Рішення

від 05.03.2019 по справі 927/878/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/878/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за первісним позовом: Комунального підприємства "Міський Палац культури імені В'ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради

14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 23, код ЄДРПОУ 22824664

до відповідача за первісним позовом:

Фізичної особи-підприємця Кумаргій Сергій Леонідович

АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення заборгованості у сумі 16000,00 грн

за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Кумаргій Сергій Леонідович

АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1

до відповідача за зустрічним позовом: Комунального підприємства "Міський Палац культури імені В'ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради

14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 23, код ЄДРПОУ 22824664

про визнання договору про надання послуг удаваним,

а договору про реструктуризацію заборгованості недійсним

Учасники справи:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Даневич А.О., адвокат;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явились.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Комунальним підприємством "Міський Палац культури імені В'ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради подано позов до Фізичної особи-підприємця Кумаргій Сергій Леонідович про стягнення заборгованості у сумі 16000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору про надання послуг від 30 вересня 2016 та договору про реструктуризацію заборгованості від 12 жовтня 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07 грудня 2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків, шляхом подання до суду договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року (копії чи оригіналу); доказів погашення частини заборгованості; оригіналу опису вкладення до цінного листа з повним переліком документів, які направлялись на адресу відповідача, та оригіналу фіскального чека від 05 грудня 2018 року №ПН215600426655; даних про те, що Кумаргій Сергій Леонідович є фізичною особою - підприємцем.

На виконання вимог ухвали суду від 07 грудня 2018 року від позивача надійшли: копія договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року (копії чи оригіналу); доказів погашення частини заборгованості; оригіналу опису вкладення до цінного листа з повним переліком документів, які направлялись на адресу відповідача, та оригіналу фіскального чеку від 05 грудня 2018 року №ПН215600426655; даних про те, що Кумаргій Сергій Леонідович є фізичною особою - підприємцем.

Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 07 грудня 2018 року, у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини до 04 січня 2019 року (включно); позивачу надано строк до 11 січня 2019 року (включно) для подачі відповіді на відзив; надано строк відповідачу до 18 січня 2019 року (включно) для подачі заперечення на відповідь на відзив позивача.

28 грудня 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

02 січня 2019 року від Фізичної особи-підприємця Кумаргій Сергій Леонідович надійшов зустрічний позов до Комунального підприємства "Міський Палац культури імені В'ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради про визнання договору про надання послуг удаваним, а договору про реструктуризацію заборгованості недійсним. Зустрічна позовна заява направлена до суду 27 грудня 2018 року, про що свідчить відбиток печатки поштового зв'язку.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір, укладений між Комунальним підприємством "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради та ФОП Кумаргій Сергій Леонідович, про надання послуг від 30 вересня 2016 року фактично є договором оренди, у зв'язку з чим договір, укладений між Комунальним підприємством "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради та ФОП Кумаргій Сергій Леонідович, про надання послуг від 30 вересня 2016 року та додаткова угода до нього №1 від 30 грудня 2016 року слід визнати удаваними правочинами, а договір про реструктуризацію заборгованості від 12 жовтня 2017 року - недійсним.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03 січня 2019 року прийнято зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Кумаргій Сергій Леонідович до Комунального підприємства "Міський Палац культури імені В'ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради про визнання договору про надання послуг удаваним, а договору про реструктуризацію заборгованості недійсним до спільного розгляду з первісним позовом; зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Кумаргій Сергій Леонідович об'єднано в одне провадження з первісним позовом; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30 січня 2019 року; викликано у підготовче засідання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом); встановлено відповідачу (за зустрічним позовом) строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини по 18 січня 2019 року (включно); позивачу (за зустрічним позовом) по 24 січня 2019 року (включно) встановлено строк для подачі відповіді на відзив; відповідачу (за зустрічним позовом) встановлено строк по 29 січня 2019 року (включно) для надання заперечення на відповідь на відзив позивача (за зустрічним позовом).

18 січня 2019 року від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник відповідача за зустрічним позовом в задоволенні зустрічного позову просить відмовити з підстави того, що укладений між сторонами договір від 30 вересня 2016 року, на його думку, містить усі істотні умови, які характерні для договорів про надання послуг, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання правочину удаваним.

