Рішення

від 28.02.2019 по справі 910/15912/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2019Справа № 910/15912/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Монфарм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна"

про стягнення 217 871,22 грн.

за участю представників:

від позивача: Заховавко О.В.,

від відповідача: Опанасик В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Монфарм" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" про стягнення 217871,22 грн. за договором на поставку медичної продукції від 22.11.2017 №02/17.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлений згідно з договором товар, у зв'язку з чим позивач, просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість за договором на поставку медичної продукції від 22.11.2017 № 02/17 у сумі 216 949,48 грн., пеню у розмірі 704,79 грн. та 216,95 грн. - штраф у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2018 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 суддею Васильченко Т.В. дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

17.12.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/2192 від 19.12.2018, у зв'язку із відрядження судді Васильченко Т.В. для роботи у Національній школі суддів України, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/15912/18.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справи № 910/15912/18, зазначена справа була передана на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 суддею Гулевець О.В. прийнято позовну заяву у справі №910/15912/18 до свого провадження, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання у справі на 24.01.2019.

23.01.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що оплата по договору здійснюється лише після реалізації покупцем придбаного товару. Відповідач зазначає, що не ухиляється від належного виконання зобов'язань за договором поставки медичної продукції, але обов'язок та можливість сплати коштів виникає лише після реалізації товару.

В судовому засіданні 24.01.2019 відкладено розгляд справи по суті на 19.02.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Відповідачу направлено ухвалу про виклик у судове засідання, в якій також, запропоновано відповідачу надати суду докази реалізації товару та письмові пояснення щодо звітів про обсяг реалізації покупцем придбаного товару та щодо місцезнаходження товару з наданням доказів в підтвердження викладених в поясненнях обставин.

19.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 24.01.2019, в яких відповідач зазначив, що реалізація товару здійснювалась з січня 2018 року до червня 2018 року, що підтверджуються звітами, які наявні в матеріалах справи та не заперечуються позивачем у справі. Починаючи з липня 2018 та по сьогоднішній день реалізація товару покупцем не здійснюється, товар знаходиться на складі покупця. Відсутність обсягів реалізації товару пов'язана з тим, що, як стало відомо відповідачу, позивач з червня 2018 року призначив іншого реалізатора своєї продукції, що стало причиною для відмови аптекарських мереж від прийняття товару на реалізацію від відповідача.

В судовому засіданні 19.02.2019 оголошено перерву до 28.02.2019.

26.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка по справі, згідно із якою позивачем зазначено, що станом на 21.02.2019 заборгованість відповідача становить 193871,22 грн., що складається з основного боргу у сумі 192949,48 грн., пені у розмірі 704,79 грн. та 216,95 грн. - штрафу у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

В судовому засіданні 21.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2017 між Публічним акціонерним товариством "Монфарм" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" (покупець, відповідач) укладений договір №02/17 на поставку медичної продукції (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця (поставити), в порядку та на умовах, визначених договором, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити, в порядку та на умовах, визначених цим договором, лікарські засоби (надалі - товар).

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість товару, його асортимент, одиниці виміру, відпускна ціна, та вартість на кожну поставку зазначаються сторонами у накладних.

В разі, коли ціна та асортимент поставленого покупцю товару за накладною не відповідає асортименту та ціні, про які було досягнуто попередня домовленість, покупець має право на протязі трьох днів з моменту отримання повернути такий товар постачальнику. Якщо повернення товару у вказаний термін не було проведено, то він вважається прийнятим по ціні та асортименту і заміні не підлягає (п.п. 1.2.1. п. 1.2. договору).

Згідно із п. 2.1. договору, ціни на товар відповідно до цього договору є погодженими між сторонами та визначені у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Між сторонами підписано Специфікацію №1 до договору, згідно із якою сторони погодили найменування товару, його ціну та кількість.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що оплата здійснюється в національній валюті України, шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Інформація (Звіт) про обсяги реалізації покупцем придбаного за цим договором товару, надається до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним (п. 3.2. договору ).

У відповідності до п. 3.3. договору, розрахунок за товар, що поставляються за даним договором, здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дати надання покупцем постачальнику звіту про реалізовану продукцію, придбану за даним договором.

Згідно із 3.4. договору, термін і порядок розрахунків може бути змінений за згодою сторін, шляхом, відповідного доповнення.

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що в разі невиконання вимог п.3.2., п.3.3. договору покупець зобов'язаний за вимогою постачальника, провести повний розрахунок за всю отриману від постачальника продукцію у семиденний термін.

В пункту 8.5. договору встановлено, що у випадку порушення договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,1 % від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

У відповідності до пункту 8.6. договору, у випадку порушення порядку і строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

На виконання вимог договору згідно видаткових накладних №1187 від 06.12.2017, №325 від 28.03.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 663311,73 грн.

Згідно видаткової накладної (повернення) №ВП-000002 від 22.03.2018 відповідач повернув позивачу товар на суму 377362,25 грн.

На виконання п. 3.2. договору, відповідач надав позивачу звіти про реалізацію товару за січень - червень 2018 року, згідно із яких, відповідачем реалізовано товару на суму 75027,33 грн.

Позивач зазначає, що у зв'язку із частковою оплатою реалізованого товару, у відповідача утворилась заборгованість у сумі 6027,33 грн.

З урахуванням заборгованості за реалізований товар та оскільки відповідач не надав вчасно звіти про реалізацію товару за липень - жовтень 2018 року, позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. №1652 від 24.10.2018 здійснити повний розрахунок за товар отриманий згідно із видаткових накладних №1187 від 06.12.2017, №325 від 28.03.2018 в семиденний термін з моменту отримання даної вимоги. Направлення вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист №1910100998807, квитанції про оплату поштових послуг та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідачем вимог позивач не задоволено, оплати за договором не здійснено, позивачем заявлено про стягнення 216 949,48 грн. заборгованості за договором №02/17 на поставку медичної продукції від 22.11.2017 у судовому порядку.

У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем нараховані 704,79 грн. - пені та 216,95 грн. - штрафу у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №1187 від 06.12.2017, №325 від 28.03.2018, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 663311,73 грн.

Згідно видаткової накладної (повернення) №ВП-000002 від 22.03.2018 відповідач повернув позивачу товар на суму 377362,25 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В пункті 3.3. договору сторони погодили, що розрахунок за товар, що поставляються за даним договором, здійснюються відповідачем протягом 30 календарних днів з дати надання відповідачем позивачу звіту про реалізовану продукцію, придбану за даним договором.

Як встановлено судом, на виконання п. 3.2. договору, відповідач надав позивачу звіти про реалізацію товару за січень - червень 2018 року, згідно із яких, відповідачем реалізовано товару на суму 75027,33 грн.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями у період з 24.04.2018 по 11.09.2018 відповідачем здійснено часткову оплату за реалізований товар на загальну суму 69000,00 грн.

Таким чином, станом на 24.10.2018 у зв'язку із частковою оплатою реалізованого товару, у відповідача утворилась заборгованість у сумі 6027,33 грн.

Також, як підтверджено матерями справи, відповідачем в порушення пункту 3.2. договору не надано позивачу звіти про реалізацію товару за липень, серпень, вересень 2018 року. Наведене відповідачем не спростовано.

У відповідності до пункту 3.5. договору сторони погодили, що в разі невиконання вимог п.3.2., п.3.3. договору відповідач зобов'язаний за вимогою позивача провести повний розрахунок за всю отриману від постачальника продукцію у семиденний термін.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", роз'яснено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З урахуванням заборгованості за реалізований товар та оскільки відповідач не надав вчасно звіти про реалізацію товару за липень - жовтень 2018 року, позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. №1652 від 24.10.2018 здійснити повний розрахунок за товар отриманий згідно із видаткових накладних №1187 від 06.12.2017, №325 від 28.03.2018 в семиденний термін з моменту отримання даної вимоги.

Згідно із повідомлення про вручення поштового відправлення №19101 009988807 вказана вище вимога отримана відповідачем 05.11.2018, а тому строк оплати за поставлений товар настав 13.11.2018.

При цьому, заперечення відповідача щодо відсутності у відповідача обов'язку з оплати нереалізованого товару визнаються судом необґрунтованими, оскільки як встановлено судом вище, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов п. 3.2., п.3.3. договору позивач скористався приписами пункту 3.5. договору та правомірно звернувся з вимогою до відповідача про проведення розрахунку за всю отриману продукцію.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом згідно видаткової накладної (повернення) №ВП-000002 від 22.03.2018 відповідач повернув позивачу товар на суму 377362,25 грн.

24.04.2018, 11.04.2018, 17.04.2018, 03.05.2018, 12.06.2018, 11.09.2018 відповідач здійснив оплату поставленого товару на суму 69000,00 грн.

Як встановлено судом та підтверджено позивачем, 12.12.2018 відповідач здійснив оплату заборгованості за договором на суму 24000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 192949,48 грн.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов'язання за договором у сумі 192949,48 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 192949,48 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня у розмірі 704,79 грн. та штраф у розмірі 216,95 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та штрафу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 8.6. договору сторони погодили, що у випадку порушення порядку і строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 701,45 грн., а тому вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.5. договору передбачено, що у випадку порушення договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,1 % від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Оскільки, заборгованість відповідача за договором становить 192949,48 грн., то нарахування штрафу слід здійснювати від зазначеної суми боргу. Таким чином, обґрунтованими є вимоги про стягнення штрафу у сумі 192,95 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Монфарм" частково в частині стягнення заборгованості у сумі 192949,48 грн., пені у сумі 701,45 грн. та штрафу у сумі 192,95 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" (01001, м. Київ, вулиця ХРЕЩАТИК, будинок 21, квартира 68, ідентифікаційний код 30550751) на користь Публічного акціонерного товариства "Монфарм" (19100, Черкаська обл., Монастирищенський район, місто Монастирище, вулиця ЗАВОДСЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код 00374870) основний борг у сумі 192949,48 грн., пеню у сумі 701,45 грн., штраф у сумі 192,95 грн. та судовий збір у розмірі 2907,66 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.03.2019 .

Суддя О.В. Гулевець