Постанова

від 28.02.2019 по справі 740/4068/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 лютого 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/4068/18

Головуючий у першій інстанції - Ковальова Т. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/95/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,

із секретарем судового засідання - Шапко В.М.

Позивач - ОСОБА_2

Відповідачі - голова Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3, Ніжинський районний центр соціальних служб для сім ї, дітей та молоді

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чернігівський обласний центр соціальних служб для сім ї, дітей та молоді

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3, Ніжинського районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді, третя особа - Чернігівський обласний центр соціальних служб для сімї, дітей та молоді, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

місце ухвалення судового рішення - м. Ніжин Чернігівської області

дата складання повного тексту судового рішення - 19 жовтня 2018 року

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила скасувати розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації від 03серпня 2018року №72-0 ОСОБА_3 про звільнення її із займаної посади директора Ніжинського районногоцентру соціальнихслужб для сім ї, дітей та молоді на підставі п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України від 06серпня 2018 року, поновити її на посаді директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді, а також стягнути з Ніжинського районного центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07серпня 2018року по день ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що з 15 лютого 1999 року вона обіймала посаду директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді, який утворений розпорядженням Ніжинської районної державної адміністрації від 31.03.1997 №102.

Позивач посилається на п.11 Положення про центр, за яким його очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку головою Ніжинської районної державної адміністрації за погодженням з Чернігівським обласним центром соціальних служб для сім ї, дітей та молоді.

Як зазначає ОСОБА_2, згідно розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3 від 03.08.2018 №72-о вона звільнена 06 серпня 2018 року із займаної посади директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обовязків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності).

Позивач посилається на те, що підставою її звільнення став факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Мильники Ніжинського району Чернігівської області малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. За фактом смерті ОСОБА_4 розпорядженням голови Ніжинської райдержадміністрації від 26.03.2018 №21-о було затверджено склад комісії для проведення службове розслідування щодо невиконання чи неналежного виконання нею посадових обовязків як директором Ніжинського районного центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді.

В подальшому розпорядженням Ніжинської райдержадміністрації від 25.04.2018 року №36-о було відтерміновано проведення вищезазначеного розслідування до моменту закінчення її стаціонарного лікування та зобовязано комісію завершити проведення службового розслідування упродовж 10 днів з моменту закінчення лікування.

ОСОБА_2 зазначає, що у період часу з 23.04.2018 по 31.05.2018 вона не працювала у зв язку з тимчасовою непрацездатністю, що документально підтверджується і вийшла на роботу 01 червня 2018 року, хоча і була відсторонена від виконання посадових обовязків.

Відповідно до протоколу №5 від 04 червня 2018 року внаслідок проведення службового розслідування комісією було прийнято рішення про затвердження акту за результатами службового розслідування та передання його на розгляд і прийняти рішення голові Ніжинської районної державної адміністрації.

Позивач наголошує, що на засіданні комісії 04 червня 2018 року, на якому вона була присутня, акт за результатами розслідування не оголошувався та їй для ознайомлення наданий не був, а був наданий їй для ознайомлення та підписання лише 14 червня 2018 року та був датований 5 червня 2018 року, - наступним днем після засідання комісії 04 червня 2018 року. В акті зазначено, що службове розслідування було проведено спеціально створеною комісією у період з 26 березня по 07 червня, містить посилання на її нагороди та заслуги в процесі роботи в Ніжинському районному центрі соціальних служб для сім ї, дітей та молоді, листи з висловлюванням підтримки та рекомендації комісії голові Ніжинської райдержадміністрації звільнити її із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Позивач вважає, що зазначені в акті службового розслідування недоліки в роботі Центру, які трактовані як одноразове грубе порушення нею трудових обовязків та які стали підставою для її звільнення, є надуманими та безпідставними.

Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що звільнення на підставі п.1 ст.41 КЗпП України має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у ст.ст.148, 149 КЗпП України, а тому вважає, що дисциплінарне стягнення щодо неї у виді звільнення було застосоване з пропуском місячного строку, встановленого ст.148 КЗпП України.

Також зазначає, що у розпорядженні про її звільнення від 03.08.2018 №72-О міститься посилання на те, що її звільнення проводиться за погодженням з Чернігівським обласним центром соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді. Проте, у листі від 11.07.2018 №01-23/481 Чернігівського обласного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді обласний центр зазначає, що не надає згоди на її звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, тобто її звільнення фактично не було погоджене обласним центром.

Відтак, ОСОБА_2 вважає, що її було звільнено без законної підстави, з грубим порушенням приписів чинного трудового законодавства, а тому вона повинна бути поновлена на попередній роботі.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2018 року №72-О про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді на підставі п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України (одноразове грубе порушення трудових обв язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності) 06 серпня 2018 року.

Поновлено ОСОБА_2 на попередній роботі на посаді директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді.

Стягнуто з Ніжинського районного центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2018 року по 16 жовтня 2018 року в сумі 19660 (девятнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. ( без утримання податків та інших обовязкових платежів).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі голова Ніжинської районної державної адміністрації ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що в позовній заяві ОСОБА_2 просила поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимшеного прогулу та не було заявлено вимогу про скасування розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації від 03.08.2018 року № 72-О. Як зазначає апелянт, зазначена вимога була усно заявлена позивачем у судовому засіданні без заявлення клопотання про зміну позовних вимог, що є порушенням норм процесуального права, і зазначена вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства на підставі ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

Апелянт стверджує, що в рішенні суду першої інстанції відсутні посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких ОСОБА_2 була поновлена на попередній посаді, та вважає звільнення позивача законним і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства в частині наявності складу дисциплінарного проступку, який став підставою для її звільнення, а саме на підставі службового розслідування.

Разом з тим, голова Ніжинської районної державої адміністрації ОСОБА_3 визнає, що помилково пропущений строк накладення дисциплінарного стягнення. Таке порушення строків пояснюється особливою процедурою призначення та звільнення з посади директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді та спричинено необхідністю погодження звільнення з Чернігівським обласним центром соціальних служб для сім ї, дітей та молоді.

Апелянт наголошує, що у листі від 19.07.2018 року Чернігівський обласний центр соціальних служб для сімї, дітей та молоді погоджує звільнення ОСОБА_2 з посади, але не згоден на її звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки висновки атку за результатами службового розслідування від 05.06.2018 року не містять даних про одноразове грубе порушення керівником трудових обовязків.

Апелянт вважає, що в рішенні суду першої інстанції не надано оцінки доказам Ніжинської районної державної адміністрації щодо обгрунтування наявності в діях ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку, а саме одноразового грубого порушення трудових обовязків та в судовому засіданні не були безпосередньо досліджені докази скоєння такого проступку усупереч ст. 229 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнає апеляційну скаргу голови Ніжинської районної державної адміністрації ОСОБА_3 як необґрунтовану та стверджує на відсутності підстав для її задоволення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиню 4 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та скасовуючи розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2018 року № 72-О і поновлюючи позивача на посаді директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді та стягнувши на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог чинного законодавства про працю, внаслідок чого порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення її на займаній посаді, а також відповідно до положень ст. 235 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Проте, з таким рішенням суду першої інстанції повністю погодитись апеляційний суд не може, з огляду на таке.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_2 з 15 лютого 1999 року перебувала на посаді директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки.

На підставі розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3 від 03.08.2018 №72-о ОСОБА_2 звільнена 06 серпня 2018 року із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обовязків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності).

Ніжинський районний центр соціальних служб для сім ї, дітей та молоді утворений на підставі розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації від 31.03.1997 року №102 з подальшим перейменуванням згідно до розпорядження Ніжинської районної державної адмністрації від 28.12.2004 № 349.

Положення про центр, штатний розпис центру в межах граничної чисельності та фонду оплати праці працівників затверджується головою Ніжинської районної державної адміністрації.

Відповідно до п. 11 Положення про Ніжинський районний центр соціальних служб для сімї, дітей та молоді його очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку головою Ніжинської районної державної адміністрації за погодженням з Чернігівським обласним центром соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що розпорядженням голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 26 березня 2018 року № 24-0 створено комісію для проведення службове розслідування у строк з 26 березня 2018 року по 26 квітня 2018 року для встановлення невиконання чи неналежного виконання посадових обов'язків ОСОБА_2 - директором Ніжинського районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді.

За результатами проведеного службового розслідування складений акт від 05 червня 2018 року, відповідно до якого рекомендовано голові Ніжинської районної державної адміністрації відповідно до вимог чинного законодавства звільнити із займаної посади директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч 1 ст. 40 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності).

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні суду першої інстанції представник Чернігівського обласного центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді підтвердив, що Чернігівській обласний центр не вбачає в діях ОСОБА_2 одноразового грубого порушення трудових обов язків і не надавав згоду голові Ніжинської райдержадміністрації на її звільнення за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, що підтверджується листом від 11.07.2018 року.

Перевііряючи аргументи скарги, апеляційний суд враховує наступне.

Положеннями частини 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при розгляді справи по суті в суді першої інстанції, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 367, 368 ч. 1 ЦПК України.

Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обовязок належного відповідача усунути порушення права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3 та Ніжинського районного центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді, проте питання щодо залучення до участі у справі в якості належного відповідача - юридичної особи - Ніжинську районну державну адміністрацію Чернігівської області, яка є роботодавцем ОСОБА_2, судом першої інстанції не досліджувалось і не вирішувалось.

Поза увагою суду залишились ті обставини, що трудові правовідносини існують між Ніжинською районною державною адміністрацією як роботодавцем і ОСОБА_2 - як найманим працівником. Разом з тим, відсутні трудові правовідносин між ОСОБА_2 та головою Ніжинської райдержадміністрації ОСОБА_3, який не є роботодавцем позивача.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 заявлено до неналежного відповідача - голови Ніжинської райдержадміністрації ОСОБА_3

Оскільки на стадії апеляційного провадження ЦПК України не передбачено права апеляційного суду щодо залучення до участі у справі належного відповідача та ухвалення стосовно нього судового рішення, то вирішення даного спору можливо лише під час розгляду спору у справі за позовом до належного відповідача - юридичної особи-роботодавця Ніжинської районної державної адміністрації.

Питання обґрунтованості позову, доведеності обставин, які підлягають доказуванню, інші обставини по суті спору наразі значення не мають, оскільки не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову. Позов у справі за умови не залучення до участі у справі належного відповідача - Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, не може бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, заявленого до неналежного відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу голови Ніжинської районної державної адміністрацї Чернігівської області ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2018 року скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні позову до голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчисюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2019 року