Постанова

від 06.03.2019 по справі 754/3064/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/3064/17 Головуючий у суді І інстанції Клочко І.В.

Провадження № 22-ц/824/86/2019 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 березня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів : Олійника В.І., Кулішенка Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району міста Києва, санітарки комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району міста Києва ОСОБА_4 про захист честі, гідності, репутації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності, репутації та відшкодування моральної шкоди, завданої комунальним некомерційним підприємством Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва (далі - КНП КДЦ Деснянського району м. Києва), а саме санітаркою цього підприємства ОСОБА_4 розповсюдженням завідомо наклепницької інформації 19 липня 2016 року у відділенні терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказав, що він є підполковником СБУ на пенсії, бувшим депутатом, кадровим воєнним, важко хворим 71 річним інвалідом, проте останнім часом відчуває значне погіршення стану здоров'я, яке з кожним днем погіршується, оскільки він не живе, а існує у стражданнях та переживаннях. Страждає його фізичний стан через постійне знаходження у стані нервової напруги, що може призвести до його смерті через протипоказання хвилювань. Він переніс два інсульти, численні гіпертонічні кризи, мікроінсульт, протезування хребта, з необхідністю вартісного ускладненого реабілітаційного лікування, якого він позбавлений з настаючими больовими шоками та паралічами, оскільки кошти витрачає на ліки та лікарів завдяки наклепам санітарки КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_4.

Так, 19 липня 2016 року у публічному місці, у присутності свідків, а саме у відділенні терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва(вул. Матеюка, 3 м. Київ) санітарка цього підприємства ОСОБА_4, навмисно наносячи моральну шкоду, страждання, переживання та приниження позивачу, а саме начебто, розмовляючи російською мовою, розповсюджувала завідомо брехливу інформацію, що онука позивача - ОСОБА_6 - повія, донька - ОСОБА_7 - повія, а онук - ОСОБА_8 - байстрюк.

Позивач зазначає, що його вражає звідки у ОСОБА_4 інформація не тільки про ВУЗ, в якому навчається онука позивача, але і місце навчання онука. З осені 2016 року ОСОБА_4 почала приходити до школи та найнецензурнішою лайкою ганьбити його честь, гідність, репутацію та погрожувати 11 річному онуку, у зв'язку з чим були звернення до правоохоронних органів. Крім того, відповідач дізналась про місце проживання онуків, де зустрічала їх та погрожувала, користуючись їх сором'язливістю та вихованістю, а також різницею у віці.

Посилаючись на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд:

- визнати недостовірними, такими що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність, репутацію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, важкохворого інваліда 2 групи (довічно) і як діда і як батька, і як особистість, відомості сказані особою, яка назвалась санітаркою КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2, донькою лікаря-стоматолога КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, 19 липня 2016 року у філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, а саме, начебто, що онука позивача - ОСОБА_6 - повія, донька позивача - ОСОБА_7 - повія, онук позивача - ОСОБА_10 - байстрюк;

- визнати наклепом усні заяви названою санітаркою КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки лікаря-стоматолога КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, стоматологічного відділення філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва відомості щодо ОСОБА_3, а саме, начебто, що онука позивача - ОСОБА_6 - повія, донька позивача - ОСОБА_7 - повія, онук позивача - ОСОБА_10 - байстрюк;

- зобов'язати названу санітаркою КНП КДЦ Деснянського району м. КиєваОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки лікаря-стоматолога КНП КДЦ Деснянського району м. КиєваОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, репутації відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, важкохворого інваліда 2 групи (довічно) та розповсюдження ганебної брехливої інформації, сказаною ОСОБА_4 іншим особам та де-коли, будь-коли та будь-кому;

- зобов'язати КНП КДЦ Деснянського району м. Києванавісити бейджик на названу санітаркою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що вона є санітарка (з відповідною інформацією);

- стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києвана користь ОСОБА_3 навмисно спричиненої моральної шкоди у розмірі 3 164 800,00 грн.;

- усі судові витрати покласти на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, названою санітаркою, доньку лікаря-стоматолога КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, як і спростування відомостей, поширених 19 липня 2016 року у відділенні терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва.;

- стягнути на користь Деснянського районного суду м. Києва з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки стоматолога відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. КиєваОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, 10 % від ціни позову, а саме 316 480,00 грн.;

- заборонити названій санітаркою КНП КДЦ Деснянського району м. КиєваОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2, доньці стоматолога відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, збирати інформацію про ОСОБА_3, важкохворого 71 річного інваліда 2 групи (довічно), онуку ОСОБА_7. та онука ОСОБА_14., враховуючи суцільно небезпечну поведінку ОСОБА_4 саме у відділенні терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва та надсилати смс та вайберповідомлення на номер НОМЕР_1;

- зобов'язати вибачитись названу санітаркою КНП КДЦ Деснянського району м. КиєваОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2, доньку стоматолога відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. КиєваОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, у письмовому вигляді перед ОСОБА_3 для чого запросити її на одне із судових засідань, враховуючи, що бачитись з нею кожне судове засідання позивачу буде боляче, враховуючи страждання, які вона навмисно йому спричинила;

- заборонити названій санітаркою КНП КДЦ Деснянського району м. КиєваОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2, доньці стоматолога відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, наближатися ближче ніж на 50 метрів до онука ОСОБА_3 - ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права , та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вказував, що ним було доведено факт розповсюдження неправдивої інформації з боку відповідача щодо його дочки та внуків, а суд безпідставно не встановив даний факт в мотивувальній частині рішення. Суд першої інстанції належним чином не оцінив надані докази та обставини справи, не врахував факт завдання йому моральних страждань та протиправність дій ОСОБА_11, які не припинилися.

10 лютого 2019 року позивач надіслав до суду доповнення до апеляційної скарги, однак воно не може бути прийняте до уваги апеляційного суду, оскільки не відповідає вимогам частин 1, 2 статті 364 ЦПК України, а саме подане з пропуском строку на апеляційне оскарження та не надано доказів надсилання копій відповідного доповнення іншим учасникам справи.

Відзиви відповідачів на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважав, що під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача з боку саме відповідачів, завдання йому матеріальних збитків, моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та їх виною в заподіянні шкоди.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина 1 статті 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною 2 статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі Лінгенс проти Австрії ).

Відповідно до положень статтей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною 4 статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із наданих позивачем доказів не вбачається, що ОСОБА_4 є особою, яка працює санітаркою в КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, оскільки у зверненні стоматологічного відділення філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва підписане у тому числі ОСОБА_11 (а.с. 233) не зазначена особа, а висловлені пояснення представника позивача ОСОБА_7 не ґрунтуються на доказах у справі.

Матеріалами справи установлено, що між дочкою ОСОБА_3 - ОСОБА_7, яка одночасно була його представником в суді першої інстанції, та КНП КДЦ Деснянського району м. Києва існують напружені відносини щодо трудової діяльності ОСОБА_7 як лікаря комунального некомерційного підприємства.

Проте ні в суді першої інстанції, ні апеляційному суду позивачем не були надані докази, що ОСОБА_12 19 липня 2016 року у публічному місці, у присутності свідків, а саме у відділенні терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва поширила про дочку та внуків позивача інформацію, а саме що онука позивача - ОСОБА_7. - повія, донька - ОСОБА_7 - повія, а онук - ОСОБА_14. - байстрюк.

Посилаючись на те, що висловлювання про дочку та онуків були здійснені в присутності свідків, позивач не вказав анкетні дані цих свідків та не заявив клопотання про їх допит суді першої інстанції. Надані позивачем відеодоказ та роздруківка смс-переписки не можуть взяті до уваги без надання доказів проведення відповідних експертиз щодо автентичності даних доказів (а не їх можливого монтажу, встановлення особи, яка дійсно здійснювала переписку), тому немає правових підстав для визнання вказаних доказів належними.

Згідно із частинами 4 та 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Ухвалюючи рішення в справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватись основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.

Так, згідно з частиною 2 статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У частинах 1 та 2 статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено ( пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі Грабчук проти України (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі Довженко проти України (заява № 36650/03)).

Як роз'яснено у пунктах 15,18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

У справах зазначеної категорії, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Позивач в даній справі не довів поширення інформації відповідачем, а порушені кримінальні провадження не свідчать про її винну протиправну поведінку стосовного позивача та членів його родини. Стосовно повідомлення дочкою позивача правоохоронним органам про допомогу у створенні сайтів одногрупниками, то вказана інформація також не є негативною та не порочить честь та гідність позивача.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Згідно абзацом 2 пункту 26 даної постанови, суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Тобто обраний позивачем спосіб порушеного немайнового права особи, шляхом визнання дій відповідача ОСОБА_12 наклепом та зобов'язати відповідача вибачитись у письмовому вигляді перед позивачем, не передбачений чинним законодавством.

Щодо інших вимог позивача зокрема, про стягнення з ОСОБА_12 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3 164 800 грн.; заборони ОСОБА_12 надсилати на мобільний номер 095 549 98 79 повідомлення; стягнення з відповідача на користь Деснянського районного суду м. Києва 10% від ціни позову - 316 480 грн.; заборони відповідачу збирати інформацію про позивача та його близьких; колегія суддів вважає, що останні з врахуванням недоведеності вимог позивача про поширення щодо нього та його близьких родичів інформації, яка порочить його честь та гідність, також не підлягають задоволенню.

Так, виходячи з роз'яснень викладених в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди - критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Право на компенсацію моральної шкоди - це можливість людини, якій заподіяно таку шкоду внаслідок порушення її загально-соціальних (природних) прав чи свобод, вимагати від порушника його обов'язку вчинити певні дії, спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів та процесів, викликаних (внаслідок цього порушення) приниженням оцінки її гідності, а також її можливості звернутися, в разі потреби, до компетентних національних чи міжнародних органів по примусове забезпечення виконання зазначеного обов'язку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року роз'яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач ОСОБА_3 в суді першої та апеляційної інстанцій не підтвердив належними доказами в чому полягає моральна шкода, наявність протиправної поведінки відповідачів та причинний зв'язок між протиправною поведінко та шкодою, підстави, розмір шкоди відповідно до статей 76-86 ЦПК України.

Позивач не надав доказів того, що у нього існують труднощі з витребуванням доказів, які стосуються предмету доказування у справі, та особисто не з 'явився в судове засідання для надання пояснень, хоча його явка була визнана судом обов'язковою.

Оскільки позивач не довів, що його особисті немайнові права були порушені відповідачем внаслідок поширення недостовірної інформації, а позовна вимога про відшкодування моральної шкоди та інші вимоги є похідними від вимог про захист гідності, честі чи ділової репутації, правових підстав для їх задоволення немає.

Стосовно вимог про зобов'язання КНП КДЦ Деснянського району м. Києваповісити на ОСОБА_12 бейдж з інформацією, що вона санітарка, то позивач не довів, які його права порушені, якими діями цього відповідача, а тому вимоги в цій частині також не можуть бути задоволені, так як захисту підлягає лише порушене, невизнане, або оспорюване право.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статтей 12, 13, 81 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статтей 263 - 265 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, крім випадків, визначених у частині 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.І. Олійник

Ю.М. Кулішенко