідачу 2 (ФОП Загороднюк П.Ф.) ухвала значиться в стані "відправлено до точки видачі/доставки".

При неявці в судове засідання відповідачів суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17, ч.3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу/фізичну особі-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останніх.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 11.02.2019 про призначення засідання для розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників відповідача.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що провадження у справі № 902/564/18 відкрито 10.10.2018 і при цьому усі без виключення ухвали по даній справі надсилались на адресу учасників справи.

Про поінформованість відповідача 1 щодо наявності даної справи в провадженні суду свідчить явка його представників в судове засідання, подання ним заяв, клопотань, отримання телефонограм тощо.

Стосовно відповідача 2 суд зазначає, що усі без винятку ухвали надсилались за адресою реєстрації останнього, яке зазначено у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 10.10.2018 - вул.Будівельна, 19, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210, що свідчить про належність вчинення судом дій для інформування останнього про дану судову справу.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави заявлених позовних зазначає, що Барській районній спілці споживчих товариств належить на праві власності нежитлова будівля (приміщення) магазину, що знаходиться в м.Бар по вул.Героїв Майдану (Пролетарській), 32.

Як вказує позивач, 01.08.2016 р. між Барською районною спілкою споживчих товариств (Орендодавець, Позивач) та Барським споживчим товариством "Магазин - Бар" (Орендар, Відповідач 1) укладено Договір № 35 про здачу в оперативну оренду основних засобів (майна), відповідно до якого передано в оренду будівлю магазину "Подолянка 1", що знаходиться в м.Бар вул.Героїв Майдану, 32 (колишня вул.Пролетарська, 32) з обладнанням та малоцінним інвентарем.

За твердженням Позивача, Орендарем (Відповідачем 1) грубо порушувались умови договору оренди. Крім того, Відповідачем 1 було передано вказане орендоване приміщення без згоди Орендодавця в суборенду ФОП Загороднюк П. Ф. (Відповідач 2).

З огляду на вказане, Позивачем на адресу Відповідача 1 надсилались листи (повідомлення) про відмову та розірвання договору оренди та повернення орендованого приміщення.

Однак, як зазначає Позивач, Відповідач 1 в добровільному порядку повертати орендоване приміщення відмовився та наполягав на продовженні дії договору, в той час як у Договорі сторонами був визначений строк оренди до 01.11.2016 р., а згідно п.6.2 вказаного Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом місяця після його закінчення він вважається продовженим на той самий строк.

Згідно тверджень Позивача, ним неодноразово протягом місяця після закінчення договору оренди надсилав листи повідомлення на адресу Відповідача 1 та Відповідача 2 про те, що Договір припинив свою дію, на новий термін продовжуватись не буде, нежитлове приміщення буде використовуватися для власних потреб.

Однак, Відповідач 1 станом на даний час не повертає позивачу орендоване приміщення.

Відтак між Позивачем та Відповідачем 2 не існує жодних договірних відносин і майно перебуває у користуванні Відповідача 2 не на підставі укладеного з Позивачем договору.

Посилаючись на вказані обставини, Позивач просить суд зобов'язати Відповідача 1 повернути та передати об'єкт оренди нерухомого майна та усунути перешкоди Барській районній спілці споживчих товариств в користуванні вбудованим в п'ятиповерховому житловому будинку частиною нежитлового приміщення магазину, зобов'язавши Фізичну особу-підприємця Загороднюка Петра Федоровича звільнити вбудоване в п'ятиповерховому житловому будинку частину нежитлового приміщення магазину від товарно-матеріальних цінностей, що належать Фізичні особі-підприємцю Загороднюку Петру Федоровичу, шляхом виселення.

В якості правової підстави позову позивач, з поміж іншого, зазначає положення ст.41 Конституції України, ст.ст. 193, 283, 291 ГК України, ст.ст. 3, 13, 15, 16, 20, 316, 317, 391, 525, 526, 759, 763, 785, 795 ЦК України, ст.ст. 2 ,3 ,4, 5, 161, 162, 163, 164 ГПК України.

Відповідач 1 (Барське споживче товариство "Магазин - Бар") у поданих до суду відзивах на позовну заяву б/н від 09.01.2019 з позовними вимогами не погоджується та вважає, що вони не можуть бути задоволені з огляду на те що позивачем порушено процедуру набуття та реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул. Героїв Майдану (Пролетарська), 32, м. Бар, Вінницька область.

Крім того, у відзиві Відповідач 1 зазначає, що згідно інформаційної довідки № 150150703 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня будь-яка інформація, що підтверджує право власності Позивача на об'єкт нерухомого майна що знаходиться за адресою вул. Героїв Майдану (Пролетарська), 32, м. Бар, Вінницька область.

В судовому засіданні представник позивача в усних поясненнях підтримав свою процесуальну позицію щодо заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що на підставі рішення виконкому Барської міської ради № 607/7 від 27.08.2007 Барській районній спілці споживчих товариств належить на праві власності нежитлова будівля (приміщення) магазину, що знаходиться в м. Бар по вул.Героїв Майдану (Пролетарській), 32.

В підтвердження наведеного матеріали справи містять копії свідоцтва про право власності на вбудоване в п'ятиповерховому житловому будинку нежитлове приміщення "Магазин" від 27.08.2007, реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна від 06.09.2007 (а.с. 13-14, т. 1)

01.08.2016 р. між Барською районною спілкою споживчих товариств (Орендодавець, Позивач) та Барським споживчим товариством "Магазин - Бар" (Орендар, Відповідач 1) укладено Договір № 35 про здачу в оперативну оренду основних засобів (майна), відповідно до якого передано в оренду будівлю магазину "Подолянка 1", що знаходиться в м. Бар вул. Героїв Майдану, 32 (колишня вул. Пролетарська, 32) з обладнанням та малоцінним інвентарем (а.с. 19-23, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення будівлі магазину Подолянка - 1 в м. Бар, вул. Пролетарська, 32, площею 218,76 кв. м., в т.ч. підсобні площі 76,39 кв.м., а також торгівельно-виробниче обладнання, інвентар та інше майно згідно акта приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною договору.

Вартість переданого майна складає, а саме: приміщення (будівлі) - 336 791,00 грн, обладнання - 5 631,21 грн, інвентаря - 169,57 грн.

Передане в користування майно (будівлі, обладнання, інвентар тощо) залишається власністю Орендодавця і Орендар не має права їх приватизувати, використовувати для цілей, не пов'язаних з його діяльністю (п. 1.2 Договору).

Основні засоби передаються Орендарю для організації торгівлі товарами народного споживання, громадського харчування та інших видів послуг населенню, підприємствам, а також для здійснення виробничо-заготівельної діяльності (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору вступ Орендаря у користування основними засобами настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі майна (об'єкта оренди), який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно п. 2.4 Договору основні засоби вважаються поверненими Орендодавцю з часу підписання сторонами акта прийому-передачі про фактичне повернення майна за вартістю, по якій прийнято майно Орендарем в оренду.

Місячна орендна плата за орендоване майно за домовленістю сторін складає 2 120,00 грн (п. 3.1 Договору).

Вартість комунальних послуг (вода, енерго-, теплопостачання, телефонний, факсовий, поштовий зв'язок тощо), а також інші витрати, пов'язані з утриманням орендованих приміщень, сплати податку на землю, відшкодовуються Орендарем у фактичних затратах відповідно до укладених ними договорів в установлені терміни, але не пізніше 25 числа звітного місяця (п. 3.3 Договору).

За змістом п. 4.3 Орендар зобов'язується з поміж іншого використовувати орендовані основні засоби відповідно з умовами цього договору; своєчасно не пізніше 25 числа звітного місяця в повному обсязі вносити в касу Орендодавця, або перераховувати через відділення банку орендну плату за поточний місяць, а також інші платежі згідно п. 3.3 Договору.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства України і цим договором (п. 5.1 Договору).

Згідно п. 5.6 Договору використання Орендарем орендованого майна не за призначенням і не виконання умов договору є підставою для розірвання даного договору оренди.

Договір вступає в силу з 01.08.2016 і діє до 01.03.2016 (п. 6.1 Договору).

У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після його закінчення протягом одного місяця та порушення умов даного договору п. 6.9, він вважається продовженим та той самий строк, на тих самих умовах, що передбачені договором, але не більше як до 01.08.2017, а в частині обов'язків по розрахунках, у разі не виконання їх Орендарем, нанесені збитки Орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків (п. 6.2 Договору).

Відповідно п. 6.9 Договору дія договору оренди припиняється внаслідок наступних чинників, а саме: закінчення строку дії договору ; невиконання будь-якою стороною умов цього договору; відчуження Орендодавцем об'єкта оренди; загибелі об'єкта оренди; дострокового або за згодою сторін, або за рішенням судових органів, банкрутство Орендаря.

На виконання умов договору про здачу в оперативну оренду основних засобів (майна) № 35 від 01.08.2016 між Позивачем (Барська районна спілка споживчих товариств) та Відповідачем 1 (Барське споживче товариство "Магазин - Бар") підписано акт приймання передачі основних засобів, відповідно до якого сторонами погоджено засоби, які передаються в оренду, а саме:

- будівля магазину "Подолянка - 1", що знаходиться за адресою: м. Бар вул.Героїв майдану,32 (колишня Пролетарська, 32) балансовою вартістю 336 791,00 грн;

- обладнання, а саме: куточок м'який (диван, два крісла) вартістю 748,29 грн, транспортер вартістю 1316,08 грн, холодильну камеру вартістю 1 375,00 грн, холодильну шафу вартістю 540,70 грн, гірки пристінні в кількості 7 штук вартістю 445,73 грн, гірки пристінні в кількості 16 штук вартістю 1 105,00 грн;

- малоцінний інвентар, а саме: ваги товарні вартістю 88,00 грн, ваги циферблатні

вартістю 35,48 грн, стіл журнальний вартістю 46,09 грн.

Загальна (первісна) вартість основних засобів (майна) згідно вищезазначеного акту складає 342 591,78 грн (а.с. 24, т. 1).

В подальшому як стверджує Позивач, Орендар (Відповідач 1) без згоди Орендодавця передав зазначене вище орендоване приміщення в суборенду ФОП Загороднюк П.Ф. (Відповідач 2) за наслідком чого Позивачем на адресу Відповідача 1 надіслано лист (заяву) № 094 від 19.09.2016 про відмову та розірвання договору оренди № 35 від 01.08.2016 та повернення орендованого приміщення (а.с.31, т. 1).

У відповіді на заяву Відповідач 1 (вих. 1 від 20.09.2016) повідомив наступне:

- неодноразово звертався з листами до Позивача (Орендодавця) про крайню необхідність проведення капітального ремонту приміщення;

- що здійснив утеплення та косметичний ремонт без реконструкції торгівельного залу за власні кошти;

- для виконання основних цілей із завдань товариства було прийнято рішення про залучення ФОП Загороднюка П.Ф. на умовах співпраці та для оптимізації власних обігових коштів, які планується направити на розвиток товариства;

- здача в суборенду приміщення не суперечить умовам договору.

Згідно розпорядження голови правління Барської райспоживспілки створено комісію та оглянуто приміщення магазину по вул. Героїв Майдану, 32, м. Бар на предмет фактичного використання та здійснення торгівлі у вказаному магазині.

Комісією згідно складених актів від 14.09.2016, 01.11.2016, 21.08.2018, 21.08.2018 було встановлено, що вказане приміщення використовує у своїй господарській діяльності та здійснює торгівлю ФОП Загороднюк П.Ф. (а.с. 25-30, т.1).

04.10.2016 на адресу суду відповідачів надіслано претензію № 101 щодо розірвання договору оренди № 35 від 01.08.2016 та виселення Барського споживчого товариства "Магазин - Бар" з орендованого приміщення (а.с. 34-37, т.1).

Крім того, Позивачем неодноразово протягом місяця після закінчення договору оренди надсилалися листи-повідомлення № 122 від 01.11.2016, № 123 від 02.11.2016, № 130 від 24.11.2016 на адресу Відповідача 1 та Відповідача 2 про те, що договір припинив свою дію, на новий термін продовжуватись не буде, нежитлове приміщення буде використовуватися для власних потреб (а.с. 38-43,т.1).

Однак, Відповідач 1 станом на даний час не повернуто Позивачу орендоване приміщення.

Посилаючись на вказані обставини Позивач звернувся до суду з позовом щоб зобов'язати Відповідача 1 повернути та передати об'єкт оренди нерухомого майна та усунути перешкоди Барській районній спілці споживчих товариств в користуванні вбудованим в п'ятиповерховому житловому будинку частиною нежитлового приміщення магазину, зобов'язавши Фізичну особу-підприємця Загороднюка Петра Федоровича звільнити вбудоване в п'ятиповерховому житловому будинку частину нежитлового приміщення магазину від товарно-матеріальних цінностей, що належать Фізичній особі-підприємцю Загороднюку Петру Федоровичу, шляхом виселення.

Надавши юридичну оцінку наявним у справі доказам суд дійшов наступних висновків щодо позову.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

З моменту укладення Договору оренди майна від 11.08.2014 р. між сторонами даної справи виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання . До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 2, 3 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

В той же час у листі від 28.08.2015 р. вих. № 87 позивач за первісним позовом вимагав від відповідача 1 за первісним позовом в строк до 06.09.2015 р. повернути орендоване майно згідно акту приймання-передачі (а.с. 147-148, т. 3).

Згідно із ч. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана , з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Умовами п. 6.9 Договору сторонами узгоджено, що дія договору оренди припиняється внаслідок наступних чинників, а саме: закінчення строку дії договору ; невиконання будь-якою стороною умов цього договору; відчуження Орендодавцем об'єкта оренди; загибелі об'єкта оренди; дострокового або за згодою сторін, або за рішенням судових органів, банкрутство Орендаря.

Згідно із ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Станом на момент розгляду справи укладений між сторонами Договір оренди від 01.08.2016, з урахуванням змісту п. 6.1.Договору та листа (заяви) № 094 від 19.09.2016 про відмову та розірвання договору оренди № 35 від 01.08.2016 та повернення орендованого приміщення, в будь-якому випадку є такими, що припинив строк свої дії 01.11.2016.

В той же час доказів звільнення Відповідачем 1 орендованого приміщення та його повернення Позивачу не надано.

При цьому як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема з комісійних актів від 14.09.2016, 01.11.2016, 21.08.2018, 21.08.2018 встановлено, що вказане приміщення використовує у своїй господарській діяльності та здійснює торгівлю ФОП Загороднюк П.Ф.

Щодо договору суборенди укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 суд зазначає, що останній у зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди є таким, що припинив свою дію в силу приписів ч. 2 ст. 774 ЦК України, якою встановлено, що строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З урахуванням вищевказаних обставин та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позивачем позову в частині зобов'язання повернути приміщення магазину Барській районній спілці споживчих товариств.

Також судом розглянуто вимоги позивача про усунення перешкод Барській районній спілці споживчих товариств в користуванні вбудованим в п'ятиповерховому житловому будинку частиною нежитлового приміщення магазину, за результатом чого суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, частиною першою якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Тобто, тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 363/3032/16-ц ).

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Підставою для подання негаторного позову (характерною ознакою негаторного позову) є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/623/16) .

Крім того, однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/23/17 ).

При цьому, положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору (постанова Верховного Суду України від 27 .05.2015 у справі № 6-92цс15 ).

Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у даній справі.

Судом вході розгляду даної справи встановлено, що Барська районна спілка споживчих товариств є власником вбудованого в п'ятиповерховому житловому будинку нежитлового приміщення магазину, що знаходиться в м. Бар по вул. Героїв Майдану (Пролетарській), 32 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.08.2007.

Також матеріали справи містять реєстраційне посвідчення на об'єкт нерухомого майна на вбудоване в п'ятиповерховому житловому будинку нежитлове приміщення від 06.09.2007.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що належним користувачем спірного об'єкта нерухомого майна є Барська районна спілка споживчих товариств усунення перешкод в користуванні якої є предметом розгляду даної справи.

Разом з тим з матеріалів справи слідує, що Відповідачем 2 (ФОП Загороднюк П.Ф.) вчиняються перешкоди у користуванні належним позивачу майном.

Зокрема, в нежитловому приміщенні магазину розміщені товарно-матеріальні цінності та продукція, що належать Фізичні особі-підприємцю Загороднюку Петру Федоровичу.

На підтвердження вказаних фактів в справі наявні акти обстеження приміщення від 14.09.2016, 01.11.2016, 21.08.2018, 21.08.2018.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Крім того, в матеріалах справи містяться неодноразові звернення позивача до відповідачів з приводу того, що договір припинив свою дію, на новий термін продовжуватись не буде, нежитлове приміщення буде використовуватися для власних потреб.

Будь-якого реагування зі сторони відповідача 2 на вказані звернення в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, низка встановлених вище встановлених обставин справи переконливо свідчать, що позивач є власником приміщення магазину, відповідачем 2 не оспорюється право власності позивача на вказані будівлі, за відсутності жодних договірних відносин між сторонами на протязі тривалого часу та момент звернення до суду учиняються перешкоди у користуванні зазначеним майном та зайнятті майном та обладнанням Барської районної спілки споживчих товариств.

З урахуванням викладеного в своїй сукупності, враховуючи встановлення судом усіх умов, які є необхідними для захисту прав власника майна шляхом усунення перешкод у користуванні майном в порядку ст. 391 ЦК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог Барської районної спілки споживчих товариств та наявність підстав для задоволення позову останнього в повному обсязі.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Барської районної спілки споживчих товариств у повному обсязі.

Заперечення відповідача 1 наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

Так, згідно частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державна реєстрація прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державній реєстрації прав підлягають: - право власності; - речові права, похідні від права власності.

У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Тобто Закон, яким було запроваджено державну реєстрацію права власності визначав, що стосовно майна, право власності на яке набуто до набрання чинності відповідним законом, реєстрація права власності була можливою, але не обов'язковою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2018 у справі № 911/2050/16, від 24.01.2019 у справі № 904/8479/17) .

Із матеріалів справи слідує, що право власності позивача на приміщення магазину, яке являється предметом договору оренди підтверджується свідоцтвом про право власності на вбудоване в п'ятиповерховому житловому будинку нежитлове приміщення "Магазин" від 27.08.2007 та реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна від 06.09.2007 доказів анулювання яких або визнання недійсними на момент прийняття рішення у даній справі відсутні, що спростовує заперечення відповідача 1 стосовно відсутності у позивача зареєстрованого у відповідності до чинного законодавства права власності.

Відхиляючи доводи відповідача 1 судом приймається до уваги те, що 08.01.2013 Господарським судом Вінницької області було прийнято рішення у справі № 12/61/2012/5003 яким повністю задоволено позов Барської районної спілки споживчих товариств до Барського споживчого товариства "Магазин-Бар" про виселення відповідача з частини приміщення (будівлі) магазину "Подолянка-1", загальною площею 220 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Бар, вул.Пролетарська, 32 та зобов'язання відповідача повернути позивачу по акту приймання-передачі майно, яке було передане в оренду за договором № 49 здачі в оперативну оренду основних засобів (майна) від 04.10.2011, а саме: обладнання: куточок м'який (диван, два крісла) вартістю 748,29 грн, транспортер вартістю 1 417,08 грн, холодильну камеру вартістю 1 375,06 грн, холодильну шафу вартістю 540,70 грн, стіл журнальний вартістю 46,09 грн, 7 штук горок пристінних вартістю 445,73 грн, 16 горок пристінних вартістю 1 105,00 грн; малоцінний інвентар: дві штуки ваг циферблатних вартістю 79,26 грн, вагу товарну вартістю 88,00 грн, вагу товарну вартістю 38,44 грн, вагу циферблатну вартістю 35,48 грн, вагу циферблатну вартістю 44,00 грн тощо.

З огляду на вказане, прийняте судове рішення свідчить про допущення відповідачем 1 аналогічного повторного правопорушення з приводу неналежного виконання зобов'язань за договором оренди тощо.

Витрати зі сплати судового збору в частині зобов'язання повернути об'єкт оренди нерухомого майна підлягають віднесенню на відповідача 1, в частині усунення перешкод в користуванні майном підлягають віднесенню на відповідача 2 відповідно до ст.129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Барське споживче товариство "Магазин-Бар", вул. Героїв Майдану, 32, м. Бар, Вінницька область, 23000 (ідентифікаційний код - 32289220) повернути та передати об'єкт оренди нерухомого майна - нежитлове приміщення магазину площею 218,76 кв.м., яке розташоване в м. Бар по вул. Героїв Майдану, 32 та обладнання: куточок м'який (диван, два крісла) вартістю 748,29 грн, транспортер вартістю 1 316,08 грн, холодильну камеру вартістю 1 375,00 грн, холодильну шафу вартістю 540,70 грн, гірки пристінні в кількості 7 штук вартістю 445,73 грн, гірки пристінні в кількості 16 штук вартістю 1 105,00 грн; малоцінний інвентар: вага товарна вартістю 88,00 грн, вага циферблатна вартістю 35,48 грн, стіл журнальний вартістю 46,09 грн орендодавцю - Барській районній спілці споживчих товариств, вул. Каштанова, 29, м. Бар, Вінницька область, 23000 (ідентифікаційний код - 01741767) .

3. Усунути перешкоди Барській районній спілці споживчих товариств, вул. Каштанова, 29, м. Бар, Вінницька область, 23000 (ідентифікаційний код - 01741767) в користуванні вбудованим в п'ятиповерховому житловому будинку частиною нежитлового приміщення магазину площею 142,37 кв.м., позначеному в технічному паспорті літерою "А" та складається з приміщень № 17 - торгівельний зал площа 79,1 кв.м., № 18 торгівельний зал - площа 63,27 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Героїв Майдану, 32, м. Бар, Вінницька область, зобов'язавши Фізичну особу-підприємця Загороднюка Петра Федоровича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2) звільнити вбудоване в п'ятиповерховому житловому будинку частину нежитлового приміщення магазину від товарно-матеріальних цінностей, що належать Фізичній особі-підприємцю Загороднюку Петру Федоровичу, шляхом виселення.

4. Стягнути з Барського споживчого товариства "Магазин-Бар", вул. Героїв Майдану, 32, м. Бар, Вінницька область, 23000 (ідентифікаційний код - 32289220) на користь Барської районної спілки споживчих товариств, вул. Каштанова, 29, м. Бар, Вінницька область, 23000 (ідентифікаційний код - 01741767) - 1 762 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Загороднюка Петра Федоровича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2) на користь Барської районної спілки споживчих товариств, вул. Каштанова, 29, м. Бар, Вінницька область, 23000 (ідентифікаційний код - 01741767) - 1 762 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 березня 2019 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - заявнику - вул. Каштанова, 29, м. Бар, Вінницька область, 23000.

3 - відповідачу 1 - вул. Героїв майдану, 32, м. Бар, Вінницька область, 23000.

4 - відповідачу 2 - АДРЕСА_1.