Постанова

від 12.09.2019 по справі 910/15912/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/15912/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019

(головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г. Хрипун О.О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019

(суддя Гулевець О.В.)

у справі № 910/15912/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Монфарм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна"

про стягнення 217 871, 22 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Публічне акціонерне товариство "Монфарм" (далі - ПАТ "Монфарм") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" (далі - ТОВ "Імуноген-Україна") про стягнення 217 871,22 грн заборгованості за договором поставки лікарських засобів від 22.11.2017 року № 02/17.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань ТОВ "Імуноген-Україна" за договором поставки від 22.11.2017 року № 02/17 в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором у розмірі 216 949,48 грн, та у зв`язку з чим, позивачем нараховано пеню у розмірі 704,79 грн та 216,95 грн штраф у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Імуноген-Україна" на користь ПАТ "Монфарм" основний борг у розмірі 192 949,48 грн, пеню 701,45 грн, штраф у сумі 192,95 грн та судовий збір у розмірі 2907,66 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Аргументуючи судові рішення про задоволення позову, суди вказували на наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач належним чином не виконував умови договору поставки, саме в частині оплати товару та виконання п. 3.2. договору, щодо надання звітів про обсяги реалізації покупцем придбаного за договором товару, що є підставою, відповідно до п. 3.5 для проведення повного розрахунку за всю отриману від постачальника продукцію. Крім того, судами здійснено перерахунок штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ"Імуноген-Україна" звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019.

На думку скаржника, висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені без урахування того, що відповідачем виконувались умови договору щодо повідомлення позивача про реалізовану продукцію відповідно до п. 3.2 договору поставки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4. ПАТ "Монфарм" у відзиві на касаційну скаргу, просить залишити скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення без змін, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.11.2017 року між ПАТ "Монфарм" (постачальник) та ТОВ "Імуноген-Україна" (покупець) укладено договір №02/17 на поставку медичної продукції (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця (поставити), в порядку та на умовах, визначених договором, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити, в порядку та на умовах, визначених цим договором, лікарські засоби (надалі - товар).

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість товару, його асортимент, одиниці виміру, відпускна ціна, та вартість на кожну поставку зазначаються сторонами у накладних.

В разі, коли ціна та асортимент поставленого покупцю товару за накладною не відповідає асортименту та ціні, про які було досягнуто попередньої домовленості, покупець має право на протязі трьох днів з моменту отримання повернути такий товар постачальнику. Якщо повернення товару у вказаний термін не було проведено, то він вважається прийнятим по ціні та асортименту і заміні не підлягає (п.п. 1.2.1. п. 1.2. договору).

Згідно із п. 2.1. договору, ціни на товар відповідно до цього договору є погодженими між сторонами та визначені у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Між сторонами підписано Специфікацію №1 до договору, згідно із якою сторони погодили найменування товару, його ціну та кількість.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що оплата здійснюється в національній валюті України, шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.2 договору, інформація (Звіт) про обсяги реалізації покупцем придбаного за цим договором товару, надається до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним.

У відповідності до п. 3.3. договору, розрахунок за товар, що поставляються за даним договором, здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дати надання покупцем постачальнику звіту про реалізовану продукцію, придбану за даним договором.

Згідно із 3.4. договору, термін і порядок розрахунків може бути змінений за згодою сторін, шляхом, відповідного доповнення.

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що в разі невиконання вимог п.3.2., п.3.3. договору покупець зобов`язаний за вимогою постачальника, провести повний розрахунок за всю отриману від постачальника продукцію у семиденний термін.

В пункту 8.5. договору встановлено, що у випадку порушення договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,1 % від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

У відповідності до пункту 8.6. договору, у випадку порушення порядку і строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Судами встановлено, що на виконання договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 663 311, 73 грн.

Крім того, судами встановлено, що відповідач повернув позивачу товар на суму 377 362, 25 грн.

На виконання п. 3.2. договору, відповідач надав позивачу звіти про реалізацію товару за січень - червень 2018 року, згідно яких, відповідачем реалізовано товару на суму 75 027, 33 грн.

Судами також встановлено, що 24.04.2018, 11.04.2018, 17.04.2018, 03.05.2018, 12.06.2018, 11.09.2018 відповідач здійснив оплату реалізованого протягом січня - червня 2018 року товару на суму 69 000,00 грн, не оплаченою з суми 75 027, 33 грн реалізованого товару залишилась сума у розмірі 6 027,33 грн.

Як встановлено судом та підтверджено позивачем, 12.12.2018, після звернення позивачем до суду, відповідач здійснив оплату заборгованості за договором на суму 24 000,00 грн.

Таким чином, судами встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 192 949,48 грн.

В подальшому, зважаючи на наявність заборгованості за реалізований товар та оскільки відповідач не надав вчасно звіти про реалізацію товару за липень - жовтень 2018 року, позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. №1652 від 24.10.2018, та просив відповідача відповідно до п. 3.5. договору здійснити повний розрахунок за товар отриманий згідно видаткових накладних №1187 від 06.12.2017, №325 від 28.03.2018 в семиденний термін з моменту отримання даної вимоги.

Відповідачем не виконано вимоги позивача від 24.10.2018, що стало причиною звернення позивача до суду з вимогами про стягнення 216 949,48 грн заборгованості за договором поставки від 22.11.2017 року № 02/17 за поставлений товар, та у зв`язку з чим, позивачем нараховано пеню у розмірі 704,79 грн та 216,95 грн штрафу у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання.

Позиція Верховного Суду

6. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

7. Спір у справі стосується стягнення з ТОВ "Імуноген-Україна" заборгованості за отриманий та неоплачений товар, за договором у розмірі 216 949,48 грн, та у зв`язку з невиконанням умов договору, нарахування пені у розмірі 704,79 грн та 216,95 грн штрафу у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання.

8. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

9. Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

10. Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

11. Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

12. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

13. Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

14. До обов`язків покупця частина 1 статті 692 ЦК України відносить обов`язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами встановлено, що між сторонами укладено договір поставки лікарських засобів від 22.11.2017 №02/17, відповідно до умов якого позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 663 311,73 грн.

За умовами договору п.п. 3.2.-3.5. продукція надавалась відповідачу на реалізацію, з умовою розрахунку за товар, що поставляється за договором протягом 30 календарних днів з дати надання покупцем постачальнику звіту про реалізовану продукцію, придбану за договором.

Водночас, п. 3.2. на відповідача було покладено обов`язок надавати інформацію про обсяги реалізації покупцем придбаного за цим договором товару до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Частину товару було повернуто відповідачем позивачу на зальну суму 377 362,25 грн, за частину реалізованого товару (сума реалізації 75 027,33 грн) відповідач розрахувався на суму 69 00,00 грн, не оплаченою з реалізованого товару залишилась заборгованість у розмірі 6 027,33 грн.

Як встановлено судами, 12.12.2018, після звернення позивачем до суду, відповідач здійснив оплату заборгованості за договором на суму 24 000,00 грн.

Отже, судами встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 192 949,48 грн.

Зважаючи на вказане, суди попередніх інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази, встановивши, що позивач свої зобов`язання за укладеним договором поставки виконав належним чином, а розмір заборгованості відповідача перед позивачем на суму 192 949,48 грн, що підтверджується наданими сторонами доказами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для стягнення основної заборгованості за договором.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що суд попередніх інстанцій неналажним чином встановили факт наявності заборгованості.

Разом з цим, позивачем заявлялись вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 704,79 грн та 216,95 грн штрафу у розмірі 0,1 %, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за договором поставки лікарських засобів від 22.11.2017 №02/17, саме у зв`язку з наявністю заборгованості по оплаті товару, а також у зв`язку з невиконанням відповідачем п. 3.2. договору поставки, відповідно до якого відповідач зобов`язався надавати інформацію (Звіт) про обсяги реалізації покупцем придбаного за цим договором товару, яка надається до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним.

15. У відповідності з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

16. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

17. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

18. Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України унормовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

19. Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

20. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

21. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Сторонами погоджено у договорі, що відповідач до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним надає інформацію (Звіт) про обсяги реалізації покупцем придбаного за цим договором товару (п. 3.2 договору).

Водночас, п.п. 3.5., 8.5., 8.6. договору сторони погодили, підстави для відповідальності у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором. Так, в разі невиконання вимог п.3.2., п.3.3. договору покупець зобов`язаний за вимогою постачальника, провести повний розрахунок за всю отриману від постачальника продукцію у семиденний термін, у випадку порушення договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,1 % від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання, у випадку порушення порядку і строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, встановивши невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті отриманого товару та не належного повідомлення позивача відповідачем про обсяги реалізованого товару, відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки, дійшов висновку про наявність правових підстав для здійснення повного розрахунку за товар по договору та нарахування пені та штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням договору відповідачем. Здійснивши вірний перерахунок заявлених до стягнення сум, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 701,45 грн, штрафу у сумі 192,95 грн.

Зважаючи на викладені обставини та вимоги законодавства, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті отриманого товару у розмірі 192 949,48 грн та стягнення з відповідача на користь позивача пені 701,45 грн та штрафу у розмірі 192,95 грн, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки, а тому Суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість судових рішень про часткове задоволення позову.

Доводи викладені у касаційній скарзі не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та доводами викладеними у судових рішеннях у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки судом касаційної інстанції не було встановлено невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при розгляді справи.

22. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

24. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

25. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, Суд вважає, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, у зв`язку з чим, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду без змін.

Розподіл судових витрат

26. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/15912/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

В.І. Студенець