Рішення

від 25.02.2019 по справі 615/563/18

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/563/18

Провадження № 2/615/53/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання Антоненко М.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя до ОСОБА_1, Фермерського господарства Велес-В про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача ФГ Велес-В - ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

18.04.2018 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить:

- визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,43 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0062, укладений між Фермерським господарством ОСОБА_2-В та ОСОБА_1, зареєстрований 05.04.2018 року за №25670997 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,43 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0062 від 30.12.2005 року, зареєстрований 31.01.2008 року за № 040868800247, та визнати укладеною додаткову угоду в наведеній позивачем редакції від 01.11.2017 року,

- судові витрати (судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи) покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.12.2005 року між ОСОБА_1 та позивачем ПСП Нове життя було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,43 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0062, який зареєстрований 31.01.2008 року за № 040868800247.

Відповідно до п. 8 Договору оренди земельної ділянки б/н, договір укладено на десять років. З урахуванням ст.18 ЗУ Про оренду землі , в редакції чинній на момент укладення договору, відповідно до якої договір набуває чинності з дати його реєстрації, строк дії вказаного договору тривав до 31.01.2018 року.

Позивач зазначає, що на виконання ч.ч.1,2 ст.33 ЗУ Про оренду землі ним завчасно було направлено лист-повідомлення від 01.11.2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди. Проте, 06.11.2017 року відповідачем ОСОБА_1 надіслано відповідь про відмову у поновленні договору від 30.12.2005 року, обґрунтовуючи бажанням самостійно використовувати земельну ділянку.

Звернув увагу, що протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжив використовувати спірну земельну ділянку.

Проте, 29.03.2018 року між відповідачами було укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначеної земельної ділянки, який 05.04.2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Позивач вважає, що укладання договору емфітевзису між відповідачами є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а ОСОБА_1 не було дотримано вимоги, передбачені ст.33 ЗУ Про оренду землі , натомість було укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою.

Позивач наголошує, що не поновлення договору оренди землі, не укладання додаткової угоди є перешкодою орендарю ПСП Нове життя реалізувати свої законні сподівання за орендним договором і частковим позбавленням його зустрічного задоволення, з урахуванням якого він укладав цей договір.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України на підставі ухвали суду від 14.05.2018 року відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та роз'яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

12.06.2018 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому зазначив, що відповідачем направлено листи від 20.06.2017 року, 06.11.2017 року, 21.02.2018 року, в яких він повідомляв позивача про відмову від подальшого поновлення дії договору оренди земельної ділянки. Лист від 06.11.2017 року, як стверджує представник ОСОБА_1, є запереченням у відповідь на пропозицію позивача щодо поновлення дії договору оренди від 01.11.2017 року.

На думку представника відповідачаЛеуса В.І., з урахуванням положень ч.4 ст.33 ЗУ Про оренду землі вважає, що переважне право орендаря припинилося. Оскільки домовленості між сторонами стосовно істотних умов договору оренди досягнуто не було, ОСОБА_1, в свою чергу, своєчасно та багаторазово повідомляв позивача про небажання продовжувати орендні відносини.

Договір оренди землі закінчився 31.01.2018 року, таким чином укладений в подальшому договір емфітевзису з ФГ Велес-В ніяким чином права позивача не порушує, оскільки переважне право позивача, яке підлягає захисту в порядку ст.3 ЦПК України, не порушено.

В цей же день 12.06.2018 року представник відповідача ФГ Велес-В адвокат ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому зазначив, що власник земельної ділянки своєчасно та багаторазово повідомляв позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі шляхом, зокрема, направлення листів-повідомлень поштою, на адресу позивача, які останній отримував, а тому був обізнаний, що власник не бажає поновлювати дію договору.

Представник відповідача вважає, що позивач не є землекористувачем спірної земельної ділянки з дати припинення договору оренди землі - 31.01.2018 року. Позивач, як орендар земельної ділянки, відповідно до вимог, передбачених ст.33 ЗУ Про оренду землі , дійсно може мати переважне право серед інших на поновлення строку дії саме договору оренди.

Укладення договору емфітевзису не призвело до порушення переважного права позивача на укладення договору оренди, оскільки між відповідачами було укладено договір відмінного правового характеру.

19.06.2018 року представник позивача ОСОБА_5 подала відповідь на відзив, в якій наполягала на задоволенні позовних вимог. Вказала, що позивач своїм переважним правом скористався належним чином. ОСОБА_1 не розглянув всупереч положень ст.33 ЗУ Про оренду землі запропоновану додаткову угоду, лише повідомив про бажання самостійно використовувати належну йому земельну ділянку, проте в подальшому уклав договір емфітевзису з ФГ Велес-В .

06.07.2018 року представник відповідачів - адвокат ОСОБА_4 подав заперечення на відповідь на відзив, в якому заперечив проти задоволення позову, посилаючись на припинення переважного права позивача, відсутність узгодження істотних умов договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 Зазначив, що договір емфітевзису є відмінним від договору оренди, відрізняється від останнього за своєю правовою природою, структурою та змістом.

04.10.2018 року представник позивача ОСОБА_5 надала додаткові пояснення в яких, посилаючись на викладені в позові та відповіді на відзив обставини, просила задовольнити позов в повному обсязі.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони не скористалися.

В поданій разом з позовом заяві позивач просив в порядку забезпечення позову вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії, а саме: обробляти земельну ділянку площею 5,43 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0062, здійснювати на ній посів сільськогосподарських культур, вчиняти дії відносно збору врожаю та заборонити продаж або інше відчуження, передачу даної земельної ділянки в оренду.

Ухвалою суду від 17.05.2018 року в задоволенні заяви ПСП Нове життя про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач вернувся з апеляційної скаргою до апеляційного суду Харківської області.

12.10.2018 року Харківський апеляційний суд прийняв відмову ПСП Нове життя від апеляційної скарги на ухвалу судді Валківського районного суду Харківської області від 17.05.2018 року, апеляційне провадження у цивільній справі за заявою ПСП Нове життя про забезпечення позову у справі за позовом ПСП Нове життя до ОСОБА_1, Фермерського господарства Велес-В про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою за апеляційною скаргою ПСП Нове життя на ухвалу судді Валківського районного суду Харківської області від 17 травня 2018 року - закрив.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на викладені вище обставини.

Відповідач ОСОБА_1 подав письмові пояснення, в яких він підтверджує, що є обізнаним про даний спір, позиція, яка викладена його представником у заявах по суті та інших процесуальних документах з ним узгоджена, відповідає його волі та інтересам. Вказав, що направляв листи позивачу, в яких повідомляв, що земельну ділянку бажає використовувати самостійно, просив повернути належну йому земельну ділянку, не здійснювати жодних сільськогосподарських робіт. Деякі з направлених листів позивач отримував, проте не відповідав. Також, зазначає, що направив відповідь на лист позивача з проектом додаткової угоди, в якому повідомив, що продовжувати орендні відносини не бажає, проте даний лист, як і інші позивач залишив без реагування.

Укладення договору емфітевзису з відповідачем ФГ Велес-В пояснює зухвалою, протиправною поведінкою позивача та небажанням втрачати таке джерело для існування як плата за землю.

Представник відповідача ФГ Велес-В - ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,43 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0062, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ХР № 015784, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.04.2004 року, зареєстрованого 07.04.2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 74.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер 120981524 від 17.04.2018 року земельна ділянка площею 5,43 га, кадастровий номер 621280300:02:000:0062 належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

30.12.2005 року між ОСОБА_1 на ПСП Нове життя укладено договір оренди землі.

Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,4301 га, у тому числі ріллі.

Пункт 8 Договору закріплює, що договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, нараховується в грошовій формі. Видається грошима або продукцією по ринкових цінах, послугами по цінах господарства, виходячи з можливості господарства.

Зазначений Договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2008 року № 040868800247.

За змістом ст.ст.18,20 ЗУ "Про оренду землі"договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2017 року у справі № 6-422цс17.

Відповідно до ст.19 ЗУ "Про оренду землі"строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Ч.1 ст.31 ЗУ Про оренду землі передбачає, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 27 Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Ч.4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст.627 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України,Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст.33 ЗУ Про оренду землі , яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ч.ч.8,9 ст.33 ЗУ Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч.1 ст.777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 ЗУ Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування ч.1 ст.33 ЗУ Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч.2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6ст.33 ЗУ Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У справі № 594/376/17-ц ОСОБА_6 Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року прийшла висновку, що правовий аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно дост.3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

22.06.2017 року відповідач ОСОБА_1 направив позивачу лист-повідомлення від 20.06.2017 року, у якому повідомив, що не бажає продовжувати договір оренди на новий термін, у зв'язку з чим просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році та не засівати під врожай 2018 року, а також в подальшому заборонив користуватися його приватною власністю земельною ділянкою після закінчення договору оренди.

Вказаний лист позивач отримав 26.06.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм переважним правом та направив 02.11.2017 року відповідачу ОСОБА_1 лист-повідомлення з проектом додаткової угоди від 01.11.2017 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року.

07.11.2017 року відповідач ОСОБА_1 направив лист-повідомлення від 06.11.2017 року, в якому повідомив, що не бажає продовжувати договір оренди на новий термін з ПСП Нове життя, просив земельну ділянку звільнити.

Вказаний лист-повідомлення є відповіддю відповідача ОСОБА_1 на лист-повідомлення з проектом додаткової угоди від 01.11.2017 року від позивача, що підтверджено сторонами в ході судового засідання та відповідає матеріалам справи.

Таким чином, позивач скористався своїм переважним правом, яке передбачено умовами договору та ст.33 ЗУ Про оренду землі , проте судом встановлено, що власником земельної ділянки розглянуто пропозицію позивача та направлено відмову у поновленні договору оренди на новий строк.

Ч.5 ст.33 ЗУ Про оренду землі встановлює, що за необхідності орендодавець перевіряє відповідність проекту додаткової угоди вимогам закону та узгоджує з орендарем істотні умови договору, обов'язковість узгодження істотних умов договору у випадку заперечення щодо поновлення договору оренди не передбачена.

Відповідно до ч.4 ст.33 ЗУ Про оренду землі при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

ОСОБА_1 направив позивачу повторно листи-повідомлення від 22.12.2017 року та 12.02.2018 року, в яких знову повідомив про небажання продовжувати договір оренди землі, просив повернути належну йому на праві власності земельну ділянку.

Вказані листі не були отримані позивачем, лист від 22.12.2017 року повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання, що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на що, суд дійшов висновку, що переважне право ПСП Нове життя припинилося, строк дії договору оренди землі від 30.12.2005 року закінчився 31.01.2018 року, підстави вважати його поновленим відсутні.

Кожна сторона згідно ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У листі від 21.12.2017 року, направленому ОСОБА_1, ПСП Нове життя повідомляє, що належна йому земельна ділянка засіяна підприємством озимою пшеницею під врожай 2018 року, за користування буде нарахована та виплачена відповідна орендна плата.

Представник позивача у судовому засіданні повідомив, що йому не відомо щодо використання земельної ділянки ОСОБА_1 підприємством позивача у 2018 році, а також невідомо стосовно здійснення оплати за користування земельною ділянкою у 2018 році.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст.77,78 ЦПК України, які б свідчили про продовження користування земельною ділянкою позивачем після закінчення строку дії договору оренди землі від 30.12.2005 року.

Представник ФГ Велес-В повідомила, що наразі спірна земельна ділянка використовується ФГ Велес-В .

Отже, відсутність укладання власником земельної ділянки договору оренди з новим орендодавцем, відсутність у попереднього орендаря продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем, дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.4 ЦПК України (в редакції від 15.12.2017 року), не порушено.

Посилання позивача щодо належного виконання умов договору зі сплати орендних платежів за 2017 рік судом не приймається до уваги, оскільки не знайшло свого підтвердження з наданих позивачем доказів.

Посилання представника позивача на нез'явлення відповідача ОСОБА_1 до підприємства позивача за отриманням орендної плати за 2017 рік, не є підставою для звільнення позивача від виконання своїх обов'язків за договором по сплаті орендної плати.

Належним землекористувачем вважається землекористувач, який користується земельною ділянкою відповідно до умов договору, вимог чинного законодавства та виконує належним чином передбачені договором обов'язки.

Судом встановлено, що позивачем не вжито всіх можливих заходів щодо виконання обов'язку по сплаті орендної плати власнику земельної ділянки.

Суд приймає до уваги, що на час розгляду справи та вирішення спору по суті орендна плата позивачем ПСП Нове життя відповідачу ОСОБА_1 не виплачена.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 5,43 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0062, укладеного між Фермерським господарством Велес-В та ОСОБА_1, зареєстрованого 05.04.2018 року за №25670997, та скасування його державної реєстрації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ч.ч.1-3 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність порушення переважного права позивача, договір про користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 29.03.2018 року відповідає положенням ст.ст.203,215 ЦК України, суд приходить до висновку, що договір емфітевзису між відповідачами є дійсним, права та обов'язки позивача не порушує, право користування набуте відповідачем ФГ Велес-В на законних підставах, з огляду на що, підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер 120278181 від 11.04.2018 року право користування відповідача ФГ Велес-В зареєстроване з 05.04.2018 року, номер запису про інше речове право 25670997.

Оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для визнання недійсним договору емфітевзису від 29.03.2018 року, укладеного між відповідачами, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні похідної позовної вимоги про скасування державної реєстрації іншого речового права: права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

25.02.2019 року представник відповідача ФГ Велес-В - адвокат ОСОБА_4, посилаючись на ст.ст.43,141,183 ЦПК України, просив долучити до матеріалів справи докази розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Згідно положеньст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності дост.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із наданого представником відповідача ФГ Велес-В договору про надання правової допомоги, укладеного 01.08.2017 року між Адвокатським об'єднанням Корт Райдер в особі керуючого партнера ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, та ФГ Велес-В в особі голови ОСОБА_7 вбачається, що адвокат бере на себе зобов'язання з надання правової допомоги (юридичних послуг) на передбачених договором умовах, в тому числі зобов'язується здійснювати представництво (захист) інтересів позивача у судах всіх інстанцій, зокрема, щодо захисту права власності на земельну ділянку, зі всіма без виключення правами сторони.

Згідно п.3.1. Договору ФГ Велес-В зобов'язується оплатити послуги представника в розмірі, порядку та строки, передбачені цим договором.

Вартість послуг за цим договором вказується в актах виконаних робіт (наданих послуг), які складаються сторонами по мірі необхідності за результатами наданих послуг (п.5.1 договору).

Акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги, укладеного 01.08.2017 року від 12.02.2019 року Адвокатським об'єднанням Корт Райдер надано послуги з правової допомоги відповідачу ФГ Велес-В , а саме: підготування доказової бази для подання відзиву на позов ПСП Нове Життя про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзісу) та визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди, та складання відзиву з додатками (доказами) від 08.06.2018 р. до Валківського районного суду Харківської області, направлено поштою (цивільна справа № 615/563/18), кількістю 4 год., загальною вартістю 4000 грн.; правовий аналіз відповіді на відзив від ПСП Нове Життя (цивільна справа № 615/563/18), кількістю 1 год., загальною вартістю 1000 грн.; складання заперечення на відповідь на відзив від 02.07.2018 року, направлення позивачу та до Валківського районного суду Харківської області засобами поштового зв'язку заперечення на відповідь на відзив (цивільна справа № 615/563/18), кількістю 3 год., загальною вартістю 3000 грн.; ознайомлення з матеріалами справи № 615/563/18 у Валківському районному суді Харківської області 25.09.2018 року, кількістю 1 год., загальною вартістю 1000 грн.

Разом з тим, відповідно до розрахунку-фактури № 615/563/18 від 12.02.2019 року, Адвокатським об'єднанням Корт Райдер надано послуги з правової допомоги відповідачу ФГ Велес-В , а саме: підготування доказової бази для подання відзиву на позов ПСП Нове Життя про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзісу) та визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди, та складання відзиву з додатками (доказами) від 08.06.2018 р. до Валківського районного суду Харківської області, направлено поштою (цивільна справа № 615/563/18), загальною вартістю 4000 грн.; правовий аналіз відповіді на відзив від ПСП Нове Життя (цивільна справа № 615/563/18), загальною вартістю 1000 грн.; складання заперечення на відповідь на відзив від 02.07.2018 року, направлення позивачу та до Валківського районного суду Харківської області засобами поштового зв'язку заперечення на відповідь на відзив (цивільна справа № 615/563/18), загальною вартістю 3000 грн.; ознайомлення з матеріалами справи № 615/563/18 у Валківському районному суді Харківської області 25.09.2018 року, загальною вартістю 1000 грн.; участь у судовому засіданні 25.02.2019 року, вартістю 1000 грн.

Оплата відповідачем ФГ Велес-В наданих адвокатом послуг підтверджується платіжним дорученням № 360 від 20.02.2019 року в розмірі 9 000,00 (дев'ять тисяч) грн.

Представник позивача заперечував проти стягнення судових витрат з позивача, обґрунтовуючи свою позицію тим, що представником відповідача ФГ Велес-В завищено час на надання послуг, понесені витрати не відповідають попередньому розрахунку, який не містив, в свою чергу, детального переліку послуг, що будуть надаватися.

Як вже зазначалося,обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача не довів у судовому засіданні реальної не співмірності понесених судових витрат відповідачем ФГ Велес-В .

Разом з тим, суд вважає, що вимоги щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки представник відповідача не приймав участь у судовому засіданні 25.02.2019 року.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи, що понесені відповідачем судові витрати у справі та витрати на професійну правничу допомогу документально підтверджені відповідно до вимогст.141 ЦПК України, вони підлягають частковому стягненню з позивача на користь відповідача ФГ Велес-В .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя до ОСОБА_1, Фермерського господарства Велес-В про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо земельної ділянки, площею 5,43 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0062, укладеного між Фермерським господарством Велес-В та ОСОБА_1, зареєстрованого 05.04.2018 року за №25670997, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі від 30.12.2005 року щодо цієї земельної ділянки, зареєстрованого 31.01.2008 року за № 040868800247, та визнання укладеною додаткову угоду від 01.11.2017 року - відмовити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь Фермерського господарства Велес-В витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 07.03.2019 року.

Суддя А.П. Токмакова