Постанова

від 13.09.2019 по справі 754/3064/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 754/3064/17

провадження № 61-5810св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Комунальне некомерційне підприємство Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва, санітарка Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року в складі судді Клочко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 6 березня 2019 року в складі суддів: Ігнатченко Н. В., Олійника В. І., Кулішенка Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив:

- визнати недостовірними, такими що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність, репутацію ОСОБА_1 , 1945 року народження, важкохворого інваліда 2 групи (довічно) і як діда, і як батька, і як особистість, відомості сказані особою, яка назвалась санітаркою Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва (далі - КНП КДЦ Деснянського району м. Києва) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донькою лікаря-стоматолога КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19 липня 2016 року у філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, а саме, начебто, що онука позивача - ОСОБА_6 - повія, донька позивача - ОСОБА_7 - повія, онук позивача - ОСОБА_8 - байстрюк;

- визнати наклепом усні заяви названою санітаркою КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки лікаря-стоматолога КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стоматологічного відділення філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва відомості щодо ОСОБА_1 , а саме, начебто, що онука позивача - ОСОБА_6 - повія, донька позивача - ОСОБА_7 - повія, онук позивача - ОСОБА_8 - байстрюк;

- зобов`язати названу санітаркою КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку лікаря-стоматолога КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, репутації відносно ОСОБА_1 , 1945 року народження, важкохворого інваліда 2 групи (довічно) та розповсюдження ганебної брехливої інформації, сказаною ОСОБА_4 іншим особам та де-коли, будь-коли та будь-кому;

- зобов`язати КНП КДЦ Деснянського району м. Києва навісити бейджик на названу санітаркою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вона є санітарка (з відповідною інформацією);

- стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 навмисно спричиненої моральної шкоди у розмірі 3 164 800,00 грн.;

- усі судові витрати покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , названою санітаркою, доньку лікаря-стоматолога КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і спростування відомостей, поширених 19 липня 2016 року у відділенні терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва.;

- стягнути на користь Деснянського районного суду м. Києва з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки стоматолога відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10 % від ціни позову, а саме 316 480,00 грн.;

- заборонити названій санітаркою КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньці стоматолога відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , збирати інформацію про ОСОБА_1 , важкохворого 71 річного інваліда 2 групи (довічно), онуку ОСОБА_6 та онука ОСОБА_8 , враховуючи суцільно небезпечну поведінку ОСОБА_4 саме у відділенні терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва та надсилати смс та вайберповідомлення на номер НОМЕР_1 ;

- зобов`язати вибачитись названу санітаркою КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку стоматолога відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у письмовому вигляді перед ОСОБА_1 , для чого запросити її на одне із судових засідань, враховуючи, що бачитись з нею кожне судове засідання позивачу буде боляче, враховуючи страждання, які вона навмисно йому спричинила;

- заборонити названій санітаркою КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньці стоматолога відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися ближче ніж на 50 метрів до онука ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , 2005 року народження.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що він є підполковником СБУ на пенсії, колишнім депутатом, кадровим військовим, важко хворим 71-річним інвалідом. Останнім часом відчуває значне погіршення стану здоров`я, який з кожним днем погіршується, оскільки він не живе, а існує у стражданнях та переживаннях через постійне знаходження у стані нервової напруги, що може призвести до його смерті через протипоказання хвилювань. Він переніс два інсульти, численні гіпертонічні кризи, мікроінсульт, протезування хребта, з необхідністю вартісного ускладненого реабілітаційного лікування, якого він позбавлений з настаючими больовими шоками та паралічами, оскільки кошти витрачає на ліки та лікарів завдяки наклепам санітарки КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 .

Так, 19 липня 2016 року у публічному місці, у присутності свідків, а саме у відділенні терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва (вул. Матеюка, 3 м. Київ) санітарка цього підприємства ОСОБА_4 розповсюджувала завідомо брехливу інформацію, що онука позивача - ОСОБА_6 - повія, донька - ОСОБА_7 - повія, а онук - ОСОБА_8 - байстрюк.

Позивач зазначає, що з осені 2016 року ОСОБА_4 почала приходити до школи та найнецензурнішою лайкою ганьбити честь, гідність, репутацію та погрожувати 11-річному онуку, у зв`язку із чим вони зверталися до правоохоронних органів. Крім того, відповідач дізналась про місце проживання онуків, де зустрічала їх та погрожувала, користуючись їх сором`язливістю та вихованістю, а також різницею у віці.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 6 березня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт порушення прав позивача з боку саме відповідачів, завдання йому матеріальних збитків, моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та їх виною в заподіянні шкоди не знайшов свого підтвердження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування доводів касаційної скарги заявник посилається на те, що при ухваленні судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм процесуального права та матеріального права. Зокрема заявник зазначає, що суд безпідставно не задовольнив його клопотання про витребування доказів та не взяв до уваги наявні в матеріалах справи докази, які, на його думку, підтверджують факт розповсюдження неправдивої інформації з боку ОСОБА_4 щодо його дочки та внуків.

Доводи інших учасників справи.

Інші учасники справи не скористались наданим їм правом на подання відзиву.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Фактичні обставини справи.

Судами встановлено, що між дочкою ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , яка одночасно була його представником в суді першої інстанції, та КНП КДЦ Деснянського району м. Києва існують напружені відносини щодо трудової діяльності ОСОБА_7 , як лікаря комунального некомерційного підприємства.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (часина перша, пункт четвертий частини другої статті 23 ЦК України).

Частиною першою статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою, п`ятою - сьомою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що позивачем не доведено обставин та не надано доказів, які свідчили б, що відповідачами були вчинені дії, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, дійшли обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення майнової та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки належних доказів розповсюдження відповідачами недостовірної інформації, позивачем у відповідності до статті 81 ЦПК України не надано, а клопотання про витребування доказів не обґрунтовано.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Усі аргументи та доводи касаційної скарги зводяться дише до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що є поза межами повноважень суду касаційної інстанції, та до незгоди із судовими рішеннями.

Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що судами попередніх інстанції розглянуто спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

За положеннями частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення залишено без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409-415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров