Постанова

від 13.08.2019 по справі 914/1087/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1087/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - не з'явився;

відповідач - Хомин Ю. В., адвокат.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Логістика" (далі - Відповідач, ТОВ "Прем'єр Логістика")

на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Стороженко О. Ф.) від 25.10.2018

та постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий - Желік М. Б., судді Галушко Н. А., Орищин Г. В.) від 06.03.2019 у справі

за позовом Малехівської сільської ради Жовківського району, Львівської області (далі - Позивач, Рада)

до ТОВ "Прем'єр Логістика"

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 14.06.2018 Рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Прем'єр Логістика" про визнання укладеним договору оренди землі № 06/2018 у запропонованій редакції (далі - Договір оренди).

1.2. Позовна заява мотивована ухиленням Відповідачем від укладення Договору оренди та використанням ним земельної ділянки кадастровий № 4622785700:06:000:0005, загальною площею 0,4251 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Т. Дороша, 20/Б (далі - Земельна ділянка) без правовстановлюючих документів.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019, позов задоволено; визнано укладеним Договір оренди в редакції, наведеній у рішенні; покладено на Відповідача судовий збір.

2.2. Рішення судів мотивовані безпідставним ухиленням Відповідача від укладення Договору оренди, розробленого Радою відповідно до вимог чинного законодавства та типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 (далі - Типовий договір); Відповідач не оскаржував чинне рішення Ради від 29.09.2016 про надання йому Земельної ділянки; відсутністю заперечень Відповідача проти укладення Договору оренди у розумінні частини четвертої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

2.3. Підтримуючи наведені висновки суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що даному випадку укладення договору ґрунтується на вказівках закону, викладених у статтях 123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до яких підставою користування земельною ділянкою із земель комунальної власності є договір оренди, який укладається з власником нежитлових приміщень, які розташовані на ній.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість укладення договору оренди землі, а Позивач не зазначив конкретної норми закону, яка б зобов'язувала укладати такі правочини.

4.2. Оскільки Відповідач заперечував проти розміру орендної плати та орендованої площі Земельної ділянки, зазначених в проектах Договору оренди, укладення цього договору в запропонованій Радою редакції порушує його права на вільне укладення договору і визначення його умов, передбачені статтями 627, 628, 632, 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

4.3. Закон не передбачає такого способу захисту порушеного права, як визнання договору укладеним, а суд першої інстанції, задовольняючи позов, вийшов за межі норм процесуального законодавства України.

4.4. Суди всупереч вимогами статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не вказали норми права, які були застосовані ними при ухваленні оскаржуваних рішень, та ухилились від обов'язку зазначення причин не застосування норм права, на які посилався Відповідач.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 08.07.2019 від Ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

5.2. Відзив обґрунтований тим, що укладення Договору оренди між Радою та Відповідачем є обов'язковим; Відповідач користується Земельною ділянкою без правовстановлюючих документів; Відповідач безпідставно ухиляється від укладення Договору оренди; інші доводи подібні мотивам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача; розгляд справи призначено на 13.08.2019; встановлено строк для подання відзиву до 08.07.2019.

7. Встановлені судами обставини

7.1. Розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 10.05.2006 р № 432 Відповідачу було затверджено технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки площею 0, 4251 га з метою надання її в оренду та передано земельну ділянку площею 0, 4251 га для обслуговування нежитлових приміщень строком на 25 років.

7.2. 19.05.2006 між Жовківською районною адміністрацією (Орендодавцем) та ТОВ "Прем'єр Логістика" (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,4251 га, розташованою на території Ради (адреса: с. Малехів, вул. Нова, 20-б).

7.3. 13.07.2010 Львівською обласною радою прийнято рішення № 1276, яким змінено межі с. Малехів та, відповідно, включено у межі населеного пункту с. Малехів земельну ділянку, яка перебувала у користуванні Відповідача на підставі Договору оренди від 19.05.2006.

7.4. Відповідно до Додаткової угоди від 14.11.2016 до Договору оренди, Жовківська районна державна адміністрація та Відповідач розірвали Договір оренди землі від 19.05.2006.

7.5. 29.09.2016 Рада прийняла рішення № 20 Про передачу в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Т. Дороша, 20 Б в с. Малехів ТОВ "Прем'єр Логістика" відповідно до якого: площа земельної ділянки - 0,4251га відповідає площі земельної ділянки, що перебувала в оренді Відповідача за Договором від 19.05.2006, і яку визначено на підставі Технічної документації з розробки Проекту землеустрою, дозвіл на розроблення якого надано розпорядженням Жовківської районної державної адміністрації №210 від 10.03.2006; строк оренди - три роки; розмір орендної плати - 7 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (затвердженої рішенням Малехівської сільської ради №33 від 24.01.2011).

7.6. 09.08.2017 Рада направила ТОВ "Прем'єр Логістика" лист № 914/02-20, в якому зазначила, що у зв'язку із розірванням договору оренди земельної ділянки від 19.05.2006 та враховуючи використання Земельної ділянки без правовстановлюючих документів, з метою недопущення втрат до бюджету Ради, направляє для погодження та проведення державної реєстрації Договір оренди в 3-ох примірниках.

7.7. 25.10.2017 Відповідач направив Раді лист № 25/10-17, в якому зазначив, що не вбачає можливості підписати Договір оренди землі, оскільки при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки допущено помилку у цільовому призначенні земельної ділянки; в запропонованому договорі неправильно вказано розмір земельної ділянки площею 0,4251 га, оскільки товариство використовує земельну ділянку площею 0,3013 га.

7.8. 22.02.2018 Рада направила Відповідачу лист № 85/02-20, в якому зазначила, що у зв'язку із розірванням договору оренди земельної ділянки від 19.05.2006 та враховуючи використання Земельної ділянки без правовстановлюючих документів, з метою недопущення втрат до бюджету Ради, направляє для погодження та проведення державної реєстрації Договір оренди в 3-ох примірниках. Рада вказала, що помилку при складані нормативно грошової оцінки усунуто, що підтверджується Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.02.2018 № 97-13-0.23-342/165/18 та не погодилась з твердженням про використання земельної ділянки площею 0,3013 га, оскільки розмір земельної ділянки, яку використовує товариство, відповідає площі, яка затверджена документацією із землеустрою, а саме: 0,4251 га.

7.9. 30.03.2018 Відповідач направив Раді лист № 30/03-18, в якому зазначив, що не вбачає можливості підписати Договір оренди, оскільки не погоджується із запропонованими Радою площею Земельної ділянки та ставкою орендної плати у розмірі 7 % від нормативно грошової оцінки.

7.10. Орендована Відповідачем земельна ділянка з 13.07.2010 перебуває у межах населеного пункту с. Малехів і належить на праві власності відповідній територіальній громаді, від імені якої діє Рада.

7.11. Станом на день подання позовної заяви Договір оренди між сторонами не підписаний.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору. Поряд з цим, частиною 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

8.2. Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6 і 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.

8.3. Закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства (постанова Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12).

8.4. Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

8.5. За змістом статей 1 і 13 Закону України "Про оренду землі" оренда землі (далі - Закон) - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

8.6. Згідно зі статтею 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

8.7. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 затверджений Типовий договір оренди землі.

8.8. Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

8.9. Згідно з частиною 1 статті 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

8.10. Положеннями чинного законодавства передбачено, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки в оренду.

8.11. Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

8.12. Судами встановлено, що 29.09.2016 Рада прийняла рішення № 20 про передачу Відповідачу в оренду земельної ділянки, яким, зокрема, встановлено площу земельної ділянки 0,4251га та розмір орендної плати - 7 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (затвердженої Рішенням №33 від 24.01.2011 Малехівської сільської ради).

8.13. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що рішення Ради №20 чинне і Відповідачем не оскаржувалось, а умови проекту Договору оренди викладені відповідно до цього рішення та Типового договору.

8.14. Враховуючи наявність чинного рішення Ради про передачу земельної ділянки в оренду Відповідачу (пункт 7.5 цієї постанови) та беручи до уваги, що свобода договору не є безмежною (пункт 8.3 цієї постанови), а умови Договору оренди викладені відповідно до рішення Ради і Типового договору, Суд відхиляє аргументи Скаржника, викладені в пунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови.

8.15. При цьому Суд також виходить з такого. Як встановили суди, Відповідач користувався Земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 19.05.2006, укладеного з Жовківською районною адміністрацією як орендодавцем. Земельну ділянку було надано відповідно до розпорядження голови Жовківської РДА строком на 25 років. У зв'язку із включенням Земельної ділянки до меж с. Малехів, тобто до земель комунальної власності, орендодавцем за цим договором оренди став Позивач, підстави для його зміни чи припинення в силу норми частини четвертої статті 32 Закону були відсутні. Оскільки Жовківська РДА повністю вибула з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, її подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема підписання правочину про припинення відповідного договору оренди, не тягнуть настання правових наслідків з припинення цих правовідносин, оскільки відповідно до частини першої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Отже правочин з припинення договору оренди, вчинений Жовківською РДА, яка на час його вчинення не була орендодавцем Земельної ділянки за цим договором, тобто набула є стороною у відповідному зобов`язанні, не припиняє зобов`язання за договором оренди (див. mutatis mutandis , висновки, викладені у пункті 7.14 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18). В умовах чинного договору оренди Земельної ділянки Позивач як орендодавець мав право ініціювати перегляд його умов, зокрема для приведення розміру орендної плати у відповідність до актуального розміру нормативної грошової оцінки, а випадку відмови орендаря від зміни умов - звернутися до суду з відповідним позовом, розгляд якого вимагав би встановлення кола обставин, які були встановлені у цій справі, а результат - аналогічний наявному.

8.16. Доводи Скаржника викладені в пункті 4.3 цієї постанови, Суд відхиляє виходячи з наступного.

8.17. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

8.18. Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

8.19. З огляду на викладені законодавчі норми завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

8.20. За змістом пунктів "а", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав або застосування інших, передбачених законом, способів.

8.21. Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

8.22. Згідно зі статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

8.23. Доводи Скаржника про те, що суди не вказали норми права які були застосовані ними при ухваленні оскаржуваних рішень та ухилились від обов'язку зазначення причин не застосування норм права на які посилалось ТОВ "Прем'єр Логістика" (пункт 4.4 цієї постанови), не є належними та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які з достатньою повнотою аргументували підстави задоволення позовних вимог.

8.24. При цьому Суд звертає увагу та те, що в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Враховуючи це, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій достатньою мірою аргументували свої рішення.

8.25. З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні, у зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Логістика" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 у справі №914/1087/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак