Рішення

від 20.02.2019 по справі 908/2764/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/195/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019 Справа № 908/2764/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Мелітопольського району електричних мереж (72310 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, 106, код ЄДРПОУ 00130926)

до відповідача: Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області (72313 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гоголя, буд. 136-А, код ЄДРПОУ 32723194)

про стягнення 38 049 грн. 31 коп.

представники сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

21.12.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Мелітопольського району електричних мереж про стягнення з Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області 34 435 грн. 39 коп. пені, 3 613 грн. 92 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2018 р., справу № 908/2764/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 22.12.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2764/18, присвоєно справі номер провадження 27/195/18 та призначено підготовче засідання на 21.01.2019 р.

Справа № 908/2764/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.

Позивач 21.12.2018 р. разом із позовною заявою надіслав на поштову адресу господарського суду клопотання № 54-33/2565 від 18.12.2018 р. (вх. № 08-08/23065/18 від 21.12.2018 р.) про розгляд справи без представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 15.01.2019 р. надіслав на поштову адресу письмовий відзив № 11 від 08.01.2019 р. (вх. № 08-08/652/19 від 15.01.2019 р.). Повідомив суд, що рахунки за спожиту КП «Житломасив» електричну енергію за договором про постачання електричної енергії від 16.01.2013 р. № 322 здійснюються у відповідності з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості, міністерства фінансів України від 03.08.2015 р. № 493/688 «Про затвердження Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію» на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями і компенсаціями населенню та спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків. У зв'язку з викладеним КП «Житломасив» не має можливості впливати на строки проведення розрахунків, встановлені умовами договору та своєчасність перерахування коштів за електричну енергію. Враховуючи, що заборгованість за договором виникла не з вини КП «Житломасив» , просить суд розстрочити виконання рішення на шість місяців рівними частинами.

Ухвалою суду від 21.01.2019 р., відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено на 20.02.2019 р.

Від позивача 04.02.2019 р. надійшла письмова відповідь на відзив вих. № 54-33/285 від 31.01.2019 р., відповідно до якої позивач заперечив проти розстрочення виконання рішення, зазначив, що пеня та 3 % річних були розраховані позивачем вірно.

Електронною поштою 20.02.2019 р. від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника КП Житломасив .

В судовому засіданні 20.02.2019 р. підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1).

З урахуванням викладеного, враховуючи заяви сторін про розгляд справи без їх участі, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2013 р. Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Постачальник електричної енергії) та ТОВ Житломасив (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 322 (Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» , а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу» .

Сторони погодили в п. 2.1 Договору, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно з п. 2.3.4 Договору, Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка №5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії» .

Згідно з п. 7.2 Договору розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.

Згідно з п. 4 Додатка № 4 Договору, споживач не пізніше 14-00 годин 1-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою: Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за формою Додатка № 5.1.

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу.

Згідно з п. 6 Додатка № 4 Договору, за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних, представленого споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» та інших умов договору, з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Пунктом 10 Додатку № 4 до Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги - доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги - доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги - доручення вважається:

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги - доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі - дата вручення Споживачу;

- при направленні нарочним - дата вручення Споживачу.

Пунктом 11 Додатку № 4 до Договору встановлено, якщо Споживач не надав «Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» в обумовлений термін, Постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для сплати виходячи із середньомісячного обсягу споживання електроенергії за попередній розрахунковий період з подальшим перерахуванням у разі надання Споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не перевищує один розрахунковий період, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної електроенергії здійснюється Постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно п. 6 Додатку № 5 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" без подальшого перерахунку.

Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, в якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками товариств.

Відповідачем було порушено умови Договору в частині своєчасної оплати рахунків за спожиту електричну енергію, позивачем рахунки на оплату спожитої електричної енергії були надані відповідачу нарочно, про що свідчить підпис на рахунках уповноваженого представника відповідача.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін врегульовані договором про постачання електричної енергії.

Згідно із п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у цій справі, позивачем на виконання умов Договору поставлено Споживачу електричну енергію.

Відповідач за поставлену позивачем у зазначений вище період електроенергію розрахувався несвоєчасно.

Слід зазначити, що відповідачем не заперечуються факт споживання електроенергії у заявленій сумі за заявлений період та яка сплачувалася з порушенням терміну сплати.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Пунктом 4.2.1 п. 4.2 Договору про постачання електричної енергії передбачено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію ( п. 10 додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію ) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № б Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії ), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Тобто, умовами Договору сторони погодили строк нарахування пені протягом усього періоду прострочення зобов'язання, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

У зв'язку з порушенням відповідачем термінів оплати спожитої активної електричної енергії позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 34435 грн. 39 коп. за загальний період з 12.04.2016 р. по 04.02.2018р. (по кожному рахунку окремо).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов Договору не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом в розмірі 34435 грн. 39 коп.

Слід зазначити, що заяви про застосування строків позовної давності в порядку ст. 258 ГПК України матеріали справи не містять.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3613 грн. 92 коп. 3% річних за загальний період з 12.04.2016 р. по 10.08.2018 р. (по кожному рахунку окремо).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема, 3 % річних.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Факт своєчасного виконання зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії належним чином відповідач не довів.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3613 грн. 92 коп. 3% річних (по кожному рахунку окремо) заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Також, відповідачем у своєму відзиві заявлено клопотання про надання розстрочення судового виконання рішення суду на шість місяців, розглянувши дане клопотання, беручі до уваги думку позивача, викладену у відповіді на відзив, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частинами 1, 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Відповідач належним чином не обґрунтував підставу надання розстрочки виконання рішення, не посилався на жодний доказ, що могло б свідчити про винятковість обставин для можливості надання розстрочки виконання рішення суду.

Однак саме лише посилання відповідача в прохальній частині відзиву про розстрочку виконання рішення на шість місяців не є підставами для надання розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Принципами підприємницької діяльності, згідно зі ст. 44 ГК України, є, зокрема, вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців. Відповідач не позбавлений можливості, за наявності достатніх підстав, звернутись до суду з клопотанням про надання розстрочення виконання рішення суду на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1762 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Мелітопольського району електричних мереж, Запорізька область, м. Мелітополь до Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області , Запорізька область, м. Мелітополь задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області (72313 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гоголя, буд. 136-А, код ЄДРПОУ 32723194) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Мелітопольського району електричних мереж (72310 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, 106, код ЄДРПОУ 00130926) 34 435 (тридцять чотири тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 39 коп. пені, 3 613 (три тисячі шістсот тринадцять) грн. 92 коп. 3 % річних, 1 762 (одну тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 04.03.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова