Постанова

від 11.03.2019 по справі 2040/6206/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 р.Справа № 2040/6206/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Галон плюс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., місце складання м. Харків, повний текст складено 09.10.18 року по справі № 2040/6206/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Галон плюс"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Галон Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000191411 від 17.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Галон Плюс" та його контрагентом у перевіряємому контролюючим органом періоді.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року у справі № 2040/6206/18 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Галон Плюс" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказував, що позивачем були надані належні докази на підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що аргументи та доводи, покладені в обґрунтування вимог апеляційної скарги є безпідставними та помилковими, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення: а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ДП "СДІ-Україна" за вересень 2016 року, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 06.11.2017 року № 17573/20-40-14-11-11/37878468 ( а.с.22-28).

Висновки перевірки свідчать про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань у перевіряємому періоді та, як наслідок, заниження суми ПДВ у розмірі 251412 грн.

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом відносно позивача складено податкове повідомлення-рішення № 00000191411 від 17.01.2018 яким було збільшено суму зобов'язань з ПДВ за основним платежем - 251412 грн. та застосовано штрафну санкцію - 62853 грн., що загалом становить 314265 грн. ( а.с.29).

Підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, при наявності матеріалів податкової інформації, стала неможливість підтвердження позивачем реальності укладених правочинів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність укладеного правочину між TOB НК ГАЛОН ПЛЮС та ДП СДІ-Україна .

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент вчинення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацом "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1. вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 цього Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Матеріалами справи встановлено, що vіж підприємством TOB НК ГАЛОН ПЛЮС та ДП СДІ-Україна укладено Договір поставки нафтопродуктів № 06/09-16-МО від 03.09.2016 року (а.с.30-33) в якому зазначено, що ТОВ НК ГАЛОН ПЛЮС , іменоване постачальник , в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ДП СДІ-Україна , іменоване покупець в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, уклали договір, за яким, постачальник зобов'язаний передати, а покупець приймати нафтопродукти (надалі - товар), оплачувати його вартість в кількості, асортименті, по цінам та в строки , відповідно до умов договору. Якість товару повинна відповідати технічним умовам і державним стандартам , що діють на території України і підтверджуються належним чином завіреною копією відповідного паспорта або копією Сертифікату відповідності Товару. Покупець зобов'язаний оплатити Товар на умовах 100 % передоплати за товар згідно рахунків фактури на кожну окрему партію товару.

Вказані нафтопродукти позивач купував у ТОВ "Газтрон-Україна" за договором від 22.10.2015 року № 22/10-1, на підтвердження чого надав видаткові та товаро- транспортні накладні. Крім того, позивачем, на підтвердження зазначеного також надано докази оренди майна - ємностей для зберігання нафтопродуктів ( а.с.41-44, 51-54, 60-78).

Відповідно до умов договору ТОВ НК ГАЛОН ПЛЮС виписано на користь ДП СДІ-Україна такі видаткові та податкові накладні:

- податкова накладна №5 від 05.09.2016 р., видаткова накладна № 5 /09-16-1 від 05.09.2016 р. на товар Бензин А-92 Євро4-Е5, на суму з ПДВ 623756,25 грн; сума ПДВ 103959,38 грн. ( а.с.35;37);

- податкова накладна №9 від 06.09.2016 р., видаткова накладна № 6/09-16-3 від 06.09.2016 року на товар Бензин А- 92 Євро4 - Е5, на суму з ПДВ 622604,70 грн; сума ПДВ 103767,45 грн. ( а.с.46,48);

- податкова накладна №10 від 07.09.2016 року; видаткова накладна №8/09-16 від 08.09.2016 року на товар Бензин А- 92 Євро4-Е5 на суму з ПДВ - 262113 грн; сума ПДВ - 43685,52 грн. ( а.с.56, 58).

Загальна сума 1508474 грн. та сума ПДВ -251412 грн.

До перевірки надано довіреність № 128 від 03.09.2016 року, № 129 від 06.09.2016 року, №30 від 08.09.2016 року, видану ДП СДІ-Україна ( а.с.34,45,55).

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались у безготівковій формі відповідно до таких платіжних доручень ( а.с.38-40,49-50, 59) :№ 57 від 06.09.2016 року на суму 203 756,00 грн; № 59 від 06.09.2016 року на суму 220000,25 грн; № 60 від 06.09.2016 року на суму 200 000, 00 грн.; № 61 від 06.09.2016 року на суму 244300,70 грн; № 63 від 07.09.2016 року на суму 378 304,00 грн; № 69 від 07.09.2016 року на суму 262 113,12 грн. Всього на суму 1 508 474 грн., в т.ч. ПДВ - 251 412, 00 грн.

До перевірки надано товаро - транспортні накладні на перевезення товару ( а.с.36, 47, 57), а саме:

- ТТН від 05.09.2016 року №5/09-16-1; замовник ТОВ НК ГАЛОН ПЛЮС ; вантажоодержувач ДП СДІ-Україна ; автомобіль: д.н.з. НОМЕР_4, причіп НОМЕР_5; водій ОСОБА_3; пункт навантаження м. Харків, вул. Цементна , 6-А; пункт розвантаження: м. Харків, вул. Чугуївська 1;

- ТТН від 06.09.2016 року №6/09-16-3; замовник ТОВ НК ГАЛОН ПЛЮС ; вантажоодержувач ДП СДІ-Україна ; автомобіль: д.н.з. НОМЕР_4, причіп НОМЕР_5; водій ОСОБА_3; пункт навантаження : Харків, вул. Цементна , 6-А; пункт розвантаження: м. Харків, вул. Чугуївська 1;

- ТТН від 08.09.2016 року №8/09-16-1; замовник ТОВ НК ГАЛОН ПЛЮС ; вантажоодержувач ДП СДІ-Україна ; автомобіль: д.н.з. НОМЕР_4, причіп НОМЕР_5; водій ОСОБА_3; пункт навантаження м. Харків, вул. Цементна , 6-А ; пункт розвантаження: м. Харків, вул. Чугуївська 1.

Також з матеріалів справи встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також, акту перевірки з посиланням на податкову інформацію АІС "Податковий блок" встановлено, що з 06.07.2016 року та на час перевіряємого періоду, засновником, керівником, особою, що має право підпису у ДП "СДІ-Україна" був ОСОБА_2.

Згідно пояснень ОСОБА_2, наданих від 31.03.2017, старшому слідчому з ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України капітану поліції Яковлеву С.О., під час проведення досудового слідства у кримінальному провадженні №12015000000000461, директор ДП "СДІ-Україна" ОСОБА_2 за обіцянку грошової винагороди підписав документи, проте не пам'ятає які саме. Також він повідомив, що фінансово-господарську діяльність від імені ДП "СДІ-Україна" він ніколи не здійснював, документи від імені підприємства не підписував, операції по придбанню товарів (робіт, послуг) не здійснював ( а.с.87-89).

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що відносно ОСОБА_2 директора ДП СДІ-Україна , порушено кримінальне провадження № 12016100040012351 за ч. 2 ст. 121 КК України та, відповідно до: ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 04.09.2016 справа №755/13415/16-к, відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2016 справа №755/13415/16-к, ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою; ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18.07.2017 справа №755/18607/16-к, закрито кримінальне провадження у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 (а.с.90-97)

Зазначені ухвали свідчать, що ОСОБА_2 - директор ДП СДІ-Україна , перебував у місцях позбавлення волі на момент взаємовідносин з ТОВ НК Галон плюс та не міг підписувати первинні документи від імені ДП СДІ-Україна .

Отже, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом позивача від імені особи - ОСОБА_2, який заперечує свою участь у діяльності ДП СДІ-Україна , зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність пояснень ОСОБА_2, як особи, що представляє контрагента позивача у цих господарських відносинах, щодо непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності є достатньою підставою для неврахування первинних документів в даних податкового обліку.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи та оцінюючи подані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у відповідності до ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів прийшла до висновку про нереальність господарської операції між TOB НК ГАЛОН ПЛЮС та ДП СДІ-Україна .

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що під час судового розгляду належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2018 року № НОМЕР_3 є обґрунтованим та правомірним, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року у справі № 2040/6206/18 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Галон плюс" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року по справі № 2040/6206/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 12.03.2019 року