Рішення

від 08.02.2019 по справі 160/8060/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року Справа № 160/8060/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авантітранс Груп до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

29 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Авантітранс Груп звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0151741207 від 25.06.2018 року (форма В1 ), винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області врахувати суму,

визначену у податковому повідомленні-рішенні №0151741207 від 25.06.2018 року

(форма В1 ) у розмірі 53 289,00 грн., у системі електронного адміністрування у

складі суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та визнати право на податковий кредит у сумі 53 289,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0151691207 від 25.06.2018 року (форма ВЗ ) у розмірі 62 349,00 грн., визнати право на бюджетне відшкодування у сумі 62 349,00 грн. та врахувати цю суму від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку у розмірі 62 349,00 грн.

Суд зауважує, що у прохальній частині позову позивачем вказано невірний номер податкового повідомлення-рішення, а саме замість №0151691207 від 25.06.2018 року (форма ВЗ ) зазначено №0151641207 від 25.06.2018 року (форма ВЗ ).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на підставі висновків акту камеральної перевірки від 17.05.2018 року №25621/04-36-12-07/38677070 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0151741207 від 25.06.2018 року (форма В1 ) та податкове повідомлення-рішення №0151691207 від 25.06.2018 року (форма ВЗ ). Позивач вважає, що проведення камеральної перевірки відбулось з порушенням порядку, оскільки досліджені в ході перевірки обставини не можуть бути предметом камеральної перевірки, так як підпадають під категорію питань, віднесених до документальної перевірки. Також вказує, що висновки акта перевірки щодо завищення суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника у банку за березень 2018 року та відсутність права на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за березень 2018 року є хибними, оскільки вони зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм права. Вказує, що позивачем виконано всі вимоги, які надають право на бюджетне відшкодування.

Ухвалою суду від 01.11.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Авантітранс Груп залишено без руху з підстав невідповідності вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 09 січня 2019 року о 11 год. 30 хв.

Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області 09 січня 2019 року подав до суду відзив на адміністративний позов, який залучений до матеріалів справи та в якому відповідач пояснив, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ на поточний рахунок позивача у банку за березень 2018 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем вимог п. 192.1 ст. 192, п. 200.4 б ст. 204 Податкового кодексу України та п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року за №21 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок позивача за березень 2018 року на 53 289,00 грн. ПДВ, та п. 200. б ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим відповідач зробив висновок про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування суми ПДВ за березень 2018 року на 62 349 грн. На думку відповідача, спірні податкові повідомлення-рішення винесено на підставі та у межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд справи, призначений на 09.01.2019 року було знято з розгляду у зв'язку із хворобою судді.

У судовому засіданні 14.01.2019 року оголошено перерву до 04.02.2019 року до 16 год. 00 хв. у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів по справі.

04 лютого 2019 року сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

У зв'язку з наявністю клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 258 КАС України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки провадження у справі було відкрито 10.12.2018 року, повний текст рішення складено в межах строку розгляду справи - 08.02.2019 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Головним державним інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість території обслуговування ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Руденко Вікторією Едуардівною, відповідно до п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України в порядку, встановленому статтею 76 глави 8 розділу II Кодексу, проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2018 року у сумі 115 638,00 грн. (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.04.2018 року № 9073445953).

За результатами перевірки складено акт від 17.05.2018 року № 25621/04-36-12-07/38677070, в якому відображено порушення позивачем:

- пункту 198.3 статті 198, пункту 192.1 статті 192, пункту 200.4 б , статті 200 Податкового кодексу України та п.5 Розділу V Порядку №21, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника за березень 2018 року на 53 289 грн.;

- пункту 200.4 б статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у підприємства відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування суми ПДВ за березень 2018 року на 62 349 грн.

25 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0151741207 форми В1 , яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 53 289,00 грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 644,50 грн.;

- №0151691207 форми В3 , яким відмовлено у врахуванні суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 62 349,00 грн.

В ході адміністративного оскарження висновків акту камеральної перевірки від 17.05.2018 року №25621/04-36-12-07/38677070 та податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 року №0151741207 та №0151691207, рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.06.2018 року №36377/10/04-36-12-16-15 та рішенням Державної фіскальної служби України від 14.09.2018 року №29879/6/99-99-11-01-02-25 скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Авантітранс Груп залишені без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

За змістом статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Разом з тим, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати правомірність сплати позивачем податків з огляду на господарські відносини з контрагентом-постачальником, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Отже, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Як вбачається з пункту 3.6 Акту перевірки від 17.05.2018 року № 25621/04-36-12-07/38677070, відповідач зазначає, що позивач придбав товар у наступних постачальників, за якими у Додатку 3 до податкової декларації за березень 2018 року розраховано суму бюджетного відшкодування та за якими сформовано суму від'ємного значення: ТОВ НВК фірма Селекта (код ЄДРПОУ 23945022) у травні 2017 року; ПрАТ Селена (код ЄДРПОУ 30818912) у серпні 2016 року; ТОВ Галич Агро-Стек (код ЄДРПОУ 31490594) у серпні 2016 року; ТОВ Євразтрейд (код ЄДРПОУ 39534261) у серпні 2016 року; ТОВ Торговий Дім Авіас (код ЄДРПОУ 37149148) у серпні 2016 року. При цьому, відповідач в акті зазначає, що перелік оформлених документів на отримання товарів та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку при сплаті за отримані ТМЦ ТОВ Авантітранс Груп (код ЄДРПОУ 38677070) не надавалась до ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра.

У пункті 3.10 Акту перевірки від 17.05.2018 року № 25621/04-36-12-07/38677070 відповідач зазначає, що по придбаних товарах, за якими у серпні 2016 року було сформовано податковий кредит та які були придбані у наступних постачальників: ПрАТ Селена (код ЄДРПОУ 30818912) у серпні 2016 року на суму ПДВ - 4 250,00 грн.; ТОВ Галич Агро-Стек (код ЄДРПОУ 31490594) у серпні 2016 року на суму ПДВ - 5 416,67 грн.; ТОВ Євразтрейд (код ЄДРПОУ 39534261) у серпні 2016 року на суму ПДВ - 4 371,60 грн.; ТОВ Торговий Дім Авіас (код ЄДРПОУ 37149148) у серпні 2016 року на суму ПДВ - 6 527,07 грн., не були реалізовані на адресу покупців, отже не були використані в господарській діяльності ТОВ Авантітранс груп . Інформація про залишки зазначених ТМЦ до ДПІ не надавалась, також згідно інформаційних даних про об'єкти оподаткування у ТОВ Авантітранс груп відсутні складські та будь-які інші приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей, власні чи орендовані транспортні засоби. Крім того, зазначає, що платником не подано до податкового органу Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою 20-ОПП .

Фактично, у даному випадку, відповідач, здійснюючи дослідження питань проведення розрахунків між позивачем та контрагентами, аналізу залишків ТМЦ, встановлення фактичної наявності товару, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв'язку з чим, прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися такими,що прийняті відповідно до приписів Податкового кодексу України, що вказує на їх протиправність.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2018 року по справі №820/1295/16 (адміністративне провадження №К/9901/32980/18).

В той же час, позивач спростовує факти, які в ході перевірки стали підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наступним.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

В силу приписів пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення операцій) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, у відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 Податкового кодексу України).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Таким чином, від'ємне значення податку на додану вартість, яке визначене як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню.

При цьому, бюджетному відшкодуванню підлягає сума за заявою платника у сумі податку, яка фактично сплачена платником у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Судом встановлено, що у червні 2016 року позивачем здійснено оплату на користь ТОВ Паритет Агро у сумі 374 454,10 грн. за насіння гібридної кукурудзи. ТОВ Паритет Агро складено податкову накладну № 39 від 13.06.2016 року, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. 17.06.2016 року ТОВ Паритет Агро було повернуто позивачу оплату та згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України складено розрахунок коригування № 21 від 17.06.2016 pоку, який був зареєстрований позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, на дату оплати ТОВ Паритет Агро 374 454,10 грн. (ПДВ - 62 409,01 грн.) за насіння гібридної кукурудзи на підставі зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 39 від 13.06.2016 року позивач мав право відобразити суму податкового кредиту у розмірі 62 409,01 грн. у податковому звітному періоді - червень 2016 року, однак не скористався своїм правом і не відобразив зазначену суму податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за червень 2016 року.

У податковому звітному періоді - липень 2016 року позивач відобразив суму коригування (зменшення) податкового кредиту - 62 409,01 грн. у податковій декларації з ПДВ відповідно до вимог пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України

У податковому звітному періоді - жовтень 2016 року позивач згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України скористався своїм правом на податковий кредит за податковою накладною № 39 від 13.06.2016 року, яка не була включена до складу податкового кредиту у податковому звітному періоді - червень 2016 року, оскільки 365 календарних днів з дати складення податкової накладної ще не минули.

Таким чином, не визнання відповідачем суми ПДВ 53 289,00 грн. у складі від'ємного значення, яке утворилось у жовтні 2016 року, як залишок від суми ПДВ за податковою накладною № 39 від 13.06.2016 року, та у зв'язку з цим прийняття податкового повідомлення-рішення №0151741207 форми В1 від 25.06.2018 року про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 26 644,50 грн., є неправомірним.

Що стосується податкового боргу, який обліковується за позивачем, суд зазначає, що ТОВ Авантітранс Груп до контролюючого органу подано декларацію з ПДВ за березень 2018 року, де заявлено бюджетне відшкодування з ПДВ з рахунок платника у банку (р. 20.2.1) у сумі 115 638 грн. Згідно табл. 2 Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України дод. 3 (ДЗ) Розрахунок суми бюджетного відшкодування , який подано у складі податкової звітності з ПДВ за березень 2018 року, звітним (податковим) періодом, в якому виникло від'ємне значення, по задекларованому платником бюджетному відшкодуванню був серпень 2016 року (18 849 грн.), жовтень 2016 року (53 289 грн.), травень 2017 року (43 500 грн.). Відповідно до дод. 3 до декларації з ПДВ за березень 2018 року платником податків було розшифровано суму від'ємного значення, задекларовану до бюджетного відшкодування з ПДВ та проведено до неї коригування у зв'язку із поверненням коштів, від'ємне значення з ПДВ за відповідний період відсутнє.

Як вказує відповідач, станом на 20.04.2018 року сума податкового боргу з ПДВ складала 84 998,50 грн., після подання податкової декларації з ПДВ за березень 2018 року залишок невідшкодованої суми за вказаний період склав - 30 639,50 грн.

Крім того, відповідач в Акті зазначив, що позивач заявив суму бюджетного відшкодування у податковій декларації за березень 2018 року 115 638,00 грн. На суму 53 289,00 грн. позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні та праві на податковий кредит взагалі без права включення до складу від'ємного значення. На суму у розмірі 62 349,00 грн. відповідачем відмовлено у бюджетному відшкодуванні з правом включення до складу від'ємного значення.

Разом з тим, судом встановлено, що в Інтегрованій картці платника податку з ПДВ за особовим рахунком позивача відповідач зробив нарахування податкових зобов'язань, у зв'язку з чим виник податковий борг у сумі 84 998,50 грн. Дана сума утворилась у зв'язку з тим, що посадові особи відповідача не надали своєчасно інформацію про стан справ щодо оскарження податкових повідомлень-рішень. Так, 10.04.2018 року відповідач зробив нарахування за податковим повідомленням-рішенням № 0073431207 від 05.12.2017 року (форма В1 ) у сумі податкового зобов'язання 1 356 768 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 678 384 грн., яке на даний час оскаржується в суді. Також 19.04.2018 року відповідач зменшив суму в Інтегрованій картці на суму 593 845,00 грн., яка була заявлена позивачем до бюджетного відшкодування у звітному періоді лютий 2018 року. При цьому Акт камеральної перевірки № 16915/04-36-12-07/38677070 від 19.04.2018 року не був своєчасно вручений позивачу. Не зважаючи на це, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення № 0137571207 від 11.06.2018 року (форма ВЗ ), яке позивач отримав 22.06.2018 року.

За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на суму від'ємного значення у розмірі 53 289,00 грн. та має право на врахування цієї суми у складі податкового кредиту як залишку від'ємного значення податку на додану вартість. Крім того, позивач має право на бюджетне відшкодування у сумі 62 349,00 грн.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0151741207 від 25.06.2018 року (форма В1 ) та №0151691207 від 25.06.2018 року (форма ВЗ ) у розмірі 62 349,00 грн.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позову в частині зобов'язання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області врахувати суму, визначену у податковому повідомленні-рішенні №0151741207 від 25.06.2018 року (форма В1 ) у розмірі 53 289,00 грн., у системі електронного адміністрування у складі суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та визнати право на податковий кредит у сумі 53 289,00 грн.; визнати право на бюджетне відшкодування у сумі 62 349,00 грн. та врахувати цю суму від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку у розмірі 62 349,00 грн., оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині позову підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до положень частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Авантітранс Груп (49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 97-К, код ЄДРПОУ 38677070) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Дніпропетровській №0151741207 від 25.06.2018 року

(форма В1 ) та №0151691207 від 25.06.2018 року (форма ВЗ ).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авантітранс Груп судові витрати у розмірі 2134,24 грн. (дві тисячі сто тридцять чотири гривні двадцять чотири копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева