Рішення

від 19.02.2019 по справі 910/618/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2019Справа № 910/618/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Служби зовнішньої розвідки України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Оріон Голд"

про стягнення 213 148,51 грн.

Представники сторін:

від позивача Орлюк В.М., за довіреністю

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба зовнішньої розвідки України звернулася до Господарського суду міста Києва з вказаною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оріон Голд" про стягнення 155 831,27 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строку виконання робіт за договором з виконання робіт за державні кошти від 12.10.2016 № 542/16, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу 53 734,92 грн. пені у розмірі 1% від ціни договору за період з 16.11.2016 по 15.12.2016 та 102 096,35 грн. 7% штрафу від вартості договору за прострочення виконання зобов'язання.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заявив про пропуск позивачем скороченого строку позовної давності щодо стягнення пені та штрафу відповідно до ст.ст. 256, 258, 253 ЦК України та просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача. Також вказав, що невиконання умов договору зі сторони відповідача обумовлене протиправними діями позивача, який не допустив працівників підрядника до виконання робіт та не надав будівельний майданчик для їх виконання, зауважив, що вина відповідача у невиконанні робіт відсутня, відповідач не надав згоду на розірвання договірних відносин, натомість був готовий до виконання робіт, тому нарахування штрафу на підставі п. 12.3 договору є безпідставним.

Позивач у відповіді на відзив надав пояснення щодо дотримання та врахування строку позовної давності для нарахування та стягнення штрафних санкцій при зверненні з даним позовом, зазначив, що останнім днем строку позовної давності для подання позову про стягнення пені, відповідно до абзацу 1 пункту 12.3 договору, є 16.04.2018. Оскільки позовна заява була подана позивачем до суду 17.01.2018, то позивач має право на стягнення пені у розмірі 1% від ціни договору за кожен день прострочення за період з 17.01.2017 до 16.04.2018 (останній день строку позовної давності для подання позову про стягнення пені) на загальну суму 161 204,76 грн., отже, строк позовної давності не є пропущеним.

У процесі розгляду справи позивачем також разом з відповіддю на відзив було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просив суд стягнути з відповідача 161 204,76 грн. пені за період з 17.01.2017 по 16.04.2017, яка була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 01.03.2018 при первісному розгляді справи судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 213 148,51 грн. пені за період з 17.01.2017 до 16.05.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі № 910/618/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018, у позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 17.12.2018 касаційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 910/618/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи, справу №910/618/18 передано на розгляд судді Удаловій О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 суддею Удаловою О.Г. прийнято справу № 910/618/18 до свого провадження, розгляд справи № 910/618/18 вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.01.2019.

У підготовчому засіданні 24.01.2019 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.02.2019.

У судовому засіданні 19.02.2019 позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у засідання суду не з'явився, про дату та час судового розгляду справи по суті повідомлявся належним чином відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.02.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

12.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Оріон Голд" (відповідач, підрядник за договором) та Службою зовнішньої розвідки України (позивач, замовник за договором) був укладений договір з виконання робіт за державні кошти № 542/16 (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати та здати йому в установлений цим договором строк послуги з поточного ремонту асфальтобетонного покриття на території об'єкта замовника, розташованого за адресою: 20-ти кілометрова зона м. Києва (надалі - роботи).

Згідно з п. 2.1. договору підрядник зобов'язується виконати поточний ремонт за цим договором до 15 листопада 2016 року.

Сторони узгодили, що строки виконання ремонту можуть змінюватися з внесенням відповідних змін у договір у разі: виникнення обставин непереборної сили; невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань (несвоєчасне надання фронту робіт тощо); внесення замовником змін до вихідних даних (кошторисів); виникнення інших обставин, що не залежать від підрядника та можуть вплинути на строки виконання робіт (п. 2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору договірна ціна цього договору визначається на основі кошторисної документації, що є невід'ємною частиною цього договору, є твердою і становить - 179 116 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 20%, що становить 29 852 грн. 73 коп.

У п. 10.1 договору встановлено, що передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в) за роботами та до якого обов'язково підрядником надається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. № КБ-3) за роботами.

За умовами п. 12.3 договору, підрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань за договором і у таких сумах:

- у разі порушення строку виконання робіт за цим договором з підрядника стягується пеня у розмірі 1% від ціни договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додаткового стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості;

- у разі порушення умов зобов'язання щодо якості - з підрядника стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних ремонтних робіт.

У разі одностороннього розірвання договору з підстав невиконання (неналежного виконання) підрядником взятих на себе зобов'язань за договором, останній зобов'язується сплатити на користь замовника штраф у розмірі 50-ти відсотків ціни договору протягом 5 робочих днів з моменту розірвання договору.

Положеннями пункту 14.1 договору сторони погодили, що строком дії цього договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє щодо бюджетних зобов'язань до 23 грудня 2016 року, а стосовно взаєморозрахунків - до їх повного виконання.

За твердженнями позивача, товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Оріон Голд" свої зобов'язання за договором з виконання робіт за державні кошти № 542/16 від 12.10.2016, у визначені умовами правочину строки виконано не було, роботи за актами не передані замовнику, що і стало підставою для розірвання договору позивачем в односторонньому порядку з 15.12.2016 та нарахування пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань відповідно до п.12.3 договору.

Відповідно до розрахунку позивача, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, позивач нарахував відповідачу за період з 17.01.2017 по 16.05.2017 пеню в розмірі 213 148,51 грн., яку просить стягнути в судовому порядку.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначене також кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 542/16 від 12.10.2016 є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, сторонами у п. 2.1 останнього визначено, що обумовлені договором роботи з поточного ремонту асфальтобетонного покриття на території об'єкта замовника, розташованого за адресою: 20-ти кілометрова зона м. Києва мають бути виконані підрядником до 15.11.2016 року.

Матеріалами справи не встановлено та суду не надано доказів продовження строку виконання ремонтних робіт та наявності підстав для їх зміни.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним з проявів порушення зобов'язання.

Докази виконання підрядних робіт за договором у визначені строки, їх оформлення та передачу підрядником замовнику за актами КБ-2в та КБ-3 відповідно до п. 10.1 договору у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши доводи сторін та надавши оцінку зібраним доказам та фактичним обставинам справи, судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання робіт у строк, визначений умовами договору.

Положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,

Відповідно до частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 12.3. договору визначено, що підрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини строку виконання робіт за цим договором та визначено, що з підрядника стягується пеня у розмірі 1% від ціни договору за кожний день прострочення.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Всупереч ст. 74 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано належних доказів та не доведено відсутності вини у порушенні визначених строків виконання робіт та підстав звільнення від передбаченої законом та договором відповідальності за порушення умов договору в частині своєчасного належного виконання підрядних робіт.

Посилання відповідача на обставини неможливості виконання робіт на об'єкті за договором саме з вини та внаслідком протиправних дій позивача, як замовника, що полягали у невиконанні зобов'язань щодо допуску працівників підрядника на об'єкт, передачі фронту робіт, не приймаються судом, оскільки вказані обставини відповідно до умов п.п. 8.2-8.3 договору мали бути зафіксовані підрядником та повідомлені замовнику як такі, що загрожують виконанню договору з вини замовника, що здійснено не було.

Натомість, до матеріалів справи долучений рапорт заступника голови Служби зовнішньої розвідки України від 26.09.2016, згідно з яким надано дозвіл на допуск працівників ТОВ "Компанія Оріон Голд" на територію об'єкту для виконання ремонтно-будівельних робіт. Відповідно до рапорту повідомлено, що документи щодо доцільності залучення вказаних робітників ТОВ "Компанія Оріон Голд" надіслані до 8 Управління СЗРУ з листом №16/4/2255 від 31.08.2016. Виконання робіт передбачено у супроводі співробітника 4 служби УМРО Служби зовнішньої розвідки України.

Щодо доводів відповідача про відсутність прав у позивача на одностороннє розірвання договірних відносин та, відповідно, стягнення штрафу у розмірі 50% від ціни договору, суд зазначає, що з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду 01.03.2018 та прийнята до розгляду, предметом позовних вимог є стягнення 213 148,51 грн. пені, нарахування якої здійснено у розмірі 1 % від ціни договору за період з 17.01.2017 по 16.05.2017 на підставі п. 12.3 договору, а не 50% штрафу.

Умовами розділу 13 договору передбачено обставини та порядок внесення змін у договір та його розірвання.

Відповідно до п. 13.6 договору, зміни або розірвання договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

Суду не надано доказів підписання сторонами за ініціативою позивача додаткової угоди про розірвання договору № 542/16 від 12.10.2016, якою було запропоновано скасування надання послуг по договору та покладення на відповідача штрафних санкцій з підстав, передбачених п. 13.3 договору, та відповідно до п.12.3 договору.

У письмових поясненнях та заяві про збільшення позовних вимог позивач також не оспорює, що договірні відносини з огляду на непідписання сторонами вказаної угоди, розірвані не були.

Таким чином, виходячи з положень п. 14.1 договору, договір діяв щодо бюджетних зобов'язань до 23 грудня 2016 року, а стосовно розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 14.2 договору).

Інші твердження відповідача про неможливість виконання підрядних робіт по договору, у т.ч. у визначений строк - до 15.11.2016, є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявними у справі доказами підтверджено та відповідачем не спростовано факт невиконання ним взятих на себе зобов'язань за договором належним чином та у визначені строки, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді пені відповідно до пункту 12.3 договору.

Позивачем заявлено до стягнення 213 148,51 грн. пені за період з 17.01.2017 по 16.05.2017.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування спеціального строку позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафних санкцій (пені).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року)

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

Крім того, суд зазначає, що положення глави 19 ЦК про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК, зокрема нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Вищевказані положення чинного законодавства враховані судом при розгляді клопотання відповідача про застосування спеціального строку позовної давності до заявлених вимог про стягнення 213 148,51 грн., у т.ч. на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 17.12.2018 у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно з умовами п. 2.1 договору строк виконання підрядником поточного ремонту настав 15.11.2016, відповідно прострочення - з 16.11.2016, разом з тим, враховуючи, що роботи за договором так і не виконані, а прострочення виконання робіт є триваючим порушенням підрядника, позивач має право звернутись до суду з вимогами про стягнення пені щодня по 16.05.2017, і мав право звернутись до суду з позовом до 16.05.2018, тобто у межах річного строку позовної давності.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 17.01.2018 року (згідно з даними повідомлення про відправлення кореспонденції Укрпошта), таким чином, нарахування пені за період з 17.01.2017 по 16.05.2017 здійснено в межах річного строку позовної давності та з дотриманням положень ч. 6 ст. 232 ГК України

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 213 148,51 грн. пені, суд дійшов висновку про те, що останній позивача є арифметично вірним.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Оріон Голд" (04111, м. Київ, вул.Щербакова, буд. 45-А, ідентифікаційний код 38949410) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 24/1, ідентифікаційний код 33240845) 213 148,51 (двісті тринадцять тисяч сто сорок вісім грн. 51 коп.) пені, 3 197,23 грн. (три тисячі сто дев'яносто сім гривень 23 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.03.2019.

Суддя О.Г. Удалова