Постанова

від 06.03.2019 по справі 291/188/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №291/188/17 Головуючий у 1-й інст. Грек М. М.

Категорія 47 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 291/188/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок , третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі

за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року, ухваленого під головуванням судді Грека М.М. в смт. Ружин,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений між нею та Приватним сільськогосподарським підприємством АГРОФІРМА СВІТАНОК (ідентифікаційний код 03754024), щодо земельних ділянок загальною площею 4,2667 га, кадастрові номера 1825284200:01:000:0123, 1825284200:03:000:0149, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери 31406005, 31401515.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником двох земельних ділянок загальною площею 4,2667 га, розташованих на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку.

Вказані ділянки знаходяться в користуванні у відповідача відповідно до договору оренди землі, укладеного 12.06.2015 р. від її імені з ПСП Агрофірма Світанок . Однак, зазначений договір оренди, вона не підписувала і не доручала іншій особі його підписувати його.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством АГРОФІРМА СВІТАНОК щодо земельних ділянок загальною площею 4,2667 га, кадастрові номери 1825284200:01:000:0123, 1825284200:03:000:0149, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери 31406005, 31401515. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок , посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що експертиза, оформлена висновком експерта №1/3-154 від 22.06.2018 р., проводилася з порушенням встановленого законом порядку, оскільки експерт ОСОБА_3, без жодних для того повноважень, перебрав на себе функцію виправлення допущених судом помилок при призначенні експертизи, самостійно, а не на підставі належно оформленого процесуального документа суду, визначив вид експертизи, експертну організацію та спеціаліста, якому належало її провести відповідно до ухвали суду від 13 березня 2018 року. Вказує, що експерт не досліджував всі інші примірники договору оренди землі від 12.06.2015 року, а тому висновок експертизи від 22.06.2018. що стосується одного примірника договору оренди, є неналежним доказом. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача в призначенні по справі судово-почеркознавчої експертизи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідно до Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЖТ № 050038, ЖТ № 046038 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 4, 2667 га розташованої на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

12 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок було укладено договір оренди згаданої земельної ділянки строком на 10 років та встановленою орендною платою у розмірі 6325,16 грн., що сплачується раз в рік на користь орендодавця.

10.09.2016 року було здійснено державну реєстрацію права оренди на зазначені вище земельні ділянки за відповідачем, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 68183049, 68160882.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі встановлено. що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Ухвалою місцевого суду від 13 березня 2018 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Висновком експерта № 1/3-154 від 22.06.2018 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 ліворуч від графи Орендодавець на четвертій сторінці договору оренди землі від 12.06.2015 року щодо земельної ділянки загальною площею 4,2667 га, який укладений між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок , виконаний ОСОБА_2.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 є сином позивачки ОСОБА_1

Наявний у матеріалах справи екземпляр оскаржуваного договору не містить відомостей про те, що його підписано ОСОБА_2 у порядку частини четвертої статті 207 ЦК України.

Як на підставу позову, ОСОБА_1 посилалась на відсутність волевиявлення на укладення оспорюваного правочину.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Суд першої інстанції оцінив зібрані у справі докази в їх сукупності, встановив, що позивач оспорюваний договір оренди земельної ділянки своїм підписом не скріплювала, що підтверджується висновком експерта, згоду на його укладення, в порядку ч. 4 ст. 207 ЦК України, не давала, а тому прийшов до правильного висновку, що у відповідності до статей 203, 215 ЦК України оспорюваний договір слід визнаний недійсним.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимогам зазначеної статті закону, відповідач, не погоджуючись з висновком експертизи, про що він зазначає в апеляційній скарзі, не надав суду інших доказів, які б спростували зазначені експертом висновки щодо обставин, які мають суттєве значення для справи.

При цьому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те , що судом було призначено почеркознавську, а не почеркознавчу експертизу, оскільки таке зазначення стосується технічної помилки та не впливає на суть призначеної експертизи. Експертизу було проведено судовим експертом, а не спеціалістом.

Оцінюючи висновок експертизи, апеляційний суд виходить з того, що у ньому надані однозначні, конкретні, зрозумілі та ясні відповіді на постановлені судом запитання, зокрема, що підпис в оспорюваному договорі оренди землі виконаний ОСОБА_2

Відтак, є очевидним і не викликає сумнівів, що позивачкою вказаний договір не підписувався.

Посилання скаржника на те, що експерту не було надано усіх примірників договору оренди землі є безпідставними, оскільки на експертне дослідження надався оригінал цього договору, який скріплений печаткою ПСП Агрофірма Світанок та підписом його директора.

Питання про винесення окремої ухвали у відношенні експерта не може бути вирішено судом апеляційної інстанції, оскільки за приписами ч. 4 ст. 262 ЦПК України, суд постановляє окрему ухвалу щодо експерта у разі виявлення під час розгляду справи неправдивого висновку експерта, чого встановлено під час перегляду даної справи не було.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390, 391 ЦГІК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок залишити без задоволення.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.03.2019.

Головуючий Судді