Рішення

від 28.02.2019 по справі 627/597/18

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/597/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі :

головуючого судді - Каліберди В.А.,

з участю секретаря - В'юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Оазис про розірвання договорів оренди землі,

в с т а н о в и в :

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства Оазис про розірвання договорів оренди землі та додаткових угод до них.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач вказала, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.08.2012 року вона отримала у спадщину земельну ділянку площею 5,8884 га, кадастрові номера: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 після смерті свого чоловіка ОСОБА_2.

За життя, 22.04.2004 року ОСОБА_2 уклав з ПСП Оазис договір оренди земельної ділянки площею 5,8964 га за №44.

03 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ПСП Оазис було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки.

Також позивач в позові вказала, що між нею та ПСП Оазис 22.04.2004 року було укладено договір оренди земельної ділянки №45 площею 5,8884 га, яка належала позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, кадастрові номера: НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Предметом вищезазначених договорів передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове користування земельні ділянки.

Відповідно до умов договорів земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також в розділі 7 договорів Існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки в п.7.1 зазначено: Земельна ділянка може використовуватися тільки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, сінокосіння, випасання худоби з додержанням орендарем безпечного екологічного землекористування.

Розділом 8 договору Права та обов'язки сторін передбачено: п.8.3. орендар має самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за згодою орендодавця передавати орендовану земельну ділянку або її частину в суборенду іншій особі у випадку та на умовах передбачених законом.

Однак, орендарем порушено умови використання землі вищевказаних договорів, оскільки ним без згоди позивача було укладено договір від 04.11.2015 року між ТОВ Тутковський геофізика та ПСП Оазис , відповідно до якого ТОВ Тутковський геофізика весною 2016 року проводило сейсмічні дослідження по пошуку нафти та газу на земельних ділянках, що належали позивачу, тобто відповідачем використовувалися земельні ділянки не за цільовим призначенням, що відповідно до п. г ст. 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Також позивач вказала, що спірними договорами оренди землі не передбачено порядок перегляду орендної плати за землю в зв'язку з зростанням цін, що порушує права позивача, а тому з урахуванням уточнених позовних вимог прохала достроково розірвати вказані договори оренди землі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 та прохала їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та прохала відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 являвся власником земельної ділянки площею 5,8964 га (кадастровий номер: НОМЕР_2 та НОМЕР_3), яка розташована на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області та має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 квітня 2004 року ОСОБА_2 та приватне сільськогосподарське підприємство Оазис уклали договір оренди землі №44, згідно якого ОСОБА_2 передав в строкове платне користування строком на 5 років земельну ділянку площею 5,8964 га ПСП Оазис . Вказаний договір зареєстрований у Краснокутському районному відділі земельних ресурсів 18.08.2004 року за №170.

Також, 03 червня 2008 року ОСОБА_2 та ПСП Оазис уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №44 від 22.04.2004 року, згідно якого було продовжено строк дії договору на 25 років та п. 4.1. визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 641 грн. на рік у тому числі: в грошовій, натуральній та відробітковій формі. Номенклатура, кількість та вартість продукції, яка поставляється орендарем орендодавцю в рахунок орендної плати зазначається в окремій угоді, що щорічно укладається між орендодавцем і орендарем і є додатком до цього договору. Інші умови договору, до яких не внесені зміни, зберігають чинність.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 серпня 2012 року вищевказану земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_2 та НОМЕР_3) успадкувала його дружина ОСОБА_1, тобто позивач по справі.

Також, як вбачається з матеріалів справи, а саме Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 має на праві приватної власності земельну ділянку площею 5,8884 га (кадастровий номер: НОМЕР_6), яка розташована на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області та має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 квітня 2004 року ОСОБА_1 та приватне сільськогосподарське підприємство Оазис уклали договір оренди землі №45, згідно якого ОСОБА_1 передала в строкове платне користування строком на 5 років земельну ділянку площею 5,8884 га (кадастровий номер: НОМЕР_6) ПСП Оазис . Вказаний договір зареєстрований у Краснокутському районному відділі земельних ресурсів 18.08.2004 року за №169.

Також, 03 червня 2008 року ОСОБА_1 та ПСП Оазис уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №45 від 22.04.2004 року, згідно якого було продовжено строк дії договору на 25 років та п. 4.1. визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1312 грн. на рік у тому числі: в грошовій, натуральній та відробітковій формі. Номенклатура, кількість та вартість продукції, яка поставляється орендарем орендодавцю в рахунок орендної плати зазначається в окремій угоді, що щорічно укладається між орендодавцем і орендарем і є додатком до цього договору. Інші умови договору, до яких не внесені зміни, зберігають чинність.

Відповідно до п.12.6 договору оренди землі №44 від 22.04.2004 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини з оренди земельних ділянок є Закон України Про оренду землі .

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 31 Закону України Про оренду землі регламентує загальний порядок розірвання договору оренди землі, зокрема: ч.3 та ч.4 статті встановлює, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. За вимогою однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішення суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Обов'язки орендаря визначені у ст. 25 Закону України Про оренду землі , до яких належить: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реєстраційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до ст.ст. 21,22 Закону України Про оренду землі (чинних на час виникнення правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить

орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та

комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону

України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором

оренди.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Як вбачається з п.3.1 та п.4.1 спірних договорів оренди та додаткових угод до них землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 641 грн. 00 коп. та 1312 грн. 00 коп. в рік, у тому числі: в грошовій, натуральній та відробітковій формі. Номенклатура, кількість та вартість продукції, яка поставляється орендарем орендодавцю в рахунок орендної плати зазначається в окремій угоді, що щорічно укладається між орендодавцем і орендарем і є додатком до цього договору. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року.

Як вбачається з пояснень представника відповідача ПСП Оазис , позивач щороку отримувала належну їй орендну плату з урахуванням індексів інфляції, на підтвердження чого надала лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 №22-28-0.22-443/2-17 Про вндексацію нормативної грошової оцінки землі та відомості про виплату грошей за 2015, 2016,2017 року.

Також факт отримання орендної плати позивачем підтвердив в судовому засіданні і представник позивача, який вказав, що дійсно позивачу виплачується орендна плата в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки землі, натомість цей розмір орендної плати є нижчій, ніж який виплачує відповідач іншим орендодавцям, а це позивача не влаштовує, в зв'язку з чим позивач бажає розірвати договори оренди та обробляти земельні ділянки самостійно.

Згідно з п. д ч.1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином позивач не довів систематичний характер несплати орендної плати, що відповідно до ст. 141 Земельного Кодексу , є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, про що свідчить правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №146цс12.

Також, пунктами 4.1, 4.2, 7.1,8.3 спірних договорів передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельна ділянка може використовуватися тільки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, сінокосіння, випасання худоби з дотриманням орендарем безпечного екологічного землекористування. Орендар має самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за згодою орендодавця передавати орендовану земельну ділянку або її частину у суборенду іншій особі у випадку та на умовах передбачених законом.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до статей 24 та 25 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до п.ґ ст. 141 ЗК України підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням

Також, статтею 143 ЗК України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою у судовому порядку є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, аналіз наведених норм діючого законодавства та умов договору свідчить, що підставою розірвання договору є саме використання орендарем землі не цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором.

При цьому порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, врегульовано згідно з статтею 144 Земельного кодексу України. Вказана стаття визначає, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, то державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням повинен бути підтверджений матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколом про адміністративне правопорушення, приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), актом обстеження земельної ділянки.

Однак позивач на підтвердження заявлених вимог не надав жодного документального підтвердження використання відповідачем спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням, оскільки з долученого до матеріалів позову договору від 04.05.2015 року укладеного ТОВ Тутковський геофізика та ПСП Оазис , не вбачається, що сейсмічні дослідження по порушу нафти та газу ТОВ Тутковський геофізика будуть проводитися саме на земельних ділянках, належних відповідачу.

Окрім цього допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він являється зятем позивача та він особисто бачив в листопаді - грудні 2015 року, що саме на земельних ділянках з кадастровими номерами - останні цифри - НОМЕР_7, що належать його тещі ОСОБА_1 працювала важка техніка та земельні ділянки були пошкоджені. Також вказав, що на даний час земельні ділянки засіваються, орендна плата виплачується. Окрім цього пояснив, що позивачу виплачується орендна плата в набагато нижчому розмірі, ніж який виплачує відповідач іншим орендодавцям, а це позивача не влаштовує, в зв'язку з чим позивач бажає розірвати договори оренди та обробляти земельні ділянки самостійно.

Також, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що зі слів ОСОБА_4, як їхати на Дублянку по центральній дорозі з лівої сторони в певному місці знаходиться земельна ділянка, яка належить тещі ОСОБА_4. Одного разу в листопаді - грудні 2015 року, коли він їхав на роботу, то бачив, що на цих земельних ділянках працювала важка техніка (геологорозвідка).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснив, що одного разу проїжджаючи з ОСОБА_4 біля поля, останній сказав, що на земельних ділянках, які належать його тещі проводяться якісь розвідувальні роботи. Також на вказаному полі була посіяна пшениця. Також вказав, що події відбувалися восени, однак в якому саме році не пам"ятає.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду пояснили, що вони працювали по трудових договорах в організації Надра три місяці по оголошенню. Одного разу, в листопаді чи грудні 2015 року, під час роботи на полі до них приїхав ОСОБА_4 та почав кричати, що ця земельна ділянка належить його тещі та щоб вони забиралися з неї. Також вказали, що на полі була посіяна озимина.

Окрім цього, як вбачається з договору оренди землі від 22 квітня 2004 року №44, укладеного між ОСОБА_2 та ПСП Оазис , то предметом вказаного договору була земельна ділянка площею 5,8964 га, яка належала орендодавцю згідно Державного акту на праві приватної власності на землю серії НОМЕР_5 та згідно вказаного державного акту має кадастровий номер: НОМЕР_2 та НОМЕР_3, однак ні представник позивача, а ні свідки під час судового розгляду справи взагалі не згадували про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, а свідок ОСОБА_4 вказав лише на земельні ділянки з кадастровим номером - останні цифри - НОМЕР_7.

Як вбачається зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Також, згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з уточненої позовної заяви та пояснення представника, то позивач весною 2016 року проїжджаючи біля своїх земельних ділянок, зданих в оренду ПСП Оазис побачила, що на належних їй земельних ділянках працює спеціалізована техніка та виконує роботи, не пов'язані з сільськогосподарським виробництвом, натомість свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили про події, які відбувалися в листопаді - грудні 2015 року, а свідок ОСОБА_6 взагалі не конкретизував час подій, про які він повідомляв, а лише зазначив, що події відбувалися восени, тобто враховуючи вимоги ст.ст.76,77 ЦПК України суд враховує той факт, що пояснення свідків являються неналежними доказами та взагалі не стосуються предмету доказування, оскільки вони не співпадають з подією в часі, зазначеному в позові.

Окрім цього як вбачається з тексту позовної заяви, то в ньому маються розбіжності з первинними документами, які підтверджують факт належності позивачу земельних ділянок, які нею успадковані, а саме: як вбачається з позову ОСОБА_1 зазначає, що вона успадкувала земельну ділянку згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 площею 5,8884 га, натомість до матеріалів справи долучено свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 серпня 2012 року, згідно якого позивач успадкувала земельну ділянку площею 5,8964 га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5.

Також, як вбачається з матеріалів справи, а саме Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, то вказана земельна ділянка на праві приватної власності належить ОСОБА_1, натомість як позивачем по справі є ОСОБА_1, а тому в матеріалах справи відсутні докази щодо належності позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності спірної земельної ділянки, як такої взагалі.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги, а саме, що ПСП Оазис порушені умови ст.15 Закону України Про оренду землі стосовно орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її невиплату, натомість позивач без зауважень на протязі 2015-2017 років отримувала оренду плату, натомість бажання позивача на самостійний обробіток належної їй земельної ділянки, при наявності укладеного договору оренди, що має місце у даному випадку, не може слугувати підставою для розірвання спірного договору оренди землі.

Також,позивачем не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідачем використовувалися спірні земельні ділянки не за цільовим призначенням, тобто підстав для застосування ст. 141 ЗК України, а тому виходячи із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 31, 32 Закону України Про оренду землі , ст. 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 259, 265,268 ЦПК України, суд ,-

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Оазис про розірвання договорів оренди землі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

Приватне сільськогосподарське підприємство Оазис (місцезнаходження: вул. Соснова № 16, с. Мурафа, Краснокутського району, Харківської області, код ЄДРПОУ: 32685259).

Суддя: В.А.Каліберда