Постанова

від 06.03.2019 по справі 914/1087/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2019 р. Справа №914/1087/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий-суддя Желік М.Б.

судді Галушко Н.А.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Гунька О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Логістика» , м. Львів вих. № б/н від 10.12.2018 (вх. ЗАГС 01-05/1487/18 від 11.12.2018)

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 (суддя Стороженко О.Ф., повний текст рішення виготовлено та підписано 05.11.2018.)

у справі № 914/1087/18

за позовом: Малехівської сільської ради Жовківського району, Львівської області (80383, Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Івасюка, 6, ідент.код 22355287)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Логістика» (79057, м. Львів, вул.. Залізняка, 16, ідент.код 33951561)

про визнання укладеним Договору оренди земельної ділянки.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача не з'явився.

Учаснику процесу роз'яснено й ого права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід складу суду не надходило.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

У судовому засіданні 06.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 у справі № 914/1087/18 позов задоволено повністю. Визнано укладеним між Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Логістика» договір оренди землі № 06/2008 у запропонованій редакції; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Логістика» на користь Малехівської сільської ради Жовківського району, Львівської області витрати на судовий збір у сумі 1762, 00 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Логістика» звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду, відкрити провадження за апеляційною скаргою; скасувати рішення господарського суду та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що нормами чинного законодавства не передбачено положення про обов'язковість укладення договору оренди землі, а також позивачем не зазначено конкретної норми закону, яка б зобов'язувала укладати такі правочини. Апелянт стверджує, що з відповідачем не погоджено усі істотні умови договору, а саме розмір орендованої площі та розмір орендної плати що пропонувала в проектах договорів оренди землі Малехівська сільська рада, що спричиняє порушення норм чинного законодавства, а саме: ст.ст. 627, 628, 632, 638 ЦК України. Також, апелянт вказав, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права, як визнання договору укладеним, а отже, суд першої інстанції вийшов за межі норм процесуального законодавства України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.12.2018 справу №914/1087/15 розподілено до розгляду колегії суддів у наступному складі: ОСОБА_3 - головуючий суддя, члени колегії судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, зобов'язано aпелянта протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати суду докази сплати та зарахування судового збору у розмірі 881,00грн. до спеціального фонду державного бюджету та документ, що посвідчує повноваження ОСОБА_4 на підписання поданої апеляційної скарги.

19.12.2018 на адресу суду від представника Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області надійшло заперечення проти відкриття апеляційного провадження б/н від 17.12.2018 (вх.ЗАГС №01-04/1562/18 від 19.12.2018).

08.01.2019 на адресу суду від ТОВ «Прем'єр Логістика» поступив лист б/н від 04.01.2019 (вх. №01-04/67/19 від 08.01.2019) про усунення недоліків апеляційної скарги з додатками, а саме: оригінал квитанції №ПН 167 від 03.01.2019; лист УДКУ у Личаківському р-ні., м. Львова №3/02-05 від 03.01.2019; копія Виписки з ЄДР від 24.05.2018; копія протоколу №21/05-18 від 21.05.2018; роздруківка інформації про юридичну особу з ЄДР.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 30.01.2019.

28.01.2019 на адресу суду від Малехівської сільської ради поступив відзив на апеляційну скаргу №23/02-13 від 23.01.2019 (вх.№01-04/572/19 від 28.01.2019), в якому останній просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Логістика» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 у справі № 914/1087/18 - без змін з урахуванням того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотримання принципу верховенства права,а тому відсутні підстав для скасування вказаного рішення.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та від 27.02.2019 відкладено розгляд даної справи.

В судовому засіданні 06.03.2019 позивач надав пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги. Відповідач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Західного апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи судами встановлено, що між Жовківською районною адміністрацією (Орендодавцем) та ТОВ «Прем'єр Логістика» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки від 19.05.2006 площею 0, 4251 га, розташованою на території Малехівської сільської ради (адреса: с.Малехів, вул. Нова, 20-б).

13.07.2010 Львівською обласною радою прийнято рішення № 1276 «Про затвердження Проекту землеустрою щодо зміни та встановлення меж с.Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району» , яким змінено межі села Малехів та, відповідно, включено у межі населеного пункту села Малехів земельну ділянку, яка перебувала у користуванні Відповідача на підставі зазначеного Договору оренди.

Відповідно до Додаткової угоди від 14.11.2016 до Договору оренди, Жовківська районна державна адміністрація та Товариство «Прем'єр Логістика» розірвали Договір оренди землі, - у зв'язку зі зміною меж населеного пункту села Малехів, - що підтверджує Витяг з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно.

29.09.2016 Рішенням Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області №20 «Про передачу в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Т. Дороша, 20 Б в с. Малехів ТзОВ «Прем'єр Логістика» , передав в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови площею 0, 4251 га по вул. Т. Дороша, 20Б в с. Малехів, кадастровий номер 4622785700:06:000:005 терміном на 3 роки з розміром орендної плати 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

09.08.2017 Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області направила Лист № 914/02-20 на адресу ТзОВ «Прем'єр Логістика» в якому позивач зазначив, що у зв'язку із розірванням договору оренди земельної ділянки від 19.05.2006 з підстав укладеної додаткової угоди до договору від 14.11.2016 та враховуючи використання земельної ділянки площею 0, 4251 га без належно оформлених документів, які б посвідчували право користування землею з метою недопущення втрат до бюджету сільської ради направили відповідачу для погодження та проведення державної реєстрації договір оренди в 3-ох примірниках.

25.10.2017 ТзОВ «Прем'єр Логістика» направила лист № 25/10-17 на адресу Малехівської сільської ради, в якому зазначила, що не вбачає можливості підписати Договір оренди землі, оскільки при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки допущено помилку, а саме у цільовому призначенні земельної ділянки та невірному зазначені в запропонованому договорі розміру земельної ділянки площею 0, 4251 га, оскільки товариство використовує земельну ділянку площею 0, 3013 га.

22.02.2018 Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області направила Лист № 85/02-20 на адресу ТзОВ «Прем'єр Логістика» в якому зазначила, що у зв'язку із розірванням договору оренди земельної ділянки від 19.05.2006 з підстав укладеної додаткової угоди до договору від 14.11.2016 та враховуючи використання земельної ділянки площею 0, 4251 га без належно оформлених документів, які б посвідчували право користування землею з метою недопущення втрат до бюджету сільської ради направили відповідачу для погодження та проведення державної реєстрації договір оренди в 3-ох примірниках. Крім того, вказали, що помилку при складані нормативно грошової оцінки усунуто, що підтверджується Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.02.2018 № 97-13-0.23-342/165/18 та не погоджуються з твердженням про використання земельної ділянки площею 0, 3013 га, оскільки розмір земельної ділянки, яку використовує товариство відповідає площі, яка затверджена документацією із землеустрою, а саме: 0, 4251 га.

30.03.2018 ТзОВ «Прем'єр Логістика» направила лист № 30/03-18 на адресу Малехівської сільської ради, в якому зазначила, що не вбачає можливості підписати такий договір оренди оскільки не погоджується із площею запропонованою Малехівською сільською радою та ставкою орендної плати у розмірі 7 % від нормативно грошової оцінки.

Враховуючи вищенаведене, орендована Товариством «Прем'єр Логістика» земельна ділянка з 13.07.2010 перебуває у межах населеного пункту села Малехів, і належить, на праві власності, відповідній територіальній громаді, від імені якої діє Малехівська сільська рада.

Відтак, Позивач як належний Орендодавець, прийняв Рішення №20 від 29.09.2016 про надання Товариству земельної ділянки в оренду та звернувся до Відповідача з пропозицією укласти Договір оренди земельної ділянки, якою він фактично користувався, яка розташована за адресою: с.Малехів, вул. Дороша Тараса, 20 «Б» (вулиця Нова перейменована за Рішенням Малехівської сільської ради №1 від 05.05.2015).

Проте, станом на день звернення з позовом до суду договір оренди між сторонами не підписаний, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 8 ст. 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, суд зазначає, що вимога про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні (поновленні) договору оренди землі, шляхом визнання договору оренди земельної ділянки укладеним в редакції позивача є належним способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, передбаченим нормами Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України.

Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав підлягають захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 10.02.2012 у справі № 6-110цс12.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу належать на праві власності об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці. Позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір оренди спірної земельної ділянки, втім такий договір між сторонами укладений не був.

Згідно з частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до приписів статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до вимог ст. 181 ГК надіслав на адресу відповідача 22.02.2018 проект договору оренди земельної ділянки, який містить істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» . Відповідає Рішенню Малехівської сільської ради № 20 від 29.09.2016 (чинне та не скасоване) та відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.

Відповідач, одержавши проект договору оренди, не повернув позивачу примірник договору та не склав протокол розбіжностей до цього договору, натомість надіслав лист відповідь від 30.03.2018

Однак, відповідно до ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, що свідчить про відсутність належних заперечень до надісланого договору та безпідставне ухилення від його укладення стороною.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту (стаття 648 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

За приписами статей 13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до приписів статті 21 названого Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель» ).

Отже, земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них. Нормативно грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» ).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» ).

Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання: затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 288 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.1 пункту 288.5); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 пункту 288.5); може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (підпункт 288.5.3 пункту 288.5).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що річний розмір орендної ділянки визначений позивачем відповідно до вимог ст. 288 Податкового кодексу України на підставі технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що затверджена рішенням позивача № 20 від 29.09.2016, яке є чинним та не скасоване в судовому порядку, що свідчить про безпідставні твердження апелянта, щодо відсутності погодження істотної умови договору, а саме: розміру нормативно грошової оцінки визначеної в проекті договору поданому на підписані відповідачу.

В листі відповіді відповідач не погоджується з розміром земельної ділянки, оскільки фактично він використовує 0, 3013 га, а не 0, 4251 га.

Розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 10.05.2006 р № 432 затверджено відповідачу технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки площею 0, 4251 га з метою надання її в оренду Товариству та передала земельну ділянку площею 0, 4251 га для обслуговування нежитлових приміщень терміном на 25 років.

В проекті договору надісланому відповідау визначену площу земельної ділянки в розмірі 0,4251га, яка відповідає площі земельної ділянки, що перебувала в оренді Відповідача за Договором від 19.05.2006, і яку визначено на підставі Технічної документації з розробки Проекту землеустрою, дозвіл на розроблення якого надано Розпорядженням Жовківської районної державної адміністрації №210 від 10.03.2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, розпорядження в частині щодо надання в оренду земельну ділянку в розмірі 0, 4251 га згідно технічної документації є чинним, оскільки не було скасовано та не було прийняте інше рішення про виділення земельної ділянки в іншому розмірі відповідачу.

Стосовно доводів апелянта про те, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку особи укласти договір оренди земельної ділянки на підставі рішення відповідно до органу, оскільки це є його правом, судова колегія зазначає наступне.

У даному випадку спонукання до укладення договору ґрунтується на вказівці закону (ст.ст. 123,124 ЗК України), який передбачає, що підставою користування земельною ділянкою із земель комунальної власності є договір оренди, який укладається з орендарем власником нежитлових приміщень, які розташовані на ній.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішенням Малехівської сільської ради № 20 від 29.09.2016 орендодавець визначив всі основні умови надання земельної ділянки в оренду та направив на адресу відповідача примірник договору оренди землі, який відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004.

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Логістика» в порушення вимог законодавства з моменту прийняття вищезазначеного рішення органом місцевого самоврядування по дату звернення Малехівською сільської радою з відповідним позовом ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, проаналізувавши положення договору оренди землі, дійшов вірного висновку про необхідність укладення договору оренди землі в редакції позивача, оскільки його умови відповідають вимогам чинного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не сприймається як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах учасницях, з огляду на положення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006р.).

За таких обставин відсутні підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального або з порушенням норм процесуального права.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, враховуючи вищенаведене не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 86, 129, 240, 269, 271, 273, 275, 276, 282, Господарського процесуального кодексу України Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Логістика» , м. Львів вих. № б/н від 10.12.2018 - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 в справі за № 914/1087/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 11.03.2019

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.