Рішення

від 05.02.2019 по справі 757/25611/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25611/18-ц

Категорія 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар Павленко В.О.,

справа № 757/25611/18-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Комунальне підприємство «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

представник позивача ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Комунального підприємства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» і просила ухвалити рішення, яким скасувати наказ відповідача від 24.04.2018 р. № 65-П про її звільнення за прогул та стягнути з відповідача на її середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 25 квітня 2018 р. по день ухвалення судом рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалася на те, що з квітня 2013 р. на різних посадах працювала у відповідача. Через об`єктивні обставини, що не залежали від позивача, вона 23 квітня 2018 р. була відсутня на роботі, про що 24 квітня 2018 р. нею надані письмові пояснення. Окрім того, про неможливість прибуття на роботу 23 квітня 2018 р. вона засобами телефонного зв`язку ранком 23 квітня 2018 р. повідомила компетентних посадових осіб відповідача та користуючись пільгами донора крові та її компонентів, просила надати їй відпуску на один день без збереження заробітної плати. Однак, незважаючи на попереднє попередження про неможливість прибуття на роботу, виключно позитивну характеристику позивача на роботі, її дисциплінованість, наказом відповідача від 24.04.2018 р. її було звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з її відсутністю на роботі 23 квітня 2018 р. Окремо вказує, що через стрес та постійне психо-емоційне напруження і переживання 23 квітня 2018 р. вимушена була звернутися до лікаря по медичну допомогу. Позивач зазначає, що під моральним тиском вона змушена була вказати дату ознайомлення з наказом про своє звільнення 24 квітня 2018 р. При цьому, трудову книжку отримала лише 27.04.2018 р. Перед прийняттям рішення про її звільнення відповідачем не було отримано згоди профспілкового комітету. Зважаючи на протиправність дій відповідача при її звільненні, та посилаючись на положення ст. 235 КЗпП України просить стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 квітня 2018 р. по день ухвалення судом рішення та задовольнити позов у заявлений нею спосіб.

Ухвалою суду від 24 травня 2018 р. позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та позивачу надано строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали на усунення недоліків, а саме для сплати судового збору за вимогу немайнового характеру про скасування наказу про звільнення у розмірі 704 грн. 80 коп. та конкретизації позовних вимог (а.с. 22).

07 серпня 2018 р. позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 24-45).

Провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відкрито 13 серпня 2018 р. (а.с. 46).

17 вересня 2018 р. до суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с. 48-53).

01 жовтня 2018 р. до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву (а.с. 54-101).

Ухвалою суду від 16 жовтня 2018 р. за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання на 28 листопада 2018 р. на 09-00 год.

Ухвалою суду від 28 листопада 2018 р. підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 лютого 2019 р. на 14-00 год. (а.с. 109).

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 доводи та вимоги позовної заяви підтримали в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечив щодо доводів та вимог позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, підтримав раніше поданий відзив. Зазначив, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог чинного трудового законодавства, а тому, наказ про звільнення є законним та скасуванню не підлягає. Належним чином оформленого листка непрацездатності, який би підтверджував поважність причин відсутності позивача на роботі 23 квітня 2018 р. ані відповідачу, ані суду позивачем не надано. Звертає увагу, що згідно з поясненнями позивача її звернення до лікаря мало місце після неприбуття на роботу, а відтак 23 квітня 2018 р. позивач була відсутня на роботі без поважних причин. Зауважує, що чинним законодавством не передбачено можливості подання заяви про відпустку в усному порядку. В день звільнення позивач відмовилась від отримання трудової книжки, про що складено відповідний акт. В подальшому повідомлення про необхідність отримання трудової книжки направлялося на адресу позивача засобами поштового зв`язку, однак, повернулася на адресу відповідача за неврученням. Позивач не є членом профспілкової організації, а тому згоди профорганізації при її звільненні не потребується. Посилається на безпідставність доводів позивача про порушення відповідачем положень закону щодо пільг для донорів крові та її компонентів, оскільки, всі дні відпочинку з цих підстав відповідачем були надані позивача та останнім використані.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Суд, у порядку загального позовного провадження, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 12 квітня 2013 р. по 24 квітня 2018 р. ОСОБА_2 працювала у відповідача та станом на день звільнення на підставі наказу від 24 квітня 2017 р. № 106-п займала посаду фахівця з питань цивільного захисту та пожежної безпеки.

Згідно з посадовою інструкцією фахівця з питань цивільного захисту та пожежної безпеки, з якою позивач ознайомлена 02 лютого 2018 р., (а.с. 78-82), працівник несе відповідальність за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку (п. 5.1.). Режим роботи визначається Правилами внутрішнього розпорядку, встановленими на підприємстві (п. 8).

Згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників КП «СУППР» працівник зобов`язується працювати чесно та сумлінно, додержуватися дисципліни праці і виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку; вчасно приходити на роботу; додержуватись точно і без порушень встановленої тривалості робочого дня. На підприємства нормативна тривалість робочого часу працівників 40 годин. Для працівників підприємства встановлений п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для адмінперсоналу на підприємстві встановлено початок роботи о 08-00 год., перерва на відпочинок та харчування з 12-00 год. до 12-45 год., закінчення роботи 17.00 год., закінчення роботи в п`ятницю 15.45 год. Облік присутності і відсутності на роботі працівників підприємства протягом робочого дня здійснює начальник відділу кадрів. Порушення трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків, правил внутрішнього трудового розпорядку, призводить до накладення на працівника дисциплінарного стягнення, а також застосування інших засобів впливу, передбачених чинним законодавством. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. Звільнення, як дисциплінарне стягнення, може бути застосовано за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин ( п.п. 3.1, 5.1, 5.6, 7.1, 7.5 а.с. 86-93).

Згідно з наказом № 65-П від 24 квітня 2018 р. у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України позивача звільнено з займаної посади з 24 квітня 2018 р. (а.с. 60).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України роботодавець може розірвати трудовий договір з працівником у разі його прогулу (в т. ч. у разі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пунктом 24 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 визначено, що прогулом під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу).

Факт відсутності позивача на роботі протягом 23 квітня 2018 р. підтверджується: актом від 23 квітня 2018 р., журналом обліку робочого часу працівників КП «СУППР», табелем обліку використання робочого часу за квітень 2018 р. (а.с. 61, 69, 83-85).

Щодо причин відсутності на роботі 23 квітня 2018 р. позивачем 24 квітня 2018 р. надавалася пояснювальна записка (а.с. 65-68).

Що стосується поняття «поважні причини», наявність яких не дає змоги роботодавцю вважати відсутність працівника на роботі прогулом без поважних причин, то згідно із судовою практикою (правовими позиціями Верховного Суду щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ) до поважних причин можна віднести, зокрема, такі:

- недопущення роботодавцем працівника до роботи, якщо для цього відсутні достатні підстави;

- невихід працівника на роботу, переведення на яку було здійснено з порушенням трудового законодавства;

- наявність медичних документів, що підтверджують неможливість виконання працівником своїх обов`язків;

- виклик до органів, явка до яких є обов`язковою (наприклад, прокуратура, суд, військовий комісаріат);

- наявність працівника на території підприємства, хоча й не на робочому місці;

- відмова від роботи, не передбаченої трудовим договором, або у зв`язку із станом здоров`я чи небезпечністю такої роботи для життя працівника;

- незаконна відмова роботодавця в наданні працівнику належних йому пільг (наприклад, на додатковий час для відпочинку тощо).

Під час розгляду справи жодна з вказаних причин, яка б вказувала на поважність причин неявки позивача на роботу 23 квітня 2018 р., судом не встановлена. Не вказано на такі причини і в пояснювальній записці позивача від 24 квітня 2018 р.

Надану позивачем довідку № 375 лікаря ОСОБА_5 про надання позивачу медичної допомоги 23 квітня 2018 р. (а.с. 14), на котру посилається позивач як на підставу не виходу на роботу з поважних причин, суд до уваги не бере, оскільки згідно з поясненнями позивача по медичну допомогу вона звернулася після свого невиходу на роботу 23 квітня 2018 р.

Крім того, вказана довідка видана лікарем ОСОБА_5 , проте якої лікарської установи вказаний лікар є працівником, у ній не зазначено, як і не зазначено години звернення позивача до лікаря та надання останнім їй медичної допомоги.

У разі звільнення за прогул без поважних причин відповідно до статті 43 КЗпП роботодавцю слід отримати згоду виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно з довідкою голови профкому КП «СУППР» позивач виключена з членів Первинної профспілкової організації КП «СУППР» з 03 лютого 2014 р. за власним бажанням (а.с. 75).

Тому, доводи позивача про необхідність отримання згоди профспілки перед її звільненням є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

З наказом про звільнення № 65-П від 24 квітня 2018 р. позивач ознайомлена 24 квітня 2018 р. (а.с. 60).

Як вбачається з акту від 24 квітня 2018 р., складеного компетентними посадовими особами відповідача, у день звільнення, 24 квітня 2018 р., позивач відмовилась від отримання трудової книжки на руки та проставлення підпису про її отримання (а.с. 70).

Як вказує позивач трудова книжка нею отримана 27 квітня 2018 р.

Вказані обставини вказують на безпідставність доводів позивача про затримку видачі трудової книжки відповідачем.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи на дату звільнення позивача з нею проведено остаточний розрахунок.

Суд погоджується з доводами відповідача, що чинним законодавством не передбачено можливості подання заяви про відпустку в усному порядку, а тому, доводи позивача, що відповідач мав надати за її усним зверненням відпустку безпідставні.

Також безпідставними є доводи позивача про порушення відповідачем положень Закону України «Про донорство крові та її компонентів» щодо пільг для донорів крові та її компонентів, оскільки, як вбачається з особової картки позивача всі дні відпочинку з цих підстав відповідачем були надані позивачу та останньою використані (а.с. 76, 77).

Таким чином, звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, а тому, наказ № 65-П від 24 квітня 2018 р. про звільнення позивача за прогул є законним та скасуванню не підлягає.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивача з роботи та поновлення її на роботі задоволенню не підлягають.

Окрім того, з урахуванням встановлених обставин, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст. 235 КЗпП України відсутні, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині, внаслідок чого вони задоволенню не підлягають.

Оскільки під час судового розгляду будь-яких порушень трудових прав позивача не встановлено, позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 40, 43, 47, 48, 235 КЗпП України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт»: 03148, м. Київ, вул. Корольова, 7А, код ЄДРПОУ 38506165.

Суддя О.В.Батрин