Від позивача за зустрічним позовом 30 січня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач за зустрічним позовом стверджує, що жодні послуги Комунальним підприємством "Міський Палац культури імені В'ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради, з моменту підписання сторонами договору від 30 вересня 2016 року, йому не надавались, а КП "Міський Палац культури імені В'ячеслава Радченка" фактично надавав йому в оренду приміщення. У відповіді на відзив позивач за зустрічним позовом просить задовольнити зустрічний позов в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що договір від 30 вересня 2016 року фактично є договором оренди комунального майна, в якому сторони не визначили всі необхідні умови для договору даного виду, у зв'язку з чим за приписами ст. 638 Цивільного кодексу України такий договір та похідні від нього угоди позивач за зустрічним позовом вважає неукладеним (нікчемним).

В судовому засіданні 30 січня 2019 року суд оголосив перерву до 07 лютого 2019 року.

06 лютого 2019 року від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом в задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

В судовому засіданні 07 лютого 2019 року суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21 лютого 2019 року.

В судовому засіданні 21 лютого 2019 року представник позивача за первісним позовом заявила клопотання про залучення до матеріалів справи копій графіків розкладу занять за 2017 рік.

21 лютого 2019 року в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, представник відповідача заперечив щодо первісних позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні; представник позивача за зустрічним позовом виклав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, представник відповідача за зустрічним позовом заперечив щодо зустрічних позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні 21 лютого 2019 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 05 березня 2019 року.

05 березня 2019 року в судове засідання з'явився повноважний представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перевіривши та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд встановив:

30 вересня 2016 року між Комунальним підприємством "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Кумаргій Сергій Леонідович (замовник) було укладено договір про надання послуг .

Предметом вказаного договору є надання послуг по організації та проведенню занять у музичній студії (п.1. договору). Відповідно до п. 2.1. договору виконавець (КП "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради) зобов'язався надати замовнику (ФОП Кумаргій Сергій Леонідович) приміщення для проведення занять в музичній студії. Виконавець забезпечує роботу технічного персоналу (п.2.2. договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що замовник (ФОП Кумаргій Сергій Леонідович) використовує надане приміщення виключно за призначенням, виконує правила протипожежної безпеки та охорони праці. Замовник зобов'язується проводити заняття на високому професійному рівні (п. 2.4. договору).

Згідно п. 3.1. договору по домовленості сторін замовник сплачує за надані послуги виконавця кожного місяця 1500,00 грн, у тому числі ПДВ не пізніше 15 числа поточного місяця згідно рахунка та акта виконаних робіт . Плата за комунальні послуги оплачується окремо та не входить в вартість договору .

У відповідності до п.4.1. договір діє з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату за надані послуги та комунальні послуги виконавець (КП "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради - позивач за первісним позовом) сплачує замовнику (ФОП Кумаргій Сергій Леонідович - відповідач за первісним позовом) пеню у розмірі 3% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Тобто, в пункті 5.1. договору позивач за первісним позовом взяв на себе зобов'язання сплатити відповідачу за первісним позовом за несвоєчасну оплату ним же наданих послуг та комунальних послуг, які згідно п. 3.1. договору не входять у вартість договору.

30 грудня 2016 року між Комунальним підприємством "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Кумаргій Сергій Леонідович (замовник) було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року.

Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 30 грудня 2016 року пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції:

3.1. По домовленості сторін замовник сплачує на надані послуги виконавця кожного місяця 2000,00 грн, у тому числі ПДВ не пізніше 15 числа поточного місяця згідно рахунка та акта виконаних робіт . Плата за комунальні послуги входить до вартості договору .

Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 30 грудня 2016 року пункт 4.1. договору викладено у наступній редакції: 4.1. Цей договір діє з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2017 року включно .

Усі інші умови договору, не порушені в угоді, залишаються незмінними, і сторони підтверджують щодо них свої зобов'язання (пункт 3 додаткової угоди №1 від 30 грудня 2016 року).

12 жовтня 2017 року між Комунальним підприємством "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради (підприємство) та Фізичною особою-підприємцем Кумаргій Сергій Леонідович (боржник) було укладено договір про реструктуризацію заборгованості.

У відповідності до п. 1.1. договору про реструктуризацію заборгованості від 12 жовтня 2017 року, підприємство надає боржникові розстрочку у погашенні заборгованості зі сплати наданих послуг згідно з договором про надання послуг від 30 вересня 2016 року , що утворилась станом на 12 жовтня 2017 року, на суму 12000,00 грн з ПДВ на термін з 12 жовтня 2017 року до 11 квітня 2018 року. Боржник має право погасити заборгованість раніше терміну, обумовленого пунктом 1.1. договору, при цьому обов'язків щомісячний платіж не має бути менше ніж 1000,00 грн (п. 1.2. договору). Обов'язковий щомісячний платіж підлягає сплаті шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок підприємства не пізніше 25 числа місяця, за який вноситься платіж, а останній платіж - не пізніше 10-го квітня 2018 року (п.1.3. договору).

