Постанова

від 29.05.2019 по справі 237/5238/16-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1284/19

237/5238/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Ліпчанський С.М.

Доповідач Принцевська В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого суді Принцевської В.П.

суддів Биліни Т.І., Баркова В.М.

секретар Тулянкіна М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Приватного підприємства агрофірма Пречистівське на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 26 лютого 2019 року у цивільній справі № 237/5238/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства агрофірма Пречистівське про визнання договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства Агрофірма Пречистівське в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати недійсними договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 укладений між ПП Агрофірма Пречистівське та ОСОБА_1 від 05.07.2012, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 укладений між ПП Агрофірма Пречистівське та ОСОБА_2 від 05.07.2012 та зобов`язати повернути ПП Агрофірму Пречистівське зазначені земельні ділянки ОСОБА_1 у придатному стані.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що їй на праві приватної власності належать дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . В жовтні 2016 року керівниками ПП Агрофірма Пречистівське їй було надано договір від 05.07.2012 року, який вона не укладала, про оренду земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, однак у вказаному договорі є підробленими строк дії договору та дата його укладання. Також позивач зазначає, що відповідач самостійно, на власний розсуд, без достатніх на те правових підстав володіє та користується земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві власності. Після надання відповідачем оригіналів договорів оренди землі від 05.07.2012 року представник позивача зазначив, що дійсно, на останніх аркушах договорів оренди землі стоїть її підпис, водночас зазначені договори вона укладала 05.07.2008 року та строком на 5 років. Також представник позивача звертає увагу суду на те, що оригінали обох договорів оренди землі містять виправлення кульковою ручкою в даті укладання даних договорів, такі ж самі виправлення кульковою ручкою зроблені і в актах прийому-передачі земельних ділянок. Крім того, представник позивача вказує, що на оригіналах договорів відсутні підписи та прізвище осіб які провели державну реєстрацію договорів та відсутня печатка органу державної влади який проводив державну реєстрацію.

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 26 лютого 2019 року позов задоволено.

З даним рішенням не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд не повно з`ясував обставини справи і ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Позивач і її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Частиною 4 ст. 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності є непорушним.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Законодавче визначення терміну договір закріплене в ч. 1 ст. 626 ЦК України, відповідно до якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як визначено ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Наведене положення знаходить свій розвиток у ст. 627 ЦК України, згідно з якою відповідно до ст. 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЗУ Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх неповнолітніх дітей.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на 05 липня 2012 року) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частина 2 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень (в редакції станом на 05 липня 2012 року) містить імперативну норму, згідно якої документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Судом правильно встановлено, що згідно державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_3 від 05 грудня 2008 року. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 5,8400 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 .

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 грудня 2013 року підтверджується, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , а саме земельної ділянки площею 5,8400, кадастровий номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 15069018, дата формування 20 грудня 2013 року, підтверджується, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 5,84 га.

Відповідно до тексту оспорюваного договору оренди землі від 05 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 (за довіреністю ОСОБА_1 ) та Приватним підприємством агрофірма Пречистівське об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 5,8447 га, строк дії договору складає 15 років.

Відповідно до тексту оспорюваного договору оренди землі від 05 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством агрофірма Пречистівське об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 5,8447 га, строк дії договору складає 15 років.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є обгрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з відповіді міськрайонного управління у Мар`їнському районі та м.Вугледар ГУ Держгеокадастру у Донецькій області згідно архівної земельно-кадастрової документації, а саме книги записів про державну реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, 05.07.2012 року за № 142330004001851 зареєстрований договір оренди землі між ОСОБА_3 та Приватним підприємством агрофірма Пречистівське на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,84 га (кадастровий номер НОМЕР_5 ) на території Новоукраїнської сільської ради строком на 15 років, а також 05.07.2012 року за № 142330004001820 зареєстрований договір оренди землі між ОСОБА_1 та Приватним підприємством агрофірма Пречистівське на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,84 га (кадастровий номер НОМЕР_6 ) на території Новоукраїнської сільської ради строком на 15 років.

Суд помилково вжав встановленим той факт, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ПП Агфрофірма Пречистівське , а також договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ПП Агфрофірма Пречистівське містять виправлення в частині за зазначення дати укладання договору.

Для встановлення данних обставин необхідні спеціальні знання, а тому наявність виправлень в спірних договорах може виявити тільки експерт. Сторонами по справі не заявлялися клопотання про призначення судової експертизи.

Також позивач не надала суду копії спірних договорів, в яких би рік укладення даних договорів був 2008, як вона заявляє в своєму позові, а не 2012 рік, як вказано в оригіналах договорів наданих суду відповідачем.

В данному випадку висновки суду щодо наявності виправлень в спірних договорах оренди грунтуються на припущеннях.

Також суд помилково не прийняв до уваги доводи представника відповідача, що позивач ОСОБА_1 до звернення до суду з вказаним позовом отримувала орендну плату за спірними договорами оренди землі. Претензій щодо дати укладення цих договорів починаючи з 2008 року до моменту звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до відповідача не мала.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу відповідача, рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 26 лютого 2019 року скасувати, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства агрофірма Пречистівське задовольнити.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 26 лютого 2019 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства агрофірма Пречистівське про визнання договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді

Повний текст постанови виготовлено 3 червня 2019 року.

Суддя