Постанова

від 01.08.2019 по справі 615/563/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

1 серпня 2019 року

м. Харків

Справа № 615/563/18

Провадження № 22-ц/818/ 2588 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя

відповідачі - ОСОБА_1 , Фермерське господарство "Велес-В"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Велес-В" про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди, за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" на рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2019 року, ухвалене суддею Токмаковою А.П.,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,43 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений між Фермерським господарством Велес -В та ОСОБА_1 , зареєстрований 05.04.2018 за №25670997 та скасувати його державну реєстрацію. Визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,43 га, кадастровий номер НОМЕР_1 від 30.12.2005 року, зареєстрований 31.01.2008 за № 040868800247, та визнати укладеною додаткову угоду в наведеній позивачем редакції від 01.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30.12.2005 укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,43 га кадастровий номер НОМЕР_1 між ОСОБА_1 та позивачем ПСП Нове життя , який був зареєстрований 31.01.2008 за № 040868800247.

Позивач у позові зазначає, що на виконання ч.ч.1, 2 ст.33 ЗУ Про оренду землі ним завчасно 01.11.2017 було направлено лист-повідомлення про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди (т.1 а.с. 13), проте у відповідь відповідачем ОСОБА_1 06.11.2017 надіслано лист-повідомлення про відмову у поновленні договору від 30.12.2005 року, обґрунтовуючи бажанням самостійно використовувати земельну ділянку (т.1 а.с. 17).

Крім того, протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжив використовувати спірну земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позов, посилався на те, що 29 березня 2018 року між відповідачами у даній справі було укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначеної земельної ділянки, який 05.04.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав та вважає що укладання даного договору емфітевзису є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а ОСОБА_1 не було дотримано вимоги, передбачені ст.33 ЗУ Про оренду землі , натомість було укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції ПСП Нове життя звернулося з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, доказам які містяться в матеріалах справи не надано належної оцінки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вирішуючи спір не врахував восьмий пункт договору оренди, у відповідності до якого позивач шляхом письмового повідомлення, як передбачено договором письмово повідомив орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за 30 днів до його закінчення. Орендодавець не розглянув пропозицію орендаря, чим створив для позивача перешкоди в реалізації своїх законних інтересів.

Зазначає про те, що суд не надав належної оцінки тому, що переважне право орендаря є порушеним, оскільки при відмові орендодавець діяв недобросовістно. Зазначивши, що буде використовувати земельну ділянку особисто уклав договір з іншим орендарем, чим порушив ст.777 ЦК України. Договір найму має бути продовжений.

До апеляційного суду від представника відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним, вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку щодо недотримання позивачем процедури повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди земельної ділянки на новий строк. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 неодноразово направляв позивачу повідомлення про небажання продовжувати договірні відносини та заперечував про використання його земельної ділянки позивачем після збору врожаю 2017 року. Крім того, просить вирішити питання про судові витрати, посилаючись на те, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням часу підготовки та розгляду справи в апеляційній інстанції становить 7000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 , виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.04.2004 року, зареєстрованого 07.04.2005 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 74, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,43 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області (т.1 а.с. 78).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер 120981524 від 17.04.2018 земельна ділянка площею 5,43 га, кадастровий номер НОМЕР_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області (т. 1 а.с. 19).

Відповідно копії договору оренди землі між 30.12.2005 між ОСОБА_1 на ПСП Нове життя було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради (т. 1 а.с. 11-12). Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,4301 га, у тому числі ріллі.

Пунктом 8 договору передбачено строк дії договору 10 років і що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (т.1 а.с. 11).

Пунктом 9 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, нараховується в грошовій формі. Видається грошима або продукцією по ринкових цінах, послугами по цінах господарства, виходячи з можливості господарства. А також відповідно до п. 11 договору оренди землі, орендна плата вноситься у строки до 31 грудня кожного року.

Пунктом 27 договору оренди землі зокрема передбачено, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 34 договору оренди землі передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, оскільки договір оренди було зареєстровано 31 січня 2008 року, то строк його дії спливав 31 січня 2018 року.

Позивачем ПСП "Нове життя" на адресу на адресу ОСОБА_1 1 листопада 2017 року було направлено лист-повідомлення про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди від 01.11.2017 з пропозицією підписати його, або у разі наявності заперечень направити свої зауваження (т.1 а.с. 13-14).

З копії, що міститься в матеріалах справи, а саме листа-повідомлення вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 06.11.2017 надіслано лист-повідомлення, в якому він повідомив, що не бажає продовжувати договір оренди на новий термін, у зв`язку з чим просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році та не засівати її під врожай 2018 року. Зазначив, що в подальшому земельну ділянку буде використовувати самостійно (т. 1 а.с. 17,82).Вказаний лист отримано ПСП "Нове життя" 09.11.2017 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. зворот 82).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на адресу ПСП "Нове життя" направляв ще один лист-повідомлення про відсутність намірів продовжувати договір оренди землі на новий термін, у зв`язку з чим просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році та не засівати її під врожай 2018 року. Також, в листі зазначив, що в подальшому земельну ділянку буде використовувати самостійно, який вручено 26.06.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення (т. 1 а.с. зворот 81).

29 березня 2018 року відповідно копії договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно між ОСОБА_1 та ФГ "Велес-В" укладено договір строком на 3 роки, предметом якого є земельна ділянка розміром 5,4301 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1 ,право використовувати яку, згідно даного договору, відповідач надав ФГ "Велес-В" для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису (т. 1 а.с. 99-100).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 120278181 від 11.04.2018 міститься інформація про укладення 29.03.2018 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством " Велес-В " договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 05.04.2018 (т. 1 а.с. 101).

На спростування доводів апеляційної скарги , судова колегія зазначає про таке.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України ) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

Дійсно, ч.1-5 статті 33 ЗУ Про оренду землі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини, що до спливу строку дії договору позивач направив пропозицію щодо продовження дії договору, але відповідач не надав згоду щодо орендної плати та інших істотних умов договору , тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося.

Орендодавець двічі висловив свої заперечення в листі-повідомленні, яке позивач отримав 26 червня 2017 року та в листі від 6 листопада 2017 року.

Після спливу строку договору з позивачем, відповідач уклав 28.03.2018 договір емфітевзису з іншим орендарем .

Що стосується посилання позивача в апеляційній скарзі на ст.777 ЦК України,то за частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки. За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

Як встановлено достовірно судами, договір був зареєстрований 31.01.2008 та продовжував діяти протягом десяти років до 31 січня 2018 року. Відповідач 26 червня 2017 року, а потім повторно 6 листопада 2017 року повідомив позивача, що не бажає продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та просив звільнити його земельну ділянку після збору урожаю у 2017 році та не засівати її під урожай 2018 року, а також повернути в належний стан.

Судова колегія вважає, що не було порушено переважне право позивача на укладення договору оренди, оскільки відповідач висловив свою незгоду на продовження цього договору.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Стосовно доводів апеляційної скарги що справа не підлягала розгляду в спрощеному провадженні, слід зазначити, що згідно ч.2 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Зі змісту ч. 4 цієї статті вбачається, що данні справа не відноситься до зазначеного переліку. Ціна позову не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно договору оренди вартість земельної ділянки складає 62000 грн.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки переважне право позивача на поновлення договору оренди порушено не було.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим.

Під час розгляду справи суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, враховуючи волевиявлення власника земельної ділянки, який зазначив про своє небажання продовжувати орендні правовідносини у своєму листі повідомленні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат. Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що інтереси відповідачів ОСОБА_1 та ФГ Велес-В , в тому числі і в суді апеляційної інстанції, представляє адвокат Прокопченко С.В. адвокатського об`єднання Корт Райдер на підставі ордеру та довіреності.

З акту приймання - передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 30/17 від 01.08.2017 складеного 4 липня 2019 року вбачається, що Адвокатським об`єднанням Корт Райдер здійснено правовий аналіз апеляційної скарги ПСП Нове життя та складено відзив на апеляційну скаргу.

Згідно рахунку-фактури №615/563/18 від 4 липня 2019 року витрати на професійну правничу допомогу у справі складають 7000 грн., які відповідно платіжного доручення від 22 липня 2019 сплачені відповідачем ФГ Велес-В .

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно до ч. 3 ст. 133, ст. 140, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, особа, як понесла витрати, пов`язані з витребуванням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, має право вимагати відшкодування цих судових витрат за рахунок іншої сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 6 та 7 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ПСП Нове життя просила зменшити розмір витрат на правову допомогу .

Колегія суддів вважає, що з урахуванням вимог розумності та справедливості та наявності в апеляційному суді на розгляді аналогічних справ майже з однаковими обставинами, які не потребують значного часу для вивчення матеріалів справи, клопотання представника відповідачів про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню.

Стягненню з позивача на користь Фермерського господарства Велес -В підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Керуючись ЗУ Про оренду землі , ст. ст. 367, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя - залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2019 року - залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя (ЄДРПОУ 30957436) на користь Фермерського господарства "Велес-В" (ЄДРПОУ 37948259) судові витрати в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

Повний текст постанови

складено 2 серпня 2019 року