Постанова

від 20.06.2019 по справі 757/25611/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/25611/18-ц Головуючий 1 інстанція- Батрин О.В.

Провадження № 22-ц/824/7279/2019 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 червня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Мережко М.В., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 06 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернуласядо суду із вказаним позовом,який мотивувала тим, що 12 квітня 2013 року вона була прийнята на роботу до відповідача на посаду секретаря керівника, після чого працювала на різних посадах, із 24 липня 2017 року обіймала посаду фахівця з питань цивільного захисту та пожежної безпеки.

Наказом відповідача № 105-п від 24 квітня 2018 року її було звільнено із займаної посади за п.4 ст.40 КЗпПУ через прогул без поважних причин.

Посилалася, що дане звільнення є незаконним і вчинене відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства. Так, 23 квітня 2018 року вона була відсутня на роботі, оскільки після виїзду напередодні за межі м.Києва, вона з об`єктивних, незалежних від неї причин, не мала реальної можливості повернутися до м.Києва, про що 24 квітня 2018 року надала письмові пояснення. Окрім того, про неможливість прибуття на роботу вона засобами телефонного зв`язку ранком 23 квітня 2018 року повідомила свого безпосереднього керівника та просила надати їй відпуску на один день за власний рахунок як донору крові, в чому їй було відмовлено. Вказує, що через стрес та психо-емоційне напруження 23 квітня 2018 року вона зверталася до лікаря по медичну допомогу. Вважає, що при її звільненні відповідач не дослідив та не встановив усі обставини, звільнив її без проведення службового розслідування, діяв упереджено, не врахувавши її звернення за медичною допомогою, без повідомлення та згоди профспілки на її звільнення.

У зв`язку з наведеним просила скасувати наказ відповідача № 65-п від 24 квітня 2018 року про її звільнення, поновити її на посаді фахівця з питань цивільного захисту та пожежної безпеки та стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із 25 квітня 2018 року по день прийняття судом рішення.

- 2 -

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 06 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права. Скаргу мотивує тим, що суд не дав належної оцінки її доводам щодо перебування 23 квітня 2018 року за межами м.Києва та об`єктивною неможливістю своєчасно повернутися на роботу, зокрема відсутністю квитків на проїзд до м.Києва. Суд не врахував, що вона своєчасно зателефонувала керівництву і повідомила про проблему, а після повернення наступного дня написала пояснення. Суд не звернув уваги, що після відмови керівництва у наданні відпустки на 1 день як донору, вона отримувала медичну допомогу 23 квітня 2018 року до початку робочого дня. Висновки суду про використання нею вихідного дня за здачу крові 06 вересня 2017 року не відповідають матеріалам справи. Вважає, що суд у її випадку не підійшов виважено та об`єктивно для оцінки ситуації, яка з нею склалася.

Відповідач КП Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт подало відзив на апеляційну скаргу, де вказало, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Борух С.В. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва як незаконне.

Представник відповідача КП СУППР Письмак О.Є. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що звільнення позивачки відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а її прав відповідачем не порушено.

При цьому суд виходив із відсутності у справі доказів про поважність причин неявки позивачки на роботу 23 квітня 2018 року.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до роз`яснень п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 6 листопада 1992 року при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з

- 3 -

поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, за змістом даної норми (п.4 ст.40 КзпПУ) обов`язковою умовою звільнення працівника за прогул є його відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 із 12 квітня 2013 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на різних посадах.

Із 24 липня 2017 року ОСОБА_1 обіймала посаду фахівця з питань цивільного захисту та пожежної безпеки КП Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт .

23 квітня 2018 року позивачка була відсутня на роботі протягом робочого дня, що в цей же день зафіксовано відповідним актом, складеним заступником директора , начальником відділу кадрів та юрисконсультом комунального підприємства.

Наступного дня 24 квітня 2018 року позивачка написала пояснення щодо її відсутності на роботі, пославшись на її перебування 23 квітня 2018 року за межами м.Києва та об`єктивною неможливістю своєчасно повернутися на роботу за сімейними обставинами.

Наказом відповідача № 65-п від 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за п.4 ст.40 КЗпПУ через прогул без поважних причин.

В цей же день 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 ознайомлена з наказом про звільнення, проте від отримання трудової книжки на руки та проставлення підпису про її отримання відмовилася, що стверджується актом від 24 квітня 2018 року. Трудову книжку ОСОБА_1 отримала 27 квітня 2018 року, з нею проведено остаточний розрахунок.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Також, судом встановлено, що під час розгляду справи позивачка не надала суду доказів поважності причин її неявки на роботу 23 квітня 2018 року.

За таких обставин суд вірно відмовив у задоволенні позову з огляду на недоведеність вимог та відсутність поважних причин прогулу.

Доводи апеляційної скарги про поважність причин відсутності позивачки на роботі 23 квітня 2018 року з огляду на її перебування в цей день за межами м.Києва та об`єктивною неможливістю своєчасно повернутися на роботу, зокрема відсутністю квитків на проїзд до м.Києва, колегія суддів відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка всупереч вимогам ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, яка покладає на сторону обов`язок довести суду обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала суду належних, допустимих та достатніх у розумінні ст.ст.77-80 ЦПК України доказів на підтвердження свої доводів. Зокрема, що вона не мала можливості придбати квиток до м.Києва (довідку чи інші документи відповідної транспортної організації, до якої вона зверталася, про відсутність автобусів, квитків, вільних місць тощо) чи неможливсть скористатися послугами приватних перевізників. Як і взагалі не надала доказів, що вона 23 квітня 2018 року перебувала у м.Злочів як стверджує. Такі докази у справі відсутні.

Суд першої інстанції вірно відхилив такі доводи позивачки, в тому числі врахувавши заперечення проти цього відповідача та відсутність поважності причин прогулу в пояснювальній записці позивачкивід 24 квітня 2018 року.

Посилання у скарзі на неврахування судом при вирішенні спору того факту, що позивачка своєчасно зателефонувала керівництву і повідомила про проблему, апеляційний суд відхиляє, оскільки це не впливає на необхідність надання нею роботодавцю відомостей

- 4 -

про поважність причин неявки на роботу протягом дня.

Це ж стосується посилань скаржниці на поважність причин її неявки на роботу 23 квітня 2018 року з огляду отримання медичної допомоги. Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги надану позивачкою довідку № 375 лікаря ОСОБА_2 про надання їй медичної допомоги 23 квітня 2018 року, оскільки згідно з поясненнями самої позивачки за медичною допомогою вона звернулася лише після відмови керівництва у наданні відпустки на 1 день, що у свою чергу свідчить про те, що причиною неявки позивачки на роботу слугував не стан її здоров`я.

Окрім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, який вірно не взяв до уваги дану довідку, оскільки вонавидана лікарем ОСОБА_2 без зазначення в якій лікарській установі він працює та без зазначення у довідці години звернення позивачки до лікаря та надання останнім їй медичної допомоги.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скарги про порушення відповідачем ст.43 КЗпП України і неотримання згоди профспілки на її звільнення, оскільки судом встановлено, що згідно з довідкою голови профкому КП Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт позивачка виключена з членів Первинної профспілкової організації комунального підприємства із 03 лютого 2014 року за власним бажанням, що стверджується довідкою профспілки комунального підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без згоди профспілки допускається в тому числі у випадку звільнення працівника, який не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, а відтак доводи позивачки про необхідність отримання згоди профспілки перед її звільненням не грунтуються на законі.

Посилання в апеляційній скарзі на помилковість висновків суду про використання позивачкою вихідного дня за здачу крові 06 вересня 2017 року необгрунтовані, оскільки суд дослідив особову картку позивачки, копія якої мається у справі і з якої вбачається, що всі дні відпочинку з цих підстав були надані позивачці та останньою використані. Заперечуючи проти цього факту, позивачка не надала доказів, які б спростовували такі доводи відповідача щодо використання відпочинку.

Окрім того, відхиляючи даний довід колегія суддів враховує, що чинним законодавством не передбачено можливості подання працівником заяви про відпустку в усному порядку в день її відсутності на роботі , а тому доводи позивачки, що відповідач мав надати день відпустки за її усним зверненням безпідставні.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

- 5 -

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: