Ухвала

від 01.03.2019 по справі 358/229/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала Іменем України

1 березня 2019 року

м. Київ

справа № 358/229/17

провадження № 51-10462ск18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Богуславського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року

встановив:

За вироком Богуславського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засуджено за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК України) - до покарання у видіпозбавлення волі на строк4 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_6 4559 грн.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 солідарно у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь Богуславської ЦРЛ 3388 грн.

За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він за обставин, установлених судом та детально наведених у вироку, з лютого по грудень 2017 року в м. Богуславі Київської області, повторно з проникненням у приміщення таємно заволодів майном Богуславської ЦРЛ на суму 5083 грн, потерпілих ОСОБА_6 на суму 4559 грн та ОСОБА_8 на суму 855 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення, просить пом`якшити призначене йому покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 висуває вимогу про зміну судових рішень через невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та його особі. Вказує на те, що місцевий суд не врахував усіх обставин, які пом`якшують покарання, та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість застосування щодо засудженого ст. 75 КК України. Просить звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням напідставі ст. 75 КК України.

Перевіривши доводи, наведені в касаційних скаргах, та додані до них копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого переконання.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК України засудженим та захисником не оспорюються.

Як убачається з копії вироку, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, дані про його особу, вчинення однієї із крадіжок у стані алкогольного сп`яніння та ще двох епізодів крадіжок під час судового розгляду даної справи і дійшов обґрунтованого висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально.

Таким чином, призначене ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, воно є необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи у касаційній скарзі про необхідність звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України аналогічні доводам, наведеним в апеляційній скарзі захисника, вони були перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їхбезпідставними, мотивувавши своє рішення належним чином.

Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням напідставі ст. 75 КК України. При цьому правильно зазначив, що засуджений після звільнення від покарання за попередні злочини, на шлях виправлення не став та вчинив нові злочини.

Ураховуючи наведене, обставини, що вказують на явну несправедливість призначеного ОСОБА_4 покарання через його суворість, а також нанеобхідність звільнення засудженого від відбування покарання звипробуванням напідставі ст. 75 КК України, відсутні.

Питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються в порядку визначеному в Розділі VIII«Виконання судових рішень». Тому твердження засудженого ОСОБА_4 про зарахування його попереднього ув`язнення у строк відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» можуть бути розглянуті місцевим судом в порядку виконання вироку.

Отже, підстав для зміни судових рішень з мотивів, викладених укасаційних скаргах засудженого та захисника, не виявлено.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо зкасаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 цього Кодексу, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Богуславського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3