Постанова

від 26.02.2019 по справі 640/20138/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №640/20138/18

касаційне провадження №К/9901/329/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Юрченко В.П., Шипуліної Т.М.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2018 (суддя Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Головного управління ДФС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Газ (далі - Товариство) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,

УСТАНОВИВ:

Управління 30.11.2018 звернулось до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства, застосованого рішенням керівника контролюючого органу.

Заява обґрунтована тим, що Товариство відмовило контролюючому органу у допуску до документальної позапланової виїзної перевірки, що є підставою для застосування адміністративного арешту майна Товариства.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 05.12.2018, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, закрив провадження у справі.

Ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що питання про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна у випадку, коли між сторонами існує спір про право, має вирішуватися адміністративним судом, але в порядку позовного провадження. Також, суди виходили з того, що наявність існування між сторонами спору про право підтверджується копією позову Товариства до Управління про скасування наказу, поданого Товариством 30.11.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 24.01.2019 відкрив касаційне провадження у даній справі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що спір про право в контексті статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України має місце, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податку висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання, тобто в даному випадку, такою підставою є рішення про застосування адміністративного арешту майна.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.02.2019 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у прощеному провадженні без повідомлення сторін на 26.02.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що наказом начальника Управління №17356 від 23.11.2018 було призначено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з 29.11.2018 по дату завершення перевірки тривалістю 5 робочих днів.

На підставі вказаного наказу контролюючим органом оформлено направлення на перевірку № 1971/26-15-14-01-01 від 29.11.2018.

Актом від 29.11.2018 № 2182/26-15-14-01-01 зафіксовано недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Рішенням начальника Управління № 113917 від 30.11.2018 було застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків Товариства.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління про визнання протиправним та скасування наказу № 17356 від 23.11.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті зазначеної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідною заявою.

З огляду на те, що Товариство оскаржило наказ Управління № 17356 від 23.11.2018, який став передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність спору про право та, як наслідок, про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за зверненням органу доходів і зборів на підстав заяви такого органу.

При цьому, закриваючи провадження у справі за заявою Управління у зв'язку з виявленням спору про право суд першої інстанції роз'яснив Управлінню, що відповідні вимоги підлягають розгляду в адміністративних судах України, але в загальному порядку позовного провадження.

Таким чином, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин, у задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.П. Юрченко