Постанова

від 05.03.2019 по справі 357/7998/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №357/7998/18 головуючий у суді І інстанції: Орєхов О.І.

провадження №22-ц/824/4326/2019 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Сержанюка А.С., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Топольський В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші , що діє через представника - адвоката Танцюру Юлію Борисівну, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2018 року у складі судді Орєхова О.І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_5, Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Олійник Оксани Петрівни про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (далі - ТОВ Агрофірма Матюші ) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (далі - ТДВ Шамраївський цукровий завод ), державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Олійник О.П., в якому просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_5 та ТДВ Шамраївський цукровий завод , скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Олійник О.П. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди.

18 грудня 2018 року позивач ТОВ Агрофірма Матюші звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, обґрунтовуючи її тим, що неправомірними діями відповідачів порушено права позивача на оренду земельної ділянки. Вказував, що відповідач ОСОБА_5 може поділити земельну ділянку, яка перебувала у користуванні позивача на підставі договору оренди, що унеможливить у подальшому виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.

Тому позивач ТОВ Агрофірма Матюші просив суд вжити заходи забезпечення позову ТОВ Агрофірма Матюші у даній справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 2,119 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Вжити заходи забезпечення позову ТОВ Агрофірма Матюші у даній справі шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки, площею 2,119 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2018 року у задоволенні заяви ТОВ Агрофірма Матюші про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ Агрофірма Матюші просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції, і задовольнити заяву ТОВ Агрофірма Матюші про забезпечення позову. Вказує, що позивач оспорює правочини щодо оренди земельної ділянки, на яке просить накласти арешт, а невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення.

Відповідач ОСОБА_5 з пропуском строку надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що він не вчиняв протиправних дій щодо порушення прав позивача, а фактичні обставини справи, які наводить позивач, не відповідають дійсності. Вважає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, порушують його право на володіння та розпорядження належним йому майном.

ТДВ Шамраївський цукровий завод , державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Олійник О.П. відзиви на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надали.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючі у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_5 вчиняє дії щодо відчуження чи поділу земельної ділянки.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у липні 2018 року позивач ТОВ Агрофірма Матюші звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ТДВ Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Олійник О.П., в якому просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_5 та ТДВ Шамраївський цукровий завод , скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Олійник О.П. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди (а.с.1-7).

18 грудня 2018 року позивач ТОВ Агрофірма Матюші звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову ТОВ Агрофірма Матюші (Ідентифікаційний код 03755348, місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, 1/42, офіс 509) у даній справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 2,119 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Вжити заходи забезпечення позову ТОВ Агрофірма Матюші (ідентифікаційний код 03755348, місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, 1/42, офіс 509) у даній справі шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки, площею 2,119 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (а.с.9-14).

В обґрунтування заяви позивач ТОВ Агрофірма Матюші вказав, що неправомірними діями відповідачів порушено права позивача на оренду земельної ділянки. Вказував, що відповідач ОСОБА_5 може поділити земельну ділянку, яка перебувала у користуванні позивача на підставі договору оренди, що унеможливить у подальшому виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2018 року у задоволенні заяви ТОВ Агрофірма Матюші про забезпечення позову відмовлено (а.с.64-69).

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 2,119 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

07 серпня 2014 року ОСОБА_5 уклав з ТОВ Агрофірма Матюші договір оренди землі, за яким передав в оренду позивачу земельну ділянку строком на 10 років. 28 січня 2015року державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію зазначеного договору.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції, і доходить висновку про співмірність заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, оскільки предметом оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, є безпосередньо земельна ділянка, відносно якої позивач просить суд накласти арешт.

Встановлено, що між сторонами дійсно існує спір, оскільки позивач оспорює правочини щодо оренди земельної ділянки, а тому невжиття заходу забезпечення позову може у подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть передати майно в користування іншим особам, знищити чи знецінити майно, поділити спірну земельну ділянку утворивши нові об'єкти цивільного права тощо.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що заява ТОВ Агрофірма Матюші про забезпечення позову в частині накладання арешту на земельну ділянку підлягає до задоволення.

Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення заяви у частині заборони вчиняти певні дії, оскільки накладення арешту на нерухоме майно чи його частку є перешкодою для відчуження такого майна та відповідно проведення реєстраційних дій щодо реєстрації такого майна за іншою особою.

Доводи ОСОБА_5, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що він не вчиняв протиправних дій щодо порушення прав позивача, а фактичні обставини справи, які наводить позивач, не відповідають дійсності, у даному конкретному випадку не можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції, оскільки суд розглядає питання про вжиття заходів забезпечення позову, а не вирішує позовні вимоги ТОВ Агрофірма Матюші по суті спору.

Доводи ОСОБА_5 про те, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, порушують його право на володіння та розпорядження належним йому майном, також відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки по своїй правові природі заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, і не позбавляють права власності ОСОБА_5 на належну йому земельну ділянку.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ Агрофірма Матюші про забезпечення позову, і не дотримався положень статті 150 ЦПК України при постановленні оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, відповідно до вимог статті 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші задовольнити частково.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2018 року скасувати повністю, і ухвалити нове судове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку, площею 2,119 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші про забезпечення позову - відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (Ідентифікаційний код 03755348, місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, 1/42, офіс 509).

Боржник: ОСОБА_5 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1).

Строк пред'явлення судового рішення до виконання три роки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 05 березня 2019 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіА.С. Сержанюк О.І. Сліпченко