Постанова

від 06.03.2019 по справі 319/1362/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 06.03.2019 Справа № 319/1362/18

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 319/1362/18Головуючий у 1-й інстанції Валігурський Г.Ю. Пр. № 22-ц/807/775/19Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на ухвалу Куйбишевського районного суду Запорізької області від 08 листопада 2018 року в частині забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом в якому просив визнати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2008 року №24 площею 13,2207 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, зареєстрованого в Куйбишевському МРВ ЗРФ ДП Центр ДЗК 02.12.2008 року за №040827100181 укладеною в редакції позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ним та Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області укладений договір оренди земельної ділянки №24 площею 13,2207 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Більмацького (Куйбишевського) району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1. Вказаний договір зареєстровано в Куйбишевському МРВ ЗРФ ДП Центр ДЗК 02.12.2008 року за №040827100181.

У відповідності до п. 7 Договору його укладено строком на 10 років. Строк дії Договору оренди від 19.06.2008 закінчився 19.06.2018. За умовами договору орендар має переважене право на його поновлення за умови повідомлення орендодавця про намір скористатися таким правом.

Вирішивши поновити дію Договору на той же строк у відповідності до п. 7 Договору позивач за 90 днів письмово повідомив відповідача про намір продовжити Договір. Крім того, відповідно до вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі 18 травня 2018 року позивач вдруге звернувся до відповідача про намір продовжити дію Договору, додавши підписаний проект додаткової угоди.

Проте, відповідач листом №19-8-06-4357/2-18 від 15.06.2018 з посиланням на частину 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі відмовив, у зв'язку з пропуском строку подачі заяви про поновлення Договору. При цьому, заперечень щодо умов запропонованих позивачем не висловив, перегляду чинних умов Договору оренди землі також не пропонував.

Позивач вважав такі дії відповідача неправомірними, а договір оренди земельної ділянки вважає поновленим, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Підставою вимог позивачем визначено положення статті 33 Закону України Про оренду землі .

Також ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії відносно земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, а саме: передавати в оренду, у власність, проведення будь-яких аукціонів (торгів, конкурсів) відносно даної земельної ділянки, змінювати її конфігурацію, цільове призначення, склад угідь, кадастровий номер, вчиняти дії щодо поділу земельної ділянки.

В обґрунтування заяви зазначив, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

В свою чергу, представник відповідача звернувся до суду із клопотанням я якому просив зупинити провадження у цій справі до закінчення перегляду у касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №920/739/17.

Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 08 листопада 2018 року (а.в.м. 27-28) заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у цій справі задоволено частково.

Заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області вчиняти дії відносно земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, а саме: передавати в оренду, у власність, проводити будь-які аукціони (торги, конкурси) відносно даної земельної ділянки, змінювати її конфігурацію, цільове призначення, склад угідь, кадастровий номер, вчиняти дії щодо поділу земельної ділянки.

В задоволенні решти заяви відмовлено.

Клопотання представника головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Кіся Романа Борисовича задоволено.

Зупинено в підготовчому засіданні провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною до закінчення перегляду у касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №920/739/17.

ОСОБА_3 із вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції погодився, останню в апеляційному порядку, у тому числі в частині відмови йому у задоволенні його заяви про забезпечення позову у цій справі, не оскаржував.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції в частині (задоволення заяви позивача про забезпечення позову) , посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, відповідач Головне управління Дергеокадастру у Запорізькій області у своїй апеляційній скарзі (а.в.м. 31-36) просило ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, вирішити клопотання про судові витрати.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Маловічко С.В. (а.в.м. 43).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.в.м. 57), справу призначено до апеляційного розгляду (а.в.м. 59).

Позивач ОСОБА_3 не скористався своїм правом на подачу апеляційному суду відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом.

Проте, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У судове засідання 06 березня 2019 року належним чином повідомлений апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи позивач ОСОБА_3 у цій справі (а.в.м. 63-64) не з'явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажною причину неявки у дане судове засідання позивача і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останнього за присутністю представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - Нікогосян Л.К. (а.в.м. 65).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - Нікогосян Л.К., яка у тому числі на запитання апеляційного суду повідомила, що 27 лютого 2019 року суд першої інстанції вже ухвалив рішення у цій справі, яким задовольнив позов позивача у повному обсязі, надала для долучення до виділених матеріалів цієї справи вступну та резолютивну частину вказаного рішення суду першої інстанції; стороною відповідача на теперішній час готується подача апеляційної скарги до апеляційного суду на вказане рішення суду першої інстанції; яким чином порушуються права відповідача ухвалою в оскаржуємій частині строком на час розгляду цієї справи судом, зокрема: чи наявний інший орендар, чи було призначено до постановлення оскаржуємої ухвали відповідачем аукціон (торги, конкурси) відносно спірної земельної ділянки, проведенню якого зараз перешкоджає ухвала про забезпечення позову, чи є потреба у зміні конфігурації, цільового призначення, кадастрового номеру спірної земельної ділянки тощо повідомити не може, надати докази останнього також не може, лише зазначала, що останнє є виключною компетенцією відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в оскаржуємій частині в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 1 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову у цій справі частково у вищезазначений спосіб , керувався ст. ст. 149, 150, 153, 200, 252, 258-260 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності заяви останнього у цій справі в частині її задоволення.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції в оскаржуємій частині такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.

Так, суд першої інстанції правильно виходив при вирішенні заяви про забезпечення позову позивача у вищезазначений спосіб у цій справі із наступного.

Відповідно до ст. 149 ч.ч. 1, 2 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року №9, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Застосовані заходи забезпечення позову повинні не перевищувати обсягу пред'явлених позивачем позовних вимог, тобто повинні бути співмірними.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що із матеріалів справи вбачається, що даний спір виник щодо продовження права користування позивача на правах оренди земельною ділянкою розташованою на території Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі договору оренди землі від 19.06.2008 та додаткової угоди від 18.05.2018 згідно положень ст. 33 Закону України Про оренду землі .

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи, що дії відповідача з передачі в оренду, у власність, проведення будь-яких аукціонів (торгів, конкурсів) відносно спірної земельної ділянки, зміна її конфігурації, цільового призначення, складу угідь, кадастрового номеру, а також дії щодо поділу земельної ділянки може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчинення таких дій підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача Головного управління Дергеокадастру у Запорізькій області дублюють доводи заперечень відповідача на вищезазначену заяву позивача, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд, та не спростовують фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції на час постановлення оскаржуємої ухвали у цій справі, є безпідставними, не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в оскаржуємій частині у цій справі в межах апеляційної скарги відповідача Головного управління Дергеокадастру у Запорізькій області.

Так, в силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України у цій справі відсутні , та зокрема відповідачем Головним управлінням Дергеокадастру у Запорізькій області апеляційному суду не надані.

Вищевказана земельна ділянка є предметом спору сторін у цій справі.

Відповідачем апеляційному суду не зазначені та не надані докази того, що ухвалою суду першої інстанції в оскаржуємій частині про забезпечення позову позивача у вищевказаний спосіб на час розгляду цієї справи судом у будь-який спосіб порушуються права Головного управління Дергеокадастру у Запорізькій області, зокрема, що наявний інший орендар, який претендує на оренду цієї земельної ділянки, та з ним відповідачем вже укладається на будь-якій стадії договір оренди; було призначено до постановлення оскаржуємої ухвали відповідачем аукціон (торги, конкурси) відносно вказаної спірної земельної ділянки, проведенню якого зараз перешкоджає ухвала про забезпечення позову; є потреба зміни відповідачем конфігурації, цільового призначення, кадастрового номеру спірної земельної ділянки тощо.

Навпаки, стороною відповідача надано апеляційному суду лише вступну та резолютивну частину рішення суду першої інстанції від 27 лютого 2019 року у цій справі (а.в.м.66), яким вже задоволено позов позивача у цій справі у повному обсязі.

Проте, апеляційний суд має переглядати і переглядає законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у цій справі в оскаржуємій частині станом саме на час постановлення останньої судом першої інстанції ( 08 листопада 2018 року ).

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Головного управління Дергеокадастру у Запорізькій області, як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині , є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням вимог ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни в оскаржуваній частині .

Крім того, у разі відмови Головному управлінню Дергеокадастру у Запорізькій області у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останнє не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору у розмірі 1762,00 грн. (а.в.м. 53), сплаченого ним при подачі вищезазначеної скарги до апеляційного суду у цій справі.

Керуючись ст. ст. 12, 141, 367-368, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Куйбишевського районного суду Запорізької області від 08 листопада 2018 року у цій справі в оскаржуваній частині в частині забезпечення позову залишити без змін.

В решті ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалась та апеляційним судом не переглядалась.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 11.03.2019 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.