Рішення

від 25.02.2019 по справі 161/15175/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/15175/18

Провадження № 2/161/613/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 лютого 2019 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі :

головуючого судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Маковецької Т.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до торгово-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Знання" про стягнення інфляційних витрат та 3% річних,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до торгово-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Знання" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, мотивуючи свій позов тим, що рішенням Апеляційного суду Волинської області від 27.10.2016 року частково задоволено його позов про стягнення з ТВ ТзОВ Знання частки прибутку після смерті дружини - члена товариства , інфляційних втрат та 3% річних на суму 271976,40 гривень. Судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання ТВ ТзОВ Знання повинно нести за період з 20 березня 2015 року по 5 липня 2016 року. Проіндексована сума заборгованості грошових коштів з урахуванням 3 % річних за весь час прострочення, яка була стягнута в його користь станом на 06.08.2016 року становила 271976 грн. 40 коп. У своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив формулу розрахунку 3% річних , виходячи із суми боргу - 210848 грн., у 2015 році - (3% /365 дн. = 0,008219%/день), 210848 * 287 днів * 0,008219%/100% = 4973 грн. 69 коп. у 2016 році - (3% /366 дн. = 0,008196 %/день) -210848 * 187 днів * 0,008196 %/100% = 3231 грн. 86 коп., а всього: 8205 грн. 55 коп. На даний час рішення суду не виконано з вини відповідача, а отже існують підстави для стягнення інфляційних втрат та річних відсотків. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому в даному випадку слід керуватись положеннями ст. 625 ЦК, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Згідно офіційної інформації індекс інфляції за період з серпня 2016 року по вересень 2018 року становить 24,5%. Таким чином, сума інфляційних втрат становить 210848х 24,5%= 51657,76 грн. 3% річних за період прострочення (з 06.07.2016 року по 01.09.2018 рік) складають у 2016 році - 3% /366 дн. = 0,008196 % (210848 * 179 дн. * 0,008196 %/100% = 3093 грн. 32 коп.), у 2017 році - 210848 * 3%/100% = 6325, грн. 44 коп., у 2018 році - 3 % /365 дн. = 0,008219 % (210848 * 344 дн. * 0,008219 %/100%= 5961 грн. 38 коп.), а всього-15380 грн. 14 коп.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання (код ЄДПОУ 13357838) інфляційні втрати в сумі 51657,76 гривень (п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят сім гривень 76 копійок) та 3 % річних за період прострочення (з 06.07.2016 по 01.09.2018рр.) в

сумі 15380,14 гривень (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят гривень 14 копійок), а всього: 67037,90грн.

Відповідачем подано суду відзив, який обґрунтовує тим, що Торгово-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю ЗНАННЯ не має жодних договірних зобов'язань із позивачем, яке б виникло у визначеному ст. 509 ЦК порядку із визначених ст. 11 ЦК України підстав.

Зазначає, що згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено статтею 614 ЦК України . Тобто для застосування будь-якої відповідальності за порушення зобов'язання має бути встановлено наявність одночасно двох фактів - наявності власне зобов'язання, яке виникло у визначеному ст. 509 ЦК порядку із передбачених ст. 11 ЦК України підстав, та вини особи, яка допустила порушення.

У поданій позовній заяві ігнорується факт відсутності цивільного зобов'язання у торгово-виробничого товаритва з обмеженою відповідальністю Знання по відношенню до позивача, відповідно не може бути застосовано норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, які є наслідком порушення зобов'язання.

Щодо суми боргу, визначеної у рішенні суду, зазначає, що вона складається із частини майна і прибутку товариства, що підлягає виплаті особі, що виходить (не приймається до складу учасників товариства), суми судового збору та інших судових витрат, із яких утримуються податки і збори (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір), відповідно сума заборгованості (не цивільного зобов'язання) є меншою.

Крім того, позивач ігнорує той факт, що в межах виконавчого провадження, відкритого за його заявою, було заблоковано рахунки та накладено арешт на рухоме та нерухоме майно товариства, відповідно погашення заборгованості перед позивачем відбувається у примусовому порядку здійснення виконавчого провадження (а не на підставі цивільно-правових відносин). При цьому, частина заборгованості вже була погашена (або утримана державною виконавчою службою на користь позивача) в межах здійснення виконавчого провадження. Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до відносин з примусового стягнення заборгованості в межах здійснення виконавчого провадження є безпідставним.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання вважає необгрунтованими, та такими, що не підлягають до задоволення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що у матеріалах справи міститься відповідне поштове повідомлення. Крім того, є оголошення на сайті судової влади про розгляд даної справи. Клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходили.

Суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутності відповідача, заочно, на підставі наявних у справі письмових доказів та відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, та подані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання про стягнення коштів, ухвалено: стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 403552 (чотириста три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 70 копійок; стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання в користь ОСОБА_1 сплачений та документально підтверджений судовий збір в розмірі 3861 (три тисячі вісімсот шістдесят однієї) гривні 34 копійки; стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання в користь держави судовий збір в розмірі 174 (сто сімдесят чотирьох) гривень 19 копійок; стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання в користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Як випливає з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Волинської області від 27.10.2016 року скаргу відповідача ОСОБА_3 - виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання задоволено частково: рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2016 року в даній справі в частині розмірів стягнутих з ОСОБА_3 - виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання в користь ОСОБА_1 грошових коштів, відшкодування сплаченого судового збору та стягнутого з відповідача судового збору в дохід держави змінено, та стягнуто з ОСОБА_3 - виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання в користь ОСОБА_1 271976,40грн. грошових коштів (двісті сімдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість гривень 40 копійок) та 2719,76 грн. (дві тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 76 коп. понесених судових витрат по сплаті судового збору. В решті рішення суду залишено без змін.

Як встановлено судом апеляційної інстанції ,відповідальність за порушення грошового зобов'язання ОСОБА_3 - виробниче товариство з обмеженою відповідальністю Знання повинно нести за період з 20 березня 2015 року по 5 липня 2016 року - дату розгляду справи місцевим судом.

Отже, проіндексована сума заборгованості грошових коштів з урахуванням 3 % річних за весь час прострочення, яка була стягнута в користь ОСОБА_1, станом на 06.08.2016 року, становила 271976 грн. 40 коп. (210848 частка прибутку + 52922,85 інфляційні + 8205,55 річні відсотки).

У своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив формулу розрахунку:

3% річних за період з 20 березня 2015 року по 05 липня 2016 року складає, виходячи із суми боргу - 210848 грн., у 2015 році - (3% /365 дн. = 0,008219%/день), 210848 * 287 днів * 0,008219%/100% = 4973 грн. 69 коп. у 2016 році - (3% /366 дн. = 0,008196 %/день) -210848 * 187 днів * 0,008196 %/100% = 3231 грн. 86 коп., а всього: 8205 грн. 55 коп. (4973,69 + 3231,86).

Ч.4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, як встановлено судом, рішення суду на даний час не виконано з вини відповідача, а отже існують підстави для стягнення інфляційних втрат та річних відсотків.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Ця правова позиція висловлена судовою практикою ВСУ (Постанова ВСУ від 20 грудня 2010 року у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі №3-89гс11, від 14 листопада 2011р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 року у справі № 3-142гс11).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно офіційної інформації індекс інфляції за період з серпня 2016 року по вересень 2018 року становить 24,5%.

Таким чином, сума інфляційних втрат становить 210848х 24,5%= 51657,76 грн. 3% річних за період прострочення (з 06.07.2016 року по 01.09.2018 рік) складають у 2016 році - 3% /366 дн. = 0,008196 % (210848 * 179 дн. * 0,008196 %/100% = 3093 грн. 32 коп.), у 2017 році - 210848 * 3%/100% = 6325, грн. 44 коп., у 2018 році - 3 % /365 дн. = 0,008219 % (210848 * 344 дн. * 0,008219 %/100%= 5961 грн. 38 коп.). Всього: 15380 грн. 14 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в користь позивача встановлену в судовому засіданні суму заборгованості інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення (з 06.07.2016 по 01.09.2018рр.), що в загальній сумі становить 67037,90грн.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України та Закону України Про судовий збір , стягненню з відповідача в користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. за позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат та стягнення з відповідача 704,80 грн. судового збору в дохід держави за позовну вимогу щодо відшкодування трьох відсотків річних.

Керуючись ст.ст. 2, ч.3 ст.12, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст. 625 ЦК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання (код ЄДПОУ 13357838) на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 51657,76 гривень (п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят сім гривень 76 копійок) та 3 % річних за період прострочення (з 06.07.2016 по 01.09.2018рр.) в

сумі 15380,14 гривень (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят гривень 14 копійок), а всього: 67037,90грн.

Стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання , код ЄДПОУ 13357838 (адреса: 43010, м.Луцьк, пр.Волі,41) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 (адреса: 43010, м.Луцьк, пр.Молоді,17/34) 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) понесених судових витрат по справі.

Стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання , код ЄДПОУ 13357838 (адреса: 43010, м.Луцьк, пр.Волі,41) в дохід держави 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) судового збору за позовну вимогу про стягнення трьох відсотків річних.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 (адреса: 43010, м.Луцьк, пр.Молоді,17/34).

Відповідач: Торгово-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю Знання , код ЄДПОУ 13357838 (адреса: 43010, м.Луцьк, пр.Волі,41).

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта