Постанова

від 05.03.2019 по справі 387/392/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року м. Кропивницький

справа № 387/392/18

провадження № 22-ц/4809/381/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.,

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Згода ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Булахова Віктора Дмитровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Згода , на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2018 року у складі суддіЦотка В.В. і

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_6, який представляє інтереси ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода та просив:

-визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 31.12.2007, зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК 09.07.2008, яка нібито укладена 15.09.2016 в с. Маркове Добровеличківського району Кіровоградської області між ОСОБА_4 та ТОВ Згода в особі генерального директора Соловчука Івана Михайловича;

-витребувати у ТОВ Згода оригінал Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 31.12.2007, між ОСОБА_4 та ТОВ Згода в особі генерального директора Соловчука Івана Михайловича зареєстрованої у КРФ ДП ЦДЗК 09.07.2008;

-витребувати у Добровеличківської районної державної адміністрації оригінал Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 31.12.2007 та договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Згода в особі генерального директора Соловчука Івана Михайловича зареєстровану державним реєстратором у КРФ ДП ЦДЗК 09.07.2008.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 8,33 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії 1-КР №011775 від 01.08.2001.

Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ " Згода " на підставі договору оренди землі від 31.12.2007, зареєстрованого у Добровеличківському відділі земельних ресурсів 09.07.2008 №040836900015.

26.07.2017 позивач з'ясувала, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2017 зареєстровано право оренди на підставі додаткової угоди від 15.09.2016 до договору оренди землі від 31.12.2007, якою продовжено термін дії договору оренди до 08.07.2028.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 15.09.2016 до договору оренди землі від 31.12.2007, зареєстрованого КРФ ДП "ЦДЗК" 09.07.2008 за №040836900015, укладену між ОСОБА_4 та ТОВ "Згода", право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2017.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що підпис від імені ОСОБА_4 в додатковій угоді до договору оренди землі від 15.09.2016 до договору оренди землі від 31.12.2007 укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Згода , вчинений не позивачем, а іншою особою.

На цій підставі суд вважав доведеним позивачем факт укладення додаткової угоди всупереч його волі.

В апеляційній скарзі адвокат Булахов В.Д. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції неправильно встановив обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи так, як висновок експерта № 1.1-332/18 від 12.10.2018 виконаний з порушенням, оскільки для порівняння експертом взято зразки підпису позивача, які не відповідають ознаці часу їх виконання з досліджуваним об'єктом, а також за формою документа, його змістом та цільовим призначенням.

Для проведення експертного дослідження експерту не надано умовно-вільних зразків почерку позивача.

Висновок експерта викликає сумніви у його правильності.

Позивачем не надано суду інших доказів та підтвердження обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача адвокат Булахов В.Д. підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача адвокат Холоденко Р.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР №011775 виданого Марківською сільською радою 01.08.2001 є власником земельної ділянки площею 8,33 гектара, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області ( а.с.16 ).

З договору оренди землі від 31.12.2007, укладеного між ОСОБА_4 ( орендодавець ) та ТОВ "Згода" ( орендар ), який зареєстровано в Добровеличківському відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.07.2008 за №040836900015, встановлено, що перша надала останньому в строкове платне користування терміном на 10 років зазначену вище земельну ділянку.

За користування об'єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 2 % від грошової оцінки, яку орендар має сплачувати у строки 01.08 - 31.12 (а.с.8-9).

З додаткової угоди від 15.09.2016 до договору оренди землі від 31.12.2007 зареєстрованого у КРФ ДП "ЦДЗК" 09.07.2008, укладеної між ОСОБА_4 та ТОВ "Згода", право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2017, встановлено, що сторони домовилися про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки терміном до 08.07.2028.

За користування об'єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 4,5 % від грошової оцінки (а.с.13).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України).

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На укладений договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Як встановлено судом, позивач являється власником земельної ділянки призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право вчиняти щодо майна будь-які дії, які не суперечать закону, належить власнику (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР №011775 виданого Марківською сільською радою 01.08.2001 є власником земельної ділянки площею 8,33 гектара, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області ( а.с.16 ).

31 грудня 2007 року між ОСОБА_4 і ТОВ Згода укладено договір оренди землі строком на 10 років, за умовами якого позивач передав належну йому на праві власності земельну ділянку площею 8,33 га в оренду відповідачу.

Державну реєстрацію договору здійснено 09 липня 2008 року.

З додаткової угоди від 15.09.2016 до договору оренди землі від 31.12.2007 зареєстрованого у КРФ ДП "ЦДЗК" 09.07.2008, укладеної між ОСОБА_4 та ТОВ "Згода", право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2017, встановлено, що сторони домовилися про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки терміном до 08.07.2028.

За користування об'єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 4,5 % від грошової оцінки (а.с.13).

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України Про оренду землі ).

У даній справі позивач оспорює дійсність укладеної між ОСОБА_4 та ТОВ Згода додаткової угоди до договору оренди землі, якою договір було викладено у новій редакції.

Зокрема, за змістом цієї додаткової угоди договір укладено на період з 09 липня 2008 до 08.07.2028 року (п. 3.1. додаткової угоди), що на 10 років довше, порівняно з первісними умовами договору.

ОСОБА_4 зазначала те, що цю додаткову угоду вона не укладала і її текст не підписувала, інших осіб на вчинення такого правочину від його імені не уповноважувала.

Цивільне судочинство базується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого часники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).

Водночас на суд покладається обов'язок оцінки доказів за правилами, передбаченими ст. 89 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до п. 1.1. розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу від 26 грудня 2012 року № 1950/5), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

На вирішення експертизи суд поставив питання: Чи виконаний підпис у графі Орендодавець в оригіналі додаткової угоди від 15.09.2016 до договору оренди землі від 31.12.2007, укладеної між ОСОБА_4 та ТОВ Згода право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2017.

На експертизу суд надав оригінал додаткової угоди від 15.09.2016 до договору оренди землі від 31.12.2007, укладену між ОСОБА_4 і ТОВ Згода на якій міститься об'єкт дослідження - підпис орендодавця ОСОБА_4, а також документи з вільними та умовно-вільними зразками підписів позивача, 10 аркушів з експериментальними зразками підписів позивача та об'єкт дослідження.

Згідно висновку експерта № 1.1-332/18 від 12.10.2018, складеного судовим експертом відділу криміналістичних видів досліджень Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Кравцем В.Л., який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-почеркознавчої експертизи, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову від виконання покладених обов'язків без поважних причин (ст. ст. 384, 385 КК України), досліджуваний підпис, розташований в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ в примірнику додаткової угоди від 15.09.2016 до договору оренди землі від 31.12.2007, укладеної між ОСОБА_4 і ТОВ Згода , виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Отже на основі спеціальних знань та наданих судом об'єктів дослідження і матеріалів, експертом встановлено та надано категоричний негативний висновок, що підпис у оспорюваній додатковій угоді до договору оренди землі виконаний не позивачем, а іншою особою.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку висновку експерта з огляду на таке: при призначенні та проведенні експертизи було додержано вимоги законодавства; обставин, які виключали участь експерта у справі не встановлено; експерт є компетентним; експертні дослідження здійснені в межах повноважень експерта; кількість і якість наданих об'єктів дослідження виявилася достатньою для надання категоричного висновку; експерт надав повну відповідь на поставлене питання; дослідницька частина висновку узгоджується з підсумковим висновком експертизи; висновок є обґрунтованими не суперечить іншим доказам у справі та фактичним даним.

Відповідач доказів на спростування цих обставини не надав.

Таким чином суд першої інстанції надав правильну оцінку доказам, правильно і повно встановив обставини, що мають значення для справи.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов правильного висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладення з відповідачем оспорюваного правочину та зміну раніше визначених основним договором умов оренди, а тому суд обґрунтовано визнав оспорювань позивачем додаткову угоди недійсною з передбачених ч. 3 ст. 203, ст. 215 ЦПК України підстав.

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Булахова Віктора Дмитровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Згода , залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13.03.2019.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді Л.М.Дьомич

О.Л.Карпенко