Постанова

від 04.06.2019 по справі 627/597/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

04 червня 2019 року

м. Харків

Справа № 627/597/18

Провадження № 22-ц/818/2602/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Піддубного Р.М.,

суддів - Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Оазис

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 28 лютого 2019 року, ухвалене у складі судді Каліберди В.А., -

встановив:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 серпня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області та зареєстрованого в поземельній книзі 09.10.2012 року за реєстром №336323580500020010030:603:601 відділу Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області вона є власником земельних ділянок площею 5,8964 га, розташованої на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, КСП Зоря , наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ., крім того на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 30.03.2004 року їй належить земельна ділянка площею 5,8964 га кадастровий номер НОМЕР_4 .

22.04.2004 року між нею та Приватним сільськогосподарським підприємством Оазис (ПСП Оазис ), а також між її чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем було укладено договори оренди № 44 та 45, відповідно до умов яких ПСП Оазис прийняло вищевказані земельні ділянки у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

Посилаючись на те, що 04.11.2015 року між відповідачем та ТОВ Тутковський геофізика було укладено договір на проведення сейсмічних досліджень, на підставі якого її земельна ділянка використовувалась не за цільовим призначенням, крім того, орендна плата виплачується без урахування індексів інфляції, у значно меншому, ніж іншим орендодавцям розмірі, уточнивши у червні 2018 року позовні вимоги, ОСОБА_1 просила розірвати укладені 22.04.2004 року договори оренди землі № 44 та № 45.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 28 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам використання належних їй земельних ділянок не за цільовим призначенням, окрім того розмір отримуваної нею орендної плати є значно меншим, ніж середній розмір орендної плати по Краснокутському району Харківської області.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ Оазис просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін, посилаючись на відсутність встановлених законом підстав для розірвання договорів оренди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 5,8964 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , яка розташована на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області та має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 квітня 2004 року між ОСОБА_2 та ПрАТ Оазис було укладено договір оренди землі №44, а 03 червня 2008 року додаткову угоду до нього, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у строкове платне користування строком на 25 років земельну ділянку площею 5,8964. Вказаний договір зареєстрований у Краснокутському районному відділі земельних ресурсів 18.08.2004 року за №170.

23 березня 2011 року ОСОБА_2 помер та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 серпня 2012 року вищевказану земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ) успадкувала його дружина ОСОБА_1 .

Також, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,8884 га кадастровий номер: НОМЕР_4 , яка розташована на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, яку відповідно до укладеного 22 квітня 2004 року договору оренди та додаткової угоди до нього від 03 червня 2008 року передала ПСП Оазис у платне користування на 25 років.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено використання ПСП Оазис належних їй земельних ділянок не за цільовим призначенням та порушення відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати, у зв`язку з чим відсутні підстави для розірвання договорів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Відповідно до частини першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з пунктами 3, 4 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Так з матеріалів справи, а саме з відомостей про виплату грошей за 2015, 2016 та 2017 роки, вбачається, що позивач щороку отримувала належну їй орендну плату з урахуванням індексів інфляції.

Належних доказів на підтвердження систематичної несплати або сплати в меншому розмірі орендарем орендної плати позивачем не надано.

Згідно зі статтею 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту третього частини 1 статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У відповідності до ст..ст.24, 25 Закону України Про оренду зелі орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Пунктами 4.1, 4.2, 7.1, 8.3 договорів оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельна ділянка може використовуватися тільки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, сінокосіння, випасання худоби з дотриманням орендарем безпечного екологічного землекористування. Орендар має самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за згодою орендодавця передавати орендовану земельну ділянку або її частину у суборенду іншій особі у випадку та на умовах передбачених законом.

Згідно зі ст. 144 Земельного кодексу України передбачено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Тутковський Геофізика та ПрАТ Оазис від 4 листопада 2015 року укладено договір, згідно умов якого підприємство проводить сейсмічні дослідження по пошуку нафти та газу на земельній ділянці (земельних ділянках , що перебуває у користуванні землекористувача, та зобов`язується здійснити необхідну оплату згідно умов цього договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Належних доказів на підтвердження того, що передбачені умовами укладеного 04 листопада 2015 року між ТОВ Тутковський Геофізика та ПрАТ Оазис роботи проводились саме на земельних ділянках ОСОБА_1 позивачем не надано і матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для його скасування.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 червня 2019 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова