Постанова

від 04.03.2019 по справі 160/8192/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2019 року м. Дніпросправа № 160/8192/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

за участю сторін (представників): представників відповідача Бохан О.М., Мельничук С.В., адвокат позивача Доненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018р. (суддя 1-ї інстанції Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі №160/8192/18 за позовом Благодійної організації "Благодійне Товариство "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" м.Дніпро" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови та припису,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 р. позивач звернувся до з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення штрафу №ДН1262/251/АВ/ТД-ФС/578 від 27.09.2018 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області у розмірі 8153370,00 грн.; визнання протиправним та скасування Припису про усунення виявлених порушень № ДН1262/251/АВ/П від 03.09.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо порушення позивачем норм Кодексу законів про працю, щодо допуску до роботи працівників без укладання трудових договорів, оскільки саме специфіка діяльності позивача вимагала укладення цивільно-правових договорів із фізичними особами про надання послуг контрольованого супроводу клієнтів, які проходять або пройшли повний курс лікування від туберкульозу, що не суперечить чинному законодавству України. Примушування до укладення саме трудового договору є втручанням у діяльність суб'єкта господарювання, яка здійснюється у межах закону, що є порушенням одного з основних принципів державного нагляду (контролю). З цих підстав і припис не підлягає виконанню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018р. позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Зокрема зазначає, що не враховано судом першої інстанції всіх доводів та доказів відповідача, що предметом укладених позивачем цивільно-правові договорів є процес праці, а не її кінцевий результат, систематичність та постійність виконуємих робіт/послуг, а тому по своїй суті мають ознаки трудових. Санкції накладені відповідно до норм чинного законодавства.

Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому просить відмовити у її задоволенні. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні справи надав оцінку доказам і доводам двох сторін, та прийшов до висновку, з яким позивач і погоджується, що висновки відповідача що укладені позивачем цивільно-правові договори мають ознаки трудового, не знайшли підтвердження у ході розгляду справи.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 23.08.2018 №284 Управлінням з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в період з 23.08.2018 по 27.08.2018 року проведено інспекційне відвідування Благодійної організації - Позивача.

За результатами інспекційного відвідування складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН1262/251/АВ від 27.08.2018, яким встановлено порушення 1 ст. 21, ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Встановлено допущення до роботи працівників без укладання трудових договорів.

На підставі Акта від 27.08.2018 №ДН1262/251/АВ видано припис про усунення виявлених порушень від 03.09.2018 №ДН1262/251/АВ/П, а також прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 27.09.2018 №ДН1262/251/АВ/ТД-ФС/578.

Не погоджуючись з виданим приписом про усунення виявлених порушень від 03.09.2018 № ДН1262/251/АВ/П і прийнятою постановою про накладення штрафу від 27.09.2018 № ДН1262/251/АВ/ТД-ФС/578, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що враховуючи предмет та умови укладених цивільно-правових договорів та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між Благодійною організацією та 73 фізичними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, а волевиявлення сторін було направлено саме на укладення цивільно-правових договорів про надання послуг, а не трудового договору, і характер правовідносин, що мали місце між сторонами договору, відповідають змісту цих договорів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 390).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Визначення трудового договору міститься у ст. 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу,визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між позивачем та 73 особами, з якими було укладено цивільно-правові договори.

Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як встановлено судом під час розгляду справи, між Благодійною організацією (замовником) та 73 фізичними особами (виконавцями) укладено цивільно-правові договори. Сторони дотримались обов'язкової вимоги щодо письмової форми договору. Зазначені договори є типовими.

Оскільки всі 73 договори є типовими, для надання їм оцінки, як приклад для розгляду був обраний Цивільно-правовий договір № 152-ТБ від 01.03.2018р. (а.с. 133-140 Т1).

Відповідно до пункту 1 договору предметом цих договорів є зобов'язання виконавця надати замовнику послуги в рамках проекту "Впровадження заходів до розширення доступу та побудови життєздатної системи комплексних послуг з профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу, орієнтованих на досягнення цілей 90-90-90, ТБ, догляду та підтримки для уразливих груп осіб, які знаходяться у місцях позбавлення волі та забезпечення безперервності послуг для ЛЖВ, які звільняються з УВП у м. Дніпро та Дніпропетровській області", і зобов'язання замовника в свою чергу прийняти та оплатити такі послуги на підставах та умовах, зазначених в договорі.

Фактично за зазначеними договорами виконавці надавали замовнику послуги з контрольованого супроводу кожного клієнта (щоденна доставка препаратів), контрольованого супроводу клієнта, який пройшов повний курс лікування від туберкульозу, що підтверджується довідкою від лікаря, та контрольованого супроводу клієнта, який повністю одужав від туберкульозу та не потребує подальшого супроводу, що підтверджується довідкою від лікаря.

В пункті 1.4 договору зазначено, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організовує процес надання послуг, орієнтуючись на потреби клієнтів та можливість ефективного надання послуг" (в деяких договорах через технічну помилку в нумерації - п. 1.10).

Пунктом 3.1 Цивільно-правового договору № 152-ТБ від 01.03.2018р., передбачено, що обсяг, термін і місце виконання/надання послуги в кожному конкретному випадку визначається за погодженням сторін. Пункт 3.3. договору передбачає, що після надання конкретного обсягу послуг Виконавець складає "Акт прийому-передачі послуг", які сторони підписують у 5-денний строк.

Розділом 5 Договору встановлюється вартість наданих виконавцем послуг, яка визначається виходячи із вартості контрольованого супроводу 1 клієнта за 1 місяць. Оплата залежить від кількості клієнтів, виду супроводу, кількості календарних днів у місяці, протягом яких надавався супровід, тобто залежить від конкретного обсягу наданих послуг.

На підтвердження виконання договорів відповідачем були надані, за всіма 73 цивільно-правових договорів, Акти приймання-передачі наданих послуг, де зазначається обсяг наданих протягом місяця послуг, а також вартість цих послуг із зазначенням суми сплаченого податку на доходи фізичних осіб 18%, відрахування до державних фондів (військовий збір 1,5%) , єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України в сумі 22%. Із аналізу Актів приймання-передачі послуг видно, що обсяг наданих послуг є різним для кожної фізичної особи і в кожний період часу. Так, відповідно до Акту приймання-передачі послуг згідно Договору № 207-ТБ від 01.03.2018р., складеному 31.03.2018, загальна вартість наданих виконавцем Жижиною Вітою Сергіївною послуг у березні 2018 року становить 8364,00 грн., а вартість наданих цим же виконавцем послуг у квітні 2018 року склала 11040,00 грн. (Акт приймання-передачі послуг згідно Договору № 207-ТБ від 01.03.2018, складений 30.04.2018). До кожного Акту приймання-передачі додається звіт надавача послуг, в якому зазначається перелік всіх наданих протягом місяця послуг. Підписання Актів приймання-передачі наданих послуг фіксує факт надання послуг та є підставою для здійснення оплати наданих послуг за цивільно-правовими угодами.

Розділом 6 договору встановлюється відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. За систематичне порушення умов договору передбачається застосування штрафних санкцій. З аналізу наданих актів приймання-передачі наданих послуг (наприклад, Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору № 141-ТБ від 01.03.2018 за березень, Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору № 138-ТБ від 01.03.2018 за березень, Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору № 139-ТБ від 01.03.2018 за березень) видно, що до фізичних осіб, які неналежно виконували умови договору, застосувалися штрафні санкції у вигляді зменшення суми винагороди.

Нарахування та виплати сум винагород на спростовується відповідачем.

Таким чином, як вбачається з укладених договорів, враховуючи їх умови, Виконавці не підпорядковуються внутрішньому трудовому розпорядку Замовника (Позивача), проте це є обов'язковою умовою ст. 21 КЗпП України, на власний розсуд визначає обсяг послуг, відповідно до його змісту, який він надає, період часу, на протязі якого він ці послуги надає, сам організовує свій робочий час і процес надання послуг виходячи із власних інтересів, потреб клієнтів, зайнятості за основним місцем роботи, інших факторів. Надання таких послуг не мають систематичний характер. За результатами наданих послуг, в залежності від його обсягу, отримує винагороду. Крім того, передбачена умовами договорів відповідальність сторін за його невиконання або неналежне виконання і застосування штрафних санкцій свідчить саме про цивільно-правову природу зазначених договорів.

Пунктом 2 договорів визначений зміст послуг, вартість послуг визначена у пункті 5 договорів.

На підтвердження виконання сторонами цивільно-правових договорів, позивачем надано суду акти здачі прийняття послуг, докази оплати послуг та нарахування та сплати обов'язкових платежів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені у цій справі обставини свідчать про цивільно-правові відносини між позивачем та 73 особами.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій та винесенням припису про усунення виявлених порушень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

Керуючись ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області -залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018р. в адміністративній справі №160/8192/18 за позовом Благодійної організації "Благодійне Товариство "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" м. Дніпро" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови та припису - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 березня 2019 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва