Постанова

від 18.12.2019 по справі 740/4068/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 740/4068/18

провадження № 61-7057св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Луєнко Юрій Васильович,

відповідач-1 - голова Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Івашин В`ячеслав Анатолійович ,

відповідач-2 - Ніжинський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді,

третя особа - Чернігівський обласний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді,

представник третьої особи - Рибалко Катерина Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Губар В. С., Вінгаль В. М., Кузюри Л. В. від 28 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Івашина В. А., Ніжинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, третя особа - Чернігівський обласний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 лютого 1999 року вона займала посаду директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Розпорядженням голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Івашина В. А. від 03 серпня 2018 року № 72-о вона була звільнена 06 серпня 2018 року із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності).

Позивач посилається на те, що підставою її звільнення став факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мильники Ніжинського району Чернігівської області малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За фактом смерті Єсипенко Вероніки розпорядженням голови Ніжинської райдержадміністрації від 26 березня 2018 року № 21-о було затверджено склад комісії для проведення службового розслідування щодо невиконання чи неналежного виконання нею посадових обов`язків як директором Ніжинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Позивач вважає, що зазначені в акті № 5 від 04 червня 2018 року службового розслідування недоліки в роботі центру, які трактовані як одноразове грубе порушення нею трудових обов`язків та які стали підставою для її звільнення, є надуманими та безпідставними. Крім того, зазначає, що звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148, 149 КЗпП України, а тому вважає, що дисциплінарне стягнення щодо неї у виді звільнення було застосоване з пропуском місячного строку, встановленого статтею 148 КЗпП України.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить скасувати розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2018 року № 72-0 ОСОБА_3 про звільнення її з посади директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України 06 серпня 2018 року; поновити її на посаді директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, а також стягнути з Ніжинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 серпня 2018 року по день ухвалення рішення суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2018 року № 72-О про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обв`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності) 06 серпня 2018 року.

Поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Стягнуто з Ніжинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня по 16 жовтня 2018 року в сумі 19 660 грн ( без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, внаслідок чого її порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на займаній посаді, а також відповідно до положень статті 235 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Івашина В. А. задоволено частково. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлено до неналежного відповідача - голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Івашина В. А., оскільки роботодавцем позивача є саме Ніжинська районна державна адміністрація, з якою ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах. Оскільки питання щодо залучення до участі у справі в якості належного відповідача - Ніжинську районну державну адміністрацію Чернігівської області судом першої інстанції не досліджувалось і не вирішувалось, а суд апеляційної інстанції не має таких повноважень, то суд відмовив у задоволенні позову.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з`ясував всіх фактичних обставин справи; не врахував, що саме Ніжинський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, директором якого працювала позивач, є її роботодавцем, оскільки виконував обов`язки зі сплати заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, тому він і був зазначений одним із відповідачем у справі. Також до участі у справі був залучений голова Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Івашин В. А., який уповноважений законом та зобов'язаний представляти цей орган, нести відповідальність за виконання покладених на цей орган завдань і за виконання ним своїх повноважень. Тому відсутні підстави вважати, що інтереси Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області не були належним чином представлені у суді.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 740/4068/18 з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 з 15 лютого 1999 року перебувала на посаді директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

На підставі розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Івашина В. А. від 03 серпня 2018 року № 72-о ОСОБА_1 звільнена 06 серпня 2018 року із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності).

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ніжинський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді утворений на підставі розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації від 31 березня 1997 року № 102 з подальшим перейменуванням згідно до розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації від 28 грудня 2004 року № 349.

Положення про центр, штатний розпис центру в межах граничної чисельності та фонду оплати праці працівників затверджується головою Ніжинської районної державної адміністрації.

Відповідно до пунктів 10-11 Положення про Ніжинський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, у редакції затвердженій головою Ніжинської районної державної адміністрації від 24 листопада 2017 року № 345, центр утворюється, реорганізовується та ліквідовується розпорядженням голови Ніжинської районної державної адміністрації. Центр очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку головою Ніжинської районної державної адміністрації за погодженням з Чернігівським обласним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Відповідно до пункту 15 вказаного Положення центр є юридичною особою, має самостійний баланс, відповідні рахунки в територіальному органі Казначейства, печатку та бланк із своїм найменуванням.

Установлено, що ОСОБА_1 з 15 лютого 1999 року перебувала на посаді директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, який виконував обов`язки зі сплати їй заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці.

Тобто, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносин із Ніжинським районним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, який є самостійною юридичною особою та за пред`явленими до нього вимогами має статус відповідача в указаній справі, оскільки на думку позивача, порушила його трудові права, свободи та інтереси.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Позивач перебувала у трудових відносинах з Ніжинським районним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, який є юридичною особою, тому саме власник є належним відповідачем у справі про поновлення на роботі працівника, до якого і пред`явлений позов про поновлення на роботі.

Позивач зазначила одним із відповідачів і голову Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Івашина В. А., який є посадовою особою та керівником Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області. Проте зазначене не може бути підставою для висновку про те, що пре явивши позов про поновлення на роботі, позивач звернулась не до належного відповідача, з огляду на те, що установа, з якою позивач перебувала у трудових відносинах, має у справі статус відповідача й вимоги до неї пред`явлені.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У справі Ashingdane проти Сполученого Королівства (№ 8225/78, рішення від 28 травня 1985 року) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з`ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою.

Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права доступу в законі не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками: існуванням процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду (Perez deRada Cavanilles проти Іспанії , № 2809095, рішення від 28 жовтня 1998 року).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов до неправильного висновку про пред`явлення позову до неналежного відповідача, виявив надмірний формалізм під час ухвалення судового рішення про відмову у позові з наведених у судовому рішенні підстав, чим зумовив негативні наслідки для позивача та порушив принцип доступу до правосуддя, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Ураховуючи те, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судом не встановлені, апеляційний суд не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун