Рішення

від 06.03.2019 по справі 237/5238/16-ц

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 237/5238/16-ц

Номер провадження 2/237/11/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.19 м. Курахове

Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С.М.,

при секретарі Бахтіяровій Н.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Чаус В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Агрофірма Пречистівське про визнання договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства Агрофірма Пречистівське в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати недійсними договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 укладений між ПП Агрофірма Пречистівське та ОСОБА_3 від 05.07.2012, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 укладений між ПП Агрофірма Пречистівське та ОСОБА_4 від 05.07.2012 та зобов'язати повернути ПП Агрофірму Пречистівське зазначені земельні ділянки ОСОБА_3 у придатному стані.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що їй на праві приватної власності належать дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3. В жовтні 2016 року керівниками ПП Агрофірма Пречистівське їй було надано договір від 05.07.2012 року, який вона не укладала, про оренду земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, однак у вказаному договорі є підробленими строк дії договору та дата його укладання. Також позивач зазначає, що відповідач самостійно, на власний розсуд, без достатніх на те правових підстав володіє та користується земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві власності. Після надання відповідачем оригіналів договорів оренди землі від 05.07.2012 року представник позивача зазначив, що дійсно, на останніх аркушах договорів оренди землі стоїть її підпис, водночас зазначені договори вона укладала 05.07.2008 року та строком на 5 років. Також представник позивача звертає увагу суду на те, що оригінали обох договорів оренди землі містять виправлення кульковою ручкою в даті укладання даних договорів, такі ж самі виправлення кульковою ручкою зроблені і в актах прийому-передачі земельних ділянок. Крім того, представник позивача вказує, що на оригіналах договорів відсутні підписи та прізвище осіб які провели державну реєстрацію договорів та відсутня печатка органу державної влади який проводив державну реєстрацію.

У поданому запереченні на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважає, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, оскільки обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги є недостовірними і суперечать фактичним даним (доказам), що надані суду відповідачем. Зазначає, що відповідно до прикінцевих положень договорів оренди землі від 05.07.2012 року один з примірників договорів знаходиться в орендодавця, а відтак ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повинні мати примірники відповідних договорів оренди землі. Крім того, представник відповідача вказує, що ОСОБА_3 до звернення до суду отримувала орендну плату за договором оренди землі, укладеним між ПП Агрофірма Пречистівське та ОСОБА_4 ні підставі свідоцтва про право на спадщину і чинного договору оренди землі, яка перейшла їй в спадок від ОСОБА_4 Також, представник відповідача зазначає, що реквізити розрахункового рахунку, які містяться в графі Орендар в договорах оренди землі від 05.07.2012 року, станом на 05.07.2012 року були закриті, однак вносились у вказані договори оренди землі тому, що були виготовлені відповідним типографським способом заздалегідь і використовувались тривалий час при укладені договорів з іншими орендодавцями, навіть при тому, що в реквізитах договору помилково зазначався банківський рахунок, який на день укладення таких правочинів вже був закритий.

Ухвалою суду від 13 грудня 2016 року було відкрито провадження по справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 26 грудня 2016 року справу призначеного до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17 листопада 2017 року з ПП Агрофірма Пречистівське було витребувано оригінал договору оренди землі від 05 ливня 2012 року укладений між ОСОБА_3 та ПП агрофірма Пречистівське та оригінал договору оренди землі укладений між ОСОБА_4 та ПП агрофірма Пречистівське .

15.12.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено у новій редакції.

Згідно з пп. 9 п. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 21 червня 2018 року з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області витребувано інформацію щодо дати відкриття та закриття розрахункового рахунку НОМЕР_4 ПП АФ Пречистівське ІНН 306161905381, № свид. 07041396, код ОКПУ 30616199, МФО 334635.

Представник позивача у судовому позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_5 від 05 грудня 2008 року (а.с. 8) ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 5,8400 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (а.с. 12) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 грудня 2013 року (а.с. 9) підтверджується, що спадкоємцем майна ОСОБА_4, а саме земельної ділянки площею 5,8400, кадастровий номер НОМЕР_3 є ОСОБА_3.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 15069018, дата формування 20 грудня 2013 року, (а.с. 9-10) підтверджується, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3, площею 5,84 га.

Як вбачається з відповіді міськрайонного управління у Мар'їнському районі та м. Вугледар ГУ Держгеокадастру у Донецькій області (а.с. 76) згідно архівної земельно-кадастрової документації, а саме книги записів про державну реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, 05.07.2012 року за № 142330004001851 зареєстрований договір оренди землі між ОСОБА_5 та Приватним підприємством агрофірма Пречистівське на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,84 га (кадастровий номер НОМЕР_7) на території Новоукраїнської сільської ради строком на 15 років, а також 05.07.2012 року за № 142330004001820 зареєстрований договір оренди землі між ОСОБА_3 та Приватним підприємством агрофірма Пречистівське на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,84 га (кадастровий номер НОМЕР_8) на території Новоукраїнської сільської ради строком на 15 років.

Відповідно до тексту оспорюваного договору оренди землі від 05 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 (за довіреністю ОСОБА_3) та Приватним підприємством агрофірма Пречистівське об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 5,8447 га, строк дії договору складає 15 років.

Відповідно до тексту оспорюваного договору оренди землі від 05 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та Приватним підприємством агрофірма Пречистівське об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 5,8447 га, строк дії договору складає 15 років.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що дані договори повинні реєструватись в Державному агентстві земельних ресурсів України, а не ДЗК, на самих договорах оренди землі повинні стояти підпис та печатка державного реєстратора, який здійснив реєстрацію. Крім того, свідок зазначив, що договори оренди землі на реєстрацію подавало саме підприємство. З приводу порядку складання на план-схем свідок зазначив, що якщо на даних план-схемах вказана графа для печатки та підпису особи, то їх, відповідно, необхідно заповнити, однак додав, що печатка та підпис є необов'язковими.

Частиною 4 ст. 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності є непорушним.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Законодавче визначення терміну договір закріплене в ч. 1 ст. 626 ЦК України, відповідно до якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як визначено ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Наведене положення знаходить свій розвиток у ст. 627 ЦК України, згідно з якою відповідно до ст. 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЗУ Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх неповнолітніх дітей.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на 05 липня 2012 року) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частина 2 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень (в редакції станом на 05 липня 2012 року) містить імперативну норму, згідно якої документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Судом встановлено, що як договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ПП Агфрофірма Пречистівське , так і договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ПП Агфрофірма Пречистівське містять виправлення в частині за зазначення дати укладання договору, так, надрукований рік укладання 2008 р. виправлено на 2012 р. шляхом написання від руки цифр 12 поверх надрукованих цифр 08 . Аналогічні виправлення містяться і в актах прийому-передачі земельної ділянки по кожному з оспорюваних договорів ореди. При цьому ані в оспорюваних договорах оренди землі, ані в актах прийому-передачі земельної ділянки, ці виправлення не обумовлені підписами сторін договору, також не зазначено і перед підписом орендодавців на останніх аркушах договорів оренди землі, що вони ознайомлені та погоджується з тим, що дату укладання договору змінено з 2008 року на 2012 рік.

Стосовно внесення відомостей до архівної земельно-кадастрової документації в частині зазначення дати укладання договорів, суд вважає за необхідне зауважити, що примірники договорів для реєстрації надавались саме уповноваженою особу відповідача, що підтверджується показами допитаної у судовому засіданні свідка - ОСОБА_8, де й було зазначено виправлені дати укладання договорів оренди землі. Також, як вбачається з показів свідка ОСОБА_8, вона не здійснювала державну реєстрацію договорів оренди землі, водночас свідок вказує, що сам проміжок часу протягом якого договори перебували на державній реєстрації, тобто проміжок часу з моменту коли вона відвозила на державну реєстрацію, а потім забирала зареєстровані договори оренди землі, був значним і складав більше ніж три роки.

Також, суд зазначає, що при укладенні оспорюваних договорів оренди землі сторонами в договорі було зазначено реквізити орендаря та орендодавця. Так, одним із реквізитів, вказаних орендарем, є розрахунковий рахунок № НОМЕР_4. Водночас, згідно відповіді Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 86) за даними інформаційної системи ДФС рахунок № НОМЕР_4 відкрито 22.08.2000 року в філії Головного управління ПАТ ПІБ в Донецькій області (МФО банку 334635), дата закриття рахунку - 12.09.2011 року. Таким чином, зазначений в реквізитах договорів оренди землі розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 станом на 05 липня 2012 року був закритий.

Згідно підпункту 11 пункту 4 Указу Президента України Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах (в редакції станом на 05 липня 2008 року) Державний комітет України по земельних ресурсах відповідно до покладених на нього завдань здійснює у складі державного земельного кадастру реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до Указу Президента України Про Державне агентство земельних ресурсів України від 08.04.2011р. № 445/2011, та постанови Кабінету Міністрів України від 17серпня 2011 року №974 Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів , що набрала чинності 26 вересня 2011 року, було утворено органи Державного агентства земельних ресурсів.

Підпунктом 17 пункту 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України (в редакції станом на 05 липня 2012 року) визначено, що реєстрацію договорів оренди земельних ділянок здійснює Державне агентство земельних ресурсів України відповідно до покладених на нього завдань.

Водночас, оспорюванні договори оренди землі містять запис про те, що дані договори зареєстровано у Мар'їнському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах , тобто у органі державної влади, який дійсно проводив державну реєстрації договорів оренди станом на 2008 рік, водночас станом на 05.07.2012 року проведення державної реєстрації договорів оренди землі належало до компетенції Державного агентства земельних ресурсів.

Крім того, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на 05 липня 2012 року) істотною умовою договору оренди землі є об'єкт оренди із зазначенням кадастрового номеру, місця розташування та розміру земельної ділянки.

Водночас, згідно абз. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на 05 липня 2008 року) зазначення кадастрового номеру в договорі оренди земельної ділянки передбачено не було, а істотною умовою договору оренди землі в частині об'єкта оренди було зазначення місця розташування та розміру земельної ділянки.

Судом встановлено, що в оспорюваних договорах оренди землі від 05.07.2012 року кадастровий номер земельних ділянок, які передаються в оренду не зазначено, а зазначено лише місце розташування та розмір земельної ділянки, таким чином виконано вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на 05.07.2008 рік).

Варто відзначити, що свобода договору проголошена одним з основоположних принципів цивільного права, а основою будь-якого договору є вільно виявлена воля його учасників. Так, учасники цивільних правовідносин, керуючись закріпленим законодавцем принципом свободи договору, мають можливість самостійно визначати потребу в укладенні самого договору, а також його суттєві умови, тим самим належним чином реалізовуючи свої цивільні права. При цьому, порушення такого принципу є суттєвим недоліком, що породжує дефектність укладеного договору.

Договір оренди землі, який має дефект волевиявлення орендодавця - власника землі, порушує належне його право власності, право вільно приймати рішення щодо укладення договору відносно свого майна, вільно обирати контрагента та визначати умови договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорювані договори оренди землі, укладені між ОСОБА_3 та ПП Агфрофірма Пречистівське та між ОСОБА_4 та ПП Агфрофірма Пречистівське , підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_3 волевиявлення на укладення вищевказаних договорів від 05 липня 2012 року.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про отримання позивачем орендної плати за оспорюваними письмовими договорами оренди землі, оскільки як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови №9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

За таких обставин, факт отримання орендної плати за оспорюваними письмовими договорами оренди землі має значення лише для визначення наслідків недійсності договорів, а правового значення для вирішення спору про визнання договору оренди землі недійсним не має.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 241 ЦК визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише в разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин уважається схваленим у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31 січня 2019 року по справі № 922/4317/17, аналогічної правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 07 листопада 2018 року по справі 466/10270/15-ц, ст. 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та в установленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також установлює випадки й умови набуття чинності правочином, учиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх перевищити.

Як вбачається з оспорюваного договору оренди землі від 05 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПП Агрофірма Пречистівське даний договір з боку орендодавця підписувався ОСОБА_3 за довіреністю (1929413109) інд. код. Відомості про те, що ОСОБА_4 доручив будь-якій особі діяти від його імені під час укладення оспорюваного договору оренди землі від 05 липня 2012 року з ПП Агрофірма Пречистівське в матеріалах справи відсутні. Належним чином засвідчена копія довіреності суду надана не була, посилання в оспорюваному договорі оренди землі про підписання ОСОБА_3 вказаного договору на підставі довіреності не обумовлене зазначенням будь-яких даних (номеру довіреності, датою видання довіреності, особою, яка видала довіреність тощо), які надають змогу ідентифікувати дану довіреність. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, підписуючи вищенаведений оспорюваний договір оренди землі від 05.07.2012 року, не мала на це відповідного обсягу цивільної дієздатності, що, згідно ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання договору укладеного між ОСОБА_4 та ПП Агрофірма Пречистівське недійсним.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, про що просить представник відповідача у поданому 12 лютого 2019 року відзиві на уточнену позовну заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Положеннями ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Факт отримання орендної плати не є визначальним в обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено вважала що правовідносини виникли з інших підстав.

Саме таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) не знайшла підстав для відходу від такої правової позиції.

Посилання представника відповідача на те, що оскільки позивач не зверталась до ПП Агрофірма Пречистівське або до суду, не заявляла в інший спосіб про порушення своїх прав при укладенні договору та протягом його дії або про осіб, які б їх порушили та, відповідно, могла довідатись про порушення своїх прав і особу яка їх порушила з 2012 року та 2013 року після смерті ОСОБА_4, суперечать нормам ст. 261 ЦК України з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, не стосуються порушених прав позивача щодо невиконання умов договору оренди землі. Останній наполягав на визнанні оспорюваних письмових договорів недійсними саме у зв'язку з порушенням п. 2, 3 ст. 203 ЦК України. А тому посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_3 було відомо про наявність укладених договорів оренди земельної ділянки, оскільки позивачем отримувалась орендна плата та не оспорювався факт законності використання земельних ділянок, до уваги судом не беруться.

З показів свідка ОСОБА_8 вбачається, що відвозила оспорювані договори оренди землі від 05 липня 2012 року на державну реєстрації та забирала їх після проведення державної реєстрації саме свідок ОСОБА_8 Таким чином, після державної реєстрації оспорюваних договорів оренди землі від 05 червня 2012 року дані договори перебували у ОСОБА_8 Водночас доказів передачі примірників договорів, які на виконання положень пункту 41 оспорюваних договорів, повинні зберігатися у орендодавців, після проведення державної реєстрації оспорюваних договорів суду не надано.

Також, як вбачається з листа ПП Агрофірма Пречистівське (а.с. 25) та наведено представником відповідача у відзиві на уточнену позовну заяву (а.с. 106) про наявність оспорюваного договору оренди землі від 05 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПП Агрофірма Пречистівське , ОСОБА_3 було повідомлено замовним листом лише 25 листопада 2016 року.

Оскільки за встановлених судом фактичних обставин справи, ОСОБА_3 до жовтня 2016 року не знала про існування оспорюваного письмового договору оренди землі від 05 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПП Агрфоірма Пречистівське , а також не знала до 25 листопада 2016 року про існування оспорюваного письмового договору оренди землі від 05 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПП Агрофірма Пречистівське та вважала, що земельні ділянки використовуються згідно договорів оренди землі датою укладання яких є 2008 рік, то факт такої обізнаності про наявність договорів від 05 липня 2012 року і є початком перебігу строку позовної давності.

Таким чином, оскільки позивач звернулась до суду з позовною заявою 13 грудня 2016 року, тобто в межах строків позовної давності, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судового збору, сплаченого позивачем складає 551,20 гривні. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних, що складає 551,20 гривень.

Крім того, судом встановлено, що позовна заява подана до суду 13 грудня 2016 року та містить у собі 4 позовні вимоги, судовий збір за кожну з яких, виходячи з положень Закону України Про судовий збір та Про державний бюджет України на 2016 складає 551 гривню 20 копійок, а отже загальна сума судового збору повинна становити 2204 гривні 80 копійок.

Оскільки позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір лише у розмірі 551 гривні 20 копійок, тобто лише за одну позовну вимогу, суд, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі (551,20 гривня х 3 позовні вимоги, не оплачені судовим збором) 1653 гривні 60 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ПП Агрофірма Пречистівське про визнання договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок, - задовольнити.

Визнати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, укладений між ПП Агрофірма Пречистівське та ОСОБА_3 від 05.07.2012 року недійсним.

Зобов'язати ПП Агрофірма Пречистівське повернути ОСОБА_3 у придатному стані земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2.

Визнати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3, укладений між ПП Агрофірма Пречистівське та ОСОБА_4 від 05.07.2012 року недійсним.

Зобов'язати ПП Агрофірма Пречистівське повернути ОСОБА_3 у придатному стані земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_3.

Стягнути з ПП Агрофірма Пречистівське витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_3 у розмірі 551 гривня 20 копійок.

Стягнути з ПП Агрофірма Пречистівське судовий збір на користь держави у розмірі 1653 гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Мар'їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 березня 2019 року.

Суддя С.М. Ліпчанський

Дата документу 06.03.2019