Рішення

від 05.03.2019 по справі 826/6507/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2019 року № 826/6507/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВОРТЕКС ГРУП" до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОРТЕКС ГРУП" (далі - ТОВ "ВОРТЕКС ГРУП") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 17.04.2018 № 0650140305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1628580,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що останнім здійснено коригування фінансового результату до оподаткування належним чином і на законних підставах. Стверджує, що при визначенні безнадійної заборгованості згідно підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України законодавець не визначає вид мінімальної заробітної плати (місячний чи погодинний), натомість вказує, що в якості бази для визначення безнадійної заборгованості використовується мінімальна заробітна плата в розрахунку за рік за ставкою на 1 січня звітного податкового року. Відповідно, гранична сума заборгованості боржника - фізичної особи, яка згідно підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається безнадійною заборгованістю і може бути списана станом на 31.12.2016, становить 8268,00 грн (1378*50/100*12). Позивач зазначає, що згідно реєстрів боржників дебіторська заборгованість за кожним конкретним боржником не перевищує 13165,00 грн. Враховуючи, що позивачем формуються і списуються резерви в розмірі в залежності від категорії ризику, 60 %, 40 % та 10 % від простроченої заборгованості, жодна зі списаних сум в розрізі кожного з боржників не перевищувала 8268,00 грн. Звернув увагу і на те, що відповідач невірно застосував норму пункту "ґ" підпункту 14.1.11 статті 14 Податкового кодексу України, шляхом незаконного включення додаткових вимог до ознак безнадійної заборгованості, наслідком якого став неправомірний висновок відповідача про невідповідність списаної позивачем дебіторської заборгованості таким ознакам.

Ухвалою суду від 16.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 03.07.2018.

04.06.2018 представником відповідача Обушевською З.В. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що гранична межа заборгованості для фізичних осіб, щодо якої кредитором вжито відповідні заходи, передбачені законодавством України, які не призвели до її стягнення, становлять: у 2015 році - 609,00 грн (1218,00 грн*50%), у 2016 році - 689,00 грн (1378,00 грн*50%), у 2017 році - 800 грн (3200,00 грн*50 %). Поряд з цим, ТОВ "ВОРТЕКС ГРУП" занижено різниці, що збільшують фінансовий результат до оподаткування на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам безнадійного.

11.06.2018 до суду від представника позивача Литвинця С.А. надійшла відповідь на відзив, у якому останній звернув увагу на те, що відзив відповідача жодним чином не спростовує заявлені позивачем вимоги, аргументи та докази, і не містить доказів правомірності прийнятого відповідачем та оскарженого позивачем у даній справі податкового повідомлення-рішення.

У підготовчому судовому засіданні 03.07.2018 оголошено перерву до 18.09.2018 та встановлено відповідачу строк для подання заперечень.

17.07.2018 представником відповідача Обушевською З.В. подано до суду заперечення, у яких останньою акцентовано увагу, що для визнання заборгованості безнадійної, відповідно до пункту "ґ" підпункту 14.1.11 статті 14 Податкового кодексу України, повинні бути дотримані наступні вимоги: строк прострочення заборгованості повинен становити понад 180 днів та прострочена заборгованість, що не повинна перевищувати граничної межі (25 та 50) відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

15.08.2018 до суду від представника позивача Литвинця С.А. надійшли письмові пояснення, у яких останнім наведено доводи в спростування правової позиції відповідача.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 18.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 23.10.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 23.10.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.10.2018 заперечувала проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Зважаючи на те, що учасниками справи у судовому засіданні 23.10.2018 подано суду заяви про розгляду справи у порядку письмового провадження, суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 22.12.2017 по 10.01.2018 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВОРТЕКС ГРУП" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 10.01.2018, валютного - за період з 01.01.2014 по 10.01.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 10.01.2018, за результатами якої складено акт від 17.01.2018 № 17/1-26-15-14-03-05/38932810 (а.с. 73-94).

Актом перевірки з питання, що оскаржується позивачем, зафіксовано порушення останнім пункту "ґ" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, абзацу 2 підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого останнім:

- занижено податок на прибуток в сумі 1788864,00 грн, у тому числі: за 2015 рік - у сумі 486000,00 грн, за 2016 рік - у сумі 1302864,00 грн;

- завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування у сумі 1293263,00 грн, у тому числі: за 2017 рік у сумі 1293263,00 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки, 29.01.2018 позивачем подано до контролюючого органу заперечення № 29-01/18-1 (а.с. 114-123).

За результатами розгляду заперечень, ГУ ДФС у м. Києві листом від 07.02.2018 № 5553/10/26-15-14-03-05 повідомило ТОВ "ВОРТЕКС ГРУП" про залишення без змін висновків акта перевірки від 17.01.2018 № 17/1-26-15-14-03-05/38932810 (а.с. 124-131).

12.02.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0316140305, яким зменшено ТОВ "Вортекс Груп" суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на 1293263,00 грн (а.с. 132);

№ 0315140305, яким збільшено ТОВ "Вортекс Груп" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2114580,00 грн, у тому числі: 1788864,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 325716,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 134).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.04.2018 № 12745/6/99-99-11-01-01-05 скаргу ТОВ "Вортекс Груп" задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.02.2018 № 0316140305, № 0315140305 в частинах збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок збільшення перевіркою фінансового результату до оподаткування за 2015 рік на суму 2700000,00 грн, в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с. 146-152).

На виконання вказаного рішення 17.04.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0650140305, яким збільшено ТОВ "Вортекс Груп" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1628580,00 грн, у тому числі: 1302864,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 325716,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 23).

Не погодившись з вказаним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про те, що позивач при визначенні сум безнадійної заборгованості фізичних осіб, на яку останнім скориговано фінансовий результат, відніс суми простроченої дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам безнадійної.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач керувався роз'ясненнями Державної фіскальної служби України, викладеними у листах від 17.12.2015 № 27022/6/99-99-19-02-02-15, від 12.03.2016 № 5382/6/99-99-19-02-02-15, від 29.12.2016 № 28480/6/99-99-15-02-02-15, за змістом яких гранична межа заборгованості для фізичних осіб, щодо якої кредитором відповідні заходи, передбачені законодавством України та не призвели до її стягнення становить: у 2015 році - 609,00 грн, у 2016 році - 689,00 грн, у 2017 році - 800,00 грн.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до підпунктів 139.3.3, 139.3.4 пункту 139.3 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017) фінансовий результат до оподаткування збільшується:

1) на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, який визначається як менша з двох величин:

а) 20 відсотків (на період з 1 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - 30 відсотків, на період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року - 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період;

б) величина кредитного ризику за активами, визначена на кінець звітного (податкового) періоду відповідно до вимог органу, що регулює діяльність банків, або органу, що регулює діяльність небанківських фінансових установ.

У разі якщо орган, що регулює діяльність банків, або орган, що регулює діяльність небанківських фінансових установ, не встановлює вимог до визначення кредитного ризику, ліміт визначається згідно з пунктом "а" цієї частини підпункту.

Коригування фінансового результату до оподаткування звітного періоду не здійснюється у розмірі зазначеного перевищення резерву, що виникло у попередніх звітних (податкових) періодах;

2) на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, крім суми, що списується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

1) на суму списання активу, який відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, у розмірі, що відшкодовується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом;

2) на суму списання у попередніх звітних періодах активу, який у звітному періоді набув ознак, визначених підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;

3) на суму зменшення витрат від розформування (зменшення) тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом;

4) на суму доходів (зменшення витрат) від погашення заборгованості, списаної за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом.

Підпунктами 139.3.3, 139.3.4 пункту 139.3 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2017) встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується:

1) на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, 20 відсотків (на період з 1 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - 30 відсотків, на період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року - 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву, за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період.

Коригування фінансового результату до оподаткування звітного періоду не здійснюється у розмірі зазначеного перевищення резерву, що виникло у попередніх податкових (звітних) періодах;

2) на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, крім суми, що списується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

1) на суму списання активу, який відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, у розмірі, що відшкодовується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом;

2) на суму списання у попередніх звітних періодах активу, який у звітному періоді набув ознак, визначених підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;

3) на суму зменшення витрат від розформування (зменшення) тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом;

4) на суму доходів (зменшення витрат) від погашення раніше списаної за рахунок резерву заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, законодавством передбачено можливість зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму списання у попередніх звітних періодах активу, який у звітному періоді набув ознак, визначених підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Так, за визначенням пункту "ґ" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).

Пунктом "ґ" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2017) визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що до 01.01.2017 "безнадійною" заборгованістю фізичних осіб, що відповідає ознаці згідно з пунктом "ґ" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є заборгованість, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), а з 01.01.2017 - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошує, що для визначення безнадійної заборгованості використовується мінімальна заробітна плата в розрахунку за рік за ставкою на 1 січня звітного податкового року.

Поряд з цим, доводи останнього спростовуються наведеними положеннями Податкового кодексу України, якими чітко визначено, що у розрахунку на рік, у даному випадку за 2016 рік, позивач має право зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму списання безнадійної заборгованості фізичних осіб, що відповідає ознаці згідно з пунктом "ґ" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про Державний бюджет на 2016 рік" було установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 грн.

Таким чином, гранична межа заборгованості для фізичних осіб, яка підпадає під ознаку, визначену пунктом "ґ" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у 2016 році не перевищувала 689,00 грн, а не 8268,00 грн, як помилково вважає позивач.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу, що мали наслідком правомірного прийняття Головним управлінням ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 17.04.2018 № 0650140305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1628580,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вортекс Груп" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 15/1 Б, ідентифікаційний код 38932810) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко