Постанова

від 26.02.2019 по справі 193/436/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3100/19 Справа № 193/436/17 Суддя у 1-й інстанції - Шумська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м.Кривий Ріг

Справа № 193/436/17

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - Фермерське господарство "РОСАНА" ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги позивача ОСОБА_2 господарства "РОСАНА" та відповідача ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2018 року , яке ухвалено суддею Шумською О.В. у селищі Софіївка Дніпропетровської області (відомостей щодо дати складання повного судового рішення матеріали справи не містять), -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Фермерське господарства "Росана" (надалі - ФГ Росана ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування вчиненої незаконними діями матеріальної шкоди та стягнення неотриманого прибутку із-за неправомірних дій.

Позовна заява мотивована тим, що 17.09.2015 року невідомі громадяни викрали урожай соняшника на земельній ділянці поля №59, площею 6,32 га., розташованої біля села Миколаївка Софіївського району Дніпропетровської області, яка перебувала в оренді ФГ Росана .

Дану подію було зареєстровано у відділу поліції, у зв'язку з чим Софіївським відділом поліції Дніпропетровської області було відкрито кримінальне провадження і занесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040580000506 від 17.09.2015 року по ст.356 УК України.

Між власником вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_3 і ФГ Росана малися господарські відносини щодо оренди земельної ділянки. Так, ОСОБА_3 в 2010 році надала ОСОБА_4 генеральну довіреність на право користування і розпорядження спірною земельною ділянкою, який 01 вересня 2012 року передав земельну ділянку в оренду ФГ РОСАНА на строк до 2061 року.

28 вересня 2012 року ОСОБА_3 відкликала вищевказану довіреність та всупереч закону не повідомила про це ОСОБА_4 і звернулась в суд з позовом до ФГ РОСАНА про визнання договору оренди землі недійсним.

15 серпня 2014 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області постановив рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та визнав договір оренди землі недійсним.

10 грудня 2014 року судова колегія Апеляційного суду Дніпропетровської області по апеляційній скарзі ФГ РОСАНА на рішення Софіївського районного суду від 15 серпня 2014 року постановила рішення, яким скасувала рішення Софіївського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2014 року.

Позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені лише ухвалою Вищого спеціалізованого суду України 09.12 2015 року та до цього часу ФГ Росана на правомірних підставах продовжувало користатися та обробляти земельну ділянку.

02.09.2012 року ОСОБА_3 уклала письмовий договір оренди землі зі своїм родичем ОСОБА_1, який, всупереч законодавству, не зареєстрували в Держкомземі Софіївського району.

17.09.2015 року ОСОБА_1 вчинив противоправне діяння, зібравши урожай соняшника на вищевказаній ділянці, яка була засіяна і оброблена ФГ Росана .

11 квітня 2017 року Софіївським відділенням поліції Жовтоводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області була винесена постанова про закриття кримінального провадження за №12015040580000506 від 17.09.2015 року у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Оскільки договір оренди землі визнаний недійсним, то ФГ Росана повинно було повернути земельну ділянку власнику землі, але, водночас, має право вимагати відшкодування своїх витрат на посів та обробку даної земельної ділянки.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 самоправно зібрав урожай соняшника та розпорядився ним, чим завдав шкоди ФГ Росана , наніс прямий збиток, пов'язаний з затратами вирощування соняшника на земельній ділянці, площею 6,32 га, кадастровий номер №1225284400020590014, розташованій поблизу с.Миколаївка Софіївського району Дніпропетровської області, у розмірі 267 тис. 900грн., що підтверджується висновком експерта, та позбавив можливого прибутку на суму 1 444 500,00 грн., позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ Росана майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення ним неправомірних дій, у розмірі 253 500,00 грн., неотриманий прибуток у розмірі 1 325 000,00 грн., судові витрати у розмірі 8 000,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ "Росана" завдану шкоду в розмірі 253 500, 00 грн., суму неотриманого прибутку в розмірі 391 416, 00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн., судовий збір в розмірі 3920, 00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ФГ "Росана" просить змінити рішення суду та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, зокрема довідки про розрахунок неотриманого прибутку. При цьому, позивач зазначає, що судом в порушення вимог ЦПК України, взагалі не наведено мотивів з яких він виходив, коли стягував упущену вигоду у розмірі 391 416, 00 грн. Також, позивач вважає, що суд безпідставно вирішив питання про відшкодування частини сплачених судових витрат, а не всієї суми, сплаченої при поданні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі або постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, а тому даний спір не підвідомчий суду загальної юрисдикції. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що ФГ Росана до 2015 року використовувало земельну ділянку на підставі договору оренди землі та до цього часу не знало про відсутність у нього на це відповідних правових підстав. При цьому, на думку відповідача, вже після подання ОСОБА_3 позову про визнання договору оренди недійсним ФГ Росана був обізнаний про відсутність у нього права використання земельної ділянки, а тому він не є особою, якій було завдано збитки. Також, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір таких збитків та упущеної вигоди. На думку відповідача, судом не було надано належної оцінки його доводам про те, що він, як орендар, засіяв спірну земельну ділянку у 2015 році кукурудзою, у зв'язку з чим саме він і мав право на збирання врожаю, а ФГ Росана незаконно перекультивувало земельну ділянку та засіяло ї соняшником, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звертався до поліції, однак кримінальна справа порушена не була.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач СГ Росана просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Згідно статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом статті 19ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 19 цього Кодексу визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України , юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, ГК України , іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Отже, виходячи з вищезазначених положень закону, місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, на підтвердження чого ним було надано до суду першої інстанції копію Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприєхмця 17 червня 2008 року (т. 1 а.с. 65).

02 вересня 2012 року між ОСОБА_3, як Орендодавцем, та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, як Орендарем, було укладено Договір оренди земельної ділянки, площею 6.3284га, кадастровий № 1225284400:02:059:0014, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради, який 02.11.2012 року був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 за №122528444002161 (т. 1 а.с.54-57).

Разом з тим, земельну ділянку площею 6.3284га, кадастровий №1225284400:02:059:0014, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради та належить на праві власності ОСОБА_5, з 2012 року використовувало ФГ Росана на підставі Договору оренди землі №34 від 01 вересня 2012 року, який, за позовом ОСОБА_5, було визнано недійсним рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 48-53).

Спір між сторонами виник з приводу відшкодування ФГ РОСАНА збитків, завданих обробленням земельної ділянки, площею 6.3284га, кадастровий №1225284400:02:059:0014, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради та належить на праві власності ОСОБА_5, в 2015 році ОСОБА_1, який вважає, що має право на оброблення цієї ділянки на підставі Договору оренди земельної ділянки від 02 вересня 2012 року, який він уклав із власником земельної ділянки, як фізична особа-підприємець, набувши права користування цією ділянкою для здійснення підприємницької діяльності.

Колегія суддів вважає, що спірні правовідносини виникли із земельних відносин, пов'язаних із спором між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який здійснює використання спірної земельної ділянки для підприємницької діяльності, та ОСОБА_2 господарством Росана , яке теж здійснювало користуванням цією ж земельною ділянкою для здійснення господарської діяльності, тобто спір виник між суб'єктами господарювання.

За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників.

Земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, зокрема про оренду землі, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про те, що він пов'язаний з використанням спірної земельної ділянки відповідачем ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності, спір пов'язаний з правом на прибуток від використання земельної ділянки у господарській діяльності, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.

Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу сторін та предмета позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що в силу вимог статті 1, 12, 17 ГПК України, спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Посилання позивача, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, бо позов пред'явлено до фізичної особи - ОСОБА_1, який без відповідних повноважень протиправно зібрав урожай на спірній ділянці, який було засіяно та оброблено ФГ Росана , спростовуються матеріалами справи, зокрема наявним чинним Договором оренди спірної земельної ділянки, за яким ОСОБА_1 використовує цю ділянку саме як фізична особа-підприємець для здійснення підприємницької діяльності.

Виходячи з того, що спір, який виник між фермерським господарством та фізичною особою-підприємцем, та стосується здійснення сторонами господарської діяльності, відповідно до наведених норм підвідомчий господарському суду, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 255, 367, 368, п.4 ч.1 ст. 374, ст.ст. 377, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 господарства "РОСАНА" - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2018 року скасувати та провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 господарства "РОСАНА" до ОСОБА_1 про відшкодування вчиненої незаконними діями матеріальної шкоди та стягнення неотриманого прибутку із-за неправомірних дій - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 березня 2019 року.

Головуючий:

Судді: