Ухвала

від 05.03.2019 по справі 904/83/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.03.2019 Справа № 904/83/15

Колегія суддів Господарського суду Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Первушина Ю.Ю., суддів: Владимиренко І.В., Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Бережної О.О.

розглянувши матеріали справи

за заявою Приватного підприємства "Машпроміндустрія", м. Дніпро

до боржника Закритого акціонерного товариства "Гірмаш", м. Дніпро, вул. Прапорна, буд.1, (код ЄДРПОУ 30540229)

про визнання банкрутом

За участю представників сторін:

від кредитора: представник Публічного акціонерного товариства "Банк кредит Дніпро" Борейко Н.О. на підставі довіреності №586 від 27.12.2018;

від кредитора: громадянин ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 13.11.1997; від кредитора: представник Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ІСК ЛТД" ОСОБА_3 на підставі довіреність №12-03/18 від 12.03.2018;

від боржника: представник Закритого акціонерного товариства "Гірмаш" Донченко О.С. на підставі довіреності №б/н від 24.05.2018;

за участю: представника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юнова" Касаткін Д.М., на підставі довіреності б/н від 24.05.2018;

від Криворізької універсальної товарної біржі повноважний представник не з'явився;

від управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області: повноважний представник не з'явився;

від Пенсійного Фонду України ГУПФУ Жилка Л.М., довіреність №746/08-01/26 від 11.01.2019.

ВСТАНОВИВ:

Справа про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Гірмаш", м.Дніпро, вул. Прапорна, буд. 1, (код ЄДРПОУ 30540229) перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Ольшанська Олена Сергіївна, свідоцтво №460 від 22.03.13 (адреса для листування: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Постановою від 05.07.2016 Закрите акціонерне товариство "Гірмаш", м. Дніпро, вул. Прапорна, буд. 1, (код ЄДРПОУ 30540229) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ольшанську Олену Сергіївну, свідоцтво №460 від 22.03.13 (адреса для листування: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Ухвалою суду від 15.11.2016 суддею Камшею Н.М. заяву голови комітету кредиторів ОСОБА_3 про відвід судді Камші Н.М. по справі №904/83/15 про банкрутство ЗАТ "Гірмаш", м. Дніпро, вул. Прапорна, буд. 1, (код ЄДРПОУ 30540229) відхилено та задоволено заяву судді Камші Н.М. про самовідвід. Справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2016 справу передано до розгляду судді Калиниченко Л.М.

18.11.16 суддею Калиниченко Л.М. винесено ухвалу, якою прийнято до свого провадження справу №904/83/15 про банкрутство ЗАТ "Гірмаш", м. Дніпро, вул. Прапорна, буд. 1, (код ЄДРПОУ 30540229). Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2016.

01.12.16 ухвалою суду задоволено заяву судді Калиниченко Л.М. про самовідвід. Справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2016 справу передано до розгляду судді Примаку С.А.

08.12.16 суддею Примаком С.А. винесено ухвалу, якою прийнято до свого провадження справу №904/83/15 про банкрутство ЗАТ "Гірмаш", м. Дніпро, вул. Прапорна, буд. 1, (код ЄДРПОУ 30540229). Справу призначено до розгляду в засіданні на 27.12.2016.

27.12.16р. ухвалою суду задоволено заяву судді Примака С.А. про самовідвід. Справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2016 справу передано до розгляду судді Полєву Д.М.

03.01.2017 суддею Полєвим Д.М. винесено ухвалу, якою прийнято до свого провадження справу №904/83/15 про банкрутство ЗАТ "Гірмаш", м. Дніпро, вул. Прапорна, буд. 1, (код ЄДРПОУ 30540229).

Ухвалою суду від 14.06.2018 вирішено розглядати справу №904/83/15 у колегіальному складі.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.06.2018р. №322 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №904/83/15 та відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.06.2018 визначений склад колегії: головуючий суддя - Полєв Д.М., судді Владимиренко І.В., Воронько В.Д.

18.06.18 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області прийнято справу №904/83/15 до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Полєв Д.М., суддя Владимиренко І.В., суддя Воронько В.Д.

09.07.18 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.08.2018.

У зв'язку з знаходженням у відпустці судді Полєва Д.М., на підставі пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням керівника апарату №580 від 21.08.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи справі №904/83/15.

Відповідно до протоколу автоматизованого перерозподілу судової справи між суддями від 21.08.2018 вказану справу передано на розгляд складу колегії: головуючий суддя Первушин Ю.Ю., судді Владимиренко І.В., Воронько В.Д.

Ухвалою суду від 27.08.18 прийнято справу №904/83/15 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Гірмаш", м.Дніпро, вул.Прапорна, буд. 1, (код ЄДРПОУ 30540229) до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Первушин Ю.Ю., суддя Владимиренко І.В., суддя Воронько В.Д. Призначено судове засідання на 27.09.2018 о 14:30год.

В судовому засіданні від ОСОБА_3 від 27.09.2018 надійшла заява про відвід судді Первушину Ю.Ю., яка мотивована незаконним призначення повторного автоматизованого розподілу справи, відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області № 580 від 21.08.2018.

Ухвалою суду від 27.09.18 зупинено провадження у справі № 904/83/15 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Гірмаш", м. Дніпро, вул. Прапорна, буд.1, (код ЄДРПОУ 30540229) до вирішення питання про відвід судді Первушина Ю.Ю. Вирішено передати матеріали справи №904/83/15 на автоматизований розподіл для розгляду заяви про відвід судді Первушину Ю.Ю.

Ухвалою суду від 01.10.2018 заяву гр. ОСОБА_3 від 27.09.2018 про відвід судді Первушина Ю.Ю. відхилено.

Ухвалою суду від 09.10.2018 поновлено провадження у справі №904/83/15 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Гірмаш", м. Дніпро, вул. Прапорна, буд.1, (код ЄДРПОУ 30540229), призначено судове засідання на 14.11.2018.

Судове засідання 14.11.2018 не відбулось, у зв'язку з направленням справи №904/83/15 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на виконання ухвали Касаційного господарського суду 11.10.18.

02.01.2019 вищевказану справу повернуто на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду призначено судове засідання на 07.02.2019.

У судовому засіданні представником ТОВ "Промислово-виробниче підприємство №00021" Окорським В.В. заявлено усне клопотання про виклик свідка ОСОБА_9 для надання пояснень.

Також, у судовому засіданні гр. ОСОБА_3 заявив усне клопотання щодо запиту інформації із кримінальної справи.

Ухвалою Господарського суду від 07.02.2019 вищевказані клопотання залишенні без розгляду. Судове засідання призначено на 18.02.2019.

13.02.2019 на адресу суду від ТОВ "Промислово-виробниче підприємства №00021" надійшла заява про залишення заяви (позовна заява) про витребування майна з незаконного володіння без розгляду.

18.02.2019 до суду від представника ЗАТ "Гірмаш" надійшли заперечення на заяву про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки боржник звернувся до суду із даною заявою за межами визначеного господарським процесуальним кодексом строку.

Також, гр. ОСОБА_3 подано до суду клопотання про витребування доказів, а саме просить суд витребувати договір оренди від 06.01.2015, укладений між ЗАТ "ГІРМАШ" та ТОВ ВКП "Міськмаш" у прокуратури Донецької області (м. Маріуполь).

Ухвалою суду від 18.02.2019 залишено без розгляду заяву ТОВ "Промислово-виробниче підприємство №00021" від 13.02.2019 про залишення позовної заяви без розгляду, клопотання гр. ОСОБА_3 про витребування доказів, а саме договору оренди від 06.01.2015 укладеного між ЗАТ "ГІРМАШ" та ТОВ ВКП "Міськмаш" у прокуратури Донецької області (м.Маріуполь) задоволено, продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора Ольшанської О.С. на три місяці, судове засідання відкладено на 05.03.2019.

01.03.2019 до канцелярії суду від представника ТОВ "Промислово-виробниче підприємства №00021" надійшла заява про відмову від позову про витребування майна з незаконного володіння (29т., а.с. 75).

05.03.2019 до суду від гр. ОСОБА_3 надійшло клопотання про огляд доказів за місцем їх знаходження (вх.10319/19) та клопотання про витребування доказів (вх.10328/19), та клопотання про приєднання до матеріалів справи копії додаткових пояснень арбітражного керуючого Дерябкіна О.Е та арбітражного керуючого Ольшанської О.С.

У судовому засіданні 05.03.2019 судом розглянуті наступні заяви та клопотання.

1. Розглянувши заяву ТОВ "Промислово-виробниче підприємства №00021" про відмову від позову про витребування майна з незаконного володіння слід зазначити наступне.

30.11.2017 до суду в межах провадження у справі №904/83/15 про банкрутство ЗАТ "Гірмаш" надійшла позовна заява ТОВ "Промислово-виробниче підприємства №00021" до ЗАТ "Гірмаш" про витребування майна з чужого незаконного володіння (13т., а.с. 129-145).

01.03.2019 до суду від представника ТОВ "Промислово-виробниче підприємства №00021" надійшла заява про відмову від позову про витребування майна з незаконного володіння (29т., а.с. 75).

Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч.2 ст.191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК України).

Дослідивши заяву про відмову від позову, суд вважає, що подана позивачем заява про відмову від позову суперечить вищевказаним нормам процесуального права, оскільки в даній заяві не зазначено про обізнаність наслідків відповідних процесуальних дій. Крім того, заявник не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання для підтвердження поданої заяви, що в свою чергу позбавляє суд здійснити перевірку чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення та унеможливлює роз'яснення наслідків прийняття судом відмови позивача від позову. Отже, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті заяви ТОВ "Промислово-виробниче підприємства №00021" про відмову від позову про витребування майна з незаконного володіння.

2. Розглянувши заяву (позовна заява) ТОВ "Промислово-виробниче підприємства №00021" до ЗАТ "Гірмаш" про витребування майна з чужого незаконного володіння суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

30.11.2017 до суду в межах провадження у справі №904/83/15 про банкрутство ЗАТ "Гірмаш" надійшла позовна заява ТОВ "Промислово-виробниче підприємства №00021" до ЗАТ "Гірмаш" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до змісту заяви (позовної заяви) Кредитора, останній просить витребувати у Боржника з незаконного володіння майно згідно переліку (258 одиниць рухомого майна).

Вимоги обґрунтовані тим, що на території Боржника знаходиться майно, яке належить Кредитору та яке було внесено до статутного капіталу Кредитора його учасником ОСОБА_9

З боку ліквідатора Боржника до суду надано відзив на позовну заяву Кредитора про витребування майна з незаконного володіння від 29.12.2017р. №02-15/220 відповідно до якого, ліквідатор Боржника заперечував щодо вимог заяви (позовної заяви) Кредитора, серед іншого зазначив про відсутність доказів перебування спірного майна на території Боржника, перебування спірного майна у власності Кредитора та просив відмовити у задоволенні заяви (позовної заяви) Кредитора.

Від ТОВ Юридична фірма Юнова до суду 26.03.2018 надійшли заперечення на заяву про залучення співвідповідача за №18/03/26 та 26.04.2018 заперечення на заяву про забезпечення позову №18/04/26 від 26.04.2018 за змістом яких ТОВ Юридична фірма Юнова зазначає про безпідставність та необґрунтованість заявлених Кредитором вимог.

Дослідивши заяву (позовну заяву) Кредитора, надані на неї відзиви, пояснення, заслухавши усні пояснення сторін та учасників справи про банкрутство, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 6 ст. 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство

Частиною 1 ст. 9 Закону про банкрутство встановлено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. (ч. 3 ст.13 ГПК України).

Як передбачено ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 5 ст.13 ГПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст.14 ГПК України).

Як передбачено ч.1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частиною 2 ст. 80 ГПК України на позивача покладено обов'язок подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, частиною 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст.74 ГПК України).

Як передбачено ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Частиною 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Як передбачено ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2018 клопотання ліквідатора №02-15/344 від 15.02.2018 задоволено. Зобов'язано приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Зінкову Ю.Є. надати суду в строк до 28.02.2018 документи, надані ТОВ "ВКП "Міськмаш" (код ЄДРПОУ 30260942, м. Дніпро, вул. Собінова, 1) для посвідчення договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017, який укладено ТОВ "ВКП "Міськмаш" в якості продавця та гр. ОСОБА_9, реєстр №1021, результати перевірок обтяжень, належності майна відчужувачу. Зобов'язано ТОВ "Виробничо-промислове підприємство "Міськмаш" (код ЄДРПОУ 30260942, м. Дніпро, вул. Собінова, 1) надати суду в строк до 28.02.2018 копії фінансової звітності та додатків до неї за 2008-2017 роки, копії договорів купівлі-продажу майна, яке відчужено 30.08.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство №00021", копії інвентарних карток, що підтверджуються облікування даного майна за ТОВ "ВКП "Міськмаш"; Зобов'язано Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (м. Дніпро, пров. Універсальний, 12) фінансові звіти форми 1 (або 1м) та додатки до звітів за 2008-2017 роки Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-промислове підприємство "Міськмаш", код ЄДРПОУ 30260942, вул. Собінова, 1, м. Дніпро та Закритого акціонерного товариства "Гірмаш" (м. Дніпро, вул. Праворна, 1, код ЄДРПОУ 30540229).

На виконання вимог ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2018, нотаріусом Зінковою Ю.Є. надано у справу про банкрутство ЗАТ ГІРМАШ наступні документи: інвентаризаційний опис майна від 21.08.2018, що було предметом договору від 30.08.2017, сам договір купівлі-продажу від 30.08.2018, свідоцтво про наявність даних основних засобів, вартістю 49987,00 грн., звіт про проведену оцінку майна від 22.08.2017, акт про фактичне зняття залишків та встановлення факту непридатності майна, протокол загальних зборів ТОВ ВКП МІСЬКМАШ , акт прийому - передачі майна від 30.08.2017, протокол загальних зборів ТОВ ВКП МІСЬКМАШ , додатковий договір.

14.03.2018 до справи представником ТОВ ПВП №00021 додано копію договору відповідального зберігання майна, укладеного 08.06.2015 між ТОВ ВКП Міськмаш в особі представника ОСОБА_3 К.І. та ЗАТ Гірмаш в особі голови правління Клокової С.М.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2018 вжито заходи забезпечення вимог кредиторів, накладено арешт на майно, що є предметом договору відповідального зберігання №01 від 07.02.2018.

Інші витребувані судом документи до суду не надходили.

Таким чином, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як свідчить з матеріалів справи, 18.01.2018 відбувся другий повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу майна Боржника, переможцем даного аукціону є ТОВ Юридична фірма Юнова .

Разом з цим, між ліквідатором Боржника та ТОВ Юридична фірма Юнова укладено Договір відповідального зберігання №1 від 07.02.2018 (366 найменувань) відповідно до якого ТОВ Юридична фірма Юнова зобов'язується зберігати виявлене на території Боржника майно згідно переліку, яке не належало та не відчужувалось на аукціоні, однак перебуває на території та повернути відповідне майно власнику майна на законну вимогу.

Так, Кредитор обґрунтовує вимоги заяви (позовної заяви) тим, що громадянин України ОСОБА_9 придбав у ТОВ ВКП Міськмаш спірне майно та у наступному передав його у статутний капітал Кредитора, таким чином спірне майно, що на думку Кредитора знаходиться на території ТОВ Юридична фірма Юнова , є предметом Договору купівлі-продажу майна ТОВ ВКП Міськмаш від 30.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зінковою Ю.Є. від 30.08.2017, зареєстрованого в реєстрі за №1021 (далі - Договір купівлі-продажу майна від 30.08.2017) укладеного між громадянином України ОСОБА_9 та ТОВ ВКП Міськмаш .

В той же час, не підтверджується посилання Кредитора про виявлення майна, що є предметом Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017 на території Боржника, що вбачається, на думку Кредитора, з листів ліквідатора Боржника, оскільки листом від 14.09.2017 №02-15/181 ліквідатор Боржника повідомив Кредитора про необхідність надання останнім переліку майна, документи, які підтверджують право власності на нього та правове знаходження на території Боржника.

Відповідно до листа від 26.09.2017 №02-15/186 ліквідатором Боржника зазначено, що згідно змісту договору не визначено, що вказане майно знаходиться на території вул. Прапорна 1, м. Дніпро, відсутні докази правомірності знаходження даного майна на території підприємства та належності взагалі даного майна ТОВ ВКП Міськмаш . Перелік даного майна частково співпадає як з майном Боржника, яке ТОВ ВКП Міськмаш не мало права відчужувати, так і з виявленим майном за назвами, неможливо ідентифікувати чи це майно, яке знаходиться на території Боржника чи це інше майно.

Ліквідатор Боржника за змістом листа від 26.09.2017 №02-15/186 повідомив Кредитору про відсутність підстав для передачі будь-якого майна з території Боржника до надання Кредитору належних та допустимих доказів приналежності такого майна Кредитору та знаходження його на території Боржника.

Тобто, ліквідатором Боржника було зазначено Кредитору про необхідність останньому підтвердити доказами належність йому спірного майна а також доказів, що підтверджують перебування такого майна на території Боржника.

Також, не знаходить свого підтвердження посилання Кредитора щодо ігнорування ТОВ Юридична фірма Юнова листів Кредитора від 05.03.2018 та 09.03.2018 оскільки як підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось представниками Кредитора та ТОВ Юридична фірма Юнова , останній не отримав кореспонденції Кредитора.

Крім того, ТОВ Юридична фірма Юнова забезпечує представництво інтересів у суді, що не позбавляло можливості Кредитора вручити відповідні листи безпосередньо представнику.

Разом з цим, представником ТОВ Юридична фірма Юнова у письмових запереченнях на заяву про залучення співвідповідача від 26.03.2018р. №18/03/16 зазначалось про необхідність надання Кредитором доказів підтверджуючих те, що саме спірне майно було передано ТОВ Юридична фірма Юнова на відповідальне зберігання.

Докази направлення листа з боку ТОВ Юридична фірма Юнова до Кредитора надані разом із запереченнями на заяву про забезпечення подову від 26.04.2018 №18/04/26.

При цьому, матеріали справи не підтверджують посилання Кредитора, що майно, яке є предметом Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017 перебуває у Боржника або знаходиться на його території (Україна, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Прапорна 1), оскільки Кредитором не надано доказів того, що Боржник та/або ТОВ Юридична фірма Юнова є набувачем спірного майна після укладання Договору купівлі-продажу від 30.08.2017, Кредитором не надано також доказів в підтвердження посилань, що майно, яке є предметом зазначеного Договору перебуває у Боржника та/або ТОВ Юридична фірма Юнова або знаходиться на їх території (Україна, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця прапорна 1).

Тобто, не знаходить свого підтвердження посилання Кредитора про ігнорування ліквідатором Боржника та ТОВ Юридична фірма Юнова вимог Кредитора, напроти, вбачається відсутність з боку Кредитора здійснення залежних від нього заходів щодо доведення обставин на які він посилається при вимозі повернення спірного майна адресованих до ліквідатора Боржника та ТОВ Юридична фірма Юнова .

Також, суд враховує висновки Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду викладених у Постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17), у якій було зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У частинах 3 та 4 статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.

Contra proferentem (лат.chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.

Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Так, відповідно до пункту 1.1. статті 1 Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017 Продавець (ТОВ ВКП Міськмаш ) передає у власність Покупця (громадянин України ОСОБА_9.) Майно зазначене у пункті 1.2. цього Договору (259 найменувань майна), а Покупець приймає у власність Майно та зобов'язується сплатити за нього обумовлену в пункті 3.1. цього Договору грошову суму.

Відповідно до пункту 3.1. статті 3 Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017 продаж Майна проводиться за ціною 49 987,00 грн.

Як передбачено пунктом 3.2., 3.3. статті 3 зазначеного договору, вказана сума підлягає сплаті Покупцем Продавцю одночасно з підписанням цього договору. Сплата коштів за домовленістю сторін проводиться готівкою у сумі 49 987,00 грн.

Разом з цим, до суду, з боку Кредитора, ТОВ ВКП Міськмаш не було надано доказів виконання статті 3 Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017.

З аналізу положень пунктів 2.1., 2.2., 2.3. статті 2 Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017 вбачається що підписанням цього Договору Сторони (Продавець та Покупець) підтверджують факт передання Майна Продавцем і, відповідно, прийняття Майна Покупцем.

Майно передане Покупцеві разом з усіма необхідними документами.

Продавець (ТОВ ВКП Міськмаш ) стверджує, що Майно, яке відчужується за цим договором на момент його підписання нікому іншому не продано, іншим способом не відчужено, в спорі та під арештом не перебуває, обтяжень, а також прав щодо нього у третіх осіб не має. Майно на момент укладання цього договору є повністю оплаченим та перешкод для його відчуження, встановлених ч. 3 ст. 147 ЦК України, не має.

Підтвердження Сторонами зазначеного Договору волевиявлення та розуміння всіх положень такого Договору викладено у пункті 5.2. статті 5 Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017р.

Отже, Покупцем (громадянин України ОСОБА_9.) та Продавцем (ТОВ ВКП Міськмаш ) засвідчено факт передання Майна ТОВ ВКП Міськмаш та прийняття Майна громадянином України ОСОБА_9 (п. 2.1. Договору); передання Майна громадянину України ОСОБА_9 разом з усіма необхідними документами (п. 2.2. Договору); що Майно нікому іншому не продано, іншим способом не відчужено, в спорі та під арештом не перебуває, обтяжень, а також прав щодо нього у третіх осіб не має (п. 2.3. Договору).

Зазначені дії, крім іншого, закріплено Актом приймання-передачі майна від 30.08.2017р. (14т, а.с. 148) складеного між ТОВ ВКП Міськмаш (Продавець) та громадянином України ОСОБА_9 (Покупець) на виконання Договору купівлі-продажу від 30.08.2017.

Відповідно до п. 1 Акту приймання-передачі майна від 30.08.2017, на виконання умов зазначеного вище договору ТОВ ВКП Міськмаш передав громадянину України ОСОБА_9, а громадянин України ОСОБА_9 прийняв від ТОВ ВКП Міськмаш майно загальною вартістю 49 987,00 грн. відповідно до переліку (259 найменувань).

Відповідно до п. 2 Акту приймання-передачі майна від 30.08.2017р. підписанням цього Акту ТОВ ВКП Міськмаш та громадянин України ОСОБА_9 підтверджують факт передачі Майна яке є тотожним з переліком майна визначеного п. 1.2. ст. 1 зазначеного Договору.

Майно, що визначено у п. 1 Акту приймання-передачі майна від 30.08.2017 за кількісними та якісними характеристиками співпадає з переліком майна визначеного п. 1.2. статті 1 Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017.

Також, 06.10.2017 між ТОВ ВКП Міськмаш (Продавець) та громадянином України ОСОБА_9 (Покупець) укладено додатковий договір до Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017 відповідно до умов якого з пункту 1.2. Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017 вилучили позицію 1 - Бокс для тепловозу, загальною площею 67,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Собінова, 1 та вважати його таким, що не є проданим та внесено в перелік рухомого майна помилково. В іншій частині відношення сторін регулюються умовами раніше укладеного договору купівлі-продажу (п. 2 Додаткового договору).

Частиною 1 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві.

Отже, майно, про витребування якого заявлено Кредитором, станом на 30.08.2017 перебувало у ТОВ ВКП Міськмаш та було передано і відповідно отримано громадянином України ОСОБА_9

При цьому, Кредитором не спростовані обставини, що визначені положеннями п. 2.1, 2.2., 2.3 Договору купівлі-продажу від 30.08.2017 та положеннями Акту приймання-передачі майна від 30.08.2017 і які визначають, що спірне майно було передано ТОВ ВКП Міськмаш саме громадянину України ОСОБА_9, а не ліквідатору Боржника або ТОВ Юридична фірма Юнова .

Зміст умов наведеного Договору та Акту приймання передачі підтверджують отримання майна його покупцем - громадянином України ОСОБА_9, тобто матеріалами справи підтверджується факт передачі спірного майна від ТОВ ВКП Міськмаш до громадянина України ОСОБА_9, при цьому, з матеріалів справи, із змісту наведеного Договору, Акту приймання передачі не вбачається заявлення громадянином України ОСОБА_9 претензій до ТОВ ВКП Міськмаш з приводу невиконання Договору купівлі продажу від 30.07.2017 в тому числі, щодо передачі йому спірного майна за таким договором.

Також, Кредитором не надано доказів того, що майно, яке є предметом зазначеного Договору передано громадянином України ОСОБА_9 Боржнику та/або ТОВ Юридична фірма Юнова на будь-яких правових підставах та цивільно-правових договорів; Кредитором не надано доказів того, що майно, яке є предметом зазначеного вище Договору незаконно, протиправно вибуло з володіння громадянина України ОСОБА_9 та/або ТОВ ВКП Міськмаш .

Не підтверджується й посилання Кредитора про наявність обставин, що свідчать про незаконність заволодіння Боржником майном, що є предметом Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017, оскільки попередній власник цього майна (ТОВ ВКП Міськмаш ) засвідчив факт передачі такого майна, а новий власник (громадянин України ОСОБА_9.) засвідчив факт прийняття такого майна, при цьому, як вже було зазначено, Договір купівлі-продажу майна від 30.08.2017 не містить в собі жодного застереження щодо неможливості передачі або прийняття такого майна або його частини, знаходження такого майна або його частини у третіх осіб.

Крім того, суд не приймає посилання Кредитора щодо Договору відповідального зберігання майна від 08.06.2015 та Акту №01 приймання-передачі майна до Договору від 08.06.2015, оскільки Кредитором не наведено жодного доказу який встановлює наявність правового зв'язку між Договором купівлі-продажу від 30.08.2017 та Договором від 08.06.2015, а також Договором відповідального зберігання від 07.02.2018 укладеного між Боржником та ТОВ ЮФ ЮНОВА .

Більш того, Договір від 08.06.2015 було укладено між ТОВ ВКП Міськмаш та Боржником, тобто, Кредитор не є стороною даного правочину.

Як вже було зазначено вище, та прямо підтверджується пунктом 2.3. статті 2 Договору купівлі-продажу від 30.08.2017 станом на 30.08.2017 ТОВ ВКП Міськмаш підтверджує, що спірне майно, яке відчужується за цим договором на момент його підписання нікому іншому не продано, іншим способом не відчужено, в спорі та під арештом не перебуває, обтяжень, а також прав щодо нього у третіх осіб не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст. 387 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В той же час, Кредитором не надано доказів що Боржник є набувачем спірного майна, не надано доказів в підтвердження підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача спірне майно, а також не надано доказів в підтвердження підстав наявності права Кредитора на витребування майна від Кредитора відповідно до положень ст. 388 ЦК України.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами;

2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма ст. 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Суд також звертає увагу, при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках (ст. 388 ЦК), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі інших шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права на її відчуження.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункти 1-3 зазначеної норми). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 ЦК (постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року, справа №3-13гс10 ).

При цьому, добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи, яка підлягає доказуванню (рішенні Верховного Суду України від 19 січня 2011 року, справа №6-13839св10).

Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.

Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 ЦК річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов'язалась повернути це майно після закінчення строку, на який воно передане, але не виконує цього обов'язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору. Майно, передане власником іншій особі у володіння або користування за договором між ними, не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі.

Отже, Кредитором не надано доказів того, що спірне майно, що є предметом Договору купівлі-продажу від 30.08.2017 не було передано продавцем та прийнято покупцем, Кредитором не надано доказів, що спірне майно, що є предметом Договору купівлі-продажу від 30.08.2017 було загублено відчужувачем або залишено на території Боржника, викрадене у набувача та розміщене на території Боржника або вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Кредитором не зазначено з яких підстав майно Кредитора знаходиться на території Боржника, а також не надано доказів того, що Боржник є добросовісним або недобросовісним власником спірного майна, що є предметом Договору купівлі-продажу від 30.08.2017 у якого таке майно може бути витребувано за будь-яких підстав.

Матеріали справи не підтверджують тотожність реквізитів, найменування, індивідуальних ознак між майном, що увійшло до ліквідаційної маси Боржника та яке реалізується в порядку визначеного Законом про банкрутство, іншим майном виявленого ліквідатором Боржника та майном, що є предметом Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017р. і відповідно яке (майно) належить Кредитору. Кредитором не зазначено, яке саме майно, відповідно до сформованої ліквідатором Боржника ліквідаційної маси, або переліку іншого майна виявленого ліквідатором є його власністю та полягає витребуванню.

Суд також звертає увагу, що Кредитором не надано жодного доказу в доведення обставин, які свідчать про перебування майна Кредитора на території Боржника або про розпорядження, володіння, користування, збереження такого майна Боржником.

Щодо майна Боржника яке увійшло до ліквідаційної маси, суд вважає зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 42 Закону про банкрутство передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів (ч. 1 ст. 42 Закону); об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку (ч. 1 ст. 42 Закону); індивідуально визначеного майна, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання (ч. 3 ст. 42 Закону); майна банкрута, що є предметом забезпечення (ч. 4 ст. 42 Закону); активів, включених до складу іпотечного покриття (ч. 7 ст. 42 Закону); державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та перебуває на балансі банкрута (ч. 9 ст. 42 Закону); майнові права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною науковою (науково-дослідною, науково-технологічною, науково-технічною, науково-практичною) установою або державним університетом, академією, інститутом (ч. 11 ст. 42 Закону).

Положеннями ч. 2 ст. 42 Закону про банкрутство, визначено, що майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

Частиною 8 ст. 42 Закону про банкрутство, визначено, що майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Як вже зазначалось, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Зміст права власності визначений ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ч. 3 ст. 334 ЦК України).

При цьому, докази, що надані Кредитором не підтверджують тотожність, тобто ідентичність індивідуальних ознак між майном, що увійшло до ліквідаційної маси Боржника та яке реалізується в порядку визначеного Законом про банкрутство, іншим майном виявленого ліквідатором Боржника та майном, що є предметом Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017 і відповідно яке (майно) належить Кредитору.

З огляду на зазначене, оспорюючи правомірність віднесення майна до ліквідаційної маси або звертаючись із вимогою витребування майна з незаконного володіння, Кредитор повинен підтвердити належність йому на праві власності тотожного (тобто ідентичного за індивідуальними ознаками) майна у порівнянні з майном, що увійшло до ліквідаційної маси Банкрута (на праві власності або господарського відання), майна, яке перебуває на території Банкрута з майном, що є предметом Договору купівлі-продажу майна від 30.08.2017 шляхом надання відповідних доказів, а також довести, що майно Кредитора перебуває саме у Боржника та з яких підстав.

З огляду на зазначене та відсутність належних та допустимих доказів що підтверджують право власності Кредитора саме на те майно, що увійшло до ліквідаційної маси Банкрута, іншого майна виявленого ліквідатором Боржника, а також враховуючи відсутність доказів, що підтверджують перебування майна Кредитора на території Боржника або про розпорядження, володіння, користування, збереження такого майна Боржником, враховуючи положення Договору купівлі-продажу від 30.07.2017 та зміст Акту приймання передачі до нього заява (позовна заява) про витребування на користь Кредитора у Боржника з незаконного володіння майна не підлягає задоволенню.

Також суд звертає увагу, 05.06.2018 судом винесено ухвалу, якою накладено арешт на майно, що є предметом договору відповідального зберігання №01 від 07.02.2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону про банкрутство, господарський суд має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання зазначених обставин, про що виноситься ухвала.

Частиною 1 ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З урахуванням вищевказаного, суд вважає за необхідне скасувати арешт, що накладений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2018 у справі №904/83/15.

3. Розглянувши клопотання гр. ОСОБА_3 від 05.03.2019 про витребування доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з наступних підстав.

05.03.2019 до суду надійшло клопотання гр. ОСОБА_3 про витребування у ТОВ "Юридична фірма" Юнова" доказів (вх. 10328/19), саме Договору купівлі - продажу цілого майнового комплексу ЗАТ "Гірмаш", укладеного між ТОВ "Юридична фірма" Юнова" та ТОВ "Міропласт" від 16.02.2018 та 27.02.2018.

Клопотання обґрунтоване тим, що під час розгляду справи гр. ОСОБА_3 стало відомо, що майновий комплекс ЗАТ "Гірмаш" був проданий ТОВ "Юридична фірма" Юнова", а в подальшому останнім проданий ТОВ "Міропласт" (двома частинами) та фізичній особі.

Так, гр. ОСОБА_3 в поданому клопотанні вказує на необхідність витребування вищевказаних доказів, з ціллю з'ясування причини продажу двома частинами, визначення переліку рухомого майна боржника , яке передане ТОВ "Міропласт" та дату коли саме відбулась передача, отримання інформації про рухоме майно ТОВ "Промислово-виробниче підприємство №00021".

Відповідно до ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

За висновками суду, гр. ОСОБА_3 в порушення приписів пп. 4, 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України, заявляючи про витребування документів, не надано доказів вжиття ним заходів для отримання відповідних документів та не вказано причин неможливості їх отримати самостійно, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про витребування доказів та відмову у його задоволенні.

4. Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство №00021" (вх.2289/18 від 17.01.2018) та клопотання гр. ОСОБА_3 (вх. 3499/18 від 24.01.2018) про визнання недійсним другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу майна боржника слід зазначити наступне.

17.01.2018 до суду надійшло клопотання Кредитора - ТОВ "Промислово-виробниче підприємство №00021" про визнання недійсним другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу майна Боржника (15т., а.с. 63-67).

24.01.2019 до суду надійшло клопотання гр.ОСОБА_3 про визнання недійсним другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу майна Боржника (15т., а.с.124-126).

До суду надійшов відзив ліквідатора, відповідно до якого ліквідатор заперечує щодо викладених в клопотаннях обставин, зазначає, що визначення ліквідаційної маси та Організатора аукціону, а також проведення продажу майна банкрута шляхом проведення аукціону відбулось у відповідності до Закону про банкрутство.

З боку ТОВ Юридична фірма ЮНОВА 28.02.2018, 14.06.2018 та ТОВ Міропласт 14.06.2018 надійшли пояснення на зазначені клопотання, відповідно до яких ТОВ Юридична фірма ЮНОВА та ТОВ Міропласт посилаються на дотримання ліквідатором Боржника та організатором аукціону вимог Закону про банкрутство, а також на те, що підстав для визнання недійсним другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу майна Боржника відсутні.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки провадження у справі порушено 29.01.2015, а постанову про визнання Боржника банкрутом винесено 05.07.2016, то як при здійсненні ліквідаційної процедури так і при продажі майна боржника застосовуються положення Закону про банкрутство в новій редакції від 22.12.2011.

Так, до суду надійшли клопотання Кредитора та гр. ОСОБА_3 про визнання недійсним другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу майна Боржника.

Клопотання обґрунтовані тими обставинами, що ліквідатором банкрута були допущені порушення Закону про банкрутство, щодо формування ліквідаційної маси (включення до ліквідаційної маси нерухомого та рухомого майна що належить Кредитору, включення до ліквідаційної маси фактично відсутнього майна), щодо включення до нерухомого майна тимчасової споруди, щодо визначення кандидатури Організатора проведення аукціону з продажу майна Боржника, щодо визначення початкової вартості майна Боржника.

Ліквідатор заперечує проти задоволення клопотань Кредитора та гр. ОСОБА_3, посилаючись на правомірність своїх дій, та зазначає, що визначення ліквідаційної маси та Організатора аукціону, а також проведення продажу майна банкрута шляхом проведення аукціону відбулось у відповідності до Закону про банкрутство.

Частиною 1 статті 2 Закону про банкрутство визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 41 даного Закону, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 44 Закону про банкрутство, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута; дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 43 вказаного Закону, майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Виходячи із положень загальних норм ст.ст. 41, 44, 45 Закону про банкрутство, ліквідаційна процедура направлена на здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів, шляхом продажу майна банкрута.

Згідно ст. 49 Закону про банкрутство, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам. Порядок організації проведення аукціонів у проваджені у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, установлюються органом, уповноваженим управляти державним майном. Суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону. Учасниками аукціону можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземні юридичні особи, які подали необхідні документи та пройшли процедуру реєстрації виконавцем аукціону відповідно до цього Закону. Замовнику та організатору забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію. Усім учасникам аукціону гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону.

Порядок проведення аукціонів та зниження початкової вартості майна, що продається на аукціоні, визначений Законом про банкрутство.

Статтями 65, 66 Закону про банкрутство передбачено, що вперше аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону.

У разі закінчення аукціону без визначення переможця проводиться повторний аукціон зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків та з можливістю подальшого зниження початкової вартості на самому аукціоні, але не нижче, ніж до граничної вартості, - 50 відсотків початкової вартості.

При цьому, про наведене зазначається у відповідному оголошенні. Другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір.

Згідно вимог ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Визнання результатів аукціону недійсним тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на виконання передбачених ст. 41 Закону про банкрутство повноважень, ліквідатором проведено інвентаризацію майна Боржника, за результатами якої сформовано ліквідаційну масу у складі нерухомого майна (будівлі та споруди розташовані за адресою м.Дніпро, вул. Прапорна, буд.1), рухомого майна (три автотранспортних засоби та товарно-матеріальні цінності у кількості 68 найменувань), про що складено інвентаризаційний опис основних засобів, копії яких містяться в матеріалах справи.

На виконання вимог ст. 44 та ч.6 ст. 49 Закону про банкрутство та з метою забезпечення відчуження майна Боржника за найвищою ціною, ліквідатором Боржника був обраний спосіб продажу майна банкрута - шляхом проведення аукціону.

Після визначення переліку ліквідаційної маси ліквідатором Боржника були здійснені заходи щодо визначення кандидатури організатора аукціону.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.09.2016 у газеті Вісті Придніпров'я було розміщено оголошення про проведення конкурсу з відбору організатора аукціону з продажу майна банкрута.

За результатами проведеного конкурсу, після отримання пропозицій від бажаючих прийняти участь у конкурсі, та їх аналізу, керуючись ст.49 Закону про банкрутство ліквідатором банкрута було визначено переможця - Криворізьку універсальну товарну біржу, яка має достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, та нею запропонована найменша сума винагороди - 0,75% від вартості проданого майна. Після чого між ліквідатором банкрута та Криворізькою універсальною товарною біржею було укладено договір про організацію та проведення аукціону.

Суд також було встановлено, що інформація щодо проведеного конкурсу на визначення кандидатури організатора аукціону з продажу майна банкрута та обрання Організатора аукціону була доведена до відома кредиторів (вказана ліквідатором у щомісячному звіті за жовтень 2016 року).

У відповідності до ч.ч.1,2 статті 43 Закону про банкрутство, ліквідатором Боржника було визначено початкову вартість ЦМК банкрута (з урахуванням загальної суми кредиторських вимог) в розмірі 8 696 548,62 грн.

В той же час, гр. ОСОБА_3 зазначає, що ліквідатором Боржника, при визначені початкової вартості ЦМК Боржника не враховано вимоги ліквідатора з виплати йому грошової винагороди, сума якої на сьогоднішній день не розрахована та не погоджена комітетом кредиторів.

Оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута у формі ЦМК розміщено за №45127 на веб-сайті Вищого господарського суду України 08.08.2017 та веб-сайті Міністерства юстиції України 09.08.2017.

Разом з цим, за період з 29.01.2015 (порушення провадження у справі про банкрутство) по 08.08.2017 (публікація Оголошення про проведення аукціону з продажу майна Боржника) Судом було визнано вимоги кредиторів на загальну суму 8 696 548,62 грн., відповідно до Ухвал Суду від 17.06.2015, від 06.09.2016, від 27.04.2017.

З огляду на що, визначена ліквідатором Боржника вартість ЦМК Боржника відповідає вимогам Закону про банкрутство та матеріалам справи.

В той же час, торги, були призначені на 07.09.2017 які у наступному визнано такими, що не відбулись, з підстав, передбачених другим абзацом частини першої статті 55 Закону про банкрутство (відсутність учасників).

Повідомлення №45314 про визнання відкритих торгів (аукціону) з продажу майна Боржника такими що не відбулись було розміщено 17.08.2017 на веб-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України.

Оголошення про проведення повторного аукціону з продажу майна банкрута у формі ЦМК розміщено за №46433 на веб-сайті Вищого господарського суду України 17.10.2017 та веб-сайті Міністерства юстиції України 17.10.2017.

Торги, призначені на 15.11.2017 які у наступному визнано такими, що не відбулись, з підстав, передбачених другим абзацом частини першої статті 55 Закону про банкрутство (відсутність учасників).

Повідомлення №46708 про визнання відкритих торгів (аукціону) з продажу майна Боржника такими що не відбулись було розміщено 25.10.2017р. на веб-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України.

Оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута у формі ЦМК розміщено за №46719 на веб-сайті Вищого господарського суду України 25.10.2017 та веб-сайті Міністерства юстиції України 25.10.2017.

Торги, призначені на 23.11.2017 які у наступному було скасовано, у зв'язку з накладенням арешту на майно Боржника, згідно ухвали Слов'янського міськрайонного суду серія та номер 1-кп/243/651/2017 (243/6167/17) від 16.11.2017, 17.11.2017 внесено запис про арешт майна Боржника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження 23429091.

Повідомлення №47357 про скасування торгів (аукціону) з продажу майна банкрута було розміщено 23.11.2017 на веб-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України.

Оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута у формі ЦМК розміщено за №47808 на веб-сайті Вищого господарського суду України 12.12.2017 та веб-сайті Міністерства юстиції України 12.12.2017р. Торги, були призначені на 15.01.2018.

15.01.2018 відбувся другий повторний аукціон з продажу майна банкрута у формі ЦМК, за результатами якого визначено переможця - ТОВ Юридична фірма Юнова , м.Дінпро про що Криворізькою універсальною товарною біржею складено відповідні протоколи про проведення другого повторного аукціону. Ціна запропонована переможцем аукціону склала 2 003 684,80 грн.

Повідомлення про визнання аукціону таким, що відбувся було розміщено 18.01.2018 (№48721) на веб-сайті Вищого Господарського суду України та на веб-сайті Міністерства юстиції України.

За результатами проведеного другого повторного аукціону між Боржником та ТОВ Юридична фірма Юнова , м. Дніпро укладено та підписано відповідний акт про передання права власності на куплене нерухоме майно у відповідності до ст. 75 Закону про банкрутство.

Розглядаючи питання оформлення результатів аукціону, з огляду на положення ч. 4 ст. 236 ГПК України, Суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Законом про банкрутство передбачено два способу оформлення права власності на придбане майно: договір купівлі-продажу (нотаріальний у випадку продажу нерухомого майна) та нотаріальне свідоцтво про придбання майна на аукціоні. Така позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.03.2018р. у справі № 909/1066/13.

Також, судом перевірено наявність публікацій оголошень про проведення аукціонів з продажу майна банкрута на офіційних веб-сайтах Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України в мережі Інтернет та встановлено відповідність їх змісту вимогам ст. 59 Закону про банкрутство.

Крім того, спростовуються посилання Кредитора та гр. ОСОБА_3 щодо недотримання положень ч. 3 ст. 58 Закону про банкрутство, відповідно до якої під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщено на нерухомому майні.

Відомості офіційного сайту Вищого господарського суду України на якому розміщені відповідні оголошення про продаж ЦМК Боржника підтверджують наявність оголошення на нерухомому майна Боржника.

Суд також відхиляє доводи Кредитора про неправомірність віднесення до нерухомого майна Сушильні лісу літ.2А-1 (тимчасову споруду), та неможливість її реалізації у складі нерухомого майна банкрута, оскільки під час продажу на другому повторно аукціоні предметом продажу було майно Боржника у формі Цілісного майнового комплексу (тобто всіх активів підприємства (в т.ч. як рухомого так і нерухомого майна).

Крім того, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо Боржника, майно Боржника Сушільня лісу (тимчасова) літ. 2А-1 віднесено до складу нерухомого майна Боржника.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, державою офіційно віднесено Сушільню лісу (тимчасова) літ. 2А-1 до складової об'єкта нерухомого майна Боржника.

Статтею 55 Закону про банкрутство визначений порядок визнання аукціону таким, що не відбувся, анулювання результатів аукціону, визнання результатів аукціону недійсними.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Таким чином, підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

До предмету дослідження, з питань розгляду недійсності результатів аукціону, входять встановлення обставин підготовки до проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банкрута); умови проведення конкурсу при визначенні організатора аукціону, наявність договору про проведення аукціону між ліквідатором та організатором аукціону (ст. 51 Закону про банкрутство); дотримання організатором аукціону вимог щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту; вимог щодо письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (ст.ст. 58, 59 Закону); вимог щодо допуску до участі в аукціоні (ст. 61 Закону про банкрутство); вимог щодо допуску до місця проведення аукціону (ст. 63 Закону про банкрутство); вимог щодо порядку проведення аукціону (ст.ст. 64-68 Закону про банкрутство).

Положеннями ч.1 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як прямо передбачено ч. 1 ст.14 ГПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України, передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що Кредитором та гр. ОСОБА_3 не надано належних доказів в підтвердження викладених у клопотаннях обставин щодо порушення Закону про банкрутство.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, ліквідатором Боржника та Організатором аукціону були виконані усі належні дії, у відповідності до приписів Закону про банкрутство, направлені на реалізацію майна банкрута у формі ЦМК, відповідно, аукціон проведений з дотриманням встановленого порядку, передбаченого Законом.

Також, на думку Суду, твердження стосовно включення до ліквідаційної маси Боржника фактично відсутнього майна повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами: інвентаризаційними описами та актом приймання-передачі майна придбаного на аукціоні, в якому Покупець фактично підтвердив прийняття всього придбаного на аукціоні майна банкрута).

Також у судових засіданнях учасниками справи надавались пояснення по суті справи, які враховані судом при винесенні даної ухвали.

В той же час, аналізуючи обсяг доводів Кредитора, гр. ОСОБА_3, інших учасників справи та їх відображення у дійсній ухвалі в розрізі необхідності забезпечення вичерпності висновків Суду, Господарський суд Дніпропетровської області керується позицією Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи дослідження судом конкретних обставин справи, враховуючи усі пояснення, доводи та заперечення Кредитора, гр. ОСОБА_3, інших учасників справи, перевіривши обставини, викладені Кредитором та гр. ОСОБА_3 у своїх клопотаннях та наявні матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань про визнання недійсним другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу майна Боржника.

5. Щодо клопотань гр. ОСОБА_3 про огляд доказів за місцем їх знаходження від 14.03.2018 (вх.11705/18) та від 05.03.2018 (вх.10319/16) слід зазначити наступне.

До суду надійшли клопотання гр. ОСОБА_3 про огляд доказів за їх місцезнаходженням в порядку статті 82 ГПК України, в якому заявник просить зобов'язати Міропласт забезпечити доступ на територію ЗАТ Гірмаш за адресою: м.Дніпро, вул. Знаменська, 1 для роботи комісії; доручити комісії у складі комітету кредиторів ОСОБА_3 та ОСОБА_20., ліквідатора Ольшанської О.С. або її уповноваженого представника

провести інвентаризацію рухомого майна з застосуванням фотозйомки; залучити спеціаліста ОСОБА_19 (тел: 095-658-25-27) з метою визначення чи є сушка леса (2А-1) рухомим майном; спростувати чи підтвердити факт невідповідності технічного паспорта підприємства ЗАТ Гірмаш та призначити строк виконання винесеної судом ухвали з приводу перелічених вище питань.

Розглянувши клопотання, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

По-перше, заявником не надано жодних доказів звернення до ліквідатора банкрута із вимогою забезпечити доступ на територію ЗАТ Гірмаш або провести інвентаризацію наявного рухомого майна банкрута;

По-друге, у відповідності до положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування покладено на сторони. Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Керуючись ст.ст. 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 31-44, 49-76 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх.9779/19 від 01.03.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство №00021" про відмову від позову - відмовити.

У задоволенні клопотання гр. ОСОБА_3 від 05.03.2019 про витребування доказів -відмовити .

У задоволенні клопотання гр. ОСОБА_3 від 05.03.2019 про огляд доказів за місцем їх знаходження - відмовити повністю.

У задоволенні клопотання гр. ОСОБА_3 про забезпечення доказів способом їх огляду за місцезнаходженням та визнання аукціону недійсним від 14 березня 2018 - відмовити повністю.

У задоволенні заяви (позовної заяви) Товариства з обмеженої відповідальністю "Промислово-виробничого підприємства № 00021" (49000, м. Дніпро, вул. Басейна буд 41, код ЄДРПОУ 30540229) про витребування майна з незаконного володіння до Закритого акціонерного товариства "Гірмаш" (49083, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Прапорна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30540229) - відмовити повністю.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство №00021" (код ЄДРПОУ 41526472) (вх. № 2289/18 від 17 січня 2018) про визнання повторного другого аукціону з продажу цілісного майнового комплексу майна боржника недійсним - відмовити.

У задоволенні клопотання гр. ОСОБА_3 від 17.01.2018 (вх. № 3499/18 від 24 січня 2018) - відмовити повністю .

Скасувати арешт , що накладений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2018 у справі №904/83/15.

Відкласти розгляд скарги гр. ОСОБА_3 від 30.01.2019 на дії ліквідатора Ольшанської О.С. призначити судове засідання на 25.03.2019 о 15:00 год.

Повторно витребувати договір оренди від 06.01.2015, укладений між ЗАТ "ГІРМАШ" та ТОВ ВКП "Міськмаш" у прокуратури Донецької області (м.Маріуполь).

Ухвала набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Ю.Ю. Первушин

Суддя І.В. Владимиренко

Суддя В.Д. Воронько