Постанова

від 12.03.2019 по справі 806/190/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 березня 2019 року

справа №806/190/16

адміністративне провадження №К/9901/19535/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий коровай

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у складі суддів Майора Г.І., Бучик А.Ю., Шевчук С.М.

у справі № 806/190/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий коровай

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий коровай (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, з мотивів безпідставності його прийняття.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 11 березня 2016 року позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 461 585,09 грн, в тому числі за основним платежем 974 390,06 грн та за штрафними санкціями 487 195,03 грн. Приймаючи рішення суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу про заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування за рахунок не включення у 2014 році до складу інших доходів вартості послуг згідно договору про відступлення права вимоги № 110214/3-ПБ від 11 квітня 2014 року, раніше отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Будресурс-К в сумі 2 826 269,44 грн.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 травня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем 1 286 304,76 грн, за штрафними санкціями - 643 170,88 грн. Приймаючи рішення, суд виходив з того, що на момент укладення спірних договорів директора підприємств дійсно були керівниками, в них були наявні повноваження на підписання договорів. Договори укладено відповідно до вимог діючого законодавства, наявні усі обов'язкові реквізити, враховуючи презумпцію правомірності правочину, відсутні підстави для висновку про їх невідповідність вимогам закону.

У червні 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на невірну оцінку фактичних обставин справи та, відповідно, невірне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Судами встановлено, що у період з 17 грудня 2015 року по 11 січня 2016 року податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт № 195/06-25-22/38373620 від 16 січня 2016 року.

Актом перевірки серед іншого встановлено порушення позивачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2, пункту 138.8, пунктом 138.10 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 1 483 119,00 грн.

За результатами розгляду акта перевірки, 2 лютого 2016 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001132200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 224 679,00 грн, у тому числі: 1 483 119,00 грн - основний платіж та 741 560,00 грн - штрафна (фінансова) санкція.

За результатами розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, позивачу відмовлено у задоволенні вимог в частині взаємовідносин з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Будресурс-К на суму 196 779 грн (з урахуванням штрафних санкцій 295 167,36 грн).

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю Будресурс-К послуги на суму 2 991 402, 86 грн. за договорами № В02/09/13 від 2 вересня 2013 року на суму 694 479,0 грн., № 0110/13-3к від 1 жовтня 2013 року на суму 284 590,52 грн., № 1610/13-3К від 16 жовтня 2013 року на суму 523 438,22 грн., № Л01/11/13 від 1 листопада 2013 року на суму 714 191,73 грн., № Л21/11/13 від 21 листопада 2013 року на суму 205 584,98 грн., № 0212/13-3К від 2 грудня 2013 року на суму 569 118,41 грн.

За надані послуги позивач з контрагентом не розрахувався. Вказані договори від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Будресурс-К підписано директором ОСОБА_1

11 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будресурс-К та Товариство з обмеженою відповідальністю Дівілон уклали договір про відступлення права вимоги № 110214/3-ПБ, відповідно до умов якого первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю Будресурс-К передав новому кредитору - Дівілон право вимоги до позивача за вищезазначеними договорами.

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 4 грудня 2014 року встановлено, що ОСОБА_1 після реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс-К" (код 38688468) самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємств не користувався. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною 2 статті 205 КК України. Вирок набрав законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, визначеною у постанові від 1 грудня 2015 року у справі №826/15034/14, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

За таких обставин, Суд погоджується з думкою суду апеляційної інстанції, що боргові зобов'язання позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю Будресурс-К за вищезазначеними договорами є такими, що не підлягають оплаті.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу доходу включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З огляду на зазначене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що позивач безпідставно не відніс до складу доходу 2014 року боргові зобов'язання позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю Будресурс-К , які не підлягають оплаті в розмірі 2 826 269,88 грн.

Як слідує з акта перевірки у звітному періоді мало місце заниження позивачем витрат на суму 1 733 057 грн, які повинні бути враховані при визначенні об'єкта оподаткування.

Таким чином, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах вимог касаційної скарги, Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відповідачем протиправно визначено податковим повідомленням-рішенням від 2 лютого 2016 року № 0000132200 для позивача грошові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 1 286 340,76 грн та за штрафними санкціями - 643 170,88 грн.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий коровай залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі № 806/190/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер