Рішення

від 26.02.2019 по справі 924/1027/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2019 р. Справа № 924/1027/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В. при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив" м. Хмельницький

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" м. Шепетівка, Хмельницької області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище - Агро" с. Мокіївці, Шепетівського району, Хмельницької області

про визнання недійсним договору №20/08-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 20 серпня 2018 року, який укладений між ТОВ "ТД" Шепетівський цукор" та ТОВ "Городище - Агро"

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат,

від відповідача 1: ОСОБА_2 - адвокат,

від відповідача 2: не з'явився.

Рішення виноситься 26.02.2019р., оскільки в судовому засіданні 14.02.2019р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив Перший національний аграрний кооператив звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору №20/08-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 20.08.2018р., який укладено між ТОВ ТД Шепетівський цукор та ТОВ Городище - Агро . В обґрунтування позовних вимог вказує, що між позивачем (боржник) та ТОВ Городище - Агро (первісний кредитор) 16.12.2016р. укладено договір позики №16/12-16/СП, предметом якого є надання зворотної фінансової допомоги в сумі 1600000,00грн. В подальшому, 20.08.2018р. між відповідачами укладено договір цесії, відповідно до умов якого ТОВ Городище - Агро (первісний кредитор) відступив, а ТОВ ТД Шепетівський цукор (новий кредитор) набув право вимоги належне ТОВ Городище - Агро щодо сплати позивачем частини заборгованості за вказаним договором позики. Позивач вказує, що договір цесії укладений без його згоди та всупереч приписам ст. 516 ЦК України, його не було письмово повідомлено про зміну кредитора у зобов'язанні. Звертає увагу суду, що згідно умов договору, зміни до нього можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до договору. Відсутність згоди боржника на зміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором є підставою для визнання недійсним на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч.1 ст. 516 ЦК України. Крім того, позивач вказує, що згідно відомостей з ЄДРПУО в даних щодо наявності обмежень щодо представництва від імені юридичної особи - ТОВ Городище - Агро , зазначено про наявність обмежень у керівника відповідно до статуту . Зокрема, у розділі 7 вказано, що до компетенції загальних зборів учасників належить погодження укладення Генеральним директором господарських договорів на суму, що перевищує 100000,00грн., директор товариства має право укладати договори, крім тих, що перевищують 100000,00 грн. Відтак, директор первісного кредитора не мав необхідних повноважень укладати договір та підписувати будь-які документи з новим кредитором без рішення учасника товариства, оскільки спірний договір перевищує вказану суму. Інформація про вищевказані обмеження директора на підписання договору була відома новому кредитору, з огляду на доступність такої інформації на офіційному веб-сайті розпорядника ЄДРПОУ.

Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву вказує, що посилання позивача на те, що зміни до договору позики можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до договору суперечать нормам чинного законодавства. Вказує, що заміна кредитора у зобов'язанні не є зміною умов основного договору в розумінні цивільного законодавства, оскільки власне саме зобов'язання залишається незмінним, натомість змінюється сторона у зобов'язанні, яка з моменту переходу до неї прав кредитора має право вимагати виконання саме їй вказаного зобов'язання. Відступлення прав вимоги оформляється окремою угодою та не потребує укладення додаткових угод до договору. Крім того, зазначає, що згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів недійсними припис абз. 1 ч.1 ст. 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Звертає увагу, що на момент укладення договору, станом на 20.08.2018р. у ЄДРПУО були відсутні будь-які обмеження повноважень директора ТОВ Городище-Агро . З огляду на викладене, а також те, що позивач не є стороною договору цесії, останній не є особою, наділеною відповідною правоздатністю щодо пред'явлення заперечень по факту недійсності такого правочину. З урахуванням того, що спірний договір не порушує прав та законних інтересів позивача, а лише змінює кредитора в основному зобов'язанні.

Представник позивача у відповіді на відзив від 23.11.2018р. та письмових поясненнях по справі від 04.12.2018р. звертає увагу суду на те, що позивачем частково виконано договір позики, залишок заборгованості становить 3421861,11грн. Зазначає, що договір відступлення права вимоги був укладений без згоди позивача та всупереч приписам ст. 516 ЦК України, позивача не було письмово повідомлено про зміну кредитора у зобов'язанні. Звертає увагу суду, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредитору до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Вказує, що витяг ЄДР містить посилання на обмеження повноважень керівника відповідно до статуту. Згідно наданої державним реєстратором редакції статуту ТОВ Городище-Агро підтверджено відсутність повноважень в директора товариства на підписання спірного договору.

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2019р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вказуючи на їх правомірності та обґрунтованості наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, подала клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - заяви свідка від 26.02.2019р. При цьому вказала, що не мала можливості подати дану заяву в строк визначений ст. 80 ГПК України, оскільки підпис на заяві свідка посвідчено нотаріально лише 26.02.2019р.

При розгляді вказаного клопотання судом враховується, що згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст. 80 ГПК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 88 ГПК України заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що представник позивача звернувся до суду із клопотанням про долучення заяви свідка до матеріалів справи лише 26.02.2019р., а також з огляду на те, що нотаріальне посвідчення підпису на заяві не може вважатись такою обставиною, яка не залежить від позивача, у суду відсутні підстави приймати заяву свідка від 26.02.2019р.

Представник першого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник другого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Городище - Агро" в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

28.04.2015р. рішенням зборів учасників, яке оформлено протоколом №2/04-15 затверджено статут товариства з обмеженою відповідальністю Городище - Агро (нова редакція).

У відповідності до п. 7.1 статуту вищим органом Товариства є Збори Учасників. Збори учасників правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства.

До компетенції Зборів Учасників належить вирішення будь-яких питань з діяльності товариства, зокрема погодження (попереднє) укладення Генеральним директором (директором) господарських договорів (правочини) на суму, що перевищує 100000,00грн (п. 7.2 статуту).

Згідно п. 7.14 статуту генеральний директор (директор) товариства має право: укладати угоди, контракти, договори, інші правочини, які стосуються діяльності товариства, крім: господарських договорів (правочини) на суму, що перевищує 100000,00грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 31.10.2018р., особою, яка обрана до органу управління юридичною особою, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Городище - Агро" є ОСОБА_3. В даних щодо наявності обмежень щодо представництва від імені юридичної особи вказано - згідно Статуту.

16.12.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю Городище -Агро (далі - позикодавець) та сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Перший національний аграрний кооператив (далі - позичальник) укладено договір позики №16/12-16/СП (зворотної фінансової допомоги) (далі - договір), згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 договору, а позичальник зобов'язується повернути позику протягом визначеного цим договором строку.

У відповідності до п. 2.1 договору розмір позики становить 7600000,00грн.

Строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і закінчується 31 грудня 2017р. (п. 4.1 договору).

Згідно п. 6.4 договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством в Україні, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі, або чинному в Україні законодавстві (п. 6.5 договору).

Договір підписано та скріплено відтиском печаток сторін.

Згідно картки рахунку позивача №6851 за грудень 2016р. - грудень 2018р. останнім сплачено на користь ТОВ Городище - Агро за договором №16/12-16/СП від 16.12.2016р. 4105840,49грн.

20.08.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю Городище-Агро (далі - первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Шепетівський цукор (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №20/08-18 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Перший національний аграрний кооператив (далі - боржник), що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором позики №16/12-16/СП від 16.12.2016р., укладеним між первісним кредитором та боржником на суму 1600000,00грн.

У відповідності до п. 1.2 договору за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором в частині стягнення суми заборгованості зазначеної у п. 1.3 цього договору. Сторони цим погоджуються, відповідно до ст. 656 ЦК України, що до цього договору застосовуються положення ЦК України, що регулюють операції купівлі - продажу майнових прав (прав вимоги). Сторони підтверджують, що цей договір не оформляє (не передбачає) та/або не документує операцію факторингу, а також не оформляє (не передбачає) та/або не документує частину операції факторингу.

Загальна сума грошових вимог, на які переходить право вимоги новому кредитору замість первісного кредитора, складає 1600000,00грн. (п. 1.3 договору).

Доказом переходу до нового кредитора прав вимоги за основним договором буде підписання цього договору (п. 4.1 договору).

Договір підписано та скріплено відтиском печаток сторін.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності суд враховує наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1, п.2 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 20.08.2018р. між відповідачами укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №20/08-18, згідно умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Городище - Агро" передало товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Шепетівський цукор право вимоги до позивача за договором позики №16/12-16/СП від 16.12.2016р. на суму 1600000,00грн.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що спірний договір укладено без його згоди, яка є обов'язковою, з огляду на ст. 516 ЦК України та п.п. 6.4, 6.5 договору позики №16/12-16/СП від 16.12.2016р., згідно яких зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Такі зміни набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору.

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що договір позики №16/12-16/СП від 16.12.2016р. не містять заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні щодо повернення позики.

Доводи позивача, що така заборона міститься у пунктах 6.4, 6.5 договору позики, судом оцінюється критично, оскільки вказані пункти договору містять положення щодо обов'язкової наявності взаємної домовленості сторін вносити зміни лише у цей договір, що оформляється в подальшому додатковою угодою до договору. Водночас, договір про відступлення права вимоги №20/08-18 не є додатковою угодою до договору позики, а є окремою угодою, яка укладена між відповідачами.

Зміна кредитора у зобов'язанні не є зміною умов основного договору в розумінні цивільного законодавства, оскільки власне саме зобов'язання залишається незмінним, натомість змінюються сторона у зобов'язанні, яка з моменту переходу до неї прав кредитора має право вимагати виконання саме їй вказаного зобов'язання. Відступлення права вимоги оформлюється окремою угодою та з огляду на вищевикладене не потребує укладення додаткових угод а ні до кредитного договору, а ні до договорів забезпечення. (Аналогічна позиція викладена у Постанові Вищого Господарського Суду України від 17.01.2017р. у справі №910/10453/16).

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Із змісту вищезазначених норм слідує, що належне повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов'язанні має юридичне значення лише для самого нового кредитора, оскільки тягне за собою ризик виконання боржником зобов'язання не йому, а первісному кредитору, однак, не свідчить про те, що до моменту їх пред'явлення новим кредитором у боржника не виник обов'язок перед цесіонарієм, оскільки такі докази мають своїм предметом реально існуючий факт або право, проте самі по собі не є підставою його виникнення, переходу чи припинення.

Крім того, оскільки боржник зобов'язаний перевірити належність особи суб'єкта, на користь якого ним здійснюється виконання зобов'язання, він може вимагати від останнього надання йому саме тих документів, що підтверджують перехід права вимоги від первісного до нового кредитора.

За таких обставин, твердження сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив" про те, що він має право не виконувати свого обов'язку перед товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" до надання доказів переходу йому прав у зобов'язанні, судом оцінюється критично.

Також, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на те, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Виходячи з системного аналізу ст. ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спірний договір жодним чином не порушує права та інтереси позивача, оскільки зобов'язання щодо повернення коштів за договором позики залишається незмінним (змінилась лише сторона у зобов'язанні, яка з моменту переходу прав кредитора має право вимагати виконання зобов'язання), з огляду на те, що позивачем так і не було доведено суду обставин порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладання між відповідачами спірного правочину, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову та виключає можливість застосування судового захисту у обраний позивачем спосіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення позовних вимог сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив" м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" м. Шепетівка, Хмельницької області та до товариства з обмеженою відповідальністю "Городище - Агро" с. Мокіївці, Шепетівського району, Хмельницької області про визнання недійсним договору №20/08-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 20 серпня 2018 року, який укладений між ТОВ "ТД" Шепетівський цукор" та ТОВ "Городище - Агро".

Доводи позивача, як на підставу недійсності договору про відступлення права вимоги від 20.08.2018р. про те, що договір укладено директором одноособово, без погодження Загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю "Городище - Агро", що не відповідає розділу 7 Статуту товариства не спростовують вищевикладеного та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, судом враховується, що частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому, частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами. (Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України №6-62цс16 від 27.04.2016р.).

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи надані докази та обставини справи, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У зв'язку із відмовою у позові, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив" м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" м. Шепетівка, Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Городище - Агро" с. Мокіївці, Шепетівського району, Хмельницької області про визнання недійсним договору №20/08-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 20 серпня 2018 року, який укладений між ТОВ "ТД" Шепетівський цукор" та ТОВ "Городище - Агро" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2019р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Хмельницький, вул. Зарічанська,3/2, блок 5/2-1) (реком. з повід.),

3 - відповідачу 1 (30403, м. Шепетівка, Хмельницької обл., Старокостянтинівське шосе,31) (реком. з повід.),

4- відповідачу 2 (30440, с. Мокіївці, Шепетівського р-ну, Хмельницької обл.) (реком. з повід.) .