Ухвала

від 20.08.2019 по справі 648/2262/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 648/2262/18

провадження № 61-15036ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства Криниця

на постанову Херсонського апеляційного суду від 04 липня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Криниця , треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Криниця (далі - ПП Криниця ), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 28 травня 2009 року між ПП Криниця та ОСОБА_4 укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого остання передала підприємству у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,02 га, розташовану на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області, строком

на 15 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 червня 2018 року,

ОСОБА_1 отримав у спадок після матері ОСОБА_4

1/3 частку земельної ділянки площею 4,0200 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області строком

на 15 років.

Посилаючись на те, що всупереч умовам договору оренди землі відповідач, починаючи з 2011 року не виконує обов'язок щодо виплати орендної плати, що свідчить про систематичне невиконання істотних умов договору, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ПП Криниця та зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку не в гіршому стані у порівнянні з тим, у якому вона була передана в оренду.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04 березня 2019 року (у складі судді Кусік І. В.) у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 04 липня 2019 року

(у складі колегії суддів: Бугрика В. В., Базіль Л. В., Приходько Л. А.) рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 04 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 28 травня

2009 року між ОСОБА_4, правонаступником якої є

ОСОБА_1, та ПП Криниця щодо земельної ділянки, розташованої на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,02 га.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

05 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ПП Криниця на постанову Херсонського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного випровадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Херсонського апеляційного суду від 04 липня 2019 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження Верховним Судом, оскільки оскаржуване рішення ухвалене у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі Зубац проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Леваж Престасьон Сервіс проти Франції від 23 жовтня 1996 року; Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ПП Криниця подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Криниця на постанову Херсонського апеляційного суду

від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Криниця , треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська