Постанова

від 28.05.2019 по справі 927/878/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. Справа№ 927/878/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дашевич А.О. за ордером від 20.03.2019;

від відповідача: Кумаргій С.Л. особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський Палац культури імені В`ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради

на рішення господарського суду Чернігівської області від 05.03.2019 (повний текст складений 05.03.2019)

у справі №927/878/18 (суддя Белов С.В.)

за первісним позовом Комунального підприємства "Міський Палац культури імені В`ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Кумаргія Сергія Леонідовича

про стягнення заборгованості у сумі 16000,00 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Кумаргія Сергія Леонідовича

до Комунального підприємства "Міський Палац культури імені В`ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради

про визнання договору про надання послуг удаваним, а договору про реструктуризацію заборгованості недійсним,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Комунальне підприємство "Міський Палац культури імені В`ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради (далі - позивач) звернулось у господарський суд Чернігівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кумаргія Сергія Леонідовича (далі - відповідач) та просило стягнути 16000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови укладеного між сторонами договору про надання послуг від 30 вересня 2016 та договору про реструктуризацію заборгованості від 12 жовтня 2017 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 8000грн., на яку нарахована пеня за 238 днів прострочення у розмірі 8000 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав зустрічну позовну заяву, у якій просив визнати удаваними договір про надання послуг від 30 вересня 2016 року і додаткову угоду до нього та визнати недійсним договір про реструктуризацію заборгованості від 12 жовтня 2017 року.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про надання послуг від 30 вересня 2016 року фактично є договором оренди і суперечить законодавству щодо оренди комунального майна, у зв`язку з чим вказаний договір та додаткову угоду до нього слід визнати удаваними правочинами, а договір про реструктуризацію заборгованості, який укладений відповідно до договору про надання послуг, слід визнати недійсним.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано недійсним укладений 30 вересня 2016 року між Комунальним підприємством "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Кумаргієм Сергєм Леонідовичем договір про надання послуг та додаткову угоду №1 від 30 грудня 2016 року до цього договору.

Визнано недійсним укладений 12 жовтня 2017 року між Комунальним підприємством "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Кумаргієм Сергієм Леонідовичем договір про реструктуризацію заборгованості.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Комунальне підприємство "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки укладений між сторонами договір містить всі істотні умови, які характерні для договорів про надання послуг. Відповідачем визнавались ці правовідносини, здійснювались часткові оплати, також була визнана заборгованість, у зв`язку із чим був укладений договір про її реструктуризацію.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що послуги йому не надавались, спірним договором фактично було передане в оренду приміщення, яке належить територіальній громаді міста, однак, при цьому було порушено вимоги законодавства щодо оренди комунального майна.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, просила її задовольнити. На запитання суду не змогла пояснити, які саме послуги надавались відповідачу, крім приміщення почасово для навчання дітей грі на гітарі та його прибирання і утримання.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30 вересня 2016 року між Комунальним підприємством "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради, як виконавцем, та фізичною особою-підприємцем Кумаргієм Сергієм Леонідовичем, як замовником, було укладено договір про надання послуг (а.с.23).

Предметом вказаного договору є надання послуг по організації та проведенню занять у музичній студії (п.1 договору). Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов`язався надати замовнику приміщення для проведення занять в музичній студії. Виконавець забезпечує роботу технічного персоналу (п.2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що замовник використовує надане приміщення виключно за призначенням, виконує правила протипожежної безпеки та охорони праці. Замовник зобов`язується проводити заняття на високому професійному рівні (п. 2.4 договору).

Згідно п. 3.1 договору за домовленістю сторін замовник сплачує за надані послуги виконавця кожного місяця 1500,00 грн, у тому числі ПДВ, не пізніше 15 числа поточного місяця згідно рахунка та акта виконаних робіт. Плата за комунальні послуги оплачується окремо та не входить у вартість договору.

У відповідності до п.4.1 договір діє з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за надані послуги та комунальні послуги виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 3% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Тобто, в пункті 5.1 договору позивач взяв на себе зобов`язання сплатити відповідачу за несвоєчасну оплату ним же наданих послуг та комунальних послуг, які згідно п. 3.1 договору не входять у вартість договору.

30 грудня 2016 року між Комунальним підприємством "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради, як виконавцем, та фізичною особою-підприємцем Кумаргієм Сергієм Леонідовичем, як замовником, було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року (а.с.24).

Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 30 грудня 2016 року пункт 3.1 договору викладено у наступній редакції:

"3.1. По домовленості сторін замовник сплачує на надані послуги виконавця кожного місяця 2000,00 грн, у тому числі ПДВ, не пізніше 15 числа поточного місяця згідно рахунка та акта виконаних робіт. Плата за комунальні послуги входить до вартості договору".

Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 30 грудня 2016 року пункт 4.1 договору викладено у наступній редакції: "4.1. Цей договір діє з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2017 року включно".

Матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу будь-яких послуг, зокрема, рахунків та актів виконаних робіт, як це встановлено сторонами в пункті 3.1 договору про надання послуг.

06 жовтня 2017 року відповідач звернувся до позивача із заявою, у якій просив провести реструктуризацію заборгованості; плату за літній період (червень, липень, серпень) у зв`язку з канікулами та проведенням планового ремонту не стягувати; плату на період втрати працездатності внаслідок інвалідності (березень, квітень, травень) не стягувати; продовжити дію договору по організації проведення занять в музичній студії з учнями (а.с.53).

12 жовтня 2017 року між позивачем, як підприємством, та відповідачем, як боржником, було укладено договір про реструктуризацію заборгованості (а.с.9).

Пунктом 1.1 договору про реструктуризацію заборгованості встановлено, що підприємство надає боржникові розстрочку у погашенні заборгованості зі сплати наданих послуг згідно з договором про надання послуг від 30 вересня 2016 року, що утворилась станом на 12 жовтня 2017 року, на суму 12000,00 грн. з ПДВ на термін з 12 жовтня 2017 року до 11 квітня 2018 року. Боржник має право погасити заборгованість раніше терміну, обумовленого пунктом 1.1 договору, при цьому обов`язковий щомісячний платіж не має бути менше ніж 1000,00 грн (п. 1.2. договору). Обов`язковий щомісячний платіж підлягає сплаті шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок підприємства не пізніше 25 числа місяця, за який вноситься платіж, а останній платіж - не пізніше 10-го квітня 2018 року (п.1.3 договору).

Пунктом 3.1 договору про реструктуризацію заборгованості від 12 жовтня 2017 року передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати за договором боржнику нараховується пеня в розмірі 0,5 відсотка від суми, що підлягає до оплати, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків загальної суми боргу.

У разі порушення строків внесення щомісячного обов`язкового платежу, передбачених пунктом 1.3 договору, або внесення суми, що є меншою за мінімальний розмір щомісячного платежу, визначений п.1.2 договору, підприємство має право нарахувати пеню в розмірі 0,5 відсотка від мінімального розміру щомісячного платежу, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків мінімального розміру щомісячного платежу (п.3.2 договору).

Пунктом 4.1 передбачено, що договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 11 квітня 2018 року.

26 березня 2018 року позивачем було видано наказ №60-АГ, яким заборонено відповідачу доступ до приміщень (а.с.39).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався на те, що станом на 12 жовтня 2017 року (на день укладення договору про реструктуризацію) заборгованість відповідача становила 12000 грн., після чого відповідачем було сплачено 4000 грн., тому просив стягнути 8000 грн. боргу та 8000 грн. пені за 238 днів прострочення.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано копії претензій, які направлялись на адресу ФОП Кумаргій С.Л. (а.с.10-12); виписки банку про сплату ФОП Кумаргій С.Л. грошових коштів КП "Міський Палац культури" Чернігівської міської ради на загальну суму 4000,00 грн. (а.с.28-31) та акт звіряння взаємних розрахунків за період з березня 2016 року по листопад 2018 року на суму 8000,00 грн, який не підписаний відповідачем (а.с.13)

Заперечуючи проти вказаних доводів позивача, відповідач посилався на те, що послуги позивачем не надавались, фактично відповідач отримав в оренду приміщення, яке використовував для проведення занять в музичній студії з дітьми по класу гітари, що підтвердив товарними чеками і накладними на придбання музичних інструментів та меблів (а.с.83-92).

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено факт надання послуг за договором та не підтверджено розмір заборгованості належними та допустимими доказами. Щодо зустрічного позову, то він підлягає задоволенню, оскільки укладений сторонами договір про надання послуг є удаваним правочином, яким сторони приховали договір оренди комунального майна, а тому він підлягає визнанню недійсним, та, відповідно, підлягає визнанню недійсним договір про реструктуризацію заборгованості, як похідний.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову та наявності підстав для задоволення зустрічного позову, однак вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав недійсним договір про надання послуг та додатку угоду до нього з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.6, ч.1 ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Права і обов`язки між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (частина 2 статті 235 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів (акти виконаних робіт, рахунки, як це передбачено п. 3.1 договору про надання послуг), які б підтверджували факт надання позивачем, як виконавцем, будь-яких послуг відповідачу, як замовнику, а тому відсутні підстави для задоволення первісних позовних вимог.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

З доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема, листування сторін, наказу позивача про недопуск відповідача у приміщення, пояснень сторін тощо, вбачається, що фактично предметом договору про надання послуг була передача відповідачу у найм приміщення для проведення занять із дітьми, більш того, п. 2.4 договору сторони погодили, що замовник (ФОП Кумаргій С.Л.) зобов`язався проводити заняття на високому професійному рівні.

Відповідно до статуту позивача - Комунальне підприємство "Міський Палац культури імені В`ячеслава Радченка" Чернігівської міської ради засноване на комунальній власності Чернігівської міської ради.

Пунктом 4.5 Статуту позивача встановлено, що підприємство має право, за згодою власника або уповноваженого ним органу, здавати в оренду, відповідно до чинного законодавства, організаціям, установам та громадянам засоби виробництва та майнові цінності, а також списувати їх з балансу.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, визначаються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що до спірного правочину (договору про надання послуг від 30 вересня 2016 року) слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) комунального майна, врегульовані положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Порядок укладання договору оренди встановлений статтею 9 зазначеного Закону, однак, сторонами не додержано встановленого поряду.

Так, згідно зі ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Проте, договір про надання послуг, на підставі якого відповідачу було надано приміщення у користування, не містить жодних істотних умов, які є обов`язковими для даного виду договорів згідно з вимогами чинного законодавства.

В силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Однак, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним, необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п`ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

Правочин вважається вчиненим з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та дотримали форму та порядок укладення договору, які встановлені чинним законодавством для відповідного виду договорів, чого у даному випадку зроблено не було.

За встановлених фактичних обставин справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що договір про надання послуг від 30 вересня 2016 року та додаткова угода до нього від 30 грудня 2016 року є неукладеними, отже, відсутні правові підстави для визнання їх недійними.

Відповідач у зустрічний позовній заяві просив суд визнати удаваними договір про надання послуг та додаткову угоду до нього, проте, суд першої інстанції, вірно встановивши, що вказаний договір і угода є удаваними, у резолютивній частині оскаржуваного рішення помилково, за відсутності відповідної позовної вимоги, визнав їх недійсними.

Оскільки неукладений договір не створює будь-яких наслідків для сторін, не породжує прав та обов`язків це є підставою для визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості від 12 жовтня 2017 року, а тому зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року підлягає скасуванню в частині визнання недійсними договору про надання послуг та додаткової угоди до нього (пункт 3 резолютивної частини), в іншій частині рішення суду залишається без змін. Отже, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати п.3 резолютивної частини рішення господарського суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року про визнання недійсним договору про надання послуг, укладеного між сторонами 30 вересня 2016 року, та додаткової угоди до нього від 30 грудня 2016 року.

У решті рішення господарського суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Справу повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.05.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук