Постанова

від 11.07.2019 по справі 319/1362/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.07.2019 Справа № 319/1362/18

Запорізький Апеляційний Суд

Єдиний унікальний № 319/1362/18 Головуючий у 1-й інстанції: Валігурський Г.Ю.

провадження № 22-ц/807/1847/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С,В.,

Крилової О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Куйбишевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який уточнював в ході розгляду справи, до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 19.06.2008 року між ним та Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 13,2207 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Більмацького (Куйбишевського) району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 . Вказаний договір зареєстровано в Куйбишевському МРВ ЗРФ ДП Центр ДЗК 02.12.2008 року за №040827100181.

У відповідності до п. 7 Договору його укладено строком на 10 років. За умовами договору орендар має переважене право на його поновлення за умови повідомлення орендодавця про намір скористатися таким правом.

Строк дії Договору оренди закінчився 19.06.2018 року, та вирішивши поновити дію Договору на той же строк у відповідності до п. 7 Договору позивач за 90 днів письмово повідомив відповідача про намір продовжити Договір. Крім того, відповідно до вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі 18 травня 2018 року позивач вдруге звернувся до відповідача про намір продовжити дію Договору, додавши підписаний проект додаткової угоди.

Проте, відповідач листом №19-8-06-4357/2-18 від 15.06.2018 з посиланням на частину 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі відмовив, у зв`язку з пропуском строку подачі заяви про поновлення Договору. При цьому, заперечень щодо умов запропонованих позивачем не висловив, перегляду чинних умов Договору оренди землі також не пропонував.

ОСОБА_1 такі дії відповідача вважає неправомірними, та просив суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки укладений 19 червня 2008 року №24 площею 13,2207 га, що розташована на території Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , зареєстрованого в Куйбишевському МРВ ЗРФ ДП Центр ДЗК 02.12.2008 року за №040827100181, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк в редакції, наведеній позивачем в додатковій угоді. Також просив покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2019 року позов задоволено.

Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений 19.06.2008 року № 24 площею 13,2207 га що розташована на території Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , зареєстрованого в Куйбишевському МРВ ЗРФ ДП Центр ДЗК 02.12.2008 року за №040827100181 на умовах додаткової угоди запропонованої позивачем.

Не погоджуючись із зазначенимрішенням суду, ГУ Держгеокадастру подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вирішити питання судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08 травня 2019 року (а.с.158), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк до 05 червня 2019 року для надання відзиву на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру.

03 червня 2019 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру, доводи якої він вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані всі обставини, що мають значення для справи. Просив відхили апеляційну скаргу, та залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області, як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, укладений договір оренди землі №24 від 19.06.2008 року (а.с. 18-22), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Новоукраїнської сільської ради, для ведення сільськогосподарського виробництва.

Після укладення спірного договору та станом на час закінчення строку його дії змінився розпорядник земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, тобто землі сільськогосподарського призначення загальною площею 13,2207 га, наданої в оренду за Договором. Наразі ним є ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

У відповідності до п.п. 2, 5, 8 вищевказаного Договору в оренду передається земельна ділянка площею 13,2207 га, в тому числі ріллі - 13,2207 га. Нормативна грошова оцінка землі складає 145612 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, що становить 4368,36 грн. на рік.

Згідно акту приймання-передачі земельних ділянок Куйбишевська районна державна адміністрація Запорізької області передала в оренду позивачу земельну ділянку загальною площею 13,2207 га. Договір зареєстровано у Куйбишевському РВЗРФ ДП ЦДЗК 02.12.2008.

У пункті 7 Договору сторони встановили, що Договір вступає в дію з моменту його державної реєстрації і діє до 19 червня 2018 року. Після закінчення строку договору орендар має переважене право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Таким чином, строк дії договору закінчився 19 червня 2018 року.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 , датованої 02.03.2018 року, орендар ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області якою повідомив, що має бажання продовжити строк дії Договору. До повідомлення додано додаткову угоду до Договору в 3-х примірниках. У вказаній додатковій угоді запропоновано змінити умову договору щодо розміру орендної плати, а саме з 3% від вартості земельної ділянки, що становить 4368,36 грн. на рік, на 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, позивач у додатковій угоді запропонував змінити строк, у який орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про намір продовжити дію Договору по його закінченню, з 90 днів на 30 днів (а.с. 13).

Фіскальним чеком ПАТ Укрпошта та описом вкладення до поштового відправлення підтверджено, що вказану заяву позивачем було надіслано 18.05.2018 року (а.с. 12-15).

Вказаний лист ГУ Держгеокадастру отримало 23.05.2018, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з штриховим ідентифікатором 710010034912 8 (а.с. 16).

Відповідач на вказану заяву позивача надіслав останньому лист-повідомлення від 15.06.2018 №19-8-0.6-4357/2-18, яким відмовив позивачу в поновленні (продовженні) Договору та укладенні додаткової угоди до нього, з посиланням на порушення позивачем строку на звернення за поновленням Договору, передбаченого Договором та ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Згідно листа - повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 15.06.2018 №19-8-0.6-4357/2-18 , ОСОБА_1 було повідомлено щодо заперечення в поновленні договору оренди землі (а.с. 17).

Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , мотивувавши це тим, що лист - повідомлення від 15.06.2018 року про відмову у поновленні договору оренди землі не є запереченнями відповідача проти поновлення договору оренди відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки він обґрунтований недосягненням сторони згоди щодо істотних умов договору, та надісланий, не протягом одного місяця після закінчення дії договору, як того вимагає ст. 33 Закону України Про оренду землі . З урахуванням того, що позивач після закінчення строку дії договору оренди належним чином виконує свої обов`язки за спірним договором, продовжує використовувати спірну земельну ділянку та має намір у подальшому нею користуватись за цільовим призначенням, сплачуючи орендну плату, суд дійшов висновку, що за відсутності заперечень відповідача протягом одного місяця дії ГУ Держгеокадастру можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону(у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

За відсутності своєчасно заявлених заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , може вважатись порушеним, а така поведінка (дії, бездіяльність) орендодавця відносно попереднього орендаря може бути визнана недобросовісною.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, не звернув увагу, що позивач вчинив дії, спрямовані на реалізацію свого переважного права, поза межами строку, передбаченого Законом України Про оренду землі , надіслав відповідачу заяву про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 19.06.2008 року, до якого долучив проект додаткової угоди. Проте, орендодавець, реалізуючи свої законні права, у передбачений законом строк направив орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. За таких обставин, підстави для визнання договору оренди поновленим на той самий строк і на тих самих умовах на підставі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі відсутні.

Позивач як орендар за договором оренди земельної ділянки не мав підстав для очікування, що договір оренди землі безумовно буде пролонгований на тих самих умовах у випадку належного виконання лише ним своїх обов`язків за договором, адже пролонгація договору оренди можлива лише за мовчазної згоди власника землі (орендодавця), а при висловленні орендодавцем заперечень щодо пролонгації договору оренди землі такий договір не може вважатись поновленим.

Окрім цього, проект додаткової угоди до спірного договору орендної земельної ділянки, направлений позивачем ГУ Держгеокадастру містить інші умови, ніж сам договір, а саме, ОСОБА_1 запропонував змінити розмір орендної плати та строку встановленого для орендаря задля повідомлення наміру продовження оренди.

Суд першої інстанції помилково зазначив, що оскільки розмір орендної плати визначено у межах законодавства, зокрема тим, що він не суперечить п.288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, оскільки це спростовується вищенаведеним.

За правилами ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі при таких обставинах договір не може вважатись поновленим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області підлягає стягненню сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1057,20 грн.

Таким чином, зазначена заява, в якій прохалось стягнути суми сплачені відповідно рішення, яке не набрало законної сили, не може бути розглянута судом, оскільки на час її подання, апеляційним судом питання за вказаною апеляційною скаргою вирішене не було, а отже були відсутні підстави для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 7 ч. 13, 141, 367, 369 ч. 1, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - задовольнити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2019 року - скасувати, прийняти нову постанову, за якою:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області сплачений судовий збір у сумі 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 11 липня 2019 року.

Головуючий:

Судді: