Рішення

від 04.03.2019 по справі 648/2262/18

БІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 648/2262/18

Провадження № 2/648/73/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді: Кусік І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Козлової Т.С.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Криниця , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про розірвання договору оренди земельної ділянки ,

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Білозерського районного суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства Криниця , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Свій позов мотивував тим, що 14.10.2011 року померла його мати - ОСОБА_6. Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки кадастровий номер 6520382000:05:013:0026. 13 червня 2018 року державним нотаріусом Білозерської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 1/3 частці вищевказаної земельної ділянки. Таким чином, вказана земельна ділянка належить позивачу та третім особам на праві спільної часткової власності.

В червні 2018 року позивачу стало відомо, що 2010 року між його матір'ю ОСОБА_6 та ПП Криниця було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520382000:05:013:0026, який зареєстрований Білозерським відділом земельних ресурсів 05.07.2010 року за № 4АА002117041071400245, згідно з яким ОСОБА_6 передала відповідачу в оренду належну їй земельну ділянку площею 4,0200 га строком на 15 років.

15.06.2018 року позивач та треті особи, як співвласники земельної ділянки, звернулися до ПП Криниця з заявою-повідомленням про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав зміни власника та невиконання відповідачем умов договору, запропонували укласти за взаємною згодою сторін угоду про дострокове розірвання договору оренди. 11.07.2018 року на ім'я позивача надійшла відповідь від відповідача з відмовою у розірванні договору оренди земельної ділянки. Підставою для відмови став той факт, що договір, укладений з ОСОБА_6 є діючим на теперішній час. Цим листом відповідач підтвердив договірні зобов'язання між ним та ОСОБА_6 та не спростовує їх. При цьому, відповідач відмовився надати сам договір оренди земельної ділянки, що свідчить про його бажання уникнути від виконання договірних зобов'язань. Позивач вважає відмову відповідача у розірванні договору оренди незаконною та такою, що порушує вимоги чинного законодавства з наведених нижче підстав:

На виконання вимог ст.ст. 1, 13, 21 Закону України Про оренду землі , ст. 81 ч.1 п.г та ст. 48 ЗК України, всіма співвласниками земельної ділянки було повідомлено відповідача про зміну власника земельної ділянки, а також поставлено вимогу про сплату орендної плати за користування земельною ділянкою починаючи з дати смерті попереднього власника. В порушення вимог чинного законодавства, ПП Криниця відмовився сплачувати орендні платежі за минулі періоди, не надавши жодних обґрунтувань та пояснень. При цьому, відповідач для належного виконання договірних зобов'язань мав би внести грошову суму в депозит нотаріусу для передачі спадкоємцям, але всупереч вказаному, він не виявив бажання виконувати свої обов'язки, чим порушив права позивача та співвласників земельної ділянки.

Як вбачається зі свідоцтва про спадщину за законом, ОСОБА_6 померла 14.10.2011 року. Після її смерті та переходу права власності на орендовану земельну ділянку до позивача та інших її співвласників, орендна плата протягом 7 років відповідачем не сплачувалась, що носить систематичний характер і є істотним порушенням договору оренди.

Позивач вказав, що відповідно до другого речення ч. 2 ст. 33 Закону, у разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. Позивач, як спадкоємець, повідомив відповідача про смерть орендодавця своєю заявою від 15.06.2018 року, але останній в свою чергу проігнорував вказану інформацію та не вчинив жодних дій до виконання вимог чинного законодавства.

Починаючи з 2011 року відповідач уникав обов'язку сплати грошових сум за оренду земельної ділянки, при цьому не вчинив жодних дій щодо нарахування вказаних сум на депозитний або інший рахунок в якості оплати по договору оренди. Вказані дії відповідача мали систематичний характер та завдали значної шкоди позивачу, як співвласнику земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520382000:05:013:0026, укладений між ОСОБА_6 та ПП Криниця та зобов'язати ПП Криниця повернути ОСОБА_3 вказану земельну ділянку не в гіршому стані у порівнянні з тим, у якому вона була передана в оренду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні позову.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву. Суду пояснив, що позивач набув права на спадкове майно 13 червня 2018 року. Відповідно до договору оренди, виплата орендної плати здійснюється щороку до 31 грудня кожного року. Позивач та інші співвласниками земельної ділянки від року коли помер спадкодавець ОСОБА_6 з 2011 по 2018 роки суми коштів отримали у повному обсязі. Саме у 2018 році за весь термін не звернення власників земельної ділянки до орендаря накопичувана сума коштів була виплачена, орендарем навіть не застосовувалися строки позовної давності. Факт отримання позивачем та третіми особами коштів підтверджується листом Укрпошти від 30.08.2018 року та копіями відповідних квитанцій.

При цьому, позивач не зазначив у позові обставину, пов'язану із спадкуванням прав. По-перше, земля перебуває у співвласності позивача та третіх осіб. Позивач, не виділивши фактично свою частку зі спільної часткової власності та заявляючи такий позов, порушує права інших співвласників, які не заявляють самостійних вимог до предмету позову. Таким чином, спірна земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності де права та бажання кожного зі співвласників повинні бути взаємоузгоджені та не порушувати права інших співвласників, а також орендаря. Тобто, формально, право розпорядження та право користування земельною ділянкою має певне обтяження іншими правами як співвласників, так і правом орендаря на обробіток орендованої земельної ділянки. Таким чином, виконати вимоги позивача не порушуючи норми ст. 13 Конституції України та ст.ст. 318 ч.2, 386 ч.1 ЦК України та задовольнивши вимоги одного за рахунок порушення прав іншого буде неможливо.

У договорі оренди існує пункт 38 у якому значиться обставина як підстава для зміни умов договору оренди землі або його розірвання - це зміна власника земельної ділянки. Тобто, у зв'язку з успадкуванням земельної ділянки спадкоємець (ці) повинні внести зміни до договору, хоча б у частині - хто є орендодавцем та внести відповідні зміни додатковою угодою до договору та провести відповідну реєстрацію договору та даних змін. Дана обставина позивачем не була здійснена. Лише після визначення правового статусу сторони у договорі оренди у орендаря виникає право на розірвання договору оренди землі. При цьому, договором не визначено безспірного права орендодавця на припинення дії договору оренди землі шляхом його розірвання.

Спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ПП Криниця , знаходиться в межах одного масиву, де зовнішні межі даної земельної ділянки межують з земельними ділянками, які теж знаходяться в оренді у відповідача. Таким чином, розірвання договору оренди буде суттєво обмежувати права орендаря на використання земельної ділянки як єдиного масиву земель на якій здійснюється підприємницька діяльність та вирощуються сільськогосподарські культури. Станом на 05 вересня 2018 року орендарем на земельному масиві, де перебуває спірна земельна ділянка, були проведені осінньо-польові роботи та висаджено насіння ріпаку. Таким чином, за наявності, навіть бажання обох сторін припинити дію договору, орендарю необхідно буде завершити розпочаті аграрні роботи. Крім того, орендар не має наміру відмовлятися від орендованої земельної ділянки, зареєстрованої ще у 2010 році терміном на 15 років.

При цьому, підставами для дострокового розірвання договору оренди землі можуть бути: якщо ініціатором виступає орендодавець - нецільове використання земельної ділянки, несплата орендної плати, екологічна шкода ділянці від діяльності орендаря, її забруднення та забур'янення. У даному випадку та відповідно до змісту позову таких обставин немає і фактичними доказами не підтверджено. На підставі вищевикладеного представник ПП Криниця просив суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог у повному обсязі.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 надав суду заяву, якою просив суд долучити його як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, обставини, викладені у позові підтвердив, наполягав на задоволенні позову, просив проводити розгляд справи без його участі.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 надав суду заяву, якою просив суд долучити його як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, обставини, викладені у позові підтвердив, наполягав на задоволенні позову, просив проводити розгляд справи без його участі.

Крім того, позивач та треті особи надали суду аналогічні відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, якою вказали, що з наданих відповідачем документів щодо направлення переказу на їх ім'я взагалі не вбачається, хто був відправником коштів і за що вони перераховувалися, такий доказ не можна вважати належним та достовірним в розумінні цивільно-процесуального законодавства. Твердження відповідача про те, що позивачем порушено їх право як співвласників земельної ділянки не відповідає об'єктивним обставинам справи, так як і ОСОБА_4, і ОСОБА_5 направили суду заяви, якими наполягали на задоволенні позову в повному обсязі. Твердження ПП Криниця про те, що розірвання договору оренди земельної ділянки призведе до обмеження прав орендаря на використання інших земельних ділянок, що межують з нею, не витримує жодної критики, так як відповідачем не вказується в чому саме буде полягати обмеження прав орендаря. Твердження відповідача про те, що у позивача виникне право на розірвання договору оренди лише після укладення додаткової угоди до спірного договору оренди теж не відповідає дійсності, оскільки до особи, яка набула права власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки , тобто, на момент успадкування земельної ділянки, до спадкоємців перейшли всі права та обов'язки й по договору оренди від 28.05.2009 року. У відзиві відповідач вказав на проведення осінньо-польових робіт по засіванню спірної земельної ділянки насінням ріпаку, проте відзив не містить будь-яких доказів, які б стверджували проведення вказаних сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці. Навіть якщо такі роботи і були проведені, то у випадку вирішення спору на користь позивача у ПП Криниця виникне право на відшкодування понесених матеріальних збитків, які вони готові відшкодувати.

Представник відповідача надав суду додаток до відзиву на позовну заяву, якою наголосив, що спірна земельна ділянка знаходиться в землях одного масиву, де зовнішні межі земельної ділянки, кадастровий номер 6520382000:05:013:0026, межують з земельними ділянками, які теж знаходяться в оренді у ПП Криниця , і тому розірвання договору буде суттєво обмежувати права орендаря на використання земельної ділянки та суперечити Закону України від 10.07.2018 року № 2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання проективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у намивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні .

20 вересня 2018 року ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні його заяви про забезпечення позову по вказаній цивільній справі.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно договору оренди земельної ділянки, від 28.05.2009 року, орендодавець ОСОБА_6 передала, а ПП Криниця , як орендар, прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,02 га, розташовану на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області строком на 15 років. Договір зареєстрований у Білозерському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЕК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2010 року за № 041071400245-ЧАА002117.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.06.2018 року, позивач отримав у спадок після матері ОСОБА_6 1/3 частку земельної ділянки, площею 4,0200 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області строком на 15 років.

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 127399555 від 13.06.2018 року, № 127399018 від 13.06.2018 року та № 127399290 від 13.06.2018 року вбачається, що земельна ділянка, площею 4,02 га., надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6520382000:05:013:0026, перебуває у спільній частковій власності позивача та третіх осіб по 1/3 частці.

Згідно ст.ст. 86, 87 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає в тому числі при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

Поняття спільної часткової власності визначено ст. 356 ч.1 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Таким чином, кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому.

Згідно ст. 32 Закону України Про оренду землі № 161-XIVвід 6 жовтня 1998 року , перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6520382000:05:013:0026, яка знаходиться на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області, знаходиться у спільній частковій власності позивача та третіх осіб з визначенням частки кожного по 1/3 частці: ОСОБА_3 володіє часткою в праві власності на спільну земельну ділянку в розмірі 1/3, ОСОБА_4 в розмірі 1/3 та ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частки і до них, як до спадкоємців ОСОБА_6, перейшли всі права та обов'язки останньої щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, в тому числі й за договором оренди земельної ділянки, від 28.05.2009 року, укладеним з ПП Криниця .

Зважаючи на те, що основною підставою для розірвання спірного договору оренди позивач вказує невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендних платежів за земельну ділянку, суд, оцінивши надані докази, дійшов наступного:

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі № 161-XIVвід 6 жовтня 1998 року, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З довідки ПП Криниця № 48 від 27.08.2018 року про стан рахунків з оренди земельного паю з ОСОБА_6 станом на 15.06.2018 року вбачається, що з 2011 по 2017 року нараховано 19778,00 грн., виплачено 1172,80 грн., підлягає до сплати 15169,90 грн.

З листа ХД ПАТ Укрпошта № 49 від 30.08.2018 року, квитанцій ХД ПАТ Укрпошта (а.с.113-115) вбачається, що:

- на ім'я ОСОБА_4 були прийняті грошові перекази: № 0023 сумою 1315,36 грн., № 0022 сумою 15,10 грн., № 0021 сумою 406,03 грн., № 0020 сумою 406,03 грн., № 0024 сумою 1068,07 грн., № 0025 сумою 1107,40 грн., № 0019 сумою 608,33 грн., які виплачені адресату 20.07.2018 року;

- на ім'я ОСОБА_5 були прийняті грошові перекази: № 0012 сумою 608,39 грн., № 0013 сумою 406,30 грн., № 0014 сумою 406,03 грн., № 0015 сумою 15,10 грн., № 0016 сумою 1315,36 грн., № 0017 сумою 1068,07 грн., № 0018 сумою 1107,87 грн., які виплачені адресату 21.07.2018 року;

- на ім'я ОСОБА_3 були прийняті грошові перекази: № 0005 сумою 608,34 грн., № 0006 сумою 406,04 грн., № 0007 сумою 405,04 грн., № 0008 сумою 15,10 грн., № 0009 сумою 1315,35 грн., № 0010 сумою 1068,08 грн., № 0011 сумою 1107,88 грн., які виплачені адресату 20.07.2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, позивач та треті особи набули права на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 13 червня 2018 року. 15.06.2018 року позивач повідомив ПП Криниця про смерть орендодавця та 13.07.2018 року установою ХД ПАТ Укрпошта були прийняті грошові перекази на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4С , кошти були виплачені адресатам, тож така підстава для розірвання спірного договору оренди як невиконання орендарем обов'язку щодо сплати відповідачем грошових сум за оренду земельної ділянки не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовується матеріалами справи.

Згідно ст.ст. 525-526, 530 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонамизобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, в термін передбачений договором, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 651 ч.2 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року визначені підстави для припинення договору оренди землі. Так, договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 32 вказаного Закону визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Інших обставин, визначених главою 16 -1 ЗК України, ст. 32 Закону України Про оренду землі № 161-XIVвід 6 жовтня 1998 року та порушення істотних умов договору, які б слугували підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін позивачем не доведено, а судом не встановлено.

З довідки АА № 677982 з ЄДРПОУ вбачається, що видами діяльностю ПП Криниця за КВЕД-2010 є, в тому числі: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування інших однорічних і дворічних культур; допоміжна діяльність у рослинництві.

Згідно довідок ПП Криниця № 51 від 03.09.2018 року та № 69 від 08.11.2018 року, земельні ділянки, які примикають до ділянки, що належить позивачу та третім особам, знаходяться в контурі № 31 та становлять єдиний земельний масив, який обробляється ПП Криниця . Під врожаї 2018-2019 років підприємством були проведені сільськогосподарські роботи по посіву озимих культур на 01.11.2018 р. засіяно 795,00 га орендованих земель. Контур № 31 ділянка 26 площею 4,02 га засіяна озимою пшеницею. Підприємство обробляє цю землю згідно договору оренди з ОСОБА_6, який зареєстрований 05.07.2010 року за № 041071400245-4АА002117 у Білозерському відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, звітує та сплачує податки згідно чинного законодавства.

З Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 30.07.2018 року (а.с 12), Кадастрового плану земельних ділянок, які знаходяться в оренді ПП Криниця на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області (а.с. 103), вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6520382000:05:013:0026, яка знаходиться на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області, контур № 31, ділянка 26, перебуває у єдиному масиві, який обробляється ПП Криниця .

Відповідно до положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні № 2498-VIII від 10 липня 2018 року, ст. 37 -1 ЗК України, особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах одного масиву, де її зовнішні межі межують з іншими земельними ділянками, які теж перебувають у користуванні ПП Криниця і на яких проведено осінньо-польові роботи та вирощуються сільськогосподарські культури, таким чином, відповідач, є особою , якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення контуру № 31 (а.с. 103), тож ПП Криниця з урахуванням положень ст. 37 -1 ЗК України, з метою раціонального використання земельних ділянок, має право орендувати й інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у вказаному масиві.При цьому, вимога одного із співвласників спірної земельної ділянки щодо дострокового розірвання договору оренди від 28.05.2009 року, може перешкоджати господарській діяльності ПП Криниця , як зареєстрованій юридичній особі, діяльністю якої є вирощування сільськогосподарських культур, та може спричинити ПП Криниця збитки, як господарюючому суб'єкту.

Статтею 88 ЗК України визначено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Як вбачається з позову, ОСОБА_3, як власник 1/3 частки спірної земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності, просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки та зобов'язати ПП Криниця повернути йому всю спірну земельну ділянку. При цьому, інші її співвласники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявлені в позові як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, які, своїми заявами від 13.09.2018 року (а.с.52, 53), наполягали саме на такому їх статусі при розгляді справи. Таким чином, суд бере до уваги їх позицію щодо підтримання заявлених позивачем вимог на наполяганні на їх задоволенні, проте з урахуванням положень ст. 52-53 ЦПК України, згідно яких права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обмежені ст. 43 ЦПК України, так як права та обов'язки позивача мають лише треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 80, 81 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи Стретч проти Об'єднаного Королівства , Європейський суд з прав людини виходив з того, що передбачене договором оренди право орендаря на продовження цього договору має економічну цінність і юридично належить орендарю (тобто, укладаючи договір оренди, орендар обґрунтовано розраховував на продовження договору оренди). У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що майнове право орендаря, передбачене договором оренди, є власністю в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і підлягає застосуванню при здійсненні захисту цих майнових прав.

Підсумовуючи вищевикладене, оцінивши та дослідивши всі докази в їх сукупності, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, зважаючи на те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування, не є підставою для зміни умов або припинення договору, суд дійшов висновку, що визначених чинним законодавством підстав для дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін позивачем не наведено, а судом не встановлено. При цьому, пред'явлення вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності лише одним із співвласників, порушує права інших співвласників, а дострокове розірвання договору оренди з ПП Криниця , як особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення у єдиному масиві, може перешкоджати майновому праву орендаря в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тому в суду відсутні підстави для задоволення вимоги ОСОБА_3 про розірвання договору оренди.

Розглядаючи вимогу позивача щодо зобов'язання ПП Криниця повернути йому вказану земельну ділянку не в гіршому стані у порівнянні з тим, у якому вона була передана в оренду, суд бере до уваги те, що позивач, як учасник спільної часткової власності, не виділив в натурі належну йому частку із складу земельної ділянки кадастровий номер 6520382000:05:013:0026. Тож, з урахуванням положень ст. 13 ЦПК України, суд дійшов висновку, що заявлена і друга вимога ОСОБА_3 суперечить положенням ст. 88 ЗК України, так як володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх її співвласників, а тому вимога одного із співвласників спірної земельної ділянки про повернення йому майна в цілому порушує права інших співвласників земельної ділянки, а тому задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 12, 13, 43, 52-53, 80-81, 141, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 356 ч.1, 525-526, 530, 629, 651 ч.2 ЦК України, ст.ст. 37 -1 , 86-88, главою 16 -1 ЗК України, ст.ст. 13, 31-32 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року , Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні № 2498-VIII від 10 липня 2018 року, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Гагаріна, 84, с. Інгулець, Білозерського району, Херсонської області, 75031) в задоволенні його позову до Приватного підприємства Криниця (код ЄДРПОУ 30686507 , вул. Гагаріна, 24 В, с. Інгулець, Білозерського району, Херсонської області, 75031) , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2, вул. Гагаріна, 84, с. Інгулець, Білозерського району, Херсонської області, 75031) , ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3, вул. Гагаріна, 84, с. Інгулець, Білозерського району, Херсонської області, 75031), про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення суду складено 12 березня 2019 року.

Суддя: Кусік І.В.