Ухвала

від 04.07.2007 по справі 5/231-06-7050

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/231-06-7050

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

04 липня 2007 р.                                                                                   № 5/231-06-7050  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

       Перепічая В.С.,

Вовка І.В.,

        Гончарука П.А.,

розглянувши касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Київський-14" на постанову Одеського апеляційного   господарського суду  від 06.02.2007 року у справі №5/231-06-7050 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до  Житлово-будівельного кооперативу "Київський-14" про зобов'язання укласти договір,

УСТАНОВИВ:

Подана Житлово-будівельним  кооперативом "Київський-14" касаційна скарга не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки  не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються докази сплати державного мита і надіслання копії скарги  іншій стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів касаційної  скарги, докази  надіслання копії скарги  іншій стороні у справі відсутні, оскільки додані до касаційної скарги поштові квитанції №0186 та  №0187 від 19.03.2007 року не є належними доказами направлення копії  касаційної скарги позивачу при повторному зверненні до суду з касаційною скаргою 14.05.2007 року.

Отже, до касаційної скарги відповідачем не додано доказів надіслання її копії іншій стороні  у справі.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 1113  ГПК України касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні  (сторонам) у справі.

Разом з цим, до  матеріалів  касаційної скарги не додано  докази сплати державного мита  у встановленому  порядку і розмірі, про що свідчить акт Вищого господарського суду України  №03-31/110 від 12.04.2007 року.

  Платіжне доручення №64 від 10.05.2007 року, яке міститься в матеріалах касаційної скарги, свідчить  про сплату державного мита за розгляд справи в господарському суді м. Києва, оскільки в графі "Призначення платежу" зазначено "Держмито за позовом ТОВ "ІНФІКС" до ЖБК, справа слухатиметься в господарському суді м. Києва".

До того ж, відповідно  до листа  Державного казначейства  України від 09.02.2007 року реквізити  для зарахування  державного мита, яке справляється з касаційних скарг, що подаються до Вищого господарського суду України:

Банк: ГУ ДКУ у м. Києві

         МФО-820019

          Код за  ЄДРПОУ-26077922

         Одержувач- УДК у Печерському р-ні м. Києва

         № рахунку-31113095700007

Окрім того, відповідно до п. 14 “Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита”,  затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93 р. № 50, при сплаті державного мита готівкою до  документа,  щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи,  яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в доход бюджету----------крб. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Надане відповідачем платіжне доручення не відповідає зазначеним вимогам, оскільки державне мито сплачено за іншими реквізитами і на зворотній стороні цього платіжного доручення  відсутня відмітка дати виконання платіжного доручення та  дата зарахування державного мита.

Тому зазначене платіжне доручення не може бути доказом сплати  державного мита у встановленому порядку.

Таким чином, до скарги  також не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому  порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113  ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Згідно ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами у справі є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Як випливає з приписів наведеної норми процесуального закону, у випадку недостатності доказів для вирішення спору по суті, на господарські суди покладено обов'язок витребувати для вирішення спору по суті необхідні документи і матеріали. В зв'язку з тим, що на даній стадії судового процесу спір по суті не вирішується, то у касаційної інстанції відсутнє право керуватися приписами ст. 38 ГПК України.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.          

          На підставі викладеного та керуючись п.п. 3, 4  ч.1 ст.1113 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Київський-14" на постанову Одеського апеляційного   господарського суду  від 06.02.2007 року повернути без розгляду.

           Судді                                                                                    В. Перепічай

                                                                                              І. Вовк

                                                                                                        П. Гончарук