Пунктом 3.1. договору про реструктуризацію заборгованості від 12 жовтня 2017 року передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати за договором боржнику нараховується пеня в розмірі 0,5 відсотка від суми, що підлягає до оплати, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків загальної суми боргу.

У разі порушення строків внесення щомісячного обов'язкового платежу передбачених пунктом 1.3 договору або внесення суми, що є меншою за мінімальний розмір щомісячного платежу, визначений п.1.2. договору, підприємство має право нарахувати пеню в розмірі 0,5 відсотка від мінімального розміру щомісячного платежу, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків мінімального розміру щомісячного платежу (п.3.2. договору).

Пунктом 4.1. передбачено, що договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 11 квітня 2018 року.

Позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві стверджує, що в порушення умов договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року ФОП Кумаргій Сергій Леонідович не оплачував кошти за надані послуги , в результаті чого за ним утворилась заборгованість. Доказів надання таких послуг Фізичній особі-підприємцю Кумаргій Сергію Леонідовичу позивач за первісним позовом суду не надав. Зокрема, в підтвердження надання послуг ФОП Кумаргій Сергію Леонідовичу позивач за первісним позовом не надав суду рахунків та актів виконаних робіт , як це було передбачено сторонами в пункті 3.1. договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року.

В підтвердження позовних вимог за первісним позовом позивачем надано суду: копію договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року; копію додаткової угоди №1 від 30 грудня 2016 року до договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року; копію договору про реструктуризацію заборгованості від 12 жовтня 2017 року; копії претензій, які направлялись на адресу ФОП Кумаргій С.Л.; виписки банку про сплату Кумаргій С.Л. грошових коштів КП "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради на загальну суму 4000,00 грн та акт звіряння взаємних розрахунків за період з березня 2016 року по листопад 2018 року на суму 8000,00 грн, який підписаний лише з боку позивача за первісним позовом.

В акті звіряння взаємних розрахунків за період з березня 2016 року по листопад 2018 року, який підписаний лише з боку позивача за первісним позовом, вказана сума заборгованості у розмірі 8000,00 грн, але у зв'язку з відсутністю рахунків, які б виставлялись відповідачу за первісним позовом, неможливо вирахувати які були оплати, недоплати або переплати саме за договором про надання послуг від 30 вересня 2016 року та чи були вони взагалі саме за цим договором. Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 21 лютого 2019 року зазначив про існування якогось іншого (третього) договору, укладеного між сторонами, у зв'язку з чим стає взагалі незрозумілим за яким з договорів була нарахована позивачем за первісним позовом заборгованість, яка зазначена в акті взаємних розрахунків у розмірі 8000,00 грн. Більш того, суд не може прийняти до уваги акт звіряння взаємних розрахунків за період з березня 2016 року по листопад 2018 року на суму 8000,00 грн, як належний доказ у справі, у зв'язку з тим, що він підписаний лише з боку позивача за первісним позовом.

Також суд не може прийняти як належні докази у справі, надані в судовому засіданні 21 лютого 2019 року представником позивача за первісним позовом копії графіків розкладу занять за 2017 рік, у зв'язку з тим, що вони подані після того як суд перейшов до судового розгляду по суті.

У виписках банку про сплату Кумаргій С.Л. грошових коштів КП "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради на загальну суму 4000,00 грн не зазначено за яким саме договором та чи за договором взагалі були сплачені вищезазначені грошові кошти, у зв'язку з чим вказані виписки банку про сплату Кумаргій С.Л. грошових коштів КП "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради на загальну суму 4000,00 грн не підтверджують факт часткової оплати наданих послуг (як це стверджує позивач за первісним позовом) саме за договором про надання послуг від 30 вересня 2016 року.

Тобто, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували здійснення сторонами дій, направлених на виконання умов саме договору надання послуг (акти виконаних робіт, рахунки (як це передбачено п. 3.1. договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року) тощо ). Більш того, п. 2.4. договору сторони погодили, що замовник (ФОП Кумаргій С.Л.) зобов'язався проводити заняття на високому професійному рівні.

Відповідно до ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст.6, ч.1 ст.627, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності , а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 4, 10 та ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Конституції та законам України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, а також моральним засадам суспільства. До того ж, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Як зазначено у п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №13, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до правової позиції, викладеної у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9, за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини . На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину . Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним .

Згідно ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили .

Отже, виходячи з викладеного вище, до спірного правочину (договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року) слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) комунального майна, врегульовані положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" .

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями майна, яке перебуває у державній власності, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); а також підприємства, установи та організації щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону .

Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.

Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності ; органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності (ч. 6 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Частинами 1, 2 ст. 19 України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Отже, з викладеного вище вбачається, що спірний договір (договір про надання послуг від 30 вересня 2016 року), який за своєю правовою природою є договором оренди, укладений сторонами всупереч вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" .

Таким чином, договір про надання послуг від 30 вересня 2016 року укладено між сторонами як удаваний правочин , без додержання загальних вимог щодо дійсності правочину, який сторони мали на увазі (частини 1, 2, 5 статті 203 ЦК України), і це є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у зв'язку з чим визнання недійсним договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року є підставою для визнання недійсними додаткової угоди №1 від 30 грудня 2016 року до договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року та договору про реструктуризацію заборгованості від 12 жовтня 2017 року, який було укладено саме згідно з договором про надання послуг від 30 вересня 2016 року, про що зазначено в п. 1.1. договору про реструктуризацію заборгованості від 12 жовтня 2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є безпідставними та не обґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог за первісним позовом слід відмовити.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Інші докази та пояснення сторін судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

В зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши вимогу позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом витрат за правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ст. 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Інтереси позивача за зустрічним позовом у даній справі представляє адвокат Олійник Станіслав Анатолійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №612 від 10 лютого 2012 року.

На підтвердження отримання позивачем за зустрічним позовом правової допомоги надано: квитанцію до прибуткового касового ордера №9 від 26 грудня 2018 року на суму 6000,00 грн, ордер серія ЧН №068116 від 26 грудня 2018 року, угоду про надання правничої допомоги від 26 грудня 2018 року, додаткову угоду №1 від 26 грудня 2018 року до угоди про надання правничої допомоги від 26 грудня 2018 року, попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №612 від 10 лютого 2012 року.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку наведено розрахунок витрат на правничу допомогу, в якому зазначено, що витрати на правничу допомогу становлять 6000,00 грн, з яких: 1000,00 грн надання юридичних консультацій, правовий аналіз документів; 1000,00 грн підготовка позовної заяви та подання позову до суду; 1000,00 грн підготовка відзиву на первісний позов; 3000,00 грн представництво інтересів клієнта в Господарському суді Чернігівської області.

Позивачем за зустрічним позовом документально підтверджено, що ним було сплачено 6000,00 грн на виконання угоди про надання правничої допомоги від 26 грудня 2018 року.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що понесені позивачем за зустрічним позовом витрати з оплати послуг адвоката підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом у розмірі 6000,00 грн.

Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп.

Позивачем до зустрічної позовної заяви, в підтвердження звільнення його від сплати судового збору, відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , додано належним чином засвідчену копію посвідчення про те, що він, Кумаргій Сергій Леонідович, є інвалідом другої групи.

У відповідності до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Судовий збір відповідно до ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом в дохід Державного бюджету.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 180, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі

2.Зустрічний позов задовольнити повністю.

3.Визнати недійсним укладений між Комунальним підприємством "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Кумаргій Сергій Леонідович договір про надання послуг від 30 вересня 2016 року та додаткову угоду №1 від 30 грудня 2016 року до договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року укладену між Комунальним підприємством "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Кумаргій Сергій Леонідович.

4.Визнати недійсним укладений між Комунальним підприємством "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Кумаргій Сергій Леонідович договір про реструктуризацію заборгованості від 12 жовтня 2017 року.

5.Стягнути з Комунального підприємства "Міський Палац культури імені В'ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради (14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 23, код ЄДРПОУ 22824664) на користь Фізичної особи-підприємця Кумаргій Сергій Леонідович (АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6.Стягнути з Комунального підприємства "Міський Палац культури імені В'ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради (14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 23, код ЄДРПОУ 22824664) в доход Державного бюджету (рахунок 34318206083035 в Казначействі України (ЕАП), МФО 899998, отримувач УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ 38054398, код класифікації доходів бюджету 22030101) 3842,00 грн судового збору.

7.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 05 березня 